Постанова

від 17.06.2020 по справі 368/899/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 368/899/16-ц

провадження № 61-5121св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави,

відповідачі:Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , фермерське господарство Теам ,

третя особа - управління Держгеокадастру у Кагарлицькому районі Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційнускаргу заступника прокурора Київської області на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 30 січня 2017 року у складі судді Закаблука О. В. та постанову Апеляційного суду Київської області

від 22 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Олійника В. І.,

Березовенко Р. В., Лівінського С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області звернувся в інтересах держави до суду з позовом

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області,

ОСОБА_1 , фермерського господарства Теам (далі - ФГ Теам ), третя особа - управління Держгеокадастру у Кагарлицькому районі Київської області, про визнання недійсними наказів та договорів оренди землі.

Позов мотивовано тим, що Кагарлицькою місцевою прокуратурою було встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Кагарлицького району Київської області.

Зазначав, що наказами Головного управління Держземагентства у Київській області від 17 жовтня 2013 року № КИ/3222210100:03:306/00007497,

№ КИ/3222283600:02:307/00007490, № КИ/3222283600:02:307/00007498

та № КИ/3222289000:02:309/00007500 та від 31 жовтня 2013 року

№ КИ/3222210100:03:341/00008146 відповідачу було надано дозвіл

на розроблення проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок, розташованих на: території Кагарлицької міської ради Київської області, орієнтовним розміром 23,000 га та 29,3630 га; Жовтневої сільської ради Кагарлицького району Київської області - 3,200 га та 31,800 га; Шпендівської сільської ради Кагарлицького району Київської області - 30,000 га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наказами Головного управління Держземагентства у Київській області

від 22 січня 2014 року № КИ/3222210100:03:306/00012483,

№ КИ/3222210100:03:305/00012482, № КИ/3222283600:24:307/00012481

та № КИ/3222289000:02:309/00012484; від 11 листопада 2014 року

№ КИ/3222210100:03:341/00008687 було затверджено проекти землеустрою щодо відведення відповідачу земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства та надано в оренду земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком на 21 рік, розташованих на території: Кагарлицької міської ради Київської області площею: 19,5581 га (кадастровий номер 3222210100:03:306:0001); 3,4419 га (кадастровий номер 3222210100:03:305:0026) та 29,3630 га (кадастровий номер 3222210100:03:341:0019); Жовтневої сільської ради Кагарлицького району Київської області - площею 32,8395 га (кадастровий номер 3222283600:02:307:0023) та Шпендівської сільської ради Кагарлицького району Київської області - площею 30,000 га (кадастровий номер 3222289000:02:309:0001).

На підставі вказаних наказів 21 січня 2014 року та 03 квітня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області

та ОСОБА_1 було укладено договори оренди вказаних спірних земельних ділянок, які 10 лютого 2014 року, 16 та 17 квітня 2014 року були зареєстровані державним реєстратором Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області

Іванютою П. С.

Вважав, що було порушено порядок відведення земельних ділянок, передбачений ЗК України та Законом України Про фермерське господарство .

Ураховуючи викладене та уточнення позовних вимог, заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави просив суд: визнати недійсними та скасувати накази Головного управління Держземагентства у Київській області від 17 жовтня 2013 року

№ КИ/3222210100:03:306/00007497, № КИ/3222283600:02:307/00007490,

№ КИ/3222283600:02:307/00007498 та № КИ/3222289000:02:309/00007500; від 31 жовтня 2013 року № КИ/3222210100:03:341/00008146;

від 22 січня 2014 року № КИ/3222210100:03:306/00012483,

№ КИ/3222210100:03:305/00012482, № КИ/3222283600:24:307/00012481

та № КИ/3222289000:02:309/00012484; від 11 листопада 2014 року

№ КИ/3222210100:03:341/00008687; визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені на підставі вказаних наказів, а також договори суборенди землі, укладені між ОСОБА_1 та ФГ Теам від 21 червня 2014 року та від 03 липня 2014 року, зареєстровані 16 липня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області.

Справа переглядалась судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій неодноразово.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 30 січня

2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заступник прокурора Кагарлицької місцевої прокуратури не є належним позивачем у справі, яким, як вважав суд першої інстанції, мав бути Держсільгоспінспекція у Київській області. При цьому, суд першої інстанції вважав необґрунтованими вимоги щодо порушення інтересів держави у зв`язку із видачею Головним управлінням Держземагенства у Київській області оспорюваних наказів,

які прийняті у межах наданих повноважень з дотриманням порядку

їх прийняття, оскільки спірні земельні ділянки залишаються у державній власності, а відповідачу передані лише у строкове платне користування на підставі укладених договорів оренди з належним обґрунтуванням необхідності одержання землі в оренду.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 03 травня 2017 року апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задоволено, рішення Кагарлицького районного суду Київської області

від 30 січня 2017 року скасовано, позов задоволено.

Визнано недійсними та скасовано накази Головного управління Держземагентства у Київській області від 17 жовтня 2013 року

№ КИ/3222210100:03:306/00007497, № КИ/3222283600:02:307/00007490,

№ КИ/3222283600:02:307/00007498 та № КИ/3222289000:02:309/00007500 про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Кагарлицької міської ради Київської області орієнтовним розміром

23,0000 га, з цільовим призначенням, - для ведення фермерського господарства, на території Жовтневої сільської ради Кагарлицького району Київської області орієнтовним розміром 3,2000 га та 31,8000 га, з цільовим призначенням, - для ведення фермерського господарства, на території Шпендівської сільської ради Кагарлицького району Київської області орієнтовним розміром 30,0000 га, з цільовим призначенням, - для ведення фермерського господарства, від 31 жовтня 2013 року

№ КИ/3222210100:03:341/00008146 на території Кагарлицької міської ради Київської області орієнтовним розміром 29,3630 га з цільовим

призначенням - для ведення фермерського господарства.

Визнано недійсними та скасовано накази Головного управління Держземагентства у Київській області від 22 січня 2014 року

№ КИ/3222210100:03:306/00012483, № КИ/3222210100:03:305/00012482,

№ КИ/3222283600:24:307/00012481 та № КИ/3222289000:02:309/00012484 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 та надання в оренду земельних ділянок площею 19,5581 га (кадастровий номер 3222210100:03:306:0001) та 3,4419 га (кадастровий номер 3222210100:03:305:0026) із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком на 21 рік, розташованих на території Кагарлицької міської ради Київської області, земельної ділянки площею 32,8395 га (кадастровий номер 3222283600:02:307:0023) із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком на 21 рік, розташованої на території Жовтневої сільської ради Кагарлицького району, земельної ділянки площею 30,000 га (кадастровий номер 3222289000:02:309:0001) із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком на 21 рік, розташованої на території Шпендівської сільської ради Кагарлицького району; від 11 листопада

2014 року № КИ/3222210100:03:341/00008687 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 та надання в оренду земельної ділянки площею 29,3630 га (кадастровий номер 3222210100:03:341:0019)

із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком

на 14 років, розташовану на території Кагарлицької міської ради Кагарлицького району Київської області.

Визнано недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені між Головним управлінням Держземагентства у Київській області в особі начальника управління Держземагентства у Київської області

та ОСОБА_1 від 03 квітня 2014 року, які зареєстровані 10 квітня

2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області Іванютою П. С. за номером 10793121, 16 квітня 2014 року за номерами 12495772, 12495991 та 12496015, і 17 квітня 2014 року за номером 12496058.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , задоволено частково. Рішення апеляційного суду Київської області від 03 травня 2017 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2017 року апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області залишено без задоволення. Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 30 січня 2017 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясував фактичні обставини справи та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не обґрунтовано порушені інтереси держави у зв`язку

із прийняттям Головним управлінням Держземагенства у Київській області спірних наказів, так як спірні земельні ділянки надалі залишаються

у державній власності, а ОСОБА_1 передані лише у строкове платне користування на підставі укладених договорів оренди.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувані накази були прийняті Головним управлінням Держземагенства у Київській області у межах владної компетенції

з дотриманням порядку їх прийняття, при цьому ОСОБА_1 належним чином було обґрунтовано необхідність одержання землі в оренду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, заступник прокурора Київської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій

та задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення судів першої

та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими,

що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.

Вважав, що при вирішенні про законність оскаржуваних розпоряджень Головного управління Держземагенства у Київській області про надання спірних земельних ділянок для ведення фермерського господарства судами попередніх інстанцій безпідставно не застосовано правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначені статтею 7 Закону України Про фермерське господарство , який

є спеціальним по відношенню до положень статті 123 ЗК України.

Зазначав, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано, як він вважав, належної оцінки доводам прокурора щодо отримання

ОСОБА_1 в оренду спірних земельних ділянок здійснено лише для збільшення земельного банку ФГ Теам , оскільки через декілька місяців після укладення договорів оренди на спірні земельні ділянки та їх реєстрації (січень-квітень 2014 року) ОСОБА_1 уклав 21 червня 2014 року

та 03 липня 2014 року договори суборенди із ФГ Теам , керівником якого

із 21 жовтня 2013 року та на час укладення договорів суборенди була ОСОБА_3 (дружина ОСОБА_1 ).

Зазначені договори суборенди були розірвані на підставі угод про розірвання договорів суборенди землі укладених у вересні-листопаді 2016 року

через 3-5 місяців після того, як прокурор звернувся до суду із цим позовом.

В доведення факту отримання земельних ділянок ОСОБА_1 лише

з метою збільшення земельних площ уже створеного у 2005 році ФГ Теам , з метою уникнення процедури земельних торгів, свідчить і те, що вперше ним, як головою ФГ Теам на підставі розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області від 16 травня 2005 року № 263

та договору оренди землі від 01 липня 2005 року № 2540, який неодноразово поновлювався у 2010 та 2015 роках вже отримувалась земельна ділянка

в оренду загальною площею 45,94 га, з кадастровим номером 3222210100:03:032:0002, для ведення фермерського господарства.

Зазначав, що на час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій ОСОБА_1 не було створено фермерського господарства, а лише змінено його статус із члена фермерського господарства на голову ФГ Теам з 12 вересня 2016 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу

із Кагарлицького районного суду Київської області.

У квітні 2018 року справу надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року справу за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області

в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ФГ Теам , третя особа - управління Держгеокадастру у Кагарлицькому районі Київської області, про визнання недійсними наказів та договорів оренди землі призначено до розгляду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказами Головного управління Держземагентства у Київській області

від 17 жовтня 2013 року № КИ/3222210100:03:306/00007497,

№ КИ/3222283600:02:307/00007490, № КИ/3222283600:02:307/00007498

та № КИ/3222289000:02:309/00007500 та від 31 жовтня 2013 року

№ КИ/3222210100:03:341/00008146 відповідачу було надано дозвіл

на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельні ділянки, розташовані на території Кагарлицької міської ради Київської області, орієнтовним розміром 23,000 га та 29,3630 га; Жовтневої сільської ради Кагарлицького району Київської області - 3,200 га та 31,800 га; Шпендівської сільської ради Кагарлицького району Київської області - 30,000 га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності (а. с. 52, 61, 67, 73 т. 1; 109, 127, 144, 162 т. 2).

Наказами Головного управління Держземагентства у Київській області

від 22 січня 2014 року № КИ/3222210100:03:306/00012483,

№ КИ/3222210100:03:305/00012482, № КИ/3222283600:24:307/00012481

та № КИ/3222289000:02:309/00012484; від 11 листопада 2014 року

№ КИ/3222210100:03:341/00008687 було затверджено проекти землеустрою щодо відведення відповідачу земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства та надано в оренду земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком на 21 рік, розташовані на території Кагарлицької міської ради Київської області площею: 19,5581 га (кадастровий номер 3222210100:03:306:0001); 3,4419 га (кадастровий номер 3222210100:03:305:0026) та 29,3630 га (кадастровий номер 3222210100:03:341:0019); на території Жовтневої сільської ради Кагарлицького району Київської області - площею 32,8395 га (кадастровий номер 3222283600:02:307:0023) та на території Шпендівської сільської ради Кагарлицького району Київської області - площею 30,000 га (кадастровий номер 3222289000:02:309:0001) (а. с. 53, 54, 60, 61, 68, 75 т. 1; 119, 124, 127; 155, 173, 175 т. 2).

На підставі вказаних наказів 21 січня 2014 року та 03 квітня 2014 року

між Головним управлінням Держземагентства у Київській області

та ОСОБА_1 було укладено договори оренди вказаних спірних земельних ділянок, які 10 лютого 2014 року, 16 та 17 квітня 2014 року були зареєстровані державним реєстратором реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області

Іванютою П. С. (а. с. 56-57, 63-64, 69-70, 76-77 т. 1; 119-120, 136-138, 156-157, 176-178 т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня

2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції

до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга заступника прокурора Київської області підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави, суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не обґрунтовано порушені інтереси держави у зв`язку із прийняттям Головним управлінням Держземагенства у Київській області спірних наказів, так як спірні земельні ділянки надалі залишаються

у державній власності, а ОСОБА_1 передані лише у строкове платне користування на підставі укладених договорів оренди. Крім того, оскаржувані накази були прийняті Головним управлінням Держземагенства у Київській області у межах владної компетенції з дотриманням порядку

їх прийняття, при цьому ОСОБА_1 належним чином було обґрунтовано необхідність одержання землі в оренду.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відносини, пов`язані з орендою землі для ведення фермерського господарства, регулюються відповідними нормами ЦК України, ЗК України, Законами України Про фермерське господарство , Про оренду землі

та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із положеннями статей 22, 31, 93, 124 ЗК України (тут і далі у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.

Відповідно до частини другої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства (частина друга статті 134 ЗК України).

Частиною першою статті 1 Закону України Про фермерське господарство (тут і далі у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян

зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією

з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України Про фермерське господарство № 973-IV.

Так, згідно з абзацом 1 частини першої статті 7 Закону України Про фермерське господарство для отримання (придбання) у власність або

в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права

на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи,

що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (абзац 2 частини першої статті 7 цього Закону).

Частинами другою та четвертою статті 7 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі

її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон України Про фермерське господарство визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише про бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства,

в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади

чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою

та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства

як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2902цс15.

Статтею 8 Закону України Про фермерське господарство встановлено,

що фермерське господарство підлягає державній реєстрації після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 ЦК України та статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

(у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності чи постійного користування на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку

є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Відповідно до частини першої статті 31 ЗК України та частини першої

статті 12 Закону України Про фермерське господарство землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки,

що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі, земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності, земельної ділянки,

що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Статтею 12 Закону України Про фермерське господарство встановлено,

що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством

на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження № 14-262цс18),

від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц (провадження

№ 14-282цс18) дійшла висновку, що за змістом статей 1, 5, 7, 8 та 12 Закону України Про фермерське господарство після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства останнє реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надана.

Звертаючись до суду з цим позовом, Кагарлицька місцева прокуратура зазначала, що передача земельних ділянок в оренду відповідачу відбулася

з порушенням вимог закону. Зокрема у поданих клопотаннях ОСОБА_1 не обґрунтував розміри земельних ділянок з урахуванням можливості

їх обробітку, необхідність отримання великих площ земельних ділянок,

не зазначив при цьому перспективи діяльності фермерського господарства та не надав підтвердження наявності у нього техніки, необхідної для обробітку такої площі землі. Крім того, послався на укладення відповідачем договорів суборенди з фермерським господарством Теам , членом якого він був на момент відведення спірних земельних ділянок, а керівником - ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація ФГ Теам , підписантом та керівником якого був ОСОБА_1 , була здійснена 21 квітня 2005 року.

Отже, на час прийняття Головним управлінням Держземаганства у Київській області оскаржуваних наказів від 17 жовтня 2013 року, 31 жовтня 2013 року, 22 січня 2014 року та 11 листопада 2014 року і укладення відповідних договорів оренди земельних ділянок від 21 січня 2014 року та 03 квітня

2014 року вже було засноване ФГ Теам .

Згідно із положеннями спірних договорів оренди земельних ділянок земельні ділянки, площею 19,5581 га (кадастровий номер 3222210100:03:306:0001); 3,4419 га (кадастровий номер 3222210100:03:305:0026); 29,3630 га (кадастровий номер 3222210100:03:341:0019); 32,8395 га (кадастровий номер 3222283600:02:307:0023) та 30,000 га (кадастровий номер 3222289000:02:309:0001) були передані ОСОБА_1 як фізичній особі для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Проте, отримавши зазначені земельні ділянки в оренду ОСОБА_1 фактично передав їх у користування ФГ Теам , що підтверджується укладеними між ними договорами суборенди від 21 червня 2014 року

та 03 липня 2014 року.

Матеріали справи не містять доказів того, що ФГ Теам зверталось

із заявою про надання спірних земельних ділянок на земельних торгах,

а також того, що йому були виділені та передані в установленому порядку

ці земельні ділянки.

Отже, враховуючи викладене, вбачається, що у цій справі спірні земельні ділянки були надані в оренду ОСОБА_1 як громадянину України

на підставі договорів оренди землі від 21 січня 2014 року та 03 квітня

2014, укладених між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та ОСОБА_1 , із земель сільськогосподарського призначення державної власності для створення фермерського господарства, а тому Верховний Суд вважає, що право користування спірними земельними ділянками не могло перейти до раніше створеного ОСОБА_1 фермерського господарства, якому він передав ці земельні ділянки, як член цього фермерського господарства.

При цьому обґрунтованими є доводи заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області про те, що у доведення факту отримання земельних ділянок ОСОБА_1 лише з метою збільшення земельних площ уже створеного у 2005 році ФГ Теам , з метою уникнення процедури земельних торгів, свідчить і те, що вперше ним, як головою

ФГ Теам на підставі розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області від 16 травня 2005 року № 263

та договору оренди землі від 01 липня 2005 року № 2540, який неодноразово поновлювався у 2010 та 2015 роках, вже отримувалась земельна ділянка

в оренду загальною площею 45,94 га, з кадастровим номером 3222210100:03:032:0002, для ведення фермерського господарства.

Разом з тим, ураховуючи те, що на час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій ОСОБА_1 не було створено фермерського господарства, а лише змінено його статус із члена фермерського господарства на голову ФГ Теам з 12 вересня 2016 року, Верховний Суд вважає, що ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами б , в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові

на позивача.

Враховуючи те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду скасуванню із задоволенням позовних вимог, то сплачений судовий збір за подання позовної заяви

у розмірі 2 756,00 грн, апеляційної скарги - 4 547,40 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 6 201,00 грн підлягає стягненню з Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_4

та ФГ Теам .

Щодо клопотання про участь прокурора у судовому засіданні

На адресу Верховного Суду від заступника Генерального прокурора України надійшло клопотання про участь у судовому засіданні.

Клопотання про участь у судовому засіданні задоволенню не підлягає

з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Абзац другий частини першої цієї статті визначає, що в разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень

у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі

і не встановлює обставин справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Оскільки суд касаційної інстанції не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то підстав для задоволення клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін немає.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії Першої судової палати суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити заступнику Генерального прокурора України у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні.

Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 30 січня

2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2017 року скасувати.

Позов заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру

у Київській області, ОСОБА_1 , фермерського господарства Теам , третя особа - управління Держгеокадастру

у кагарлицькому району Київської області, про визнання недійсними наказів та договорів оренди землі, задовільнити.

Визнати недійсними та скасувати накази Головного управління Держземагентства у Київській області від 17 жовтня 2013 року

№ КИ/3222210100:03:306/00007497, № КИ/3222283600:02:307/00007490,

№ КИ/3222283600:02:307/00007498 та № КИ/3222289000:02:309/00007500 про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Кагарлицької міської ради Київської області орієнтовним розміром

23,0000 га, з цільовим призначенням, - для ведення фермерського господарства, на території Жовтневої сільської ради Кагарлицького району Київської області орієнтовним розміром 3,2000 га та 31,8000 га, з цільовим призначенням, - для ведення фермерського господарства, на території Шпендівської сільської ради Кагарлицького району Київської області орієнтовним розміром 30,0000 га, з цільовим призначенням, - для ведення фермерського господарства, від 31 жовтня 2013 року

№ КИ/3222210100:03:341/00008146 на території Кагарлицької міської ради Київської області орієнтовним розміром 29,3630 га з цільовим

призначенням - для ведення фермерського господарства.

Визнати недійсними та скасувати накази Головного управління Держземагентства у Київській області від 22 січня 2014 року

№ КИ/3222210100:03:306/00012483, № КИ/3222210100:03:305/00012482,

№ КИ/3222283600:24:307/00012481 та № КИ/3222289000:02:309/00012484 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 та надання в оренду земельних ділянок площею 19,5581 га (кадастровий номер 3222210100:03:306:0001) та 3,4419 га (кадастровий номер 3222210100:03:305:0026) із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком на 21 рік, розташованих на території Кагарлицької міської ради Київської області, земельної ділянки площею 32,8395 га (кадастровий номер 3222283600:02:307:0023) із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком на 21 рік, розташованої на території Жовтневої сільської ради Кагарлицького району, земельної ділянки площею 30,000 га (кадастровий номер 3222289000:02:309:0001) із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком на 21 рік, розташованої на території Шпендівської сільської ради Кагарлицького району; від 11 листопада

2014 року № КИ/3222210100:03:341/00008687 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 та надання в оренду земельної ділянки площею 29,3630 га (кадастровий номер 3222210100:03:341:0019)

із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком

на 14 років, розташовану на території Кагарлицької міської ради Кагарлицького району Київської області.

Визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені між Головним управлінням Держземагентства у Київській області в особі начальника управління Держземагентства у Київської області

та ОСОБА_1 від 03 квітня 2014 року, які зареєстровані 10 квітня

2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області Іванютою П. С. за номером 10793121, 16 квітня 2014 року за номерами 12495772, 12495991 та 12496015, і 17 квітня 2014 року за номером 12496058.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 та фермерського господарства Теам

на користь прокуратури Київської області судовий збір по 4 501,46 гривень

з кожного.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович