Рішення

від 02.07.2020 по справі 160/3573/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року Справа № 160/3573/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши в м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргус Фіш" (вул. Космонавтів, б. 32, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43084419) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, б. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ :

01.04.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Аргус Фіш звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2020/000037/1 від 16.03.2020 року прийняте Дніпровською митницею Держмитслужби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з метою митного оформлення товару за контрактом від 06.12.2019 року № 061220019, позивачем було подано до Дніпровської митниці Держмитслужби митну декларацію від 16.03.2020 року № UA 110130/2020/008073, згідно якої було заявлено в режимі імпорт (електронне декларування): риба свіжоморожена - анчоус цілий, латинська назва Engraulis mordax, розмір 23 гр. - 23 000, 00 кг. Відповідно до графи 46 МД, позивачем зазначено статичну вартість товару у сумі 510 039, 95 грн. За результатами здійснення контролю відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 110130/2020/000037 від 16.03.2020 року. Відповідно до графи 28 цього рішення, розрахована декларантом митна вартість товару складає 510 039, 95 грн., а відповідно до графи 30 Коригування цього рішення, вартість товару складає 540 042, 30 грн. Товар було випущено у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до положень частини сьомої статті 55 Митного кодексу України з митною вартістю, визначеною декларантом, та забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митою вартістю, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною митним органом відповідно до рішення № UA 110130/2020/000037/1 від 16.03.2020 року про коригування митної вартості, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України. Позивач вважає рішення про коригування митної вартості протиправним, оскільки товариство надало усі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товару. Таким чином, в порушення частини 3 статті 53 Митного кодексу України у митного органу не було правових підстав для витребування додаткових документів, оскільки подані декларантом документи не містили розбіжностей.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року відкрито провадження по справі № 160/3573/20 за вищезазначеним позовом, ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

12.05.2020 року представником відповідача надано до суду відзив на адміністративний позов, в якому він заперечує проти вимог адміністративного позову, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Так, посадовою особою відповідача здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять розбіжності. Відповідач зазначив, що у зв`язку із неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Дніпровської митниці було послідовно перейдено до другорядних методів визначення митної вартості та митну вартість скориговано до рівня ціни шляхом здійснення розрахунку. Вважає, що Рішення про коригування митної вартості товару було прийнято у відповідності до норм Митного кодексу України і підстави для його скасування відсутні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 06.12.2019 року між ТОВ Аргус фіш (далі-покупець) та компанією Del Mar Seafoods Inc., США було укладено контракт № 06122019, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у контракті, продукцію (далі-товар) відповідно до проформи інвойсу, які є невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2 Контракту, ціна товару за одиницю і по позиціям фіксується у проформі інвойсі, загальна сума контракту становить 1 000 000, 00 USD.

З метою митного оформлення товару, ТОВ Аргус фіш подано до Дніпровської митниці Держмитслужби митну декларацію від 16.03.2020 року № UA 110130/2020/008073, згідно якої було заявлено в режимі імпорт (електронне декларування): риба свіжоморожена - анчоус цілий, латинська назва Engraulis mordax, розмір 23 гр. - 23 000, 00 кг. Відповідно до графи 46 МД, позивачем зазначено статичну вартість товару у сумі 510 039, 95 грн.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення, позивачем були надані наступні документи перелік яких зазначено в графі 44 МД, а саме: сертифікат якості від 31.12.2019 року; пакувальний лист б/н від 31.12.2019 року до Комерційного інвойсу № 48043 від 06.12.2019 року; проформа інвойс № 58160 до Контракту від 06.12.2019 року; комерційний інвойс № 58160 до Контракту від 06.12.2019 року; коносамент № NAM 3743421 від 01.01.2020 року; міжнародна товарно-транспортна накладна № 97 від 11.03.2020 року; сертифікат безпеки для здоров`я № UA.4034.895478.19-HU від 23.12.2019 року.

За результатами здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів відповідач направив позивачу електронне повідомлення № 1 від 16.03.2020 року, в якому зазначено про встановлення наступних розбіжностей: платіжне доручення від 06.12.2019 року №7 містить посилання на проформу-інвойс та номер замовлення, зазначені документи до митного оформлення не надано; відповідно до інвойсу від 06.12.2019 року №48043, передбачено попередню оплату за поставлений товар в розмірі 30% вартості товару (5865 дол. США), що не відповідає сумі платіжного доручення від 16.12.2019 року №73, де сума платежу становить 6120 дол. США. Позивачеві запропоновано протягом 10 днів надати додаткові документи. Консультацію проведено.

На виконання вказаного електронного повідомлення позивачем відповідачу разом із супровідними листом було надано наступні документи: проформа - інвойс № 58160 від 06.12.2019 року (повторно); лист підприємства з обґрунтуванням суми передоплати від 16.03.2020 року; прайс-лист від 02.12.2019 року.

Також, позивачем було повідомлено відповідача про відсутність додаткових документів та, відповідно, про неможливість їх подання.

16.03.2020 року митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 110130/2020/000037/1. Митна вартість оцінюваного товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості 2-г - резервний метод за заявленою митною вартістю товару за ЕМД №UA100530/2020/15458 від 13.03.2020 року на рівні 0,9 дол. США/кг.

За результатом розгляду додатково наданих документів та пояснень, відповідачем направлено повідомлення від 16.03.2020 року, в якому, зокрема було зазначено, що в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування методу визначення митної вартості та за результатами розгляду наявних документів, відповідачем застосовано другорядний метод визначення митної вартості 2-г резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару. Митну вартість скориговано за інформацією попередніх оформлень з урахуванням характеристик товару, враховуючи, що даний товар оформлено за основним методом, до рівня ціни товару №1 за ЕМД від 13.03.2020 року №UA100530/2020/15458, де ціна товару становить 0,9 дол. США/кг.

Також, митним органом було винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 110130/2020/00081 від 16.03.2020 року.

Правомірність та обґрунтованість рішення про коригування митної вартості товарів від 16.03.2020 року № UА 110130/2020/0000037/1 є спором, який передано на розгляд суду.

Аналізуючи правовідносини, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 3 сатті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4; ) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частини 6 статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В якості підстави для здійснення коригування митної вартості відповідачем вказано наявність в поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів документах розбіжностей, які не дають змоги підтвердити числові значення складових митної вартості товарів.

Так, платіжне доручення від 16.12.2019 року № 73 містить посилання на проформу-інвойс та номер замовлення, в той час як зазначені документи до митного оформлення не надано. Відповідно до інвойсу від 06.12.2019 року № 48043, передбачена попередня оплата за поставлений товар в розмірі 30% вартості товару (5 869 доларів США), що не відповідає сумі платіжного доручення від 16.12.2019 року № 73, де сума становить 6 120 доларів США.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Аґрус фіш було надано Дніпропетровській митниці Держмитслужби додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: проформа - інвойс № 58160 від 06.12.2019 року (повторно); лист підприємства з обґрунтуванням суми передоплати від 16.03.2020 року; прайс-лист від 02.12.2019 року.

Між тим, судом встановлено, що згідно валютного контракту № 06122019 від 06.12.2019 року була проведена передплата за товар у розмірі 6 120, 00 доларів США згідно проформи - інвойсу від 06.12.2019 року на загальну суму 20 400, 00 доларів США (24 тони продукції по 850 доларів за тону), що становить 30 % від вартості товару.

Відправку продукції здійснили у менший кількості (23 тони продукції по 850 доларів за тону), що було відображено у кінцевому інвойсі № 48043 від 06.12.2019 року на загальну суму 19 550, 00 доларів США. Кінцева оплата продукції склала 13 430 доларів США, що у сумі з передплатою (6 120 доларів США) складає 19 550, 00 доларів США і відповідає умовами інвойсу № 48043 від 06.12.2019 року.

В той же час, приймаючи оскаржуване рішення митний не надав оцінки тій обставині, що попередня оплата у розмірі 30% у сумі 6 120, 00 доларів США проводилася по проформі інвойсу № 58160 від 06.12.2019 року, який складався до погрузки товару в контейнер 06.12.2019 року. Після погрузки товару в контейнер постачальником було складено комерційний інвойс № 48043 від 06.12.2019 року, а тому остаточні розрахунки за товар проводилися між сторонами контракту вже відповідно до даних, визначених у комерційному інвойсі, платіжним дорученням в іноземній валюті № 3 від 27.02.2020 року.

Таким чином, твердження митного органу щодо невідповідності сум в інвойсі та платіжному дорученні є помилковими.

Щодо митної вартості товару скоригованого за інформацією попередніх оформлень з урахуванням характеристик товару, враховуючи те, що даний товар оформлено за основним методом, на рівні ціни товару № 1 за ЕМД від 13.03.2020 № UA 100530/2020/15458, де ціна товару становить 0, 9 доларів США/кг, суд зазначає наступне.

При визначені митної вартості, зазначеної позивачем у митній декларації від 16.03.2020 року, останній керувався основним методом визначення митної вартості.

Для забезпечення та обґрунтування використання цього методу позивачем були надані відповідачу для митного оформлення всі документи, котрі підтверджують обумовлену пунктом 1 частини 1 статті 57 Митного кодексу України вартість операції.

Таким чином, оскільки позивачем під час митного оформлення товару надано всі необхідні документи, які відповідали вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України та чітко ідентифікували оцінюваний товар, не містили жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару, Натомість відповідачем не обґрунтовано, у чому полягали об`єктивні сумніви у заявленій декларантом митній вартості за ціною договору.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA 110130/2020/000037/1 від 16.03.2020 року, в ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстави вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосування другорядних методів, чого при внесенні оскаржуваного рішення зроблено не було.

Отже, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення № UA 110130/2020/000037/1 від 16.03.2020 року про коригування митної вартості товару, прийняте Дніпровською митницею Держмитслужби є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Аргус Фіш до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження сплати судового збору позивачем надано платіжне доручення № 112 від 30.03.2020 року на суму 2 102, 00 грн., яка підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Аргус Фіш (вул. Космонавтів, б. 32, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43084419) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, б. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2020/000037/1 від 16.03.2020 року прийняте Дніпровською митницею Держмитслужби.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39421732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аргус Фіш (вул. Космонавтів, б. 32, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43084419) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 02.07.2020 року.

Суддя С.І. Озерянська