Рішення

від 22.06.2020 по справі 161/19273/18

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/19273/18

Провадження № 2/159/14/20

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року м. Ковель

Ковельський міськрайсуд Волинської обл..

в складі: головуючого - судді Логвинюк І. М.,

при секретарі судових засідань Бакай Л.О.,

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Данилко Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі Волинської обл. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборониУкраїни, Волинської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: квартирно експлуатаційний відділ м. Володимира Волинського Волинської області, Поворська сільська рада Ковельського району Волинської області, про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивачем 28.11.18 р. подано вказаний вище позов, що надійшов до суду 30.11.18 р. (т. 1, а. с. 2 6). Позивач просить зобов`язати відповідача Міністерство оборони України (далі відповідач МО України) надати згоду на вилучення земельної ділянки пл. 0, 25 га (в межах земельної ділянки пл. 10 011, 619 га, кадастровий номер якої 0722187400:05:006:0174, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача Волинську обласну державну адміністрацію (далі відповідач ВОДА) припинити право постійного користування третьої особи у справі Квартирно експлуатаційного відділу м. Володимира Волинського Волинської області на земельну ділянку пл. 0, 25 га (в межах земельної ділянки пл. 10 011, 619 га, кадастровий номер якої 0722187400:05:006:0174), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі житловий будинок). Цей житловий будинок ним успадкований. Цей житловий будинок був наданий його батькові для приватизації Рівненською дистанцією водопостачання Львівської залізниці. З метою подальшої приватизації земельної ділянки, на якій розташований вище вказаний житловий будинок, третя особа у справі - Поворська сільрада Ковельського району Волинської області прийняла рішення № 14/4 від 10.11.2 000 р. «Про вилучення земельних ділянок на території Поворського лісництва Ковельського СЛАТ «ТУР», яким вилучила земельну ділянку пл. 0, 25 га біля цього житлового будинку, що був приватизований його батьком ОСОБА_2 ; перевести цей житловий будинок у житловий фонд сільради. У 2015 р. він розпочав приватизацію цієї земельної ділянки - пл. 0, 25 га - так як вона необхідна обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Йому стало відомо, що земельну ділянку пл. 0, 25 га біля житлового будинку увійшла у склад земельної ділянки пл. 10001, 619 га (кадастровий № 0722187400:05:006:0174), що є з 22.07.94 р. у користуванні відповідача ВОДА. Право користування земельною ділянкою ДП «Ковельське лісове господарство» було скасованим і було перереєстровано право постійного користування за третьою особою у справі - Квартирно експлуатаційним відділом м. Володимира Волинського Волинської області (далі третя особа - КЕВ). Він звернувся до третьої особи - КЕВ із листом заявою від 02.08.18 р. з проханням надати згоду постійного користувача на вилучення земельної ділянки пл. 0, 25 га біля житлового будинку, що є в межах земельної ділянки пл. 10001, 619 га (кадастровий № 0722187400:05:006:0174),що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,так яквона необхіднайому дляобслуговування йогожитлового будинку,господарських будівельта споруд.Листом відповіддю №26/1548від 17.08.18р.третя особа КЕВзазначила,що занаказом МОУкраїни №680від 19.12.17р.«Про затвердженняІнструкції зобліку земельнихділянок ворганах квартирно-експлуатаційної службиЗбройних СилУкраїни»,наказом Міністраоборони України № 483 від 22.12.97 р. «Про затвердження Положення про порядок надання в користування земель(земельнихділянок)для потребЗбройних СилУкраїни таосновні правила користування наданими землями» і керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно - експлуатаційної служби ЗС України, передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України, або за його дорученням - начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва ЗС України. Вирішення такого питання не належить до її компетенції. Тому він звернувся до відповідача МО України із заявою надати нотаріально посвідчену згоду на вилучення земельної ділянки площею 0, 25 га (в межах земельної ділянки пл. 10, 011, 619 га (кадастровий номер якої - 0722187400:05:006:0174), що знаходиться за вказаною вище адресою, та яка необхідна для обслуговування житлового будинку, а також господарських будівель та споруд. У відповідь він отримав листа Головного Квартирно - експлуатаційного правління ЗС України, у якому зазначено, що ЗК України не передбачено передачі земельної ділянки для власних потреб за рахунок земель оборони. Землі оборони належать до земель державної власності, що не можуть передаватись у приватну власність. На даний момент немає правових підстав для вирішення такого питання. Покликаючись на ч. 6 ст. 118, ст. ст. 121, 149 ЗК України, просить позов задовольнити.

30.08.19 р. представником позивача адвокатом подано заяву про уточнення позовних вимог у тій їх частині, що позивач просить зобов`язати відповідача МО України надати бажану ним згоду саме на його ОСОБА_1 користь ( т. 1, а. с. 238).

За ухвалою суду від 07.12.18 р. справу передано на розгляд Ковельського міськрайсуду Волинської області (т. 1, а. с. 27).

Справа надійшла на розгляд Ковельського міськрайсуду Волинської області 18.02.19 р. (а. с. 30).

Провадження у справі було відкрито за ухвалою судді від 19.02.20 р. (т. 1, а. с. 34)

Копію вказаної вище ухвали суду та копію позовної заяви з доданими до неї документами було отримано під розпис:

- відповідачем МО України та третьою особою Поворською сільрадою - 26.02.19 р. (т. 1, а. с. 41, 42),

- відповідачем ВОДА 25.02.19 р. (т. 1, а. с. 40),

- третьою особою - КЕВ 27.02.19 р. (т. 1, а. с. 44).

За станом на 23.06.20 р. відзиву відповідача МО України - на позовну заяву до суду не надійшло.

14.03.19 р. до суду надійшов відзив відповідача ВОДА на позовну заяву (т. 1, а. с. 88 - 93), обґрунтований таким. Земельна ділянка пл. 10 011,619 га (кадастровий номер 0722187400:05:006:0174) за станом на 12.03.19 р. відповідно до розпорядження голови ОДА від 02.03.16 р. № 90 «Про надання земельної ділянки» перебуває у постійному користуванні третьої особи КЕВ. Право власності держави на неї зареєстровано у Держреєстрі речових прав на нерухоме майно в особі ВОДА (р. № 160910207221) без зміни її меж та цільового призначення. Згідно з інформаційною довідкою № 142770200 від 25.10.18 р. з Держреєстру речових прав на нерухоме майно, 22.03.16 р. право постійного користування земельною ділянкою пл. 10 011,6190 га (кадастровий № 0722187400:05:006:0174) зареєстровано за третьої особою - КЕВ. За листом Головного квартирно - експлуатаційного управління ЗС України від 26.09.18 р. № 303/6/27/1 758 земельна ділянка пл. 10 011,6190 га на території Поворської сільради Ковельського району Волинської області надана в постійне користування третій особі КЕВ за розпорядженням ВОДА від 02.03.16 р. № 90 та є частиною земельної ділянки пл. 24 151,5 га в/містечка, що перебуває обліку і надана у постійне користування МО України згідно з Державним актом на право користування землею б/н від 01.11.68 р., виданого в/ч 21 825. Покликаючись на ст. 19, ч. 1 ст. 77 ЗК України, ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України", зазначає, що вказане вище розпорядження голови ОДА від 02.03.16 р. «Про надання земельної ділянки» є чинним. Тому земельна ділянка площею 10 011,619 га - (кадастровий номер 0722187400:05:006:0174) - належить на праві постійно користування третій особі - КЕВ. За відомостями Єдиного державного реєстру засновником КЕВ (код ЄДРПОУ - 07516184) є МО України. Покликаючись на п. 42 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.97 р. (далі - Положення), зазначає, що законодавством визначений порядок передачі земель оборони до органів місцевого самоврядування у разі необхідності вирішення питання, пов`язаного з правом користування певною земельною ділянкою, що належить до земель оборони (зокрема для вирішення питання що вилучення частини земельної ділянки для подальшої передачі у користування іншим особам). Покликаючись на п. п. 44 - 48, 50 Положення, зазначає, що ним передбачено певну процедуру відмови у користування землею, наданою для потреб ЗС України. Покликаючись на ч. 5 ст. 116, п."а" ст. 141, ст. 142 ЗК України, зазначає, що до нього за станом на 12.03.19 р. не надходила добровільна відмова від права постійного користування частиною земельної ділянки пл. 0,25 га, що входить у межі земельної ділянки пл. 10 011,61 га (кадастровий номер 0722187400:05:006:0174), що надана у постійне користування третій особі КЕВ, право власності держави на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в особі ВОДА (реєстраційний № 160910207221), як і про доцільність зменшення наданої у постійне користування земельної ділянки пл. 10 011,619 га (кадастровий № 0722187400:05:006:0174) третій особі КЕВ та вилучення її частини пл. 0,25 га з постійного користування. Тому відсутні правові підстави для зобов`язання його припинити право постійного користування третьої особи КЕВ - на земельну ділянку пл. 0,25 га (в межах земельної ділянки пл. 10 011,619 га (кадастровий № 0722187400:05:006:0174), що знаходиться за вказаною вище адресою, та передачі її у приватну власність позивачеві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

07.03.19 р. до суду надійшло письмове пояснення третьої особи КЕВ по суті позову (т. 1, а. с. 69, 70), обґрунтоване таким. Зазначено, з покликанням на ст. 10 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 10 Закону України «Про оборону України», МО України здійснює військово - політичне та адміністративне управління ЗС України, управління переданим МО України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління. КЕВ є складовою частиною ЗС України, підпорядковується Головному квартирно - експлуатаційному управлінню, є одним із структурних підрозділів МО України і являється бюджетною організацією. Основні фонди, обігові кошти КЕВ є державною власністю, перебувають у сфері управління МО України і закріплені за ним на правіоперативного управління.Він користується, розпоряджається закріпленим за ним майном відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства. Відповідно до Директиви МО України від 20.01.15 р. № Д9332/1/03 за актом приймання - передачі від 29.12.05 р. № 391 він прийняв на облік від Луцької КЕЧ району нерухоме майно та земельну ділянку пл. 24 151,5 га військового містечка № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 (далі в/містечко). В ході упорядкування обліку та використання земельної ділянки в/містечка ним було виявлено житловий будинок за вказаною вище адресою. Згідно з Державним актом № ХII -1 - 5 від 01.11.68 р. на право постійного користування земельноюділянкою площею24157,7га,виданого виконкомом Волинської облрадидепутатів трудящих11.11.68р.за №12/28,земельна ділянкав/містечканалежить доземель оборониі вилученняземельних ділянокповинно проводитисьза згодоюМО України. Однак третя особа - Поворська сільрада - без згоди МО України прийняла рішення № 14/4 від 10.11.2 000 р. про вилучення земельної ділянки площею 0,25 га із Поворського лісництва Ковельського СЛАТ «Тур» та надання її ОСОБА_2 (спадкодавцю позивача ОСОБА_1 ). Таке рішення призвело до протиправного вилучення земельної ділянки пл. 0,25 га і зміни права власності на землі, належні до земель оборони. Власником житлового будинку, що знаходиться за вказаною вище адресою, є позивач, який успадкував будинок за законом. За постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.13 р. у справі № 5 004/417/12 визнано нечинним та скасовано розпорядження Ковельської райдержадміністрації Волинської області від 31.01.05 р. за № 41 «Про підтвердження права землекористування Ковельським спеціалізованим лісогосподарським акціонерним товариством «Тур»; визнано нечинним та скасовано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Ковельським спеціалізованим лісогосподарським акціонерним товариством «Тур» від 22.07.94 р. за № 00 1718 серії ІІ - ВЛ. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03.08.15 р. у справі № 803/1 675/15 було визнано протиправним та скасовано рішення Реєстраційної служби Ковельського МРУЮ від 12.06.15 р. за № 295 та запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право постійного користування земельною ділянкою заг. пл. 10 011,619 га, кадастровий номер якої - 0722187400:05:006:0174, реєстраційний номер - НОМЕР_2 - за ДП «Ковельське лісове господарство». 02.03.16 р. Розпорядженням № 90 ВОДА вище згадана земельна ділянка була надана у постійне користування йому. 22.03.16 р. він зареєстрував право користувачем земельною ділянкою пл. 10 011,619 га. За постановою ВГС України від 23.08.17 р. у справі № 903/904/16 було встановлено, що в/ч 21 825 (інженерно - аеродромна служба тилу) як структурному підрозділу Управління 14 Повітряної армії видано акт № ХП на право постійного користування земельною ділянкою площею 24 157,7 га на території Ковельського району Волинської області. Також відповідно до Директиви Міністра оборони України від 02.03.94 р. № Д - 115/1/01/120 управління 14 Повітряної армії було переформовано в управління 14 авіаційного корпусу з Єдиним умовним найменуванням в/ч НОМЕР_3 . Згідно з Директивою Головнокомандувача ПС ЗС України від 02.12.04 р. № 350/120/1/05 управління авіаційного корпусу (А 3 822) розформовано і її правонаступником встановлено управління Повітряного командування «Захід» з єдиним умовним найменуванням в/ч НОМЕР_4 . Відповідно довитягу зДержземкадастру проземельну ділянку,цільовим призначеннямземельної ділянкипл.10011,6190га,до якоївходить земельнаділянка пл.0,25га,на якійрозташований житловийбудинок позивача,є веденнялісового господарствата пов`язанихз нимпослуг.Використання цієїземельної ділянкидля будівництвабудинку у2000році визначаєтьсясамочинним будівництвом, так як відбувається не за цільовим призначенням. Покликаючись на ч. 1 - 3, 5 ст. 376 ЦК України, п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою КМ України від 22.06.11 р. № 703 (далі - Порядок), зазначає, що держреєстратор прийняв рішення про держреєстрацію права власності на житловий будинок без документа, що посвідчує право на земельну ділянку, на якій розташований цей житловий будинок, незаконно. Покликаючись на ч. ч. 1, 2 ст. 152, п. «б» ч. 3 ст. 84, абз. 3 ч. 5 ст. 20. п. 1 ст. 92 ЗК України, Закон України «Про використання земель оборони», зазначає, що житловий будинок є самочинним будівництвом, тому позовні вимоги є безпідставними, незаконними та не підлягають задоволенню. Просить у задоволенні позову відмовити.

За станом на 23.06.20 р. до суду не надійшло письмове пояснення третьої особи Поворської сільради - по суті позову хоча у попередньо поданих заявах вона зазначала про відсутність заперечень проти позовних вимог позивача (т. 1, а. с. 104, 160, 195).

12.06.20 р. представником позивача адвокатом подано до суду письмове пояснення, із змісту якого слідує, що позивач є власником вказаного вище житлового будинку, що належно стверджено документально. Покликаючись на ст. ст. 120, 121, 141 ЗК України, зазначає, що при набутті іншою особою право власності на жилий будинок, зокрема, відповідно до принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій він розташований має місце перехід права власності до цієї особи і на земельну ділянку.

У судовому засіданні позивач та його представник адвокат уточнені позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві та надали пояснення. аналогічні її доводам. Просять, кожен зокрема, позов задовольнити.

У судове засідання 23.06.20 р. представник відповідача МО України - Попович Ю.І. - не з`явився, хоча цей відповідач - належно повідомлений. Про причини своєї неявки, що повідомлені суду 23.06.20 р. представником цього відповідача, з огляду на право особи взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд вважає неповажними, хоча ним подано до суду заяву про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 23.06.20 р. представник відповідача Волинської ОДА також не з`явився, хоча цей відповідач - належно повідомлений. Про причини неявки свого представника цей відповідач суду не повідомив. Заяви про відкладення розгляду справи до суду не подано. Попередньо цей відповідач та його представник ОСОБА_3 - подали до суду заяви, у якій зазначили прохання справу розглядати у відсутності представника цього відповідача (т. 1, а. с. 177, 197, 215, 235).

У судове засідання 23.06.20 р. представник третьої особи КЕВ - не з`явився, хоча ця третя особа - належно повідомлена. Про причини неявки свого представника ця третя особа суду не повідомила. Заяви про відкладення розгляду справи вона не подала. У судовому засіданні, будучи присутнім, представник цієї третьої особи проти позову заперечила.

У судове засідання 23.06.20 р. представник третьої особи Поворської сільради - не з`явився, хоча ця третя особа - належно повідомлена. Про причини неявки свого представника ця третя особа суду не повідомила. Заяви про відкладення розгляду справи вона не подала. Попередньо подала до суду заяву, у якій зазначила прохання справу розглядати у відсутності її представника. Зазначила також, що проти позову не заперечує (т. 1, а. с. 195).

На думку суду, розгляд справи можливий у відсутності осіб, які не з`явились.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, зібрані у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача безпідставні та не підлягають до задоволення.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.07.04 р. (т. 1, а. с. 7), позивач в порядку ст. 1 261 ЦК України успадкував після смерті свого батька ОСОБА_2 Ѕ частку одноквартирного будинку у АДРЕСА_1 , що належав спадкодавцеві та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та спадщину після смерті якої останній прийняв, але не оформив своїх спадкових прав, на підставі свідоцтва № 1431 про право власності на житло, виданого Ковельською дистанцією цивільних споруд Львівської залізниці 12.02.98 р. за розпорядженням № 5 від 05.01.98 р.; що зареєстровано у Волинському облбюро техінвентаризації у реєстрову книгу за № 02.

Вказане вище свідоцтво не оспорене та чинне.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.09.12 р. (т. 1, а. с. 8), позивач в порядку ст. 1 262 ЦК України успадкував після смерті свого брата ОСОБА_5 Ѕ частину одноквартирного житлового будинку у АДРЕСА_1 , що належав спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого нотаріусом 08.07.04 р. за реєстром № 3 83; що зареєстровано у електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 6347750, № запису 02 у книзі 1.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вказане вище свідоцтво також не оспорене та чинне.

Таким чином відповідно до вказаних вище свідоцтв про право на спадщину за законом та згідно з копіями: Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7299878 від 30.07.04 р., виданого відповідачем юридичною особою як Волинським обласним бюро техінвентаризації (т. 1, а. с 9); Витягу про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 35644600 від 27.09.12 р., виданого відповідачем юридичною особою (т. 1, а. с. 10), позивач на даний час є власником цілого вказаного вище житлового будинку.

Ця обставина іншими учасниками справи не оспорюється.

Згідно зкопією техпаспортана об`єктнерухомого майна -садибний (індивідуальний)житловий будинокпо АДРЕСА_1 ,виготовленого 18.09.12р.(т.1,а.с.11 16)житловий будинокє 1932р.побудови,самочинного будівництванемає.

Доводи третьої особи КЕВ - про те, що житловий будинок є самочинним будівництвом, не знайшли свого ствердження в суді.

Так згідно із ст. 105 ЦК України (в ред. 1963 р.), що був чинним у 2000 р. аж до 01.01.04 р., громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо).

За позовом виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів такий будинок або частина його можуть бути безоплатно вилучені судом і зараховані до фонду місцевої Ради народних депутатів або за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів знесені громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок. Знесення чи вилучення будинку, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, провадиться, коли громадянин не привів його, після попередження, у відповідність з проектом чи зазначеними нормами і правилами.

Господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів зносяться громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок.

Одержані при знесенні жилого будинку або частини його, господарських і побутових будівель та споруд будівельні матеріали залишаються у власності громадянина, який провадив самовільне будівництво.

Цей житловий будинок, як збудований у 1932 р. державою, а не громадянином самовільно у приватному порядку, вже за станом на 12.02.98 р. дата видачі свідоцтва про право власності на житло в порядку приватизації за Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» - був переданий у приватну власність батькам позивача.

За рішенням третьої особи Поворської сільради - № 14/4 від 10.11.2 000 р. «Про вилучення земельних ділянок на території Поворського лісництва Ковельського СЛАТ «Тур» земельна ділянка пл. 0, 25 га біля житлового будинку, що нині є у власності позивача, було вилучено із земель Поворського лісництва Ковельського СЛАТ «Тур» (т. 1. а. с. 17), однак як слідує з копії листа ГУ Держгеокадастру у Волинській області № В 1821/0 1278/0/95 18 від 16.07.18 р., за Державним актом на право постійного користування від 22.07.94 р. земельна ділянка пл. 10011,619 га з вказаним вище кадастровим номером, значилась у державній власності і рахувалась за відповідачем ВОДА, право постійного користування нею було надано ДП «Ковельське лісорве господарство». У подальшому 23.03.16 р. було право постійного користування цією земельною ділянкою ДП «Ковельське лісове господарство» було скасовано і право постійного користування зареєстроване за третьою особою КЕВ (т. 1, а. с. 18, 19).

Листом № 26/1 548 від 17.08.18 р. третя особа КЕВ повідомила позивача, що вона є лише правокористувачем земельною ділянкою пл. 10011,619 га з вказаним вище кадастровим номером (т. 1, а. с. 20).

Наведене вище стверджується Інформацією з Держреєстру речових прав на нерухоме майно № 142770200 від 25.10.18 р. (т. 1, а. с. 22, 23).

Суд враховує, разом з тим, що за копією Положення про квартирно експлуатаційний відділ м. Володимира Волинського Волинської області, затвердженого Наказом начальника Західного територіального квартирно експлуатаційного управління 28.11.16 р. № 153 (т. 1, а. с. 71 76), третя особа КЕВ - визначений як державна установа, створена МО України для забезпечення, серед іншого, життєдіяльності і функціонування в/ч та установ з питань квартирно експлуатаційного забезпечення, розвитку системи техексплуатації казармено житлового фонду та комунальних споруд; має метою і завданням облік і контроль раціонального використання земель в межах своїх повноважень.

Листом № 303/6/27/1 758 від 26.09.18 р. ГКЕУ ЗС України повідомило позивача, що оскільки земельна ділянка, на якій розташований його житловий будинок, входить до складу земельної ділянки пл. 10011,619 га з вказаним вище кадастровим номером, що є у постійному користуванні третьої особи КЕВ, а ця земельна ділянка, відповідно, є частиною земельної ділянки пл. 24151, 5 га, що надана у постійне користування МО України, то правових підстав для задоволення його звернення з цього приводу немає (т. 1, а. с. 21).

Наведені у вищезазначеному листі ГКЕУ ЗС України обставини стверджуються копією Витягу з Держземкадастру про земельну ділянку пл. 10011,619 га з вказаним вище кадастровим номером від 10.03.16 р.; копією Розпорядження ВОДА № 90 від 09.03.16 р. «Про надання земельних ділянок» (т. 1, а. с. 77 81, 94).

Як слідує з копії розпорядження Волинської облдержадміністрації № 90 від 02.03.16 р. «Про надання земельної ділянки», позивачеві у постійне користування надано земельну ділянку пл. 10 0011, 619 га (кадастровий № 0722187400:05:006:0174), право власності держави на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в особі Волинської ОДА (реєстраційний № 160910207221), без зміни її меж та цільового призначення. Позивач, відповідно, зобов`язаний здійснити держреєстрацію права постійного користування вказаною вище земельною ділянкою; виконувати обов`язки землекористувача.

З врахуванням наведеного вище листування суд вважає, що право позивача оспорюється відповідачем МО України, однак його як власника об`єкта нерухомості, що розташований на території земельної ділянки пл. 10 0011, 619 га (кадастровий № 0722187400:05:006:0174), право власності держави на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в особі Волинської ОДА (реєстраційний № 160910207221), право постійного користування якою закріплено за третьою особою КЕВ, та яка входить у межі земельної ділянки пл. 24151, 5 га, що надана у постійне користування відповідачеві - МО України, надає йому підстави стверджувати, що відмовою відповідача - МО України порушено його права та охоронювані законом інтереси.

Тому і без уточнення позовних вимог при реалізації прагнень позивача до набуття права власності на земельну ділянку, на якій розташований належний йому житловий будинок, суд зауважує, що вирішення спірного питання учасниками спору може мати місце лише з огляду на превалювання прав позивача як власника житлового будинку, та на його користь.

Однак суд враховує, що відповідно до Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно - експлуатаційної служби Збройних Сил України (далі Інструкція), затвердженої Наказом МО України від 19.12.17 р. № 680, нею зорганізовано належність обліку, руху та якісного стану земельних ділянок, формування фактичного земельного фонду МО України.

За п. 4.5 розд. 4 Інструкції припинення права постійного користування земельною ділянкою здійснюється відповідно до ЗК України та лише за наявності згоди Міністра оборони України. Пропозиції з такого питання готуються ГКЕУ і надаються заступником Міністра оборони України міністру оборони України за погодженням із зацікавленими структурними підрозділами МО України та Генштабу ЗС України. Передача земельних ділянок у разі надання згоди міністром оборони України, здійснюється начальниками, зокрема, КЕВ. Облікується рішення (згода) Міністра оборони України про припинення права користування земельною ділянкою за призначенням та № листа (відмови від права користування) землекористувача до власника землі. При цьому вносяться відповідні зміни облікові дані щодо земель оборони.

Суд також зауважує, що за змістом Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, що затверджено наказом Міністра оборони України від 22.12.97 р. N 483, передбачено (п. п. 44 50), що за відсутністю потреби землі, надані для потреб ЗС України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з ст. 27 ЗК України. Така передача земель місцевим органам влади проводиться також за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва ЗС України. Своєчасне виявлення земель, що не використовуються (а такою землею, апріорі є та, що розташована під, зокрема, житловим будинком позивача), та надання відомостей про них покладається на заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, командуючих військами військових округів, Північного оперативно - територіального командування, начальників управлінь центрального апарату МО України, а також командирів військових частин - землекористувачів. КЕУ військових округів, КЕВ Північного оперативно - територіального командування і відповідні управління центрального апарату МО України узагальнюють відомості про наявність земель, що не використовуються для бойової підготовки військ, та надають їх до Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва ЗС України разом з топографічними картами. Перелік земель, які пропонуються до передачі місцевим органам влади, Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва ЗС України погоджує з заступниками Міністра оборони України і подає на затвердження Міністру оборони України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно - експлуатаційною частиною, на обліку якої знаходяться земельні ділянки в порядку, встановленому ЗК України.

Наведений вище механізм цілком відповідає положенням ст. 149 ЗК України, відповідно до якої ч. 6 якої облдержадміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених ч. ч. 5, 9 цієї статті.

В же у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Таким чином Міністр оборони України перед тим як вирішити, погоджувати чи не погоджувати бажане для позивача питання, має розглянути підготовлені у встановленому законом порядку пропозиції пакет документів.

Судом встановлено, що позивач не звертався до ГКЕУ з приводу підготовки відповідної пропозиції, що у подальшому надаються заступником Міністра оборони України міністру оборони України за погодженням із зацікавленими структурними підрозділами МО України та Генштабу ЗС України і протиправна відмова чи бездіяльність з приводу готування такої пропозиції з боку ГКЕУ ним також не оспорювалась. Міністру оборони України відповідні пропозиції з картографічними матеріалами для розгляду та вирішення питання по суті (погодження, непогодження) не надавались. За таких обставин примусове судове зобов`язання чи МО України, чи Міністра оборони України до надання бажаної позивачем згоди, буде незаконним.

При цьому суд зауважує, що та земельна ділянка, що позивачем визначається як така, що має площу 0, 25 га та розташована за адресою розташування його житлового будинку, не виокремлена жодним чином, не має кадастрового номеру, є складовою вказаних вище земельних ділянок більших площ.

Тому аналізуючи доводи позивача та його представника - адвоката, суд вважає, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту свого права засобом закладення позову до Міністерства оборони України про зобов`язання надання бажаної позивачеві згоди.

Позовні вимоги до відповідача ВОДА також є явно передчасними до позитивного вирішення питання про припинення права постійного користування земельною ділянкою, що здійснюється відповідно до вказаної вище Інструкції та положень ЗК України, іншого земельного законодавства.

Доводи представника позивача адвоката у ті їх частині, що при набутті права власності на житловий будинок позивачем, за положеннями ЗК України автоматично припиняється право власності/користування земельною ділянкою, на якій він розташований, у інших осіб, на увагу не заслуговує з огляду на те, що земельна ділянка для обслуговування вказаного вище житлового будинку була віднесена до земель державної власності земель МО - до оформлення позивачем права власності на житловий будинок.

Відповідно, позов в частині вимог до МО України є безпідставним, а в частині вимог до ВОДА також і передчасним та до задоволення позовні вимоги позивача не підлягають у повному обсязі.

Судові витрати позивача відносяться на його рахунок.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 80 - 82, 89, 141, 209, 223, 263 265, п. 9 ст. 1 розд. ХIII «Прикінцеві положення» ЦПК України, на підставі ст. ст.11, 15, 16 ЦК України, ст. 105 ЦК України (в ред. 1963 р.), що був чинним у 2000 р. до 01.01.04 р., ст. 149 ЗК україни, Інструкцією з обліку земельних ділянок в органах квартирно - експлуатаційної служби Збройних Сил України (далі Інструкція), затвердженою Наказом МО України від 19.12.17 р. № 680, Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, що затверджено наказом Міністра оборони України від 22.12.97 р. N 483, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий:І. М. Логвинюк

Повний текст рішення суду складено 01.07.20 р..