Постанова

від 02.07.2020 по справі 120/3969/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3969/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Богоніс Михайло Богданович

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

02 липня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року (м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 30.05.2019 № 2-8834/15-19-СГ, про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, з метою подальшого передання у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності); зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, з метою подальшого передання у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності).

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 28.09.2017 року позивач, будучи членом Фермерського господарства ОЗЕРНЕ-2015 , звернувся до Держгеокадастру із клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, та відведення її у власність у розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності).

Подаючи клопотання позивач переслідував мету отримати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу уже сформованої земельної ділянки, яка орендується головою ФГ ОЗЕРНЕ-2015 - ОСОБА_2 , та надана йому для створення фермерського господарства.

Листом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 03.11.2017 року № КО-18932/0-9709/6-17 позивачу відмовлено у задоволенні клопотання та повідомлено, що ним не надано документів, які підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Позивач не погодився із отриманою відмовою та оскаржив її у судовому порядку.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2018 у справі № 802/2143/17-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано відмову ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області в не наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, та відведення її у власність у розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності), оформленої у виді листа № КО-18929/0-9718/6-17 від 03 листопада 2017 року та зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, та відведення її у власність у розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.

Підставою для часткового задоволення позову стало те, що відповідач дійшов помилкових висновків про не надання документів, які підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, а відтак відмовив позивачу у наданні дозволу із непередбачених нормами Земельного кодексу України підстав.

Рішення суду від 24.01.2018 у справі № 802/2143/17-а набрало законної сили 26.02.2018.

На виконання рішення суду по справі № 802/2143/17-а, ГУ Держгеокадастру повторно розглянуто клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, та відведення її у власність у розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області та прийняло рішення у формі листа № КО-18929/0-27/0/63-18 від 12.02.2018 про відмову в наданні дозволу.

Відмова із посиланням на положення ч. 7 ст. 118 ЗК України, мотивована невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Невідповідність, на думку відповідача, полягала у тому, що земельні ділянки надавались у користування голові ТОВ Озерне-2015 ОСОБА_2 , а не позивачу.

12 серпня 2019 року представник позивача звернувся до суду в порядку ст.383 КАС з заявою в якій просив:

визнати протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру в невиконанні рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2018 року, яке набуло законної сили 26 лютого 2018 року;

зобов`язати ГУ Держгеокадастру надати позивачу дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, та відведення її у власність у розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області;

ухвалити окрему ухвалу за порушення вимог закону та скерувати її до Держгеокадастру (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3) для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року заяву залишено без задоволення.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив її скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в порушення чинного законодавства відповідачем не прийнято жодного рішення за результатами розгляду клопотання позивача. При цьому посилаючись на п. 84 Типової інструкції з діловодства, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 № 600, зазначав, що таке рішення має бути прийняте в формі наказу.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 апеляційну скаргу позивача задоволено частково.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 22.08.2019 у справі № 802/2143/17-а скасовано та прийнято нову постанову, якою заяву позивача задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області щодо невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2018 в частині неналежного розгляду заяви позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, та відведення її у власність у розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області. Зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2018, розглянути заяву позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, та відведення її у власність у розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, з прийняттям рішення, з урахуванням висновків, викладених в цій постанові. В решті заяви відмовлено.

Крім цього не погодившись із відмовою, що викладена у формі листа № КО-18929/0-27/0/63-18 від 12.02.2018 позивач оскаржив її до суду у позовному провадженні, подавши адміністративний позов 20.04.2018 (справа № 802/1179/18-а).

У позовній заяві ОСОБА_1 просив визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у не наданні йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, та відведення її у власність у розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності), яка викладена у листі від 12.02.2018 за № КО-18929/0-442/0/95-18;

зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надати йому дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зіслався на невідповідність підстав для відмови нормам ст. 118 ч. 7 ЗК України, а також на неправомірне оформлення відмови листом, а не наказом. Також позивач звернув увагу суду на те, що відповідачем всупереч вимогам КАС України не було звернуто увагу на правові висновки Верховного Суду України від 10.12.2013 № 21-358а13, від 07.06.2016 № 820/3507/15, від 11.10.2016 № 806/3787/13-а, які мають обов`язковий характер в застосуванні норм матеріального права, де зазначено, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність в подальшому. Як наслідок, на думку позивача, відповідачем безпідставно ототожнено процедуру надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки із процедурою набуття у власність земельної ділянки (у цілях застосування норм ст. 13 Закону України Про фермерське господарство ).

Відповідач заперечивши проти адміністративного позову зазначив, що ст. 13 Закону України Про фермерське господарства встановлено порядок приватизації земельних ділянок членами фермерських господарств. Члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки. Членам фермерських господарств передають безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Відповідач вказав, що в даному випадку земельні ділянки надавались у користування голові ФГ Озерне-2015 ОСОБА_2 , а не позивачу, тому останній не має права на отримання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. Тому, відповідач вважає, що позивачу було правомірно відмовлено у задоволенні поданого клопотання, оскільки підставою є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2018 у справі № 802/1179/18-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, оформлену листом від 12.02.2018 за № КО-18929/0-442/0/95-18 та зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. В решті позовних вимог відмовлено.

Судом відмовлено у задоволені позову в частині зобов`язання відповідача прийняти бажане для позивача рішення з тих мотивів, що його прийняття є компетенцією відповідача у справі за результатом розгляду клопотання.

Рішення від 17.09.2018 у справі № 802/1179/18-а суд мотивував помилковістю висновків відповідача про невідповідність місця розташування (з посиланням на те, що в даному випадку земельні ділянки надавалися у користування голові ФГ Озерне-2015 ОСОБА_2 ). У їх спростування суд зазначив, що відповідно до статті 7 Закону України Про фермерське господарство надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Стаття 12 вказаного Закону визначено склад земель фермерського господарства. Зокрема, встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Частиною другою цієї ж статті визначено, що права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

У свою чергу, відповідно до статті 13 Закону України Про фермерське господарство члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Відтак, у справі № 802/1179/18-а суд дійшов висновку, що норми на які зіслався відповідач у відмові, регулюють питання щодо передачі у власність земельної ділянки, натомість, позивачем у клопотанні висловлено прохання про надання дозволів. Тому, суд звернув увагу, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність в подальшому. При цьому окружний адміністративний суд зіслався на правові висновки Верховного суду України у постановах від 10.12.2013 № 21-358а13, від 07.06.2016 № 820/3507/15, від 11.10.2016 № 806/3787/13-а.

Щодо способу оформлення рішення, то суд зазначив, що рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Рішенням від 17.09.2018 залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019.

Крім того після перегляду рішення від 17.09.2018 (у справі № 802/1179/18-а) та залишення його без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 відповідачем прийнято ще один наказ від 05.04.2019 № 2-4664/15-19-СГ.

Наказом від 05.04.2019 № 2-4664/15-19-СГ відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок орієнтовною площею 3,3 в умовних кадастрових гектарах із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Наказ від 05.04.2019 № 2-4664/15-19-СГ прийнято із застосуванням положень ст. 116, 118 Земельного кодексу України, згідно з якими не передбачено можливості безоплатної приватизації земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, а також враховуючи Постанову Верховного суду від 14.08.2018 № 818/1530/17-9, відповідно до якої фермерське господарство може володіти та користуватись землями своїх членів лише у разі, якщо такі земельні ділянки перебувають у власності (а не користуванні) члена фермерського господарства. При цьому статтею 13 Закону України Про фермерське господарство передбачено право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку, яка раніше була надана йому у користування, тобто передача у власність земельної ділянки можлива тій самій особі, якій земельна ділянка передана у користування.

10.07.2019 (у справі № 802/1179/18-а) позивачем в порядку ч. 1 ст. 383 КАС України подано заяву про визнання протиправним наказу № 2-4664/15-19-СГ, прийнятого відповідачем на виконання рішення суду та винесення окремої ухвали за порушення вимог закону. В обґрунтування заяви зазначив, що відповідачем видано наказ від 05.04.2019 № 2-4664/15-19-СГ, однак цей наказ прийнятий із порушенням вимог закону та без урахування рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2018, яке набуло законної сили 13.02.2019.

Ухвалою від 26.07.2019 постановленій у справі № 802/1179/18-а відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправним наказу від 05.04.2019 № 2-4664/15-19-СГ.

Постановляючи ухвалу від 26.07.2019 у справі № 802/1179/18-а суд зазначив, що підставами для прийняття наказу від 05.04.2019 № 2-4664/15-19-СГ та відмови в наданні дозволу стало:

по-перше, відсутність згоди власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем. При цьому, така підстава не була предметом дослідження у справі № 802/1179/18-а, а відтак не оцінювалася судом при розгляді поданої заяви;

по-друге, позивачу відмовлено у наданні дозволу через відсутність у позивача права користування на спірну земельну ділянку, у зв`язку із чим судом зроблено висновок про правомірність відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, особі - члену фермерського господарства, який звернувся із заявою про надання дозволу у разі, якщо така (земля) не перебуває у його користуванні та перебуває у користуванні іншої особи.

На виконання рішення суду у справі № 802/1179/18-а, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області розглянуто клопотання і прийнято наказ № 2-12500/15-18-СГ від 12.09.2018 р., яким відмовлено в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності) з підстав , що у гр. ОСОБА_1 відсутнє право користування на дану земельну ділянку.

Наказ № 2-12500/15-18-СГ від 12.09.2018 позивач оскаржив у судовому порядку подавши позов 08.10.2018 (справа № 0240/3578/18-а).

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2018 у справі № 0240/3578/18-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ №2-12500/15-18-СГ від 21.09.2018 р. Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, з метою подальшого передання у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності ); зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 20.09.2017 р. про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, з метою подальшого передання у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності ) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. В решті позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2018 у справі № 0240/3578/18-а та за наслідком повторного розгляду клопотання позивача від 20.09.2017 р., управління наказом № 2-7050/15-19-СГ від 11.05.2019 р. відмовило у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою з підстав, що не передбачена можливість безоплатної приватизації земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Також вказано, що враховуючи постанову ВС від 14.08.2018 р. № 818/1530/17-9, фермерське господарство може володіти та користуватися землями своїх членів лише у разі, якщо такі земельні ділянки перебувають у власності (а не користуванні) члена фермерського господарства. При цьому, статтею 13 Закону України Про фермерське господарство передбачено право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку, яка раніше була надана йому у користування, тобто передача у власність земельної ділянки можлива тій самій особі, якій земельна ділянка передана у користування, а не позивачу у справі.

10.07.2019 р. у справі № 0240/3578/18-а до суду, в порядку ст. 383 КАС України, надійшла заява позивача про визнання протиправним наказу № 2-7050/15-19-СГ від 11.05.2019 р. прийнятого відповідачем на виконання рішення суду та винесення окремої ухвали.

Ухвалою від 22.07.2019 у справі № 0240/3578/18-а за результатом розгляду заяви від 10.07.2019, що подана в порядку статті 383 КАС України, судом відмовлено у її задоволенні. При цьому суд оцінюючи наказ № 2-7050/15-19-СГ від 11.05.2019 в межах поданої заяви та вимог ст. 383 КАС України, вказав, що підставами для відмови в наданні дозволу стало, по-перше, відсутність можливості безоплатної приватизації земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Суд зазначив, що така підстава не була предметом дослідження у справі № 0240/3578/18-а, а відтак не оцінювалася судом при розгляді поданої заяви.

Щодо іншої підстави для відмови позивачу у наданні дозволу (відсутність у позивача права користування на спірну земельну ділянку), судом зроблено висновок про правомірність відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, особі - члену фермерського господарства, який звернувся із заявою про надання дозволу у разі, якщо така (земля) не перебуває у його користуванні та перебуває у користуванні іншої особи.

Іншим наказом від 30.05.2019 № 2-8834/15-19-СГ, який теж, враховуючи його зміст, прийнято на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2018 у справі № 0240/3578/18-а та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції від 14.11.2018 у справі № 0240/3578/18-а (про що зазначено у наказі), також відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок орієнтовною площею 3,3 в умовних кадастрових гектарах із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02).

В обґрунтування підстав для прийняття Наказу від 30.05.2019 № 2-8834/15-19-СГ, відповідач зіслався на таке: 1) з урахуванням положень ст. ст. 116, 118 ЗК України, згідно з яким не передбачено можливість безоплатної приватизації земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок; 2) а також враховуючи Постанову Верховного Суду від 14.08.2018 р. № 818/1530/17-9, відповідно до якої фермерське господарство може володіти та користуватися землями своїх членів лише у разі, якщо такі земельні ділянки перебувають у власності (а не користуванні) члена фермерського господарства. При цьому, ст. 13 Закону України Про фермерське господарство передбачено право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку, яка раніше була надана йому у користування, тобто передача у власність земельної ділянки можлива тій самій особі, якій земельна ділянка передана у користування .

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, підставою для вирішення питання про надання позивачу дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок стало клопотання від 28.09.2017 року із яким ОСОБА_1 , будучи членом фермерського господарства ОЗЕРНЕ-2015 , звернувся до Держгеокадастру та просив: надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю) 3,3 умовних кадастрових гектара, за межами населеного пункту Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, кадастрові номера: 0523981400:03:000:0234 та 0523981400:03:000:0232, яка орендується ОСОБА_2 , який є головою фермерського господарства ОЗЕРНЕ - 2015 .

До клопотання позивачем долучено такі документи: копія паспорта та ідентифікаційного номеру; копія посвідчення учасника бойових дій (АТО) серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; копія нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_2 від 01.09.2017 на вилучення земельної ділянки; копія договору оренди № 174 від 18.02.2015; копія договору оренди № 175 від 18.02.2015; копія інформації із Держгеокадастру від 18.09.2017; копія протоколу загальних зборів № 4 від 01.09.2017 ФГ Озерне-2015 ; копії листів Вербівської сільської ради; копії довідок Вербівської сільської ради від 11.09.2017 (щодо родинних стосунків); копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; копія статуту ФГ Озерне-2015 ; копія викопіювання з Публічної кадастрової карти України із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Оцінюючи правомірність оскарженого у справі наказу, слід врахувати, що однією із підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, відповідачем вказано ст. 13 Закону України Про фермерське господарство , якою передбачено право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку, яка раніше була надана йому у користування. Із цих мотивів відповідач вважає, що передача у власність земельної ділянки можлива тій самій особі, якій земельна ділянка передана у користування.

Що стосується застосованої підстави прийняття Наказу від 30.05.2019 № 2-8834/15-19-СГ, слід при її аналізі врахувати наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту (стаття 3 Закону України Про фермерське господарство ).

За змістом ст.ст. 7, 8 вказаного Закону надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Статтею 12 Закону України Про фермерське господарство визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

В силу ст. 13 Закону України Про фермерське господарство члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. (ч. 2 ст. 13 Закону України Про фермерське господарство ).

При цьому статтями 31, 32 ЗК України встановлені аналогічні норми.

З аналізу наведених правових норм слідує, що громадяни можуть отримати землі державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Фермерське господарство може володіти та користуватися землями своїх членів лише у разі, якщо такі земельні ділянки перебувають у власності (а не користуванні) члена фермерського господарства.

Разом з тим, ст. 13 Закону України Про фермерське господарство передбачено право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку, яка раніше була надана йому у користування, тобто передача у власність земельної ділянки можлива тій самій особі, якій земельна ділянка передана у користування.

Із досліджених судом доказів встановлено, що бажані для позивача земельні ділянки (щодо яких подано клопотання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання) знаходяться за межами населеного пункту Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, їм присвоєно кадастрові номера: 0523981400:03:000:0234 та 0523981400:03:000:0232. Ці земельні ділянки орендуються на підставі договору оренди № 174 від 18.02.2015 та договору оренди № 175 від 18.02.2015 ОСОБА_2 , який є головою Фермерського господарства ОЗЕРНЕ - 2015 .

Відтак, відповідач дійшов правильного висновку, що членом фермерського господарства який наділений нормою ч. 2 ст. 13 Закону України Про фермерське господарство правом на передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки є особа, якій надано земельні ділянки у користування ( ОСОБА_2 ), а не позивач у справі.

Однак, відповідач приймаючи наказ від 30.05.2019 № 2-8834/15-19-СГ не врахував, що у клопотанні позивач просив надати йому дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок на підставі норм ст. ст. 118, 121, ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, тобто у загальному порядку, а не виключно на підставі ч. 2 ст. 13 Закону України Про фермерське господарство .

При цьому, відповідач в обґрунтування підстав для прийняття Наказу від 30.05.2019 № 2-8834/15-19-СГ, зіслався і на такий аргумент: 1) з урахуванням положень ст. ст. 116, 118 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III, згідно з яким не передбачено можливість безоплатної приватизації земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок .

Надаючи оцінку вказаній підставі для прийняття наказу від 30.05.2019 № 2-8834/15-19-СГ, суд зазначає, що громадяни які є членами фермерського господарства можуть набувати право на безоплатне отримання земельної ділянки державної чи комунальної форми власності у розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства як у порядку передбаченому ч. 2 ст. 13 Закону України Про фермерське господарство (за умови, що бажана земельна ділянка раніше надана їм у користування), а також з огляду на приписи ч. 5 ст. 116 ЗК України (висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 07.06.2019 у справі № 1140/2695/18).

За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у ст. 121 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III. Відповідно до частини першої цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Приписами ч. 4 ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з ч. 5 ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

У відповідності до ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями ч. 7 наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 у справі № 21-358а13 та в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17 та від 07.06.2019 у справі № 1140/2695/18.

Враховуючи, що позивачем вимоги ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III виконано, та подано відповідачу разом із клопотанням передбачений Кодексом перелік документів (зокрема: копію паспорта та ідентифікаційного номеру; копію посвідчення учасника бойових дій (АТО) серія НОМЕР_1 позивача; копію нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_2 від 01.09.2017 на вилучення земельної ділянки; копію договору оренди № 174 від 18.02.2015; копію договору оренди № 175 від 18.02.2015; копія інформації із Держгеокадастру від 18.09.2017; копію протоколу загальних зборів № 4 від 01.09.2017 ФГ Озерне-2015 ; копії листів Вербівської сільської ради; копії довідок Вербівської сільської ради від 11.09.2017 (щодо родинних стосунків); копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; копія статуту ФГ Озерне-2015 ; копію викопіювання з Публічної кадастрової карти України із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки), суд доходить висновку про відсутність у відповідача підстав для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, з метою подальшого передання у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності).

При цьому, враховуючи, що земельна ділянка на підставі договорів оренди № 174 від 18.02.2015 та № 175 від 18.02.2015 перебуває у користуванні ОСОБА_2 , позивачем одним із долучених до клопотання документів подано нотаріально посвідчену згоду ОСОБА_2 від 01.09.2017 на вилучення земельної ділянки. Така згода може в подальшому бути підставою для припинення речового права орендаря, що узгоджується із нормами ст. 118 ЗК України.

Стосовно аргументів відповідача із посиланням на ст. ст. 116, 118 ЗК України, згідно з яким не передбачено можливість безоплатної приватизації земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, слід зазначити наступне.

Як зазначалося, згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 5 - 6 ст. 79-1 ЗК України, формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Стаття 118 ЗК України не містить застережень, а тому встановлена нею процедура одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності громадянами поширюється як на земельні ділянки які на момент подання клопотання не є сформованими як об`єкти земельних правовідносин, так і на земельні ділянки, які в процесі набуття прав на них формуються шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Останні теж можуть бути надані громадянам у власність у встановленому ст. 118 ЗК України порядку.

При цьому, таке правове регулювання не виключає право громадян на звернення із клопотанням для отримання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою з метою безоплатного набуття у власність земельних ділянок державної чи комунальної власності як тих, що сформовані (шляхом їх поділу чи об`єднання) так і не сформованих, оскільки жодною нормою Земельного кодексу України таких обмежень не встановлено.

Відтак, враховуючи, що оскаржене рішення обґрунтовано із помилковим застосуванням норм ст. 116, ст. 118 ЗК України, підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу від 30.05.2019 № 2-8834/15-19-СГ, про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, з метою подальшого передання у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності).

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти чітко визначене судом рішення яким надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, з метою подальшого передання у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності), то слід врахувати таке.

Згідно із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

В розумінні статті 13 Конвенції ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Водночас винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній міжнародній нормі.

Беручи до уваги викладене, судом встановлено, відповідач систематично відмовляє позивачу у задоволенні клопотання від 28.09.2017 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, з метою подальшого передання у власність для ведення фермерського господарства.

Зокрема відмови у задоволенні клопотання позивача оформлені листом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 03.11.2017 року № КО-18932/0-9709/6-17, листом № КО-18929/0-27/0/63-18 від 12.02.2018, листом від 12.02.2018 за № КО-18929/0-442/0/95-18, наказом від 05.04.2019 № 2-4664/15-19-СГ, наказом № 2-12500/15-18-СГ від 12.09.2018 р., наказом № 2-7050/15-19-СГ від 11.05.2019 р. та наказом від 30.05.2019 № 2-8834/15-19-СГ. Відмови (листи та накази) визнавалися протиправними рішеннями судів у справі № 802/2143/17-а, у справі № 802/1179/18-а, у справі № 0240/3578/18-а та у цій справі - № 120/3969/19-а. При цьому, у кожному наступному випадку відповідач обирає інші підстави для відмови у наданні бажаного для позивача дозволу, що ставить під сумнів добросовісність дій відповідача по відношенню до права позивача. Як встановлено, саме собою визнання протиправними та скасування судами відмов (листів та наказів) з покладенням на відповідача обов`язку повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу не мало наслідком бажаного для позивача ефекту, а судовий захист виявлявся неповним.

Тому беручи до уваги повторюваний характер протиправних відмов, а також те, що позивач у кожному наступному випадку вимушений звертатися за захистом своїх прав до суду з одного й того ж питання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність врахування положень ст. 13 Конвенції з метою захисту прав позивача, гарантованих ст. 6 Конвенції та зобов`язання відповідача прийняти рішення, яке б забезпечило повний захист порушених прав.

В силу вимог п.п. 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення: про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (ч. 4 ст. 245 КАС України).

При цьому, суд за встановлених у справі обставин вважає, що всі умови для прийняття рішення у формі наказу про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, з метою подальшого передання у власність для ведення фермерського господарства виконані, оскільки згідно п. 3. ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень полягає в дослідженні усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб`єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами які чітко зазначені в рішенні.

Так, проаналізувавши оскаржені позивачем систематичні відмови у наданні йому дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, з метою подальшого передання у власність для ведення фермерського господарства встановлено, що відповідачем у кожній із відмов (листах та наказах) застосовано різні підстави. Тим самим відповідач створює для позивача ситуацію за якої той позбавлений можливості оперативного та ефективного судового захисту. Висновок обумовлено тим, що за умови належного обґрунтування свого першого рішення та зазначення у ньому усіх вичерпних підстав для відмови у наданні дозволу, які існують на думку відповідача, позивач мав би можливість оскаржити його у судовому порядку та обґрунтувати перед судом свою незгоду із усіма аргументами які чітко зазначені в рішенні. Натомість, застосування відповідачем у кожному випадку інших підстав зумовило ситуацію, за якої питання позивача залишається невирішеним із вересня 2017 року. Тому, скасування судом спірного Наказу та зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу може призвести до чергової неправомірної відмови у наданні бажаного для позивача дозволу.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині шляхом зобов`язання відповідача прийняти рішення у формі наказу, яким надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, з метою подальшого передання у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності).

Що стосується клопотання позивача про постановлення окремої ухвали, то слід при його розгляді врахувати, що згідно ст. 249 КАС України основною метою її постановлення є усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та носять системний характер для того, щоб не допустити таких порушень у майбутньому. У спірних правовідносинах задоволення позову у спосіб зобов`язання відповідача прийняти чітке рішення, на переконання суду виключатиме подальші порушення закону при розгляді його клопотання. Враховуючи зазначене, та беручи до уваги, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком, відсутні підстави для задоволення клопотання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, як така, що розглянута за правилами спрощеного провадження, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Сушко О.О. Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.