Постанова

від 24.06.2020 по справі 925/1312/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2020 р. Справа№ 925/1312/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Агрикової О.В.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кобець О.В. за довіреністю від 16.12.2019; Гриценко В.В. за довіреністю від 16.09.2019;

від відповідача 1: Геращенко М.В. за ордером від 17.12.2019;

від відповідача 2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства "Юпітер"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2020 (повний текст складено 18.02.2020)

у справі №925/1312/19 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Приватного підприємства "Юпітер"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи",

та 2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

про скасування запису у реєстрі прав власності на нерухоме майно,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Приватного підприємства "Юпітер" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи" (далі - відповідач 1) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області (яке було замінено правонаступником - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) (далі - відповідач 2) та просило суд скасувати запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальності "Глобал Енерджи" права власності на нерухоме майно: нежитлове приміщення автозаправної станції (літ. А) загальною площею 35,8кв.м (далі - АЗС), що знаходиться за адресою: 20600, Черкаська область м.Шпола, вул. Леніна (Соборна), 138, реєстраційний номер 1571132071257.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він був власником АЗС (площею 35.8 кв.м.) та є власником земельної ділянки (площею 0,1980 га), на якій вона розташована. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.09.2017 у справі №925/740/17 було витребувано приміщення АЗС від позивача на користь Держави Україна в особі Фонду державного майна України і в подальшому було продано відповідачу 1 за договором купівлі-продажу об`єкта малої приватизації державної власності від 27.03.2019 (далі - спірний договір). Однак, під час реалізації АЗС фактично реалізовано і земельну ділянку, що належить на праві власності позивачу. Державна реєстрація права власності щодо цього нерухомого майна проведена на підставі договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації, який не є укладеним, оскільки не містить у собі істотних умов, необхідних для такого виду договору, зокрема, у договорі відсутній кадастровий номер земельної ділянки, на якій розміщений цей об`єкт приватизації.

Відповідач 1, заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, посилався на те, що на момент продажу АЗС існувала сформована земельна ділянка, який було присвоєно кадастровий номер. Тому земельна ділянка набута ним у власність саме у зв`язку з оформленням права власності на приміщення АЗС, що підтверджується рішенням Шполянської міської ради від 15.12.2005 №26-33/13. У пункті 1.1 договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації окремого майна від 27.03.2019 зазначено, що об`єкт приватизації розташований на земельній ділянці площею 0,1980 га, кадастровий номер 7125710100:01:004:0478. Фонд державного майна законно здійснив відчуження державного майна у порядку приватизації окремого об`єкту нерухомості, отже, до відповідача 1 перейшло і право власності на виділений під цей об`єкт земельну ділянку, тому договір відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач 2, заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, посилався на те, що договір купівлі-продажу АЗС у процесі малої приватизації укладено належним чином, у ньому наявні всі істотні умови, встановлені Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна", а норми ст. 120 Земельного кодексу України, на які посилається позивач, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Приватне підприємство "Юпітер" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивач є власником земельної ділянки, на якій розташована АЗС, тому укладаючи спірний договір і вносячи до нього відомості про земельну ділянку, відповідачі фактично здійснили розпорядження належним позивачу майном; розмір площі земельної ділянки значно перевищує розмір площі АЗС; відповідачу 2 перед реалізацією АЗС необхідно було здійснити необхідні реєстраційні дії для виділення земельної ділянки, на якій розташована АЗС, розмір якої не має перевищувати розмір необхідний для її обслуговування, з присвоєнням окремого кадастрового номеру; спірний договір не містить істотних умов, які є обов`язковими, тому він не є укладеним і не може бути підставою для проведення реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідач 2 у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що спірний договір містить всі необхідні істотні умови, а перехід до відповідача 1 права власності на земельну ділянку є імперативним наслідком набуття права власності на будівлю, розміщену на ній.

У клопотанні від 26.05.2020 відповідач 2 просив провести розгляд справи без участі його представника, у зв`язку із відсутністю фінансування видатків на відрядження. Клопотання відповідача 2 було задоволено судом.

Представники позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі, просили її задовольнити.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін, дотримуючись доводів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача 1, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.09.2017 у справі №925/740/17, яке набрало законної сили, у Приватного підприємства "Юпітер" на підставі статті 388 Цивільного кодексу України було витребувано нежитлове приміщення автозаправної станції, що розташоване за адресою: Черкаська область, м.Шпола, вул.Леніна (Соборна), 18, на користь Держави Україна в особі Фонду державного майна України (а.с. 84-93).

Зазначеним рішенням встановлено, зокрема, що вказана АЗС входила до складу майнового комплексу Шполянського заводу запасних частин, який вибув з державної власності всупереч вимогам законодавства України і волі держави в особі Фонду державного майна України, та була продана Закритим акціонерним товариством "Метровагонмаш" позивачу згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 31.03.2004, тому підлягає витребуванню на користь Держави.

На виконання рішення у справі №925/740/17 право власності на нежитлове приміщення автозаправної станції площею 35,8 кв м було зареєстровано за Державою Україна в особі Фонду державного майна України 05.06.2018, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 26512873, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1571132071257 (а.с. 94).

Наказом Регіонального відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області №130-МП від 15.11.2018 прийнято рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації державної власності окремого майна - нежитлового приміщення автозаправної станції загальною площею 35,8 кв м за адресою Черкаська область, м.Шпола, вул.Соборна, 138. Спосіб приватизації - аукціон з умовами (а.с. 95).

27 березня 2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області, як продавцем, в особі начальника відділу з питань приватизації Заставенко Євдокії Макарівни та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи", як покупцем, в особі Побережника Павла Володимировича, що діє на підставі довіреності, було укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації державної власності окремого майна - нежитлового приміщення автозаправної станції (літ.А) загальною площею 35,8 кв м (20600, Черкаська область, м.Шпола, вул.Соборна, 138) за результатами електронного аукціону №UA-PS-2019-02-14-000050-1 (а.с. 41-44).

Відповідно до умов договору продавець зобов`язався передати у власність покупцю, який єдиний подав заяву на участь в електронному аукціоні зі зниженням стартової ціни №UA-PS-2019-02-14-000050-1, об`єкт малої приватизації державної власності у вигляді окремого майна - приміщення автозаправної станції (літ.А) загальною площею 35,8 кв м (20600, Черкаська область, м.Шпола, вул.Соборна, 138) (далі - об`єкт приватизації).

Право власності на проданий об`єкт приватизації, зареєстровано за державою в особі Фонду державного майна України, та підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.06.2018, індексний номер витягу 126768959, який виданий Державним реєстратором Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, номер запису про право власності: 26512873, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1571132071257.

Об`єкт приватизації розташований на земельній ділянці площею 0,1980га; кадастровий номер 7125710100:01:004:0478; цільове призначення: 03.07. Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Земельна ділянка належить на праві власності приватному підприємству "Юпітер" (ідентифікаційний код юридичної особи 21386311) (пункт 1.1 договору).

Договір нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. від 27.03.2019 та зареєстровано в реєстрі за номером 2547.

На підставі вказаного договору право власності на нежитлове приміщення автозаправної станції площею 35,8 кв м було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи" 02.04.2019, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 30987243, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1571132071257 (а.с.24).

03 квітня 2019 року наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області №49-МП затверджено результати продажу об`єкта малої приватизації державної власності окремого майна - автозаправної станції, що розташоване за адресою Черкаська область, м.Шпола, вул.Леніна (Соборна), 18, та завершено приватизацію об`єкта приватизації проданого шляхом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи", яке єдине подало заяву на участь в електронному аукціоні зі зниження стартової ціни. Ціна, за якою придбано об`єкт приватизації, становить 139620,00 грн, у тому числі ПДВ 23270,00 грн (а.с. 96).

З матеріалів справи також вбачається, що згідно з рішенням Шполянської міської ради від 15.12.2005 №26-33/13 "Про продаж земельних ділянок ПП "Юпітер", було затверджено проект відведення земельних ділянок, у тому числі площею 0,1980 га по вул.Леніна, 138, у м.Шпола та вирішено продати у власність Приватному підприємству "Юпітер" за ціною 10,01 грн з розрахунку за 1 кв м, під існуючі АЗС шляхом укладення договору купівлі-продажу земельних ділянок (а.с. 74-75).

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.10.2019 вбачається, що земельна ділянка площею 0,1980 га, кадастровий номер 7125710100:01:004:0478, розташована у м.Шпола Шполянського району Черкаської області по вул.Соборна, 138, та на праві приватної власності належить Приватному підприємству "Юпітер" (а.с.35-36) і з кадастрового плану земельної ділянки вбачається, що на ній розміщується лише один об`єкт нерухомості - саме те приміщення автозаправної станції (а.с. 37), яке придбало Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи".

Таким чином, на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи" є титульним власником об`єкту нерухомого майна (АЗС), а Приватне підприємство "Юпітер" є титульним власником земельної ділянки, на якій знаходиться АЗС.

Проте, позивач заперечує право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи" на об`єкт малої приватизації, посилаючись на те, що відповідачами під час укладення вказаного договору не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, а саме, не вказано кадастровий номер земельної ділянки, а зазначено кадастровий номер земельної ділянки, яка використовується позивачем для здійснення підприємницької діяльності.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив скасувати запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення автозаправної станції (літ. А) загальною площею 35,8кв.м., що знаходиться за адресою: 20600, Черкаська область м. Шпола, вул.Леніна (Соборна), 138, реєстраційний номер 1571132071257.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачами при укладенні спірного договору було досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, а тому відсутні підстави вважати його неукладеним, та, відповідно, відсутні підстави для скасування запису у реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (статті 328 ЦК України).

Цивільні права та обов`язки відповідачів у даній справі виникли на підставі договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації державної власності окремого майна - нежитлового приміщення автозаправної станції (літ.А) загальною площею 35,8 кв м (20600, Черкаська область, м.Шпола, вул.Соборна, 138) за результатами електронного аукціону №UA-PS-2019-02-14-000050-1.

Вказаний договір був укладений у процесі малої приватизації, а тому до спірних правовідносин, крім загальних положень Цивільного і Господарського кодексів, підлягають також застосуванню норми Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України, яка кореспондується з положеннями ст.180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" встановлено, що до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України (частина 1 статті 4).

Відповідно до статті 13 вказаного Закону, приватизація державного або комунального майна здійснюється, у тому числі, шляхом: продажу об`єктів права державної або комунальної власності на аукціоні із зниженням стартової ціни.

Матеріалами справи підтверджується, що спірне нерухоме майно (АЗС) було продано відповідачем 2 відповідачу 1 за результатами проведення електронного аукціону зі зниженням стартової ціни.

Відповідно до статті 15 Закону "Про приватизацію державного і комунального майна" об`єкти малої приватизації продаються виключно на електронних аукціонах. Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та Порядок відбору операторів електронних майданчиків для організації проведення електронних аукціонів з продажу об`єктів малої приватизації, авторизації електронних майданчиків, розмір та порядок сплати плати за участь, визначення переможця за результатами електронного аукціону, а також порядок визначення додаткових умов продажу затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Під час приватизації об`єкта державної або комунальної власності шляхом його продажу на аукціоні, викупу між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу. Укладення та внесення змін до договорів купівлі-продажу здійснюються відповідно до вимог законодавства.

До договору купівлі-продажу включаються передбачені умовами аукціону, викупу зобов`язання сторін щодо: збереження основних видів діяльності підприємства; технічного переозброєння, модернізації виробництва (сума інвестицій) та енергомодернізації об`єкта; виконання встановлених мобілізаційних завдань; погашення боргів із заробітної плати та перед бюджетом, простроченої кредиторської заборгованості підприємства; забезпечення соціальних гарантій працівникам згідно з вимогами трудового законодавства; вимог та додаткових обмежень природоохоронного законодавства щодо користування об`єктом; оплати послуг юридичних та фізичних осіб (у разі їх залучення), пов`язаних із виконанням заходів з приватизації об`єктів державної власності, зокрема: проведення обов`язкового екологічного аудиту у випадках, передбачених законодавством; надання послуг радника у випадках, передбачених цим Законом; проведення оцінки майна в процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом. Договір купівлі-продажу повинен містити положення щодо відповідальності (звільнення від відповідальності) у разі виникнення форс-мажорних обставин (стихійне лихо, обставини непереборної сили тощо). За згодою сторін у договорі купівлі-продажу об`єкта приватизації може передбачатися можливість вирішення спорів, що виникають між продавцем та покупцем у зв`язку з договором купівлі-продажу об`єкта приватизації чи на його підставі, у міжнародному комерційному арбітражному суді. (стаття 26 Закону "Про приватизацію державного і комунального майна").

Зі змісту укладеного відповідачами договору вбачається, що у ньому сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Частинами 3, 4 статті 334 ЦК України передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 4 Закону обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Підставою для реєстрації права власності, у відповідності до статті 19 Закону є: договори, укладені у порядку, встановленому законом; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видані відповідно до вимог цього Закону; свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державні акти на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішення судів, що набрали законної сили; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, подані органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

За змістом частини другої статті 9 Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Виходячи із вищевикладеного, суб`єкт владних повноважень має діяти виключно у межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи" на підставах, визначених у законі (за договором), набув у власність об`єкт нерухомого майна, який належав державі на праві власності (що підтверджено рішенням суду), а державний реєстратор зареєстрував вказане право першого відповідача шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 02.04.2019 про право власності 30987243 на нежитлове приміщення автозаправної станції площею 35,8 кв м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1571132071257.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015р. № 6-301цс15 та підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі №916/5073/15).

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки спірний договір він містить усі істотні умови необхідні для такого виду договору і договір визнається його учасниками, він є укладеним, чинним, та, в силу статті 204 ЦК України, договір є правомірним.

Частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до положень статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Згідно з абзацом 4 частини 6 статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" приватизація окремо стоячої будівлі, розташованої на земельній ділянці, яка перебуває в оренді або постійному користуванні третьої особи, є підставою для дострокового припинення договору оренди з такою третьою особою (припинення її права постійного користування) в частині земельної ділянки, необхідної для обслуговування і використання приватизованого об`єкта за призначенням. Власник такої земельної ділянки зобов`язаний укласти договір оренди з покупцем об`єкта приватизації, що є окремо стоячою будівлею, відповідно до Земельного кодексу України, у тримісячний строк з моменту реєстрації покупцем права власності на об`єкт приватизації.

Доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується, що земельна ділянка, яка була продана позивачу під існуючу АЗС, на час розгляду справи є повністю сформованим та ідентифікованим самостійними ознаками об`єктом цивільних відносин. Їй присвоєно кадастровий номер і внесено відомості до Державного земельного кадастру. На цій земельній ділянці розміщено лише один об`єкт нерухомості - приміщення автозаправної станції, що вбачається з відомостей про складові частини об`єкта нерухомого майна і позивачем не спростовано.

Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" не передбачено вимоги про вчинення органом приватизації дій щодо виділення земельних ділянок, здійснення реєстрації права власності на них за органом приватизації та присвоєння їм окремих кадастрових номерів в процесі приватизації.

Отже, є юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що посилання позивача на частину 6 статті 120 Земельного кодексу України, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації - є хибним, оскільки дана норма робить виключення щодо приватизації об`єктів державної та комунальної власності.

При цьому, вказана норма спростовує твердження позивача щодо недосягнення згоди з усіх істотних умов договору, оскільки законодавець визначає, що дотримання умови щодо зазначення кадастрового номеру у наведених обставинах (при цьому кадастровий номер земельної ділянки наявний у тексті договору) є необов`язковим при укладення такого виду договору купівлі-продажу, а відповідно до пункту 3 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтями 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, оспорюючи державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи" на придбану у результаті приватизації автозаправну станцію позивач фактично оспорює право власності власника, при цьому посилаючись на правові норми, якими урегульовані земельні правовідносини.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позивач не довів та належними доказами не підтвердив свої позовні вимоги, тому суд першої інстанції дійшов до вірного та ґрунтовного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Черкаської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Юпітер" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 12 лютого 2020 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02.07.2020.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді О.В. Агрикова

Г.П. Коробенко