Постанова

від 24.06.2020 по справі 280/205/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2020 року м. Дніпросправа № 280/205/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.03.2020 року (суддя у 1 інстанції Стрельнікова Н.В.) в адміністративній справі №280/205/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Провізор" до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування припису та постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Провізор" звернулося з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №ЗП3535/581/АВ від 18.11.2019р.;

- визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ЗП3535/581/АВ/П/ТД-ФС від 20.12.2019р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з 08.11.2019р. по 18.11.2019р. року відповідачем проводилось інспекційне відвідування позивача за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної) особи, яка використовує найману працю № ЗП 3535/581/АВ від 18.11.2019 року. У розділі III акту зазначено про виявлення порушень вимог ч.1 та 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), а саме допуск осіб до праці без трудового договору. Водночас, вказані в акті перевірки особи мали взаємовідносини з ТОВ "Провізор" згідно договорів комісії за комісійну плату реалізовували від імені й за рахунок ТОВ "Провізор" лікарські засоби та предмети медичного призначення в кількості та за ціною видаткових накладних протягом року за погодженням головного лікаря КУ "Кам`янсько-Дніпровський районний центр первинної медико-санітарної допомоги". У зв`язку з чим, між позивачем та особами виникли саме цивільно-правові зобов`язання. Предметом договорів є виконання певного визначеного обсягу роботи, за наслідками виконання якої замовник зобов`язувався оплатити виконавцеві виконану ним роботу, тобто, предметом є кінцевий результат, а не процес праці. Метою цього договору є отримання певного матеріального результату. Виконання умов угод підтверджується наявними у справі актами виконаних робіт. Зважаючи на виявлені в ході перевірки порушення, відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень №ЗП3535/581/АВ від 18.11.2019 та постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ЗП3535/581/АВ/П/ТД-ФС від 20.12.2019, які позивач вважає протиправними та просить скасувати.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.03.2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держпраці у Запорізькій області про усунення виявлених порушень №ЗП3535/581/АВ від 18 листопада 2019 року. Визнано протиправним та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими особами №ЗП3535/581/АВ/П/ТД-ФС від 20 грудня 2019 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач допустив здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами фізичними особами за цивільно-правовими договорами, а не працівниками за трудовими договорами чи суб`єктами господарювання - ліцензіатами. Так, у договорах комісії та актах приймання-передачі виконаних робіт, складених до цих договорів, не містяться відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовнику, не зазначено чіткого переліку завдань роботи, її видів, кількісних та якісних характеристик. При цьому, позивач порушуючи норми ЦК України після вчинення правочину відповідно до договорів комісії підписували не звіти, а акти приймання - передачі виконаних робіт, які складені до договорів, які взагалі не укладалися, що свідчить про формальне укладення вказаних договорів і складення актів приймання-передачі виконаної роботи до договорів комісії, з метою підміни трудових відносин на цивільно-правові.

В відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, сторони про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 06.11.2019 року на підставі наказу №2002 ГУ Держпраці у Запорізькій області про проведення заходу державного нагляду (контролю) інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "Провізор" з питань додержання законодавства про працю у термін по 18.11.2019 року, оформлено направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) №3535 від 16.11.2019 року .

За результатами інспекційного відвідування уповноваженими особами відповідача 18.11.2019 року складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЗП 3535/581/АВ від 18.11.2019 року, згідно з Розділом ІІІ якого виявлено зокрема наступне порушення: з січня 2017р. по вересень 2018р. 4 особи було допущено до роботи без укладання трудового договору, що є порушенням вимог ч. 1,3 ст.24 КЗпП України.

18.11.2019 року уповноваженою особою відповідача винесено Припис про усунення виявлених порушень №ЗП/3535/581/АВ, яким зобов`язано усунути виявлені в ході інспекційного відвідування порушення.

У зв`язку з виявленими порушеннями, відповідачем 20.12.2019 року винесено постанову про накладення штрафу №ЗП 3535/581/АВ/П/ПТ/ТД-ФС в розмірі 500760 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон України №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У відповідності до ч. 5 ст. 2 Закону України №877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи (в тому числі, органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок № 295.

Відповідно до вимог Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, посадовими обов`язками яких передбачено контрольні повноваження. Державний нагляд здійснюють шляхом виїзної перевірки посадовими особами Держпраці та територіальних органів, посадовими обов`язками яких передбачено здійснення повноважень державного нагляду за додержанням законодавства про працю. Наявність згоди Держпраці для здійснення державного контролю та державного нагляду за додержанням законодавства про працю за зверненням фізичних та юридичних осіб Порядком № 295 не передбачена (лист Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці від 18.05.2017р. № 5716/4.1/4.2-ДП-17).

У відповідності до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з п.27 Порядку №295, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

У відповідності до ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Тобто, він застосовується для реалізації визначених, найчастіше разових робіт.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно приписів ч.1 ст. 850 ЦК України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. На виконання зазначених Приписів, замовник передбачив відсутність підпорядкованості правилам внутрішнього трудового розпорядку, та поклав обов`язок організації процесу виконання робіт з використанням власних засобів на виконавця, таким чином надавши йому можливість вільно обирати зручний для роботи час.

З матеріалів справи слідує, що між ТОВ "Провізор" (Комітент) в особі директора ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Комісіонер) укладено договір Комісії №1 від 04.01.2017р., №1 від 03.01.2018р. за умовами якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за комісійну плату реалізувати від імені й за рахунок Комітента правочини щодо продажу лікарських засобів та предметів медичного призначення в приміщенні фельдшерсько-акушерського приміщення К.-Дніпровського району с.Дніпровка, вул. 9 мая, буд.1. На виконання договору сторонами складено акти приймання-передачі виконаної роботи (а.с.143-148, 151-155).

Між ТОВ "Провізор" (Комітент) в особі директора ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (Комісіонер) укладено договір Комісії №4 від 04.01.2017р., №4 від 04.01.2018р., за умовами якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за комісійну плату реалізувати від імені й за рахунок Комітента правочини щодо продажу лікарських засобів та предметів медичного призначення в приміщенні фельдшерсько-акушерського приміщення К.-Дніпровського району, с. В-Знам`янка, вул. Гоголя, б. 52. На виконання договору сторонами складено акти приймання-передачі виконаної роботи (а.с. 158-163, 166-168).

ТОВ "Провізор" (Комітент) в особі директора ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (Комісіонер) укладено договір Комісії №3 від 04.01.2017р., №3 від 04.01.2018р., за умовами якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за комісійну плату реалізувати від імені й за рахунок Комітента правочини щодо продажу лікарських засобів та предметів медичного призначення в приміщенні фельдшерсько-акушерського приміщення К.-Дніпровського району, м.Кам`янка Дніпровська, вул. Чапаєва, б.3 На виконання договору сторонами складено акти приймання-передачі виконаної роботи (а.с.171-176, 179-181).

ТОВ "Провізор" (Комітент) в особі директора ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (Комісіонер) укладено договір Комісії №2 від 09.02.2018р., за умовами якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за комісійну плату реалізувати від імені й за рахунок Комітента правочини щодо продажу лікарських засобів та предметів медичного призначення в приміщенні фельдшерсько-акушерського приміщення К.-Дніпровського району, с.Заповітне, вул. Центральна, б.2. На виконання договору сторонами складено акти приймання-передачі виконаної роботи (а.с. 184-187).

Так, відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно зі статтею 1014 Цивільного кодексу України Комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового оборот)' або вимог, що звичайно ставляться.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 08.05.2018р. №127/21595/16-ц.

Натомість, суд першої інстанції правильно зазначив, що укладені та виконані сторонами цивільно-правові договори не передбачають підпорядкування виконавця внутрішньому трудовому розпорядку; укладені договори не містять обов`язку виконавців бути присутніми на підприємстві у визначені робочі години, регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.

Необхідність укладення цивільно-правових договорів з ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 обумовлюється відсутністю необхідності систематично виконувати роботу певного виду на підприємстві, необхідністю виконувати лише конкретні обсяги замовлень не систематично.

До того ж, вищевказаними Договорами комісії конкретно визначено певний матеріальний результат надання послуг, а саме: згідно п. 1.1. вказаних Договорів комісії, в порядку та умовах визначених цим Договором комісії, Комісіонер зобов`язується своїми силами на власний ризик за дорученням Комітента за комісійну плату реалізувати протягом визначеного в договорі строку лікарські засоби та предмети медичного призначення.

Як вбачається з п. 1.3. Договорів комісії, Комісіонер виконує свої договірні зобов`язання за комісійну винагороду в розмірі 10% від суми продажу Виробів.

Отже, комісіонери (підрядники) самостійно в межах встановлених строків договору визначали порядок та окремі етапи роботи, при цьому правила внутрішнього розпорядку позивача на них не розповсюджувалися.

Також з матеріалів справи слідує, що в період 2017-2018 роки ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 працювали за основним місцем роботи в Комунальній установі "Кам`янсько - Дніпровський районний центр первинної медико-санітарної допомоги", то відповідно вони підпорядковувалися та виконували правила внутрішнього розпорядку Комунальної установи "Кам`янсько-Дніпровський районний центр первинної медико-санітарної допомоги". Відповідно Комунальна установа "Кам`янсько-Дніпровський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" забезпечувала зазначеним особам умови праці.

За правилом, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413, повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Інформацію про кількість застрахованих осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами у одного страхувальна більше року, Відповідач отримав від ГУ Пенсійного фонду України, що свідчить про наявність відомостей про застрахованих осіб та перебування таких осіб на обліку в органах Пенсійного фонду України.

З доходів осіб, з якими були укладені Договори комісії, утримувався та був перерахований податок на прибуток фізичних осіб та військовий збір, а також нараховувалися та сплачувалися суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується відповідною довідкою. Зазначені обставини під час інспекційного відвідування не досліджувалися.

Згідно довідок, що містяться в матеріалах справи, позивачем перераховано у повному обсязі, єдиний соціальний внесок, суми податку на прибуток фізичних осіб та військовий збір з доходів Комісіонерів.

Оплата за цивільно-правовими угодами проведена в повному обсязі, протилежного відповідачем не доведено.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В свою чергу, відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, наявність обставин, що вказують на відсутність спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є лише підставою розгляду питання компетентним судом для визнання правочину недійсним (тобто вказує на оспорюваність правочину).

У той же час, згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, укладені позивачем договори із громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 у встановленому порядку недійсними - не визнані.

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що у правовідносинах між позивачем та громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 містяться ознаки характерні саме цивільно-правовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, встановлено визначений обсяг виконання робіт та її кінцевий результат, а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.03.2020 року в адміністративній справі №280/205/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Провізор" до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування припису та постанови про накладення штрафу - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.03.2020 року в адміністративній справі №280/205/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко

суддя В.А. Шальєва