Рішення

від 30.06.2020 по справі 640/15280/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 року м. Київ № 640/15280/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом

Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аллат"

про стягнення штрафу у сумі 17000 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг (адреса: 01001, м. Київ, вул. Б. Грніченка, 3, ідентифікаційний код 38062828) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аллат" (адреса: 03083, м. Київ, проспект Науки, буд. 50, ідентифікаційний код 41336898) (по тексту - відповідач, Товариство), в якому просить суд стягнути штраф у сумі 17000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що відповідач у встановлені строки суму штрафу за порушення на ринку цінних паперів не сплатив.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито спрощене провадження у даній адміністративній справі у порядку письмового провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання; запропоновано відповідачу подати до суду у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали відзив на позовну заяву (відзив) та докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.

Копію вказаної ухвали направлено листом з поштовим ідентифікатором № 01051 0426246 1 за місцем реєстрації відповідача, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - 03083, м. Київ, просп. Науки, буд. 50.

В силу ч. 4 ст. 124 Кодексу адміністративного судочинства України (в тексті скорочено - КАС України), у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Суд примічає, що відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав, у зв`язку з чим та у відповідності до ч. 6 ст. 162 та ч. 2 ст. 175 КАС України суд вирішує даний спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 10.04.2019 № 170/283/16-2/13-П про застосування штрафу за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг накладено на Товариство штраф у розмірі 17 000,00 грн. та зобов`язано про виконання або про відмову від добровільного виконання постанови письмово повідомити Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг у термін до 10.05.2019 з одночасним наданням у разі сплати штрафу документів, що підтверджують його сплату.

Вказана постанова прийнята за результатами розгляду акту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про правопорушення вчинені Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аллат" на ринку фінансових послуг від 20.03.2019 № 283/16-2/13 (далі - Акт), яким встановлено порушення вимоги підпункту 2 пункту 2, підпункту 2 пункту 4 розділу ІІ та пункту 11 розділу ІІІ Порядку надання звітності фінансовими компаніями, фінансовими установами - юридичними особами публічного права, довірчими товариствами, а також юридичними особами - суб`єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають визначену законами та нормативно-правовими актами Держфінпослуг або Нацкомфінпослуг можливість надавати послуги з фінансового лізингу, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 26.09.2017 № 3840, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.10.2017 за № 1294/31162, в частині неподання звітних даних за 2018 рік до Нацкомфінпослуг.

Станом на 20.03.2019 Товариством не надано звітні дані за 2018 рік, що свідчить про порушення Товариством вимог чинного законодавства у сфері надання фінансових послуг.

Разом з тим, і Акт і постанова 10.04.2019 № 170/283/16-2/13-П, які направлялися на адресу відповідача за якою він зареєстрований, були повернуті позивачу з відміткою "інші причини, що не дали змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки щодо пересилання поштових відправлень".

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 12-1 Закону України від 12.07.2001 № 2664-ІІІ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2664-ІІІ) фінансові установи повинні розкривати звітні дані (інші, ніж фінансова та консолідована фінансова звітність), що складаються та подаються відповідно до вимог законів з питань регулювання ринків фінансових послуг та прийнятих згідно з такими законами нормативно-правових актів органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.

Пунктами 2, 4 розділу ІІ Порядку надання звітності фінансовими компаніями, фінансовими установами - юридичними особами публічного права, довірчими товариствами, а також юридичними особами - суб`єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають визначену законами та нормативно-правовими актами Держфінпослуг або Нацкомфінпослуг можливість надавати послуги з фінансового лізингу (далі - Порядок) передбачено, що фінансові компанії (крім фінансових компаній - управителів та фінансових компаній - адміністраторів), фінансові установи - юридичні особи публічного права та довірчі товариства подають до Нацкомфінпослуг такі види звітності: 1) квартальна; 2) річна; звітність, що складається відповідно до цього Порядку (крім звітності лізингодавців), подається до Нацкомфінпослуг у такі терміни: 1) за місяць - до 25 числа включно місяця, наступного за звітним; 2) квартальну та річну - у терміни, визначені пунктом 5 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року № 419.

У відповідності до п. 5 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року № 419, проміжна фінансова звітність (I квартал, перше півріччя, дев`ять місяців), крім консолідованої, подається підприємствами органам, зазначеним у пункті 2 (крім органів Казначейства), не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 28 лютого наступного за звітним року.

Судом встановлено, що станом на 20.03.2019 Товариством не надано звітні дані за 2018 рік, що свідчить про порушення Товариством вимог чинного законодавства у сфері надання фінансових послуг.

Господарським кодексом України передбачено притягнення до господарсько-правової відповідальності учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання. Зокрема, статтею 217 Господарського кодексу України до виду господарсько-правової відповідальності законодавцем віднесено застосування адміністративно-господарських санкцій відповідно до встановленого законом порядку уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Стаття 218 Господарського кодексу України встановлює підстави господарсько-правової відповідальності. Так, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (стаття 238 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 39 Закону № 2664-ІІІ, у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Пунктом 3 частини першої статті 40 № 2664 встановлено, що Уповноважений орган може накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

Уповноважений орган застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пунктом 2 частини першої статті 41 Закону № 2664-ІІІ).

Порядок застосування штрафних санкцій за порушення учасниками ринків фінансових послуг правил діяльності регулюється статтею 42 Закону № 2664-ІІІ.

Штрафи, передбачені статтею 41 цього Закону, накладаються Головою, іншими членами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а також уповноваженими комісією посадовими особами після розгляду матеріалів, що засвідчують факт правопорушення.

Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 41 цього Закону, уповноваженою особою, яка його виявила, складається акт, який разом з поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової особи чи фізичної особи - підприємця та документами, що стосуються справи, протягом трьох днів надсилається посадовій особі, яка має право накладати штраф.

Посадові особи Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, визначені у частині першій цієї статті, приймають рішення про накладення штрафу протягом 30 днів після надходження документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Рішення про накладення штрафу оформляється постановою, що надсилається учаснику ринків фінансових послуг.

Як видно з матеріалів справи, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг дотримано передбачених законодавством вимог при накладенні на відповідача штрафу за порушення правил діяльності на ринку фінансових послуг.

Таким чином, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг в межах своїх повноважень винесено постанову від 10.04.2019 № 170/283/16-2/13-П про застосування штрафу за порушення, вчинені на ринках фінансових послуг.

На момент звернення до суду сума штрафу в розмірі 17 000,00 грн. відповідачем не сплачена.

Згідно частини третьої статті 41 Закону № 2664-ІІІ, штрафи, накладені національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, стягуються у судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейєлер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість та наявність правових підстав для стягнення суми штрафу, що не була своєчасно сплачена відповідачем.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аллат" (адреса: 03083, м. Київ, проспект Науки, буд. 50, ідентифікаційний код 41336898) до Державного бюджету України на рахунок територіального управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника на балансовий рахунок 3111 "надходження до загального фонду державного бюджету", код бюджетної класифікації за доходами 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції", символ звітності 106, штраф у сумі 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко