Рішення

від 01.07.2020 по справі 200/5421/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2020 р. Справа№200/5421/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до товариства з обмеженою відповідальністю Трансс-Металл-Сервіс

про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році у розмірі 29625,00 гривень та пені у розмірі 391,16 гривень

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Трансс-Металл-Сервіс про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році у розмірі 29625,00 гривень та пені у розмірі 391,16 гривень.

В обґрунтування позову зазначає, що товариством з обмеженою відповідальністю Трансс-Металл-Сервіс не дотримано нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю встановленого статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

Позивач вважає, що через те, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача у 2019 році становила 8 осіб, відповідно до частини першої статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , на підприємстві повинна бути працевлаштована 1 особа з інвалідністю. Фактично ж, за даними звіту відповідача жодна особа з інвалідністю на товаристві не працювала. Товариством були порушені приписи статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , що є підставою для застосування до відповідача адміністративно - господарських санкцій в сумі 29625,00 гривень.

Крім того, відповідно до статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та пункту 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, товариству з обмеженою відповідальністю Трансс-Металл-Сервіс нарахована пеня в сумі 391,16 гривень за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 01 липня 2020 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте надав заяву про розгляд справи за відсутності представника (а.с. 37).

Відповідачем надано письмовий відзив від 26.06.2020р. № 26/06-2020-в (а.с. 18-23). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що товариством вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому в його діях відсутня вина, як необхідна складова вчинення правопорушення і, відповідно, відсутні правові підстави для застосування господарсько-адміністративних санкцій та пені. Посилаючись на ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , відповідач зауважив, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком самостійно займатись пошуком для працевлаштування осіб з інвалідністю на створені робочі місця.

Відповідно до ч. 3 ст. 18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , саме державна служба зайнятості повинна здійснювати пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Зазначає, що товариством з обмеженою відповідальністю Трансс-Металл-Сервіс було створено вакансію бухгалтера для осіб з інвалідністю на підставі наказу директора від 22.04.2019 року № 3/1-к.

Після створення вакансії бухгалтера для осіб з інвалідністю, товариством подано до Краматорського міського центру зайнятості первинний звіт за формою № 3-ПН. 03.10.2019 року товариством подано до Краматорського міського центру зайнятості уточнюючий звіт за формою № 3-ПН, яким уточнено розмір заробітної плати, яка була підвищена.

Зазначає, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлена, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 806/1368/17, від 20.05.2019 року у справі № 820/1889/17.

Наголошує, що не працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві відповідача не є його провиною, оскільки виконано усі передбачені законодавством заходи. Обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволені позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Трансс-Металл-Сервіс код ЄДРПОУ 38471614, є юридичною особою, про що свідчить інформація, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань надану на безкоштовний пошук відомостей у ЄДР.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21 березня 1991 року № 875-XII із змінами і доповненнями та постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання реалізації норм Законів України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та Про зайнятість населення від 31 січня 2007 року № 70 із змінами і доповненнями.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені положеннями Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21 березня 1991 року №875-XII із змінами і доповненнями.

Згідно наданого відповідачем звіту до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою № 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складала 8 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність не визначено(зазначено - ). Проте, суб`єктом господарювання зазначено, що кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні має становити 1 особа (а.с. 5).

З розрахунку суми адміністративно - господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника який працює у відповідача складала 59250,00 гривень, тому відділенням Фонду за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів нарахована сума адміністративно-господарських санкцій в розмірі 29625,00 гривень (а.с. 6).

Крім того, відповідно до статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та пунктом 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, товариству з обмеженою відповідальністю Трансс-Металл-Сервіс нарахована пеня в сумі 391,16 гривень за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій, що вбачається з розрахунку суми пені на заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році (а.с. 7).

У відповідності зі статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно до частини 2 статті 19 зазначеного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Особи з інвалідністю можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою.

До обов`язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування інвалідів в силу приписів частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні фактично віднесено укладання трудового договору з інвалідом, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості (в силу статті 21 Кодексу законів про працю України саме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов`язку виконувати певну роботу, а у роботодавця обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці).

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення № 5067 роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: - попит на робочу силу (вакансії); - заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення, у тому числі призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 затверджені форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядок її подання (далі - наказ № 316).

Відповідно до пп. 1.1. п. 1 наказу № 316 затверджена форма звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) ; пп.1.2. п.1 цього наказу затверджений Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) .

Згідно з п. 5 розділу І Загальні положення Порядку подання форми звітності № 3-ПН форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

У розділі ІІ Порядок заповнення розділу І форми № 3-ПН форми відображаються основні дані про вакансії: - порядковий номер запису. Під одним порядковим номером наводяться дані про загальну кількість вакансій за однойменними професіями з однаковими даними щодо оплати праці та місця проведення робіт. В інших випадках дані про вакансії відображаються під окремими порядковими номерами; - найменування професії (посади) відповідно до чинного Національного класифікатора України Класифікатор професій ; - кількість вакансій; - розмір заробітної плати з урахуванням основної заробітної плати, премій, надбавок, інших заохочувальних і компенсаційних виплат; - зазначається виключно розмір основної заробітної плати; - місце проведення робіт (область, район, місто, район у місті, селище, село); - робиться запис так , якщо у розділі ІІ форми № 3-ПН надано додаткові коментарі, або запис н , якщо таких коментарів не надано, та за необхідності зазначаються категорії таких громадян, (в тому числі особи з інвалідністю ), що визначено пп.3.1.3. п.3.1. Порядку заповнення форми звітності №3-ПН.

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом України Про зайнятість населення та наказом № 316;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та порядком № 70;

- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Судом встановлено, що відповідно до наказу товариства з обмеженою відповідальністю Трансс-Металл-Сервіс від 22.04.2019 № 3 Про створення вакансії бухгалтера для осіб з інвалідністю наказано створити вакансію бухгалтера для осіб з інвалідністю в кількості 1 одиниці (а.с. 26).

Після прийняття наказу від 22.04.2019 № 3 Про створення вакансії бухгалтера для осіб з інвалідністю товариство подало до Краматорського міського центру зайнятості первинний звіт про наявність вакансії для особи з інвалідністю за формою №3-ПН, яка 23.04.2019 року прийнята уповноваженою особою Краматорського міського центру зайнятості, про що свідчить відмітка на звіті № 02-08/176 (а.с. 27-30).

03.10.2019 року товариством подано уточнюючу звітність на заміну звітності, поданої 23.04.2019 року про наявність вакансії для особи з інвалідністю за формою № 3-ПН, яка 03.10.2019 року прийнята уповноваженою особою Краматорського міського центру зайнятості, про що свідчить відмітка на звіті № 02-08/464 (а.с. 31-34).

Згідно з наданими звітами форми № 3-ПН відповідач повідомив Краматорський міський центр зайнятості про наявність у відповідача у 2019 році вакантного робочого місця, на яку мала змогу працевлаштуватися особа з інвалідністю.

Суд зазначає, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 806/1368/17, від 20.05.2019 року у справі № 820/1889/17.

Згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 12 Закону України Про охорону праці підприємства, які використовують працю осіб з інвалідністю, зобов`язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

За приписами частини 3 статті 18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Таким чином, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні передбачено, що на підприємства, установи, організації та фізичних осіб, що використовують найману працю з метою забезпечення права осіб з інвалідністю на працевлаштування покладений обов`язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а не обов`язок по виявленню і підбору осіб з інвалідністю для працевлаштування. Крім того, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

Зазначена позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі П/811/693/17, від 02.05.2018 року у справі № 804/8007/16, від 13.06.2018 року у справі № 819/639/17, від 20.05.2019 року у справі № 820/1889/17.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку сплатити адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особі з інвалідністю, яка звернулася до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки . Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії .

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що … адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень .

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України , Проніна проти України та Серявін та інші проти України : принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії ).

Матеріали справи свідчать про належне виконання відповідачем обов`язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, по забезпеченню необхідної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На виконання зазначеної вимоги позивач не надав до суду належних доказів порушення відповідачем вимог Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю Трансс-Металл-Сервіс про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році у розмірі 29625,00 гривень та пені у розмірі 391,16 гривень є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Питання судових витрат не вирішується у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87528, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Серова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 13492430) до товариства з обмеженою відповідальністю Трансс-Металл-Сервіс (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 84333, Доненька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 10, офіс 301, код ЄДРПОУ 38471614) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році у розмірі 29625,00 гривень та пені у розмірі 391,16 гривень - відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 01 липня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки щодо апеляційного оскарження визначені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк дії карантину.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.Б. Голубова