Рішення

від 25.06.2020 по справі 826/8680/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2020 року м. Київ № 826/8680/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Качур І.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Державного підприємства Українська державного база авіаційної охорони

до Головного управління Держпраці у Київській області

треті особи Голосіївський РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві

Державне підприємство Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр

про визнання протиправною та скасування постанови №35 від 12.09.2016 року,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Державне підприємство Українська державного база авіаційної охорони з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, треті особи: Голосіївський РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, Державне підприємство Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр про визнання протиправною та скасування постанови №35 від 12.09.2016 року щодо порушень Державного підприємства Українська державного база авіаційної охорони .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №826/8680/17.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувана постанова Головного управління Держпраці у Київській області є неправомірною та такою, що підлягає скасуванню з тих підстав, що індексація заробітної плати не є мінімальною державною гарантією, оскільки виключний перелік таких гарантій передбачений ст. 12 Закону України Про оплату праці . Натомість, індексація доходів населення належить до інших державних соціальних гарантій, оскільки не є основним джерелом існування.

Відповідно до протоколу судового засідання від 23.05.2018 року, суд у судовому засіданні протокольно ухвалив, про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що за результатами перевірки Державного підприємства Українська державного база авіаційної охорони встановлено, що в порушення ч. 5 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України Про оплату праці , Закону України Про індексація грошових доходів населення , постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення не проводилось нарахування індексації на заробітною плату. Так, ст. 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення вимог трудового законодавства.

Представником третьої особи Державним підприємством Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр надано до суду додаткові пояснення по справі, в яких вказує, що позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі, а також вказує на порушення норм чинного законодавства при складенні відповідачем постанови, а відтак необхідно задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонам документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою ГУ Держпраці у Київській області від 12.09.2016 р. №35, про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, було застосовано фінансові санкцію у вигляді накладеного штрафу щодо ДП Українська державна база авіаційної охорони лісів в розмірі 623 500 грн.

14.12.2016 року текст оскаржуваної постанови був отриманий Головою Комісії з припинення ДП Укравіабаза при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження (ВП 52732289) відкритого Голосіївським РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві.

Отримавши текст оскаржуваної постанови, підприємство не погодилось з такою.

12.12.2016 позивач звернувся зі скаргою до ГУ Держпраці у Київській області, однак позивач зазначає,що результати розгляду зазначеної скарги невідомі.

19.12.2016 позивач, звернувся зі скаргою на оскаржувану постанову ГУ Держпраці у Київській області скасувати постанову.

17.05.2016 позивач повторно звернувся до Державної служби України з питань праці в зв`язку з ненаданням відповіді на звернення від 19.12.2016 року.

Однак, скарга по суті вирішена не була, відповідь на скаргу надійшла на адресу ДП Укравіабаза 03 липня 2017 року. В зв`язку з чим ДП Укравіабаза звертається за захистом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Поняття мінімальних державних гарантій в оплаті праці міститься у статті 12 Закону України "Про оплату праці", частиною першою якої передбачено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про оплату праці" Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров`я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості (стаття 9 Закону України "Про оплату праці").

Статтею 2 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

В силу статті 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою (стаття 11 Закону України "Про оплату праці").

Отже, індексація заробітної плати є і мінімальною державною гарантією в оплаті праці, і державною соціальною гарантією, оскільки стосується працівників і їх сімей.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.04.2018 по справі №816/2325/16.

За змістом частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, частиною 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими та відхиляє твердження позивача стосовно того, що індексація заробітної плати не є мінімальною державною гарантією.

Що стосується підстав для проведення індексації та правомірності оскаржуваної постанови по суті, суд зазначає наступне.

Так, Законом України Про індексацію грошових доходів населення (далі - Закон в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Положеннями статті 2 Закону встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

В силу частини першої статті 4 Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Приписами частини другої статті 5 Закону передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Згідно частини шостої статті 5 Закону проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Згідно із пунктом 1 1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення .

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Як зазначено позивачем в тексті позовної заяви та встановлено судом, на офіційному сайті Урядовий Кур`єр (https://ukurier.gov.ua/uk/articles/category/indeks-inflyaciyi/?page=3) зазначено, що індекс споживчих цін на 2016 рік становить: січень - 100,9; лютий - 99,6; березень - 101; квітень -103,5; травень - 100,1; червень - 99,8: липень - 99, 9; серпень - 99, 7; вересень - 101,8; жовтень - 102,8; листопад - 101, 8.

Отже, офіційне періодичне видання Урядовий Кур`єр містить інформацію, що індекс споживчих цін за 201р рік перевищував поріг індексації у розмірі 103% тільки у квітні, однак відповідно до постанови про накладення штрафу №35 від 12.09.2016 року на позивача накладено штрафу, оскільки останнім індексакція нараховувалась але не виплачувалась за липень місяць.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки індекс споживчих цін у липні 2016 року не перевищував поріг індексації у розмірі 103%, то у позивача не виникало підстав для проведення індексації заробітної плати працівників, зворотнього відповідачем під час розгляду справи не доведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 2 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Враховуючи вищевикладене та встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства Українська державного база авіаційної охорони підлягають задоволенню, а постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 263, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства Українська державного база авіаційної охорони (01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 1, ЄДРПОУ 16392798) до Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10, 39794214), треті особи: Голосіївський РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 22/15, ЄДРПОУ 34999976), Державне підприємство Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр (01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 1, ЄДРПОУ 00994207) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу №35 від 12.09.2016 року щодо порушень Державного підприємства Українська державного база авіаційної охорони .

3. Стягнути з Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 10, код ЄДРПОУ 39794214) на користь Державного підприємства Українська державного база авіаційної охорони (01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 1, ЄДРПОУ 16392798) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600, 00 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.А. Качур