Постанова

від 17.06.2020 по справі 340/730/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2020 року м. Дніпросправа № 340/730/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління ДФС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року (суддя 1-ї інстанції Сагун А.В.) у справі №340/730/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень та вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення № 0000501305 від 20 лютого 2019 року;

- податкове повідомлення - рішення № 0000511305 від 20 лютого 2019 року;

- податкове повідомлення - рішення № 0000521305 від 20 лютого 2019 року;

- податкове повідомлення - рішення № 0000531305 від 20 лютого 2019 року;

- вимогу про сплату боргу від 20 лютого 2019 року № 0000061305;

- рішення № 0000111305 від 20 лютого 2019 року;

- рішення № 0000121305 від 20 лютого 2019 року;

- податкове повідомлення-рішення № 0000541305 від 20 лютого 2019 року;

- податкове повідомлення-рішення № 0000551305 від 20 лютого 2019 року;

- податкове повідомлення-рішення № 0000561305 від 20 лютого 2019 року;

- податкове повідомлення-рішення № 0000571305 від 20 лютого 2019 року;

- податкове повідомлення-рішення № 0000581305 від 20 лютого 2019 року;

- податкове повідомлення-рішення № 0000591305 від 20 лютого 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з оскарженими рішеннями податкового органу прийнятими за результатами планової перевірки, оскільки висновки перевірки вважає необґрунтованими і такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Зазначає, що відповідач при складанні акту перевірки не зазначив конкретні документи, які були використані в ході перевірки та на підставі яких він дійшов висновків про порушення позивачем податкового законодавства, до того ж, відповідачем у позивача були вилучені первинні бухгалтерські документи, без зазначення детального опису вилучених документів, тому відсутня інформації про те, які саме документи є в наявності у податкового органу, доступ до яких саме документів було надано податковим інспекторам та не маю можливості визначити, які саме документи були відсутні у відповідача на момент перевірки, тощо.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення № 0000501305 від 20 лютого 2019 року, яким збільшено ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за податковим зобов`язанням у розмірі 6 663 044,19 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 3 331 522,10 грн. в частинні нарахування податку на доходи фізичних осіб у розмірі 6 472 784,19? грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 3 236 392,095 грн.?? ??????????????

Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення № 0000511305 від 20 лютого 2019 року, яким збільшено ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за податковим зобов`язанням у розмірі 555 253,68 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 277 626,84 грн. в частинні нарахування позивачу військового збору у сумі 539 398,68?грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 269 699,34?грн.???? ?????????????????????

Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення № 0000521305 від 20 лютого 2019 року, яким збільшено ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковим зобов`язанням у розмірі 33 591 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 16 795,50 грн. в частинні нарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 23 828 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 11 914 грн.? ????????????????????? ????????????????????????????

Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення № 0000531305 від 20 лютого 2019 року, яким ФОП ОСОБА_1 зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 18 310 грн.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000061305 від 20 лютого 2019 року якою нарахована недоїмка ФОП ОСОБА_1 в розмірі 199 524,63 грн. в частинні нарахування недоїмки у сумі 181 654 грн.???? ???????

Визнано протиправним та скасовано рішення № 0000111305 від 20 лютого 2019 року яким застосовані штрафні санкції за донарахування єдиного внеску у розмірі 48 884,89 грн. в частині нарахування штрафні санкції за донарахування єдиного внеску у розмірі 43 523,701 грн.????? ???????

Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення № 0000591305 від 20 лютого 2019 року, яким нараховані ФОП ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції за порушення термінів розрахунку та порушення валютного законодавства у розмірі 2380 грн. в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 190 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

На вказане рішення суду першої інстанції позивачем та відповідачем подані апеляційні скарги.

Позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та в цій частині просить позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована ненаданням судом першої інстанції належної оцінки доводам позивача щодо господарських взаємовідносин з ТОВ Біз Торг Сервіс , надання допомоги (благодійність) громадянам яка не підлягає обкладенню податком на доходи відповідно до пп. 165.1.19 п. 165.1 ст. 165 ПК України, а також щодо несвоєчасного надходження валютної виручки.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить відмовити у її задоволенні.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та в цій частині прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована доводами акту перевірки.

Позивачем подано пояснення на апеляційну скаргу відповідача в якій просить відмовити у її задоволенні.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу податкового органу підтримав просив її задовольнити. Надав пояснення відповідно доводам апеляційної скарги. Щодо задоволення апеляційної скарги позивача заперечив.

Позивач, представник позивача до суду апеляційної інстанції не з`явились. Повідомлені про день та час розгляду справи. У задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи судом апеляційної інстанції відмовлено відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 02.01.2019р. №2/11-28-13-05/2787201455 (т.1, а.с. 159-176).

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- пункту 177.2, підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України в частині заниження податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, на загальну суму - 6 663 044,19 грн., у тому числі 2016 рік - 2 169 330,15 грн., - за 2017 рік, на суму - 4 493 714,04 грн.;

- підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX "Інші перехідні положення" ПК України, в частині заниження суми податкового зобов`язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності, на загальну суму - 555 253,68 грн., в тому числі: - за 2016 рік на суму - 180 777,51 грн., - за 2017 рік на суму - 374 476,17грн.;

- частини 2 пункту 1 статті 7 Закону № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненнями), в частині заниження суми податкового зобов`язання по єдиного внеску від здійснення підприємницької діяльності, на загальну суму - 199 524,63 грн., в тому числі: - за 2016 рік на суму - 89 799,63 грн., - за 2017 рік на суму - 109 725,00 грн.;

-пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в частині заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість, на загальну суму - 33 591,00 грн., в тому числі: - за березень 2017 року, на суму - 29 891,00 грн., - за жовтень 2017 роду, на суму - 3 700,00 грн.; зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) за лютий 2017 року, на загальну суму -18 310,00 грн;

- пункту 44.3 статті 44, пункт 85.2 статті 85 ПК України, в частині не зберігання та не надання на перевірку Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року № 481 та зареєстрованого в Мін`юсті України від 01.10.2013 року № 1686/24218;

- підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України, в частині неподання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та невідображення сум виплачених доходів на користь фізичних осіб-підприємців за 2016 та 2017 роки;

- підпункту 164.1.1 пункту 164.1, підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України, в частині заниження податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів фізичним особам за 2017 рік, на загальну суму -1 980,00 грн.;

- підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX "Інші перехідні положення" ПК України, в частині заниження суми податкового зобов`язання по військовому збору при виплаті доходів фізичним особам за 2017 рік, на загальну суму - 165,00 грн.;

- пункту 2 розділу III "Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435 та зареєстрованого в Мін`юсті України 23.04.2015 року за № 460/26905, в частині неподання звіту про суми нарахованого єдиного внеску від здійснення підприємницької діяльності за 2017 рік;

- статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", пункту 3 Постанови Правління Національного Банку України від 16.11.2012 року № 475 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті", зареєстрованої в Мінюсті 16.11.2012 за № 1921/22233, в частині несвоєчасного надходженням валютної виручки від здійснення експортних операцій;

- пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" в частині не відображення в Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (далі - Декларація), затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25.12.1995 року № 207, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.01.1996 року за № 18/1043 (далі - Наказ №207), валютних цінностей, що знаходилися за межами України понад терміни, встановлені для проведення розрахунків по експортних контрактах (т.1, а.с. 174-176).

На підставі зазначеного акту перевірки, винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000571305 від 20 лютого 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені за податковим зобов`язанням у розмірі 165 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 41,25 грн., та пенею у розмірі 6,30 грн. (т.1, а.с. 191);

- № 0000511305 від 20 лютого 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за податковим зобов`язанням у розмірі 555 253,68 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 277 626,84 грн. (т.1, а.с. 194);

- № 0000561305 від 20 лютого 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені за податковим зобов`язанням у розмірі 1980 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 495 грн., та пенею у розмірі 430,73 грн. (т.1, а.с. 192);

- № 0000501305 від 20 лютого 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за податковим зобов`язанням у розмірі 6 663 044,19 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 3 331 522,10 грн. (т.1, а.с. 193);

- № 0000551305 від 20 лютого 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 510 грн. (т.1, а.с. 196);

- № 0000541305 від 20 лютого 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 510 грн. (т.1, а.с. 197);

- № 0000521305 від 20 лютого 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковим зобов`язанням у розмірі 33 591 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 16 795,50 грн. (т.1, а.с. 195);

- № 0000531305 від 20 лютого 2019 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 18310 грн. (т.1, а.с. 198);

- № 0000581305 від 20 лютого 2019 року, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунку та порушення валютного законодавства у розмірі 17 837 574,42 грн. (т.1, а.с. 199);

- № 0000591305 від 20 лютого 2019 року, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунку та порушення валютного законодавства у розмірі 2380 грн. (т.1, а.с. 200);

- № 0000111305 від 20 лютого 2019 року, яким застосовані штрафні санкції за донарахування єдиного внеску у розмірі 48884,89 грн. (т.1, а.с. 202);

- № 0000121305 від 20 лютого 2019 року, яким застосовані штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності у розмірі 170 грн. (т.1, а.с. 203).

20 лютого 2019 року винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000061305 щодо сплати недоїмки у розмірі 199524,63 грн. (т.1, а.с. 201).

Позивач не погоджуючись з рішеннями відповідача звернувся до суду із зазначеним позовом.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що визначення зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що призвело і до часткового нарахування військового збору, санкцій за донарахування єдиного внеску, вимоги, а також податку на додану вартість, штрафних санкцій за порушення термінів розрахунку та порушення валютного законодавства, частково не знайшли підтвердження під час розгляду справи та спростовані доводами та поданими доказами позивача. Проте в іншій частині доводи відповідача викладені у акті перевірки є вірними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Щодо податкового-повідомлення рішення № 0000501305 від 20 лютого 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за податковим зобов`язанням у розмірі 6 663 044,19 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 3 331 522,10 грн. (т.1, а.с. 193, т.52 а.с.19-20).

Висновки перевіряючих ґрунтуються на не підтвердженні позивачем витрат по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Біз Торг Сервіс" (ЄДРПОУ 40409383), ТОВ "Надія 2012" (ЄДРПОУ 37883684), ТОВ "ТД "Смарт" (ЄДРПОУ 39807558), ТОВ "Компанія Трансбуд ЛТД" (ЄДРПОУ 40168569), а також за рахунок включення платником податків до його обсягів обов`язкового продажу валютних коштів у гривневому еквівалент.

Перевіркою проведено остаточний розрахунок суми податку на доходи фізичних осі від здійснення підприємницької діяльності за перевіряємий період, що підлягає сплаті до бюджету, та визначено до сплати податок на загальну суму 6 663 044,19грн., в тому числі з 2016 рік-2169330,15грн., за 2017 рік - 44493714,04 грн.

Відповідно до пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги щодо включення витрат, взяв до уваги висновок експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №8/42СЕ-19 від 29.03.2019 (т.42 а.с.21-44), а саме в частині заниження податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 6 663 044,19 грн., що документально не підтверджується (т.49 а.с.59).

Експертом зазначено, що при проведені експертизи досліджено, зокрема копії первинних бухгалтерських документів, складених у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 в розрізі періодів за 2016 та 2017 роки: акти надання послуг; накладні; видаткові накладні; квитанції до прибуткових касових ордерів.

Зазначені подані документи позивачем підтверджують отримання товарів (робіт, послуг) та оплату готівкою за отриманий товар (робіт, послуг) в період 2016-2017 років на загальну суму 41064054,00 грн., в тому числі: у 2016 рік - 17564200,00 грн., у 2017 році -23499854,00 грн. ( т.49 а.с. 109-138).

Таким чином, чистий оподатковуваний дохід (різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця), що є об`єктом оподаткування податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, військовим збором фізичної особи - підприємця та єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначений ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у відповідності до пункт 177.2 статті 177 ПКУ, документально підтверджується в сумі 22120,00 грн. за 2016 рік та 50000,00 грн. за 2017 рік., та розраховано ПДФО (18%) у розмірі 3 981,60 - 2016 рік; 9000 - 2017 рік (т. 49 а.с.58).

Відповідачем зазначено наступні доводів, щодо незгоди з рішенням суду першої інстанції в цій частині - неподання позивачем всіх документів до перевірки та неприйняття висновків експертизи наданих відповідачем проведеної в рамках кримінального провадження.

Колегія суддів з цього приводи зазначає наступне.

Судом першої інстанції не прийнято висновків експерта Харківського науково -дослідного експертно-криміналістичного центру №8/42СЕ-19 від 29.03.2019 (т.42 а.с.21-44) проведеного в межах кримінального провадження №32018120010000042, оскільки відповідно до таких, не всі первинні документи були надані експерту.

Крім того, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що експертиза проведена в рамках кримінального провадження, а отже може бути належним доказом при наявності вироку суду. Щодо первинних документів, колегія суддів зазначає, що позивачем подані первинні документи суду та експерту, а отже судом, такі було враховано, відповідно до ст. 79 КАС України.

Щодо господарських взаємовідносин позивача та ТОВ "Надія 2012", ТОВ "ТД "Смарт", ТОВ "Компанія Трансбуд ЛТД", суд першої інстанції дійшов висновку, що первині бухгалтерські документи по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами складені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995, № 88.

Відповідач заперечуючи щодо таких висновків суду першої інстанції, проте доводи відповідача ґрунтуються на доводах акту перевірки, яким надано оцінку судом першої інстанції.

Щодо господарських взаємовідносин позивача та з ТОВ "Біз Торг Сервіс" за період січень - березень 2016 року.

Судом встановлено, що первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Біз Торг Сервіс" не підтверджують понесення позивачем витрат за вказаний період, оскільки видаткові накладні видані ТОВ "Біз Торг Сервіс" та квитанції до прибуткових касових ордерів за період 12 січня - 04 квітня 2016 року (т. 44, а.с. 161, 165-185, 192, 195, 196) підписані від імені директора Ковальова Д.І. та скріплені печаткою Товариства.

Проте ТОВ "Біз Торг Сервіс" (ЄДРПОУ 40409383), згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, створено та зареєстровано 07.04.2016.

Доводи позивача викладені в апеляційній скарзі щодо схвалення товариством правочинів не підтверджені матеріалами справи.

Таким чином колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи позивача та відповідача щодо вказаного порушення та оскарженого рішення в цій частині, не спростовують висновків суду першої інстанції.

З цих підстав і висновки суду першої інстанції є вірними щодо часткового скасування податкового повідомлення-рішення № 0000511305 від 20 лютого 2019 року про збільшення позивачу суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, яке є похідним від вищевказаного рішення відповідача. Та з цих підстав є вірними висновки суду першої інстанції щодо скасування частково вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 20.02.2018р. №Ф-0000061305, а також частково скасовано рішенням відповідача № 0000111305 від 20 лютого 2019 року застосовані штрафні санкції за донарахування єдиного внеску у розмірі 48 884,89 грн. (т.1, а.с. 202, т.52 а.с.27-28, 131-135).

Щодо податкового - повідомлення рішення № 0000521305 від 20 лютого 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в частині заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість, на загальну суму - 33 591,00 грн., в тому числі: - за березень 2017 року на суму - 29 891,00 грн., - за жовтень 2017 року на суму - 3 700,00 грн.; зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) за лютий 2017 року, на загальну суму -18 310,00 грн. (т.1 а.с.57-58).

Так, перевіркою питання своєчасності та повноти включення в обсяги постачання операцій з реалізації на митній території України пелет з лушпиння соняшника та гранул з деревної тирси встановлення їх заниження на загальну суму 108 372грн., в тому числі за вересень 2016 року на суму 6761грн., за листопад 2016 року - 2097 грн,, за грудень 2016 року - 22034грн., за травень 2017 року - 1034грн., грудень 2017 року - 76446грн.

Позивачем не включено до складу податкового зобов`язання з податку на додану вартість операції за вересень 2016 року на загальну суму 40568 грн. (в т.ч. ПДВ 6761грн.), при цьому в Єдиному реєстрі податкових накладних за вказаний період зареєстровано 6 податкових накладних: №43 від 12.09.2016 на загальну суму 6000 грн., №№39-41 від 14.09.2016 на загальну суму 21800грн., №42 від 16.09.2016 на загальну суму 5400грн. та №44 від 23.09.2016 на загальну суму 7368грн.;

- не включено до складу податкового зобов`язання з податку на додану вартість операції за листопад 2016 року на загальну суму 2097 грн., при цьому в Єдиному реєстрі податкових накладних за вказаний період сукупно задекларовано 18727грн. зобов`язань (порушення не заперечується представником позивача (т. 52 а.с.183);

- не включено до складу податкового зобов`язання з податку на додану вартість операції з проведеної попередньої оплати за товар контрагентами-покупцями на загальну суму 22 034 грн. (Товариство з обмеженою відповідальністю "Тісседі Трейд" -2000грн. ПДВ, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистриб`юторська компанія Захід Посуд" - 1250 грн. ПДВ, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ "ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ" - 18 784 грн. ПДВ) (перевіркою визначено зобов`язання за грудень 2016 року);

- не включено до складу податкового зобов`язання з податку на додану вартість операції за травень 2017 року на загальну суму 1034 грн., при цьому в Єдиному реєстрі податкових накладних за вказаний період сукупно задекларовано 262621грн. зобов`язань (порушення не заперечується представником позивача (т. 52 а.с.183, зворотній бік));

- не включено до складу податкового зобов`язання з податку на додану вартість операції з проведеної попередньої оплати за товар контрагентами-покупцями на загальну суму 23 939грн. за грудень 2017 року (ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЕЛЕКТРОГРАД" -748 грн. ПДВ, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тісседі Трейд" - 5000грн. ПДВ, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРТЕПЛО КИЇВ" - 4470грн. ПДВ, Олександрійська РДА - 6632грн. ПДВ, Філія "Корист. ХПП ТОВ АТ "КАРГІЛЛ" -756грн. ПДВ, ФОП ОСОБА_9 - 6333грн. ПДВ). (перевіркою визначено зобов`язання за грудень 2017 року). Порушення вгинається представником позивача частково в частині не включення до складу податкового зобов`язання з податку на додану вартість операції з проведеної попередньої оплати за товар з Олександрійською РДА у сумі 6 632грн.

Таким чином, перевіркою встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 108 372 грн., в тому числі за вересень 2016 року на суму 6761грн., за листопад 2016 року - 2097грн., за грудень 2016 року - 22034грн., за травень 2017 року - 1034грн., грудень 2017 року - 76 446грн., чим порушено пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (т.1 а.с.46-47). (т.52 а.с.184 зворотній бік)

Судом першої інстанції встановлено, що в акті перевірки у показниках заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість за грудень 2017 року - 76 446грн., допущено помилку, оскільки дана сума складає - 30 892 грн.(т.1 а.с.57). зазначена обставина відповідачем не спростовується.

Перевіркою питання правомірності включення до складу податкового кредиту з ПДВ операцій з придбання ТМЦ за основною ставкою встановлено його завищення на суму податку 3 700 грн. по взаємовідносинах з ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "САН ЛАЙН ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 41442589) за жовтень 2017 року в частині не підтвердження зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних на вказану суму, чим порушено пункт 198.6 статті 198 ПК України (т.1 а.с.49).

Позивачем визнано порушення встановлені актом перевірки відповідача в частині :

- за листопад 2016 року не включення до складу податкового зобов`язання з податку на додану вартість операції на загальну суму 2097 грн.;

- за травень 2017 року не включення до складу податкового зобов`язання з податку на додану вартість операції за травень 2017 року на загальну суму 1034 грн.;

- за грудень 2017 року не включення до складу податкового зобов`язання з податку на додану вартість операції з проведеної попередньої оплати за товар контрагентами-покупцями Олександрійська РДА - 6 632грн.

Судом першої інстанції встановлено, з посиланням на висновки експерта, №110 від 23.07.2019, що в частині заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість за жовтень 2017 року - на суму 3700 грн., зменшення суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) за лютий 2017 року загальну суму 18 310 грн., заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість за березень 2017 року - на суму 29891 грн., що документально таке порушення не підтверджується (т.49 а.с.69).

Висновки ґрунтуються на тому, що при співставленні даних зареєстрованих податкових накладних, які зазначені в реєстрі податкових накладних, з даними зазначеними в додатку розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів", що є додатком до декларації з податку на додану вартість за вересень 2016 року, встановлено, що в обох документах зафіксовані ідентичні данні. Різниці не виявлено. Данні податкового зобов`язання з податку на додану вартість за вересень 2016 року, документально підтверджуються ( т.49 а.с. 63-64).

При співставленні даних зареєстрованих податкових накладних, які зазначені в Реєстрі податкових накладних, з даними, зазначеними в додатку 165 Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів , що є додатком до Декларації з податку на додану вартість за грудень 2016року по підприємствам ТОВ "Тісседі Трейд", ТОВ Дистриб`юторська Компанія Захід Посуд , ТОВ Продовольча компанія Зоря Поділля встановлено що в обох документах по ТОВ "Тісседі Трейд", ТОВ Дистриб`юторська компанія Захід Посуд та ТОВ Продовольча компанія Зоря Поділля , зафіксовані ідентичні суми.

Зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході перевірки сум податкових зобов`язань з ПДВ перевіряючими в грудні 2017 року зазначені розбіжності в сумі 76 446 (колонка 13 відхилення гр. 12-гр. 7 ), при цьому в описовій частині даного порушення зазначена сума 23 939 грн. з наведенням контрагентів ТОВ "Електроград " -748 грн. ПДВ, ТОВ "Тісседі Трейд" - 5000 грн. ПДВ, ТОВ "Укртепло Київ " -4470 грн. ПДВ, Олександрійська РДА - 6632 грн. ПДВ, Філія "Корист. ХПП" ТРВ АТ "Каргілл". - 756 грн. ПДВ, ФОП ОСОБА_3 - 6333 грн. ПДВ . Різниця у розмірі 52507,00 грн. перевіряючими не зазначена і не роз`яснена.

Таким чином на підстав наявних і наданих документів, підтвердити чи спростувати суму не включено до складу податкового зобов`язання з податку на додану вартість операції за листопад 2016 року на загальну суму 2097,00 грн. та травень 2017 року на загальну суму 1034,00 грн. не видається за можливе.

Відповідно до реєстру податкових накладних, з даними, зазначеними в додатку №5 Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів , що є додатком до Декларації з податку на додану вартість за жовтень 2017 року, встановлено що в обох документах по контрагенту ТОВ Сан лайн плюс зафіксовані ідентичні суми податкового кредиту в розмірі 25646,66 грн. в яку входять дві суми по 3700,00 грн. за податковими накладними: № 3 від 06.10.2017 та № 2 від 06.10.2017. Різниці не виявлено. Перевіряючими номер накладної в Акті № 2 від 02.01.2019 не був зазначений.

Відповідачем не спростовано в апеляційній скарзі таких висновків суду першої інстанції, а тому з урахування часткового визнання позивачем порушення, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове скасування рішення відповідача щодо нарахування позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій з підстав не підтвердження такого документально.

Щодо рішення № 0000121305 від 20 лютого 2019 року про застосовування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності у розмірі 170 грн. (т.1, а.с. 203, т.52 а.с. 29-30).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.4 ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ, від 08.07.2010, пункту 2 розділу III "Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435 та зареєстрованого в Мін`юсті України 23.04.2015 року за № 460/26905, в частині неподання звіту про суми нарахованого єдиного внеску від здійснення підприємницької діяльності за 2017 рік та на підставі п.7 ч.11. ст. 25 зазначеного вище Закону застосовано відповідачем штрафні санкції у розмірі 170 грн.

Суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позову в частині скасування такого рішення, оскільки позивачем надано суду звіти позивача про суми нарахованого єдиного внеску від здійснення підприємницької діяльності за 2016 рік (т.52 а.с.80-82), проте доказів подання звіту про суми нарахованого єдиного внеску від здійснення підприємницької діяльності за 2017р. надано не було.

Такі висновки суду першої інстанції не спростовані позивачем.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000541305 від 20 лютого 2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 510 грн. (т.1, а.с. 197).

Перевіркою встановлено порушення пункту 44.3 статті 44, пункт 85.2 статті 85 ПК України, в частині не зберігання та не надання на перевірку Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року № 481 та зареєстрованого в Мін`юсті України від 01.10.2013 року № 1686/24218 та на підставі п.121.1 ст.121 ПК України застосовано штрафну санкцію у розмірі 510 грн.

Суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позову в цій частині, оскільки позивачем не було оскільки позивачем не надано як до перевірки та і суду Книги обліку доходів і витрат, що свідчить про її відсутність як на час проведення перевірки відповідачем, так і на час судового розгляду.

Позивачем не оскаржено рішення суду першої інстанції в цій частині. Апеляційна скарга не містить доводів незгоди з рішенням суду в цій частині та вимог щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо податкового повідомлення рішення № 0000551305 від 20 лютого 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 510 грн. (т.1, а.с. 196).

Перевіркою відповідача встановлено порушення позивачем підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України, в частині неподання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та невідображення сум виплачених доходів на користь фізичних осіб-підприємців за 2016 та 2017 роки (т.1 а.с.39-40) та на підставі п. 119.2 ст. 119 ПК України застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн.

Судом першої інстанції не відмовлено у задоволенні позову в цій частині , оскільки позивачем не надано до суду доказів щодо подання зазначених розрахунків та у письмових поясненнях зазначено, що форма №1ДФ до фіскального органу не подавалась (т.52 а.с.72).

Позивачем не оскаржено рішення суду першої інстанції в цій частині. Апеляційна скарга не містить доводів незгоди з рішенням суду в цій частині та вимог щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0000561305 від 20 лютого 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені за податковим зобов`язанням у розмірі 1980 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 495 грн., та пенею у розмірі 430,73 грн. (т.1, а.с. 192, т.2 а.с.35-37) та податкового повідомлення рішення № 0000571305 від 20 лютого 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені за податковим зобов`язанням у розмірі 165 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 41,25 грн., та пенею у розмірі 6,30 грн. (т.1, а.с. 191, т. 52 а.с.37-39).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 164.1.1 пункту 164.1, підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України, в частині заниження податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів фізичним особам за 2017 рік, на загальну суму -1 980,00 грн. та суми податкового зобов`язання по військовому збору при виплаті доходів фізичним особам за 2017 рік на загальну суму 165 грн.

Висновки перевіряючих ґрунтуються на тому, що на підставі реєстру банківських виписок про рух коштів встановлений факт перерахування ФОП ОСОБА_1 1 26.09.2017 на картковий рахунок ПАТ КБ Приватбанк ОСОБА_4 , грошових коштів у сумі 5000грн. та 38.12.2017 на картковий рахунок ПАТ КБ Приватбанк ОСОБА_5 - у сумі 6000 грн., при цьому податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не зараховано (не утримано) та не перераховано до бюджету, чим порушено підпункт 164.1.1 пункту 164.1, підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України та підпункт 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Інші перехідні положень ПК України( т.1 а.с.40-42).

Позивач зазначає, у тому числі і в апеляційній скарзі, що ці кошти були перераховані як благодійна допомога хворим, про необхідність якої дізнався через мережу інтернет, а тому вважає відсутнє порушення з урахуванням норм пп. 165.1.19, пп. а пп. 170.7.4 п. 170.7 ст. 170 ПК України.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача та погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності виявленого порушення з наступних підстав.

Відповідно до пп. 165.1.19 ПК України кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку або члена сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення, дитини, яка перебуває під опікою або піклуванням платника податку, за умови документального підтвердження витрат, пов`язаних із наданням зазначеної допомоги (у разі надання коштів), у тому числі, але не виключно, для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів, за рахунок коштів благодійної організації або його роботодавця, в тому числі в частині витрат роботодавця на обов`язковий профілактичний огляд працівника згідно із Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та на вакцинацію працівника, спрямовану на профілактику захворювань в період загрози епідемій відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" за наявності відповідних підтвердних документів, крім витрат, що компенсуються виплатами з фонду загальнообов`язкового державного соціального медичного страхування.

Відповідно до пп. а пп. 170.7.4 п. 170.7 ст. 170 ПК України не включається до оподатковуваного доходу цільова благодійна допомога, що надається резидентами - юридичними чи фізичними особами у будь-якій сумі (вартості):

а) закладу охорони здоров`я для компенсації вартості платних послуг з лікування платника податку або члена його сім`ї першого ступеня споріднення, інваліда, дитини-інваліда або дитини, в якої хоча б один із батьків є інвалідом; дитини-сироти, напівсироти; дитини з багатодітної чи малозабезпеченої родини; дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав, у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів) у розмірах, що не перекриваються виплатами з фонду загальнообов`язкового державного соціального медичного страхування, крім витрат на косметичне лікування або косметичну хірургію (включаючи косметичне протезування, не пов`язане з медичними показаннями), водолікування та геліотерапію, не пов`язані з хронічними захворюваннями, лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни, аборти (крім абортів, які проводяться за медичними показаннями, або якщо вагітність стала наслідком зґвалтування), операції з переміни статі; лікування венеричних захворювань (крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких стало нестатеве зараження або зґвалтування), лікування тютюнової чи алкогольної залежності; придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, які не включені до переліку життєво необхідних, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Такими підтвердними документами можуть бути документи, що підтверджують потребу фізичної особи - платника податку в лікуванні та медичному обслуговуванні (зокрема, наявність та характеристики хвороби, травми, отруєння, патологічного стану платника податку), документи про надання таких послуг, що ідентифікують постачальника послуг та платника податку, якому надаються такі послуги, обсяги та вартість таких послуг: договори, платіжні та розрахункові документи, акти надання послуг, інші відповідні документи в залежності від необхідного лікування або медичного обслуговування, хвороби та її стану.

Таких доказів не було надано позивачем а ні до перевірки, а ні суду.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що перераховані на карткові банківський рахунки кошти у розмірі 5000 грн. та 6000 грн. фізичним особам не підпадають під визначення цільової благодійної допомоги на лікування фізичної особи (пп. а пп. 170.7.4 ПК України), яка не підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб відповідно до пп. 165.1.19 ПК України, а отже оскаржені рішення щодо встановленого порушення є правомірними

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000581305 від 20 лютого 2019 року нараховано пеню за порушення термінів розрахунку та порушення валютного законодавства у розмірі 17837574,42 грн. (т.1, а.с. 199, т.52, а.с.40-41).

Перевіркою відповідача встановлено, що позивачем порушено статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР, від 23.09.1994, пункту 3 Постанови Правління Національного Банку України від 16.11.2012 року № 475 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті", зареєстрованої в Мінюсті 16.11.2012 за № 1921/22233, в частині несвоєчасного надходженням валютної виручки від здійснення експортних операцій.

Згідно статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР, від 23.09.1994, виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягє зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчу виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Пунктом 3 Постанови Правління Національного Банку України "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті" від 16.11.2012 року № 475, ( в редакції чинній на 2016-2017 роки) установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Так, перевіркою проведення розрахунків у грошовій формі при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, а саме перевіркою договорів на здійснення експортних операцій доданих до митних декларацій (дані ІС "Інспектор-2006"), експортних митних декларацій, реєстру банківських виписок за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 встановлено, що підприємцем здійснювався експорт гранул паливних лушпиння соняшника та з пресованої тирси хвойних порід деревини (т.52 а.с. 57-66).

Перевіркою питання дотримання встановлених термінів розрахунків при здійснені експортних операцій встановлено порушення вимог статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та пункту 3 Постанови Правління Національного банку України від 16.11.2012 за №475 „Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорт товарів і запровадження продажу надходжень в іноземній валюті" зареєстрованої в Мінюсті від 16.11.2012 за №1921/22233, в частині несвоєчасного надходження валютної виручки за відвантажений товар.

Відповідно до статті 4 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами термінів, передбачених статтею 1 цього Закону, тягне за собою стягнення пені з кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки в іноземні валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банк України на день виникнення заборгованості. За несвоєчасне надходженням валютної виручки нарахована пеня в сумі 17 837 574,42грн. (т. 52 а.с.42-56).

Позиція позивача ґрунтується на висновку експерта, що при розрахунку пені по контракту № 10 від 02.02.2016 з фірмою "SARРАХ" перевіряючими враховані вантажно-митні декларації: 209050000/2016/001750 від 03.06.2016, №209050000/2016/003391 від 28.10.2016 та № 209050000/2016/003303 від 21.10.2016, які фактично анульовані і по ним не проводилось відвантаження товару, згідно листа № 164 від 17.07.2019 на адресу Львівської митниці.

Проте судом встановлено та не спростовано позивачем, що лист митного органу для дослідження суду не надано. Крім того, суд дійшов висновку, що вказаний лист не може бути доказом не проведення відвантаження товару згідно вантажно - митних декларацій, оскільки порядок визнання вантажно - митних декларацій недійсними врегульовано п.п. 39-44 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450. Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на нормах законодавства, а отже є вірними.

Крім того, граничний термін повернення валютної виручки по контакту № 15 від 15.08.2012 з фірмою " V.А.S." розпочинаєтеся з жовтня 2015 року, валютна виручка з порушенням строку надходила з лютого 2016 року ( т.1 а.с.69), а тому є вірними висновки суду першої інстанції, що відповідачем правомірно враховано зазначений період при визначенні суми пені.

Посилання позивача що нарахування пені відбулось і щодо інших експортних контрактів, спростовано таким розрахунком (додатком до акту перевірки), який також підписано і позивачем. (а.с. 57-66 Т52).

Таким чином доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, щодо нарахування пені, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Щодо часткового скасування судом першої інстанції цього рішення в частині нарахування штрафних (фінансових) санкції за порушення термінів розрахунку та порушення валютного законодавства в сумі 1190грн., такі висновки суду першої інстанції є вірними та не спростовуються доводами відповідача та позивача з таких підстав.

Так перевіркою встановлено порушення п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993, № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ( в редакції чинній на 2016-2017 роки) в частині не відображення в Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (далі - Декларація), затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25.12.1995 року № 207, (далі - Наказ №207), валютних цінностей, що знаходилися за межами України понад терміни, встановлені для проведення розрахунків по експортних контрактах (т.1, а.с. 174-176).

Декретом № 15-93 визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Декрету валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов`язковому декларуванню у Нацбанку України, який встановлює порядок і терміни декларування.

Фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України, здійснює також центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 3 ст. 13 Декрету №15-93).

Указом Президента України від 18.06.94 р. № 319 Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами передбачено здійснення суб`єктами підприємницької діяльності щоквартального декларування належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України.

Декларування валютних цінностей, доходів та майна суб`єктами підприємницької діяльності здійснюється за формою, затвердженою наказом № 207, у строки, визначені п. 49.18 ст.49 ПК України.

Судом встановлено, що у позивача у 1-4 кварталі 2016 року та 1-3 квартал 2017 року була наявна прострочена дебіторська заборгованість (т. 49 а.с.49-50) та порушено строки повернення валютної виручки.

Позивачем не надано до суду доказів подання декларації за 1-4 кварталі 2016 року та 1-3 квартал 2017 року.

Відповідно до п. 2 ст. 16 Декрету №15-93 від 19.02.1993 та п. 2.7 Положення про валютний контроль, затверджене постановою Правління Нацбанку України від 08.02.2000 № 49 в редакціях чинних у 2017 році) невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період; порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

Таким чином, в зв`язку із встановленим порушенням до позивача підлягають застосуванню штраф у розмірі 170 грн. за кожний звітний період, а таких було сім (7).

Таким чином є вірними висновки суду першої інстанції щодо часткового скасування вищезазначеного рішення податкового органу, а доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують таких.

Посилання позивача на наявність дебіторської заборгованості є помилковим, оскільки наявність такої не звільняє позивача від відповідальності.

Враховуючи вищезазначене, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а отже підстави для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції відсутні.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі №340/730/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 30 червня 2020року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак