Постанова

від 30.06.2020 по справі 320/1659/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1659/19 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Київській області до Орендного підприємства Броварипромжитлобуд про про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути на користь ГУ ДПС у Київській області з рахунків Орендного підприємства Броварипромжитлобуд кошти в розмірі 1 723 517 грн 19 коп в рахунок погашення податкового боргу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року позов задоволено частково: стягнуто на користь ГУ ДПС у Київській області з рахунків Орендного підприємства Броварипромжитлобуд кошти в розмірі 1 016 739 грн 45 коп в рахунок погашення податкового боргу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, та ухвалити в цій частині нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на наявності стягнення всієї суми податкового боргу, що визначена у позові.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що орендне підприємство Броварипромжитлобуд є платником податків і взятий на податковий облік у Броварській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДПС у Київській області.

Позивачем виявлено податкову заборгованість у платника податків, яка виникла в результаті самостійно задекларованих та несплачених сум податкових зобов`язань, а також нарахованих позивачем штрафних санкцій та пені по податку на додану вартість та земельному податку з юридичних осіб.

Так, борг по податку на додану вартість склав 566 526 грн 01 коп, з яких: 214 855 грн. - самостійно визначені відповідачем зобов`язання; 350 435 грн 34 коп - сума нарахованої пені, згідно статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК); 1101,67 грн. штраф за податковим повідомленням-рішенням від 06.08.2018 №0039325201 за результатами перевірки щодо своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; 170 грн. - штраф за результатами камеральної перевірки щодо своєчасності подання податкової звітності по податку на додану вартість (податкове повідомлення-рішення від 03.06.2016 №0001781201).

Борг по земельному податку з юридичних осіб склав 1 156 995,18 грн, з яких сума нарахованої пені, згідно статті 129 ПК становить 194 261,21грн.

У зв`язку із наявністю податкового боргу, ГУ ДПС у Київській області відповідно до статей 42 та 59 ПК направлялися відповідачу податкові вимоги від 20.08.2009 №1/503 та від 20.08.2009 №2/657 (а.с. 3,4).

Після заяви відповідача про сплив 1095 денного строку позовної давності щодо податкового боргу позивач подав заяву про зменшення позовних вимог від 01.07.2019 до 1 590 182 грн. 45 коп. з урахуванням суми податкового боргу, щодо якого сплив 1095 денний строк позовної давності.

Так, борг по податку на додану вартість становить 528 747 грн. 37 коп, з яких: 202 124 грн - самостійно визначені зобов`язання; 325 351 грн. 70 коп. - пеня, згідно статті 129 ПК; 1271 грн. 67 коп. - штрафні санкції за податковими повідомленнями-рішеннями від 06.08.2018 №0039325201 та від 03.06.2016 №0001781201.

Борг по земельному податку з юридичних осіб становить 1 061 435,08 грн, з яких 867 173 грн. 87 коп. - самостійно визначені зобов`язання; пеня, згідно статті 129 ПК- 194 261,21грн. (а.с. 32, том 2).

Суд першої інстанції в відмовляючи у задоволенні позову про стягнення 573 443 грн, в оскаржуваному рішенні вказав про сплив позовної давності щодо податкового боргу, штрафних санкцій і пені в сумі 255 645 грн. за зобов`язанням з земельного податку та не відображення позивачем в розрахунку зменшення податкового зобов`язання по земельному податку за 2017 рік 317 798 грн.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.2 цієї ж статті ПК податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. В силу пункту 36.3 статті 36 ПК податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК).

Згідно пункту 57.3 статті 57 ПК у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно пунктів 56.2, 56.3 статті 56 ПК у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 ПК процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків (пункт 56.17 статті 56 ПК).

За змістом статей 37, 38 ПК податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку та припиняється, зокрема, у зв`язку з його виконанням шляхом сплати в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, набуває статусу податкового боргу у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК).

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Звертаючись до суду з позовом, позивач наголошував, що спірна сума податкового боргу виникла у зв`язку із несплатою відповідачем самостійно визначених ним сум грошового зобов`язання у податковій звітності, а прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції у даному провадженні перевіряє правомірність відмови суду першої інстанції у стягненні 573 443 грн податкового боргу.

Позивач в апеляційній скарзі не заперечує обставин того, що вказана сума складається із:

- 61 383,40 грн самостійно визначеного податку за лютий-березень 2016 року;

- 194 261,21 грн пені, нарахованої за зобов`язаннями за 2011-2013 роки, які були зменшені 23.02.2018 згідно уточнюючого розрахунку;

- 317 798 грн різниці земельного податку за 2017 рік, яка була зменшена відповідачем згідно уточнюючого розрахунку.

Так, позивач, окрім іншого, вказував, що за позивачем рахується податковий борг зі сплати самостійно визначеного земельного податку у 2017 році в розмірі 438 807,84 грн. Водночас, як встановлено судом першої інстанції, відповідачем було зменшено грошові зобов`язання з цього податку за 2017 рік до 121 009,82 грн шляхом подання уточнюючої декларації 23.02.2018 (реєстраційний № 9299095065).

З огляду на викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про помилковість визначення відповідачу податкового боргу із земельного податку за 2017 рік в розмірі 317 798 грн.

Слід також відмітити, що жодних доводів на спростування наведених обставин, позивач в апеляційній скарзі не навів. Доводи ж апеляційної скарги ґрунтуються на помилковості висновків суду першої інстанції про пропуск строку стягнення податкового боргу у розмірі 61 383,40 грн самостійно визначеного податку за лютий-березень 2016 року та 194 261,21 грн пені, нарахованої за зобов`язаннями за 2011-2013 роки, які були зменшені 23.02.2018 згідно уточнюючого розрахунку.

Щодо відмови суду у стягненні 61 383,40 грн самостійно визначеного податку за лютий-березень 2016 року та 194 261,21 грн пені, нарахованої за зобов`язаннями за 2011-2013 роки, які були зменшені 23.02.2018 згідно уточнюючого розрахунку, колегія суддів зазначає таке.

Підпунктом 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Згідно з підпунктом 19-1.1.22 пункту 19.1 статті 19 ПК контролюючі органи здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Відповідно до підпункту 19-1.1.24 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК контролюючі органи здійснюють функції, зокрема, щодо відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов`язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.

Згідно з підпунктом 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 ПК контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до пункту 101.1 статті 101 ПК списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно з пунктом 101.2 статті 101 ПК під терміном безнадійний розуміється: податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута (підпункт 101.2.1 пункту 101.2); податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку (підпункт 101.2.2 пункту 101.2); податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3 пункту 101.2); податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (підпункт 101.2.4 пункту 101.2); податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури (підпункт 101.2.5).

Відповідно до пункту 101.5 статті 101 ПК контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Строки давності та їх застосування визначені у статті 102 ПК.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 ПК контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 ПК у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Аналізуючи зазначені норми закону, суд касаційної інстанції дійшов висновків, що за кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов`язок сплатити суму такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов`язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов`язок не є виконаним.

У такому разі контролюючий орган вживає заходів з метою погашення платником податку податкового боргу, до яких належать стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК).

При цьому стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем направлено позов до суду 29.03.2019, а тому, у даному спорі може бути стягнутий податковий борг, який виник починаючи з 29.03.2016 .

При цьому, колегія суддів враховує, згідно наведених вище норм, узгоджені суми податкового зобов`язання набувають статусу податкового боргу на наступний день після закінчення граничного строку сплати такого зобов`язання.

Суд першої інстанції, погоджуючись доводами із відповідача, вказав що заявляючи про стягнення податкового боргу із земельного податку за лютий-березень 2016 року, позивачем пропущений строк у 1095 календарні дні для ініціювання спору.

Оскільки у даному випадку судом вирішується питання стягнення податкового боргу із земельного податку, самостійно визначеного платником у декларації, то застосуванню підлягає пункт 287.4 статті 287 ПК, який визначав, що податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Враховуючи викладене, податковий борг зі сплати земельного податку за лютий 2016 року виник 31.03.2016, а за березень 2016 року - 01.05.2016. Тобто позивачем правомірно заявлені вимоги про стягнення податкового боргу за лютий та березень 2016 року, оскільки позов було подано 29.03.2019, тобто до закінчення 1095 календарних днів з дня виникнення боргу.

Таким чином, судом першої інстанції безпідставно відмовлено у стягненні 61 383,40 грн податкового боргу із самостійно визначеного земельного податку за лютий та березень 2016 року.

Щодо заявленої позивачем до стягнення пені у розмірі 194 261,21 грн, то суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно наявних у матеріалах справи інтегрованих карток відповідача зі сплати земельного податку, то вказану пеню було нараховано 23.02.2018 у зв`язку із не сплатою самостійно визначених зобов`язань у 2011-2013 роках.

Водночас, як зазначалося, по закінченню 1095-денного строку податковий борг набуває статусу безнадійного та підлягає списанню разом із пенею та штрафними санкціями, що нараховані на такий податковий борг (пункт 101.1 статті 101 ПК).

Оскільки податковий борг, що виник за зобов`язаннями 2011-2013 років набув статусу безнадійного, то нарахована пеня за таким боргом підлягає списанню. Окрім того, норми податкового законодавства не визначають можливості нарахування пені за безнадійним боргом, який списаний чи підлягає списанню.

Таким чином, підстави для стягнення з відповідача 194 261,21 грн пені, нарахованої за зобов`язаннями 2011-2013 років відсутні.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 61 383,40 грн самостійно визначеного податку за лютий-березень 2016 року, а тому стягненню підлягає 1 078 122 грн 85 коп (1 016 739 грн 45 коп + 61 383 грн 40 коп).

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає зміні в частині визначення суми, що підялгає стягненню.

Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити частково.

Змінити рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року, змінивши у резолютивній частині суму податкового боргу, що стягується з Орендного підприємства Броварипромжитлобуд , з 1 016 739 грн 45 коп на 1 078 122 грн 85 коп .

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя І.В. Федотов