Постанова

від 30.06.2020 по справі 320/4951/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4951/19 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

При секретарі: Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фаворит-Груп до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Фаворит-Груп звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 09.08.2019 №UA100000/2019/000272/2.

Позов обґрунтовано тим, що незважаючи на надання декларантом необхідних документів для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, митним органом було прийнято рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною договору (контракту).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 09.08.2019 №UA100000/2019/000272/2.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фаворит-Груп судові витрати в розмірі 4921 грн за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Київської митниці Держмитслужби.

В апеляційній скарзі Київська митниця Держмитслужби, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що надані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності, які викликали сумнів у достовірності та об`єктивності відомостей щодо підтвердження числових значень митної вартості.

Зокрема, у інвойсі було зазначено 2 суми - 30 063 грн та 29 443 грн, а у прайс-листі сума складала лише 28062,47 грн.

Також апелянт звертає увагу, що згідно рахунку на оплату від 02.08.2018 №189, вартість експедиційних послуг склала 550 грн, втім вказана складова не була включена до митної вартості товару.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з`явились.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Фаворит-Груп , ідентифікаційний код 37693002, місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 71, зареєстровано як юридична особа 06.06.2011, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено запис №13541020000002488.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Фаворит-Груп (Покупець, Україна) та Спільним товариством з обмеженою відповідальністю КСІЛ-Ігроленд (Продавець, Республіка Білорусь), укладено зовнішньоекономічний контракт від 01.03.2019 №BY-UA-2019, згідно якого Продавець продає, а Покупець купує дитяче ігрове і спортивне обладнання власного виробництва на умовах цього контракту.

Згідно з умовами пункту 2.1 вказаного контракту кількість товару визначається покупцем на кожну поставку згідно із замовленням, складеним у вигляді доповнення до цього контракту.

У відповідності до пункту 3.1 контракту покупець транспортує замовлені товари власним транспортом на умовах FCA Молодечно, Мінська область (Інкотермс 2010).

Пунктом 4.2 визначено, що ціни на кожну партію товару, що поставляється продавцем, вказуються в додатку до цього контракту в білоруських рублях.

Покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця простим банківським переказом 100% від суми замовлення протягом 30 днів з моменту відвантаження кожної партії товару, згідно з підписаним додатком. Покупець має право робити передоплату (пункт 5.1 контракту).

У подальшому, між позивачем та Продавцем укладено додаток №2 від 02.08.2019 до контракту, згідно якого продавець поставляє покупцеві обладнання для дитячих майданчиків в асортименті на загальну суму 29433 грн. на умовах FCA Молодечно Інкотермс 2010.

З огляду на вказане, Продавцем виставлено покупцю рахунок-фактуру від 02.08.2019 №192 на загальну суму 29443 грн. на умовах 100% після оплати протягом 30 днів після відвантаження.

На виконання вказаних умов контракту, між ТОВ Фаворит-Груп та ТОВ Транс Верналіс укладено договір від 14.05.2019 №14/95 на надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні.

Згідно довідки ТОВ Транс Верналіс від 02.08.2019 №02/08-1, вартість перевезення вантажу по маршруту м. Плочани, Молодеченський р-н, Білорусь до пункту пропуску Нова Рудня (Білорусь) склала 24000 грн., страхування вантажу не проводилось.

Як наслідок, ТОВ Фаворит-Груп подано до митного органу UA100010 (відділ митного оформлення №1 митного поста Західний Київської міської митниці ДФС) митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100010/2019/344502, до якої долучено документи згідно переліку, вказаному в графі 44 митної декларації.

Відповідно до зазначеної митної декларації, умовами поставки товару є FCA BY Молодечно (графа 20 митної декларації), валюта та загальна сума за рахунком 29443,00 білоруських рублів (графа 22 митної декларації); курс валюти 12,42530000 (графа 23 митної декларації); графа 45 митної декларації 385385,70 грн.

Листом від 05.08.2019, направленим засобами електронного зв`язку, інспектором Халітовою Т.В. повідомлено декларанта про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписки з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листом від 09.08.2019 №1 позивачем повідомлено контролюючий орган про відсутність додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості.

З огляду на вказане, відповідачем прийнято рішення від 09.08.2019 №UA100000/2019/000272/2 про коригування митної вартості та відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100010/2019/00913.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача про коригування митної вартості товару та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки підставою для застосування резервного методу слугували встановлені контролюючим органом розбіжності в документах, які судом спростовано та визнано необґрунтованими, та у порушення норм Митного кодексу України, оскаржуване рішення не містить: обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, крім того митним органом не зазначено митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки, тому наявні підстави для скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 09.08.2019 №UA100000/2019/000272/2.

Окрім того, з огляду на незначну складність адміністративної справи, обсяг та зміст позовної заяви, слід стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн та витрати за сплату судового збору у розмірі 1921 грн, за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Київської митниці Держмитслужби.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За правилами статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

У відповідності до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

У силу вимог частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У відповідності до частин першої, другої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьої статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України закріплено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відтак, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.

У той же час, у частині п`ятій статті 53 Митного кодексу України встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості, відповідач виходив з того, що подані позивачем для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості, крім того позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи згідно частини третьої статті 53 МК України.

Так, статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

При цьому, вказаний метод не підлягає застосуванню, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як свідчать матеріали справи, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, позивачем до митного оформлення було подано наступні документи, а саме: митну декларацію №UA100010/2019/344502, зовнішньоекономічний контракт від 01.03.2019 №BY-UA-2019, додаток №2 від 02.08.2019 до контракту, рахунок-фактуру від 02.08.2019 №192, договір від 14.05.2019 №14/95 на надання транспортно-експедиторських послуг, довідку від 02.08.2019 №02/08-1 про вартість перевезення вантажу, не містять у собі будь-яких розбіжностей чи недостовірних відомостей.

Водночас, приймаючи оскаржуване рішення, контролюючий орган виходив з наявності сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митної вартості товару, так як:

1) довідка про транспортні витрати від 02.08.2019 №02/08/-1, видана ТОВ Транс Верналіс , однак безпосереднім перевізником товарів згідно відомостей, зазначених в автотранспортній накладній (CMR) від 02.08.2019 №020819, є Agrofirma Ridnyy Dim . Тобто, відбулось залучення третіх осіб. Втім, підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат, повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару.

2) згідно даних, зазначених в заявці на перевезення від 30.07.2019 №8, завантаження імпортованого товару передбачено в с. Плочани, в той же час згідно відомостей, які наведені в комерційному інвойсі від 02.08.2019 №192, в митній декларації країни відправлення №06641/030819/0063604 товар постачається на митну територію України відповідно до умов поставки FCA Молодечно. Тобто, встановлена розбіжність щодо місця завантаження товару, що безпосередньо впливає на складові митної вартості. Додаткових угод щодо зміни місця завантаження ТОВ Фаворит-Груп до митного оформлення не надається.

3) згідно рахунку на оплату від 02.08.2019 №189, вартість експедиційних послуг, які надані ТОВ Транс Верналіс , наведена у розмірі 550 грн. без зазначення на якій території надавалась дана послуга. Враховуючи, що дана сума вказана без врахування ПДВ, можна припустити, що дані послуги надавались по всьому маршруту слідування вантажу, втім дана складова не включена до митної вартості.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем до митного оформлення було подано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення за ціною договору (контракту), як цього вимагає стаття 53 Митного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до пункту 3.1 контракту від 01.03.2019 №BY-UA-2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Фаворит-Груп та Спільним товариством з обмеженою відповідальністю КСІЛ-Ігроленд , покупець транспортує замовлені товари власним транспортом на умовах FCA Молодечно, Мінська область (Інкотермс 2010).

Відповідно до Правил Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, термін FCA (Інкотермс 2010) передбачає, зокрема, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

У відповідності до пункту А.4 Правил Інкотермс Продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 а , у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

У свою чергу, покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем відповідно до статті А.3 а . Покупець зобов`язаний сплатити: всі витрати, пов`язані з товаром, з моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4.

Згідно пунктів 5, 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

Таким чином, під час імпорту товару на умовах FCA (Інкотермс 2010) вартість транспортування товару до митного кордону включається до митної вартості товару.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження транспортування задекларованого відповідно до митної декларації №UA100010/2019/344502 товару позивачем надано довідку ТОВ Транс Верналіс від 02.08.2019 №02/08-1 про вартість перевезення вантажу, згідно якої вартість перевезення вантажу по маршруту м. Плочани, Молодеченський р-н, Білорусь до пункту пропуску Нова Рудня (Білорусь) склала 24000 грн., страхування вантажу не проводилось.

Зазначену суму позивачем було включено до митної вартості товару в митній декларації №UA100010/2019/344502.

При цьому, судом першої інстанції вірно відмічено, що Митним кодексом України не передбачено включення до складових митної вартості витрат на експедиційні послуги. До митної вартості включаються лише витрати на транспортування (при поставці товару на умовах FCA).

Розбіжність відомостей щодо місця поставки на рівні однієї адміністративно-територіальної одиниці (Молодечненський район - м. Молодечно та с. Плочани) жодним чином не впливає на заявлену позивачем митну вартість товару.

Крім того, залучення експедитором третьої особи перевізника - Agrofirma Ridnyy Dim повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності та положенням Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність .

Так, у матеріалах справи наявний договір, укладений між ТОВ Транс Верналіс та ПП Агрофірма Рідний Дім , заявка від 30.07.2019 на транспортно-експедиційне обслуговування до договору №14/05 від 04.05.2019, якими підтверджується залучення експедитором ТОВ Транс Верналіс безпосереднього перевізника імпортованого позивачем товару ПП Агрофірма Рідний Дім .

З огляду на вказане, надані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження понесення ним витрат на транспортування є належними та достатніми для цілей митного оформлення, й такими, що не містять будь-яких розбіжностей.

Слід зазначити, що у відповідності пункту 6 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують вартість транспортування, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296 (далі - Правила заповнення ДМВ), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Враховуючи не виключний характер переліку документів у Правилах заповнення ДМВ, імпортером може бути наданий будь-який з документів, які можуть підтвердити транспортні витрати, а не усі перелічені документи.

При цьому, такі витрати можуть підтверджуватися доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем.

Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18 та від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17, у яких зазначено про помилковість доводів митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами, так як довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Відтак, на думку суду, довідка ТОВ Транс Верналіс від 02.08.2019 №02/08-1 є допустимим та достатнім доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів та відомостей, поданих декларантом.

Посилання апелянта на наявність розбіжностей ціни товару, які були вказані в інвойсі №192 від 02.08.2019 та у прайс-листі від 01.03.2019, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначені обставини не було покладено в основу оскаржуваного рішення.

При цьому, прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, та обов`язкових вимог щодо дотримання суб`єктом зовнішньоекономічної при складанні таких документів чинним законодавством не передбачено.

Враховуючи, що у відповідності до частини другої статті 53 МК України, прайс - лист не є первинним документом, що підтверджує митну вартість товарів, тому останній може бути прийнятий до уваги виключно як додаткова інформація.

Отже, оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд, тому відповідачем безпідставно зроблено висновок про невідповідність ціни, вказаної у прайс-листі ціні, яка визначена у інвойсі.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.12.2019 у справі № 420/2315/19.

У той же час, колегія суддів звертає увагу, що будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

У свою чергу, спірне рішення не містять обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митним органом у рішенні, який свідчив би про обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, не зазначено також конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на його невідповідність вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен був зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Разом з тим, у спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Відповідачем не зазначено митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про коригування митної вартості товарів від 09.08.2019 №UA100000/2019/000272/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо стягнення судових витрат в розмірі 4921 грн. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Київської митниці Держмитслужби, то колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необхідність зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката до 3000 грн, так як заявлений розмір витрат у сумі 5000 грн не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

Окрім того, враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн. згідно платіжного доручення від 03.09.2019 №254, тому вказані витрати також підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук