Рішення

від 23.06.2020 по справі 363/3510/19

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23.06.2020 Справа № 363/3510/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Гавриленко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Обслуговуючого кооперативу СТ Троянда-2 , третя особа: ПрАТ Київобленерго , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

встановив:

представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати ОСОБА_3 та Обслуговуючий кооператив Садівниче товариство Троянда-2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 3221888800:37:250:0006, розташованою на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, за адресою: АДРЕСА_1 , яка є приватною власністю ОСОБА_1 , шляхом знесення самочинно встановленого майна, а саме щоглової трансформаторної підстанції напругою 6/0,4 кВ № 1416 потужністю 250 кВА.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вказана трансформаторна підстанція встановлена без його згоди, як власника земельної ділянки на частині його земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:37:250:0006. Вказана підстанція побудована відповідно до виданих ПрАТ Київобленерго технічних умов, замовниками яких виступали ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_3 Власником ЩТП-6/0,4 кВ є ОСОБА_3 . Між ПрАТ Київобленерго та вказаними замовниками укладено договори про користування електричною енергією. Зважаючи, що відповідачі відмовилися в добровільному порядку демонтувати ЩТП-6/04 кВ, тому ОСОБА_1 вимушено звернувся до суду вважаючи порушеним своє право власності на майно.

Відповідачі подали відзиви на позовну заяву у яких наполягали на відмові у задоволенні позову. Свої заперечення мотивували тим, що долучені позивачем до матеріалів справи документи щодо нібито проведення топографо-геодезичних вишукань містять розбіжності з Державним актом на право власності на земельну ділянку КВ 012001 від 28.01.2004 року та з Актом встановлення (відновлення меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків від 11.04.2012 року. Зокрема у топографо-геодезичному вишукуванні та топографічному плані розроблених у 2019 та 2017 роках відповідно, на замовлення ОСОБА_1 , наведено зовсім інший абрис меж земельної ділянки 3221888800:37:250:0006, оскільки лінія В-А у районі точки А представляє собою не пряму лінію, як в Державному акті та Акті встановлення меж, а ламану лінію. При цьому підстав для нанесення на ці топографо-геодезичні вишукування та топографічний план меж земельної ділянки, які відрізняються від меж згідно правовстановлюючих документів ОСОБА_1 , що наведений в державному акті та акті встановлення меж, у копії цих документів не наведено. Стверджували, що копії нібито топографо-геодезичних вишукань та топографічного плану не можуть розглядатися як доказ належності позивачу земельної ділянки на якій розташований трансформатор.

Представник позивача подала відповідь на відзив, у якій наполягала на задоволенні позову у повному обсязі, при цьому наполягала, що як топографічний плат так і топографо-геодезичні вишукання містять усі обов`язкові реквізити, а відтак є належними, допустимими і достовірними доказами.

Представник позивача в суді наполягала на задоволенні позову у повному обсязі з викладених у ньому підстав та на підставі поданих позивачем доказів.

Відповідач ОСОБА_3 в суді проти позову заперечив, наполягав на відмові в його задоволення. При цьому пояснив, що трансформаторна підстанція знаходиться на землях загального користування, неподалік паркану ОСОБА_1 . На момент її установки планувалося, що позивач також буде споживачем послуг вказаної трансформаторної підстанції, однак в подальшому це стало неможливим. Вважав твердження позивача про належність йому земельної ділянки, на якій знаходиться трансформатор, безпідставними та відповідними правоустановчими документами не підтвердженим. Відтак наполягав на відмові у задоволенні позову.

Представник відповідача Обслуговуючого кооперативу СТ Троянда-2 - Геращенко В.П. в суді проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні з викладених у відзиві на позовну заяву підстав.

Разом з тим 23.06.2020 року представник відповідача Обслуговуючого кооперативу СТ Троянда-2 - Геращенко В.П. подав в суду копію протоколу загальних зборів від 18.11.2017 року, акт про передачу на відповідальне збереження приладу обліку та пломб встановлених на ньому від 13.06.2012 року, акт встановлення (відновлення) меж земель загального користування СТ Троянда-2 зі схемою до нього від 27.02.2020 року, які просив врахувати при винесенні рішення.

Представник позивача ОСОБА_10 в суді заперечила щодо подачі цих доказів, просила не брати їх до уваги при розгляді цієї справи, які позивачу всупереч вимог ч. 9 ст. 83 ЦПК України не надсилалися.

За таких умов, надані представником відповідача копії протоколу загальних зборів від 18.11.2017 року, акту про передачу на відповідальне збереження приладу обліку та пломб встановлених на ньому від 13.06.2012 року, акт встановлення (відновлення) меж земель загального користування СТ Троянда-2 зі схемою до нього від 27.02.2020 року, подані з порушенням строку визначеного у ст. 83 ЦПК України, коли відповідачем не обґрунтовано неможливість їх вчасного подання та питання поновлення такого строку на порушено, а тому вони є недопустимими доказами в розумінні ст. 78 ЦПК України та не можуть бути прийняті судом до уваги при вирішенні цієї справи по суті.

У той же час копії вказаних документів всупереч вимог ч. 9 ст. 83 ЦПК України на адресу позивача не направлено, про що слушно зауважила в суді представник позивача, а тому суд не вправі брати ці докази до уваги, як це передбачено ч. 9 ст. 83 ЦПК України. Суду не надано підтвердження надсилання (надання) копій цих доказів позивачу.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

11 червня 2009 року між позивачем та ОСОБА_11 укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:37:250:0006, площею 0,1057 га, розташованої на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, за адресою: АДРЕСА_1 . Це договір посвідчено приватним нотаріусом Левчук О.Б. та зареєстровано в реєстрі за № 2943.

Цього ж дня відомості щодо договору купівлі - продажу № 2943 від 11.06.2009 року внесено до Державного реєстру правочинів за № 7381025 та на Державному акті серія КВ № 012001 виданому на ім`я ОСОБА_11 (продавець за договором купівлі - продажу № 2943 від 11.06.2009 року) приватним нотаріусом здійснено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:37:250:0006 від ОСОБА_11 до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно п. а ч. 1 ст. 81 ЗК України, в редакції чинній на момент видачі державного акту позивачу, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, в редакції чинній на момент видачі державного акту позивачу, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 126 ЗК України, в редакції чинній на момент видачі державного акту позивачу, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

б) свідоцтвом про право на спадщину.

Відтак, судом встановлено, що 11.06.2009 року ОСОБА_1 набув права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:37:250:0006, площею 0,1057 га, відповідно до чинних на той момент норм ст.ст. 81, 125 та п. а ч. 2 ст. 126 ЗК України, що підтверджується копіями Договору купівлі-продажу земельної ділянки № 2943 від 11 червня 2009 року, витягу з Державного реєстру правочинів № 7381025 виданого 11.06.2009 року, а також Державного акту на право власності на земельну ділянку серія КВ № 012001.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 3 ст. 12 та ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про державний земельний кадастр відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Згідно ч. 1 ст. 21 цього Закону відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Стаття 27 цього Закону регламентує особливості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку у разі поділу чи об`єднання з іншою земельну ділянку у разі її поділу чи об`єднання з іншою земельною ділянкою, а також відновлення її меж, частиною 4 якої та частиною 4 ст. 26 передбачено порядок і мету відновлення меж земельної ділянки за її фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж.

Про це йдеться і в ст. 107 ЗК України, відповідно до частини 1 якої основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Відтак, аналізуючи вказані норми суд доходить висновку, що підтвердженням державної реєстрації зміни меж і конфігурації земельної ділянки є витяг з Державного земельного кадастру, відомості Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Так, 11 квітня 2012 року директором ТОВ І. Г.А .2010 ОСОБА_13 у присутності землевласника ОСОБА_1 проведено встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:37:250:0006, згідно державного акту серія КВ № 012001 та договору купівлі-продажу земельної ділянки № 2943 від 11.06.2009 року.

Як результат цього ж дня складено акт про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків, який підписано директором ТОВ І.Г . А.2010 ОСОБА_13 та землевласником ОСОБА_1 . В акті зазначено, що жодних претензій при встановленні зовнішньої межі не заявлено. Межі встановлені і не викликали суперечних питань. Межові знаки в кількості 5 шт. показані на місцевості та передані на зберігання землевласнику. Проміри та площа земельної ділянки показані на абрисі на звороті даного акту.

Аналізуючи зміст державного акту серія КВ № 012001 та акт про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки від 11.04.2012 року судом встановлено, що відомості у вказаних документах у повній мірі узгоджуються між собою, зокрема площа земельної ділянки не змінювалась та становить 0,1057 га, а межі земельної ділянки мають однакові розміри та конфігурацію.

У той же час в 2017 році ФОП ОСОБА_15 на замовлення позивача розроблено топографічний план земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:37:250:0006, на якому з невідомих суду причини змінено абрис (конфігурацію) меж земельної ділянки, оскільки лінія В-А у районі точки А представляє собою не пряму лінію, як в Державному акті та Акті встановлення меж, а ламану лінію.

Аналогічний абрис земельної ділянки з кадастром номером 3221888800:37:250:0006, здійснено у липні 2019 року, знову ж таки на замовлення позивача, інженером - геодезистом ОСОБА_16 під час складання топографо-геодезичних вишукувань.

Зі змісту вказаних топографічного плану та топографо-геодезичних вишукувань земельної ділянки з кадастром номером 3221888800:37:250:0006, частина трансформатора розташована на земельній ділянці ОСОБА_1 , коли площа зайнятої території складає 0,0001 га.

З матеріалів справи висновується, що єдиним документом на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастром номером 3221888800:37:250:0006 є державний акт серія КВ № 012001, під час видачі якого встановлено її площу та межі, а відтак ця земельна ділянка є сформованою в розумінні вимог ст. 79-1 ЗК України.

Належні, допустимі та достатні докази про зміну меж земельної ділянки з кадастром номером 3221888800:37:250:0006 в матеріалах справи відсутні. Правові підстави для цього не доведено.

Разом з тим, суд звертає увагу, що розробка на замовлення позивача топографічного плану земельної ділянки та топографо-геодезичних вишукувань не свідчать про зміну меж земельної ділянки та права власності на неї не утворюють, коли такі документи містять істотні розбіжності з єдиним правоустановчим документом, а відтак такі докази суд відкидає як неспроможні, які дійсним фактичним обставинам справи не відповідають.

Згідно листа Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Київській області № 31/15-01/04-1585 від 01.08.2018 року, інспекцією проведено перевірку фактів, викладених у запиті позивача щодо перевірки дотримання законодавства у сфері містобудування стосовно встановлення трансформаторної підстанції напругою 6/0,4 кВ за адресою: АДРЕСА_2 . В ході перевірки встановлено, що за вказаною адресою щоглова трансформаторна підстанція побудована в 2012 році відповідно до виданих ПрАТ Київобленерго технічних умов, замовниками яких виступили ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_3 . Інформація стосовно погодженої проектно-технічної документації на ЩТП-6/0,4 кВ № 1416 ПрАТ Київобленерго не надано. Власником ЩТП-6/0,4 кВ № 1416 згідно інформації Вишгородського районного підрозділу ПрАТ Київобленерго є фізична особи ОСОБА_3 . Між ПрАТ Київобленерго та вищезазначеними замовниками укладено договори про користування електричною енергією. Категорія надійності струмоприймачів споживачів - III (100%) Згідно з Актом розмежування балансової належності між ПрАТ Київобленерго та зазначеними пробивачами зафіксована на опорі № 22 повітряної лінії електропередачі напругою 6 кВ Намив-1 від ПС 110/6/10 Осещина . Відстань від ЩТП-6/0,4 кВ № 1416 до найближчих частин будинку і споруд ОСОБА_1 складає приблизно 8 метрів.

Основним нормативно-технічним документом, який регламентує вимоги до конструкції, розміщення та улаштування електроустановок є Правила улаштування електроустановок (далі - ПУЕ).

Згідно вимог пункту 4.2.158 ПУЕ щоглову трансформаторну підстанцію напругою до 10 кВ потрібно розташовувати на відстані не менше ніж 3 м. від будівель I, II, IIIа, IIIб ступенів вогнестійкості і не меншій ніж 5 м. - від будівель IV, IVа і V ступенів вогнестійкості.

Крім того, зі змісту топографічного плану розробленого ФОП ОСОБА_15 вбачається, що відстань від будівлі до паркану, на земельній ділянці з кадастровим номером 3221888800:37:250:0006, становить 4-6 метрів.

Аналізуючи в сукупності лист Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Київській області № 31/15-01/04-1585 від 01.08.2018 року та топографічний план земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:37:250:0006, суд доходить висновку, що ЩТП-6/0,4 кВ № 1416 знаходиться на відстані близько 8 м. до найближчих частин будинку і споруд ОСОБА_1 та на відстані близько 2-4 метрів до паркану земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:37:250:0006.

Суд звертає увагу, що відповідачі в суді не заперечували факту установки трансформаторної підстанція, яка знаходиться на землях загального користування, неподалік паркану ОСОБА_1 .

Позивачем в суді не доведено та не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту знаходження щоглової трансформаторної підстанції напругою 6/0,4 кВ № 1416 потужністю 250 кВА на його земельній ділянці, коли відповідачі, як у відзивах так і безпосередньо у суді стверджували про знаходження трансформаторної підстанції саме на землях загального користування, неподалік паркану ОСОБА_1 .

За таких умов, суд не вбачає підстав для задоволення позову і усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 3221888800:37:250:0006, розташованою на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, за адресою: АДРЕСА_1 , яка є приватною власністю ОСОБА_1 , шляхом знесення самочинно встановленого майна, а саме щоглової трансформаторної підстанції напругою 6/0,4 кВ № 1416 потужністю 250 кВА, оскільки вони є необґрунтованим та недоведеними.

Відтак доводи і обґрунтування заявленого в цій справі позову свого підтвердження в суді не знайшли і спростовуються наведеним вище.

Порушених прав позивача, які б підлягали захисту в цій справі, судом не встановлено, а позов про це є необґрунтованим і безпідставним, а тому в його задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

в задоволенні позову відмовити.

Повне судове рішення складено 26 червня 2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області, з урахуванням п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою АДРЕСА_3 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 .

Обслуговуючий кооператив СТ Троянда-2 , ЄДРПОУ 25565855, знаходяться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Осещина.

Третя особа: ПрАТ Київобленерго , ЄДРПОУ 23243188, знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б.

Суддя Г.Є. Чірков