Постанова

від 01.07.2020 по справі 913/478/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2020 р. Справа № 913/478/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

від позивача - Дрозд Р.Ю. (адвокат), за довіреністю та свідоцтвом;

від відповідача - Лєбєдєв М.С. (юрисконсульт), за довіреністю та довідкою з місця роботи;

розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Армаліт , м. Дніпро вх. № 1363 Л/З на рішення господарського суду Луганської області від 11.11.2019 р. у справі № 913/478/18 (суддя - Вінніков С.В., повний текст складено та підписано 19.11.2019 р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Армаліт , м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства Рубіжанський картонно-тарний комбінат , м. Рубіжне

про стягнення 465 362,45 грн.

ВСТАНОВИЛА:

02.10.2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Армаліт (далі -ТОВ Армаліт , позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства Рубіжанський картонно-тарний комбінат (далі - ПрАТ Рубіжанський картонно-тарний комбінат , відповідач) боргу в сумі 300 712,02 грн., інфляційних втрат в сумі 39 235,26 грн., 3 % річних в сумі 11 792,02 грн. та пені в сумі 113 623,15 грн. за договором № 642 від 10.11.2016 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що поставив відповідачеві товар за видатковими та податковими накладними в межах та на виконання договору, який відповідачем залишився неоплаченим.

18.12.2018 р. позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про зміну позовних вимог, згідно з якою просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 279 856,02 грн., 3 % річних в сумі 14 502,52 грн., інфляційні втрати в сумі 42 405,90 грн., пеню в сумі 128 598,01 грн.

Заява мотивована тим, що позивачем невірно визначено суму боргу у позовній заяві внаслідок врахування неіснуючої видаткової накладної, а також збільшенням періодів нарахувань відсотків, пені й інфляційних втрат. Оскільки заява позивача про зміну позовних вимог була прийнята судом до розгляду, тому господарським судом Луганської області розглянуто справу з її урахуванням.

Рішенням господарського суду Луганської області від 11.11.2019 р. у задоволенні позову повністю відмовлено.

Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт поставки відповідачеві товару за спірними накладними.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ Армаліт звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

На думку скаржника, ним не були надані докази на підтвердження віднесення ПрАТ Рубіжанський картонно-тарний комбінат до податкового кредиту сум податку за податковими накладними, виписаними ТОВ Армаліт за договором № 642 від 10.11.2016 р. саме через подвійну необґрунтовану відмову суду у задоволенні клопотань позивача про витребування цих доказів.

За доводами апеляційної скарги, поставивши товар за видатковими накладними, ТОВ Армаліт як продавець цих товарів, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів склав відповідні податкові накладні та зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, що стало підставою для віднесення позивачем до податкового кредиту відповідних сум податку, а відповідач (як покупець) в день отримання товарів відніс суми податку до податкового кредиту, що свідчить про доведеність факту отримання платником податку товарів в повному обсязі.

Таким чином позивач вважає, що податкові накладні позивача разом з квитанціями про їх прийняття та віднесення відповідачем до податкового кредиту суми податку є доказом здійснення господарської операції на зазначену в податковій накладній суму та дату у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про недоведеність факту поставок товарів на заявлену до стягнення суму, який покладений в основу рішення, є наслідком неправомірного обмеження позивача у реалізації його прав на доказування та виконання обов`язку суду щодо сприяння у реалізації прав тощо.

Скаржник наголошує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в нижній частині рахунків-фактур стоїть позначка Отстрочка платежа 30 дней. Договор № 642 от 10 ноября 2016 г. (мовою оригіналу), не проаналізував, що номенклатура товарів у рахунках відповідає переліку постачаємої продукції у видаткових накладних та не надав оцінки цьому доказу.

Скаржник стверджує, що оскільки відповідач заявив про відсутність у нього печатки Для банківських документів , то і обов`язок доказування цієї обставини має покладатися на нього, а не на позивача.

У визначений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 р. строк від ПрАТ Рубіжанський картонно-тарний комбінат надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач стверджує, що договір є неукладеним, позовні вимоги - недоведеними та просить застосувати наслідки спливу позовної давності щодо нарахованої позивачем пені.

15.06.2020 р. через канцелярію суду від позивача отримано клопотання про витребування доказів, згідно з яким ТОВ Армаліт просить витребувати у ХУ Офісу великих платників податків ДФС інформацію стосовно включення відповідачем суми податкового кредиту до декларації ПДВ по господарським взаємовідносинам з ТОВ Армаліт у період з 11.12.2016 по 19.06.2017 р. на підставі податкових накладних, перелік яких викладений в прохальній частині клопотання.

В обґрунтування даного клопотання позивач посилається на те, що одним із доводів апеляційної скарги є безпідставне подвійне відхилення судом першої інстанції його клопотання про витребування аналогічних доказів, а також на неможливість отримати ці докази самостійно.

Згідно з ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За приписами ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стверджуючи, що витребувані докази можуть підтвердити факт поставки товару за наданими позивачем податковими накладними, позивачем не надано пояснень відносно своєї процесуальної бездіяльності під час розгляду справи місцевим господарським судом, яким неодноразово витребовувалися у позивача первинні докази в обґрунтування позовних вимог.

Крім того, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 р. запропоновано сторонам надати документи в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а ухвалою від 15.06.2020 р. - докази передання-отримання товару по спірних накладних, оформлення та реєстрації їх у податкових органах, які також залишені позивачем без виконання.

З огляду на те, що саме позивач має надавати докази в обґрунтування своїх позовних вимог, які так і не були ним надані на численні вимоги господарського суду, витребування у територіального органу ДФС документів, які не є первинними доказами на підтвердження факту поставки, не відповідає зазначеним вимогам процесуального законодавства, чим обумовлюється відмова у задоволенні згаданого клопотання позивача.

23.06.2020 р. на електронну адресу суду апеляційної інстанції від ТОВ Армаліт надійшли додаткові пояснення по суті спору.

01.07.2020 р. до початку судового засідання через електронну пошту суду від відповідача отримані додаткові пояснення, які не засвідчені ЕЦП представника відповідача, тому ці пояснення підлягають долученню до матеріалів справи, але не можуть бути враховані в апеляційному провадженні.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами 10.11.2016 договір №642, за умовами якого ТОВ «Армаліт» , як продавець, зобов`язалося поставити, а ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» , як покупець, прийняти і оплатити продукцію (далі - товар) в номенклатурі, кількості, якості і за цінами, згідно із специфікаціями, оформленими у формі доповнень до даного договору, які є його невід`ємною частиною. Специфікації повинні бути затверджені підписами уповноважених осіб продавця і покупця, мати посилання на даний договір і бути завірені оригінальними печатками. Допускається поставка за окремо виставленими рахунками, за умови відстрочки платежу не менше 30 календарних днів. При цьому умови оплати визначаються в рахунку.

Відповідно до п.2.1 договору, кількість товару, який підлягає поставці, повинна відповідати нормам, зазначеним в специфікаціях або окремо виставлених рахунках.

Ціна товару зазначається у відповідній специфікації і визначається за погодженням сторін, виходячи з ринкових цін, що діяли на момент підписання відповідної специфікації або виставленого рахунку (п.3.1 договору).

Згідно з п.3.3 договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем банківським переводом грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 30-ти календарних днів з моменту надходження товару на склад покупця, на підставі виставленого продавцем рахунку за умови виконання п.4.3 цього договору, якщо інше не вказано в специфікаціях або виставлених рахунках.

Відповідно до п.3.6 договору, оплата здійснюється в платіжні дні. На підприємстві покупця платіжними днями є понеділок і четвер. У випадку, якщо оплата припадає на неплатіжний, вихідний або святковий день, то розрахунок здійснюється в наступний платіжний день.

Пунктом 4.1 договору визначено, що заявка на закупівлю товару здійснюється покупцем по електронній пошті і підтверджується продавцем протягом 2-х днів після її отримання.

В момент передачі товару продавець зобов`язаний передати покупцю наступні товаросупровідні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, товаротранспортну накладну, сертифікат якості (сертифікат відповідності), паспорт заводу-виробника (для обладнання), інструкцію з експлуатації (для обладнання) (п.4.3 договору).

Згідно з п.4.4 договору, право власності на товар, а також ризики випадкового пошкодження або знищення товару переходять від продавця до покупця в момент документального оформлення передачі товару в розпорядження покупця в вищезазначеному пункті цього договору. Датою переходу права власності, а також ризиків випадкового пошкодження або знищення товару є дата, зазначена представником покупця в товаросупровідних документах (видаткова накладна, товаротранспортна (залізнична) накладна).

Умовами п.8.3 договору встановлено, що за порушення строків оплати продукції, зазначених у додатках (специфікаціях) цього договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочки.

Згідно з п.11.1 договору, він вступає в силу починаючи з дня його підписання і діє до 31.10.2018, але в будь якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Додана до позовної заяви копія договору підписана тільки директором відповідача, підпис якого скріплений печаткою його підприємства. В подальшому позивачем надавалися до матеріалів справи інші копії договору, які містили підпис представника позивача та печатку ТОВ Армаліт , проте оригінал договору суду першої інстанції для огляду сторонами наданий не був, тому відсутні підстави вважати, що цей договір підписаний позивачем.

Під час розгляду справи судом першої інстанції та на стадії апеляційного провадження відповідач заперечує факт укладання даного договору з позивачем.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч.1 ст.641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Частиною 2 ст.642 ЦК України встановлено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Разом з клопотанням про долучення доказів (т. 1, а.с. 82-85) позивачем до матеріалів справи надано роздруківку електронного листа відповідача від 11.11.2016 р. з вкладенням на підтвердження своїх доводів, що саме відповідач звернувся до ТОВ Армаліт з офертою, яка в подальшому була прийнята позивачем до виконання.

Оскільки відповідач не заперечив факт надіслання 11.11.2016 на адресу електронної пошти позивача електронного відправлення і не довів, що у вкладенні був не проект договору від 10.11.2016 №642, а інший документ, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач таким чином зробив пропозицію позивачеві укласти договір, отримавши яку позивач поставив товар за наступними видатковими накладними: від 18.11.2016 РН №А-0000097, від 18.11.2016 РН №А-0000095, від 18.11.2016 РН №А-0000098, від 18.11.2016 РН №0000096, щодо яких спір між сторонами відсутній, тим самим прийнявши пропозицію відповідача укласти договір №642 від 10.11.2016 на запропонованих відповідачем умовах, в межах зазначених накладних.

Дана обставина підтверджується протоколом узгодження заборгованості за платежами і погашення шляхом проведення взаємозаліку від 20.12.2016 (т.2, а.с.125), який підписаний першими керівниками та головними бухгалтерами сторін, підписи яких скріплені печатками обох підприємств.

Отже, договір № 642 від 10.11.2016 р. укладений між сторонами у спрощений спосіб, тому заперечення відповідачем факту його укладання не приймаються до уваги.

Позивачем до матеріалів справи надано копію специфікації №1 до договору від 10.11.2016 №642 (т.2, а.с.130), в якій сторони узгодили поставку товару, а саме ножів черт №16-0057.00.000, №16-0059.00.000, №16-0060.00.000, №16-0059.00.000 на загальну суму 45 792, 00 грн.

Інших специфікацій до договору від 10.11.2016 №642 сторонами не надано.

У позовній заяві (з урахуванням заяви позивача про зміну позовних вимог) позивач стверджує, що протягом 2016 - 2017 років поставляв відповідачеві товар за видатковими накладними, проте поставлений товар відповідач не оплатив, а частину видаткових накладних не повернув, тому в обґрунтування своїх вимог ТОВ Армаліт надано до матеріалів справи податкові накладні.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підтвердження здійснення поставок на підставах, визначених договором - специфікацій, окремо виставлених рахунків за умови відстрочки платежу не менш 30 днів, заявок покупця, позивачем надані до матеріалів справи скріншоти заявок відповідача, роздруковані з електронної пошти (т.1, а.с.144-152), в яких ПрАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» просило здійснити поставку товару, проте ці заявки відхилені в якості доказів судом першої інстанції, оскільки в них відсутні посилання на договір № 642 від 10.11.2016 р., а також частина заявок складена раніше, ніж відповідачем надіслано пропозицію на укладання договору позивачеві.

Крім того, до відповіді на відзив позивачем також надано рахунки-фактури до податкових накладних.

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів укладання специфікацій (окрім специфікації № 1) на виконання умов договору № 642 від 10.11.2016 р., або доказів здійснення постачання товару на підставі заявок відповідача в обсягах, що перевищують раніше узгоджені (відповідно до видаткових накладних від 18.11.2016 р.)

Видаткові накладні від 12.12.2016 №А-00000102 на суму 711 грн 42 коп. (а.с.60 т.3), від 12.12.2016 №А-00000103 на суму 208 грн 80 коп. (а.с.61 т.3), від 12.12.2016 №А-00000104 на суму 8 208 грн 00 коп. (а.с.62 т.3), від 20.12.2016 №А-00000106 на суму 3 352 грн 80 коп. (а.с.63 т.3), від 20.12.2016 №А-00000107 на суму 19 056 грн 00 коп. (а.с.64 т.3), від 21.12.2016 №А-00000108 на суму 15 840 грн 00 коп. (а.с.65 т.3), від 21.12.2016 №А-00000109 на суму 19 956 грн 00 коп. (а.с.66 т.3), від 21.12.2016 №А-00000110 на суму 26 928 грн 00 коп. (а.с.67 т.3), від 23.12.2016 №А-00000111 на суму 19 056 грн 00 коп. (а.с.68 т.3) підписані зі сторони ТОВ «Армаліт» представником Томак В.В. та містять його підпис, якій скріплений печаткою підприємства. Зі сторони ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» ці видаткові накладні підписані не встановленою особою, на видатковій накладній відсутні прізвище і посада особи, яка її підписала, відсутнє посилання на довіреність або інший документ на підтвердження повноважень на здійснення господарської операції в інтересах ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» .

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з висновком експерта № 6437, складеного 11.09.2019 р., за результатами проведення судово-технічної експертизи документів, на видаткових накладних № А-00000102 від 12.12.2016, №А-00000103 від 12.12.2016, № А-00000104 від 12.12.2016, № А-00000106 від 20.12.2016, № 00000107 від 20.12.2016, № А-00000111 від 23.12.2016 печатки відповідача Для банківських документів нанесені штемпельною фарбою або чорнилом за допомогою рельєфного (рельєфних) кліше печатки, а не виготовлені із застосуванням копіювально-розмножувальної та комп`ютерної техніки.

При цьому, відповідач заперечує існування на підприємстві такої печатки. Враховуючи, що перелічені видаткові накладні не є банківськими документами, а між сторонами існували тривалі договірні відносини як в межах договору № 642 від 10.11.2016, так і в межах договору № 98 від 03.02.2015, про який йдеться у згаданому протоколі взаємозаліку (т. 2, а.с. 125), тому позивач на підтвердження своїх доводів мав довести під час розгляду справи місцевим господарським судом проставляння цієї печатки відповідачем при прийнятті товару, зокрема, шляхом надання інших документів, в яких підпис представника відповідача засвідчений такою печаткою.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано наголошено, що у розумінні вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» наявність печатки у первинному документі не є його обов`язковим реквізитом.

У зв`язку з тим, що згадані видаткові накладні не містять всіх необхідних реквізитів первинного документу і не можуть розцінюватися як докази у справі, тому вони не можуть підтверджувати факт отримання товару відповідачем.

Видаткові накладні від 24.01.2017 №А-00000001 на суму 1 200 грн 00 коп. (а.с.201 т.1) від 02.02.2017 №А-00000002 на суму 14 640 грн 00 коп. (а.с.203 т.1), від 13.02.2017 №А-00000003 на суму 2 520 грн 00 коп. (а.с.205 т.1), від 14.03.2017 №А-00000006 на суму 22 668 грн 00 коп. (а.с.208 т.1), від 11.04.2017 №А-00000007 на суму 19 500 грн 00 коп. (а.с.209 т.1), від 13.04.2017 №А-00000008 на суму 41 184 грн 00 коп. (а.с.211 т.1), від 27.04.2017 №А-00000009 на суму 17 856 грн 00 коп. (а.с.213 т.1), від 03.05.2017 №А-00000010 на суму 16 236 грн 00 коп. (а.с.215 т.1), від 03.05.2017 №А-00000011 на суму 7 992 грн 00 коп. (а.с.217 т.1), від 29.05.2017 №А-00000013 (а.с.219 т.1) складені ТОВ «Армаліт» в односторонньому порядку і не містять обов`язкових реквізитів первинних документів - не зазначено прізвище і посада особи відповідача, яка приймала участь у прийманні товару, відсутній підпис вказаної особи на видаткових накладних, відтак ці видаткові накладні також не є належними доказами на підтвердження факту здійснення поставки товару.

Видаткові накладні від 31.05.2017 №А-00000016 на суму 15 600 грн 00 коп., від 19.06.2017 №А-00000018 на суму 1 680 грн 00 коп. в матеріалах справи відсутні, що свідчить про безпідставність заявлення до стягнення позивачем заборгованості на їх підставі.

До того ж, у всіх видаткових накладних відсутнє посилання на договір № 642 від 10.11.2016 як на підставу здійснення поставки товару.

Надані позивачем податкові накладні, перелік яких викладений в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, на підтвердження здійснення поставки товару протягом 2016-2017 років не є первинними документами, які фіксують проведення сторонами зобов`язання господарської операції, а лише свідчать про віднесення ТОВ Армаліт до податкового кредиту сум податку, нарахованих позивачем у зв`язку з поставкою відповідачеві товару.

Судом апеляційної інстанції враховано, що відповідач заперечує факт отримання від позивача товару, а господарський суд Луганської області неодноразово своїми ухвалами витребовував у позивача докази на підтвердження поставки товару на виконання умов, зокрема п. 4.3 договору, проте жодного доказу (товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару та ін.) позивач на вимогу суду не надав.

Таким чином, заявлена до стягнення сума основного боргу на підставі спірних податкових накладних є недоведеною позивачем.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 279 856,02 грн. за поставлений товар не доведені позивачем належними доказами, тому суд першої інстанції на законних підставах відмовив у їх задоволенні.

Відсутність обґрунтованої та доведеної суми основного боргу обумовлює безпідставність нарахувань 3 % річних, інфляційних втрат та пені позивачем, що має наслідком відмову у задоволенні позову у відповідних частинах, тому заява відповідача про застосування позовної давності щодо пені не підлягає розгляду.

Щодо доводів апеляційної скарги враховується наступне.

Посилання скаржника на порушення місцевим господарським судом процесуального права шляхом відмови у задоволенні його клопотань у витребуванні у Харківського управління офісу великих платників податків ДФС інформації стосовно включення ПрАТ Рубіжанський картонно-тарний комбінат суми податкового кредиту до декларації з ПДВ по господарським взаємовідносинам з ТОВ Армаліт у період з 11.12.2016 по 19.06.2017 р. на підставі спірних податкових накладних не приймаються до уваги, оскільки:

- по-перше, обов`язок доказування позовних вимог законодавцем покладений на позивача;

- по-друге, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи;

- по-третє, докази, які позивач просив витребувати у територіального органу ДФС, не є первинними і мають опосередкований вплив на вирішення спору по суті;

- по-четверте, самим позивачем неодноразово проігноровано вимоги суду першої інстанції щодо надання первинних доказів на підтвердження факту здійснення поставки товару, а тому витребування у згаданого органу документів, які не мають першочергового доказового значення, не відповідає завданню господарського судочинства та принципу змагальності сторін;

- по-п`яте, постанови Верховного Суду, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі (від 22.02.2018 р. у справі № 910/12058/16, від 04.07.2018 р. у справі № 908/733/16, від 27.07.2018 р. у справі № 905/1141/16, від 26.06.2018 р. у справі № 826/548/17) прийняті за інших обставин у цих справах, на підставі окремо в кожній справі зібраних доказів, тому викладені у них правові позиції та висновки не можуть бути застосовані в даному випадку;

- по-шосте, витребування господарським судом викладених у клопотаннях позивача доказів суперечить вимогам ч. 1 ст. 77 ГПК України, внаслідок того, що факт поставки товару має підтверджуватися в першу чергу первинними доказами здійснення господарської операції - специфікаціями до договору, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними тощо.

Твердження скаржника про те, що судом першої інстанції залишено поза увагою та не надано правової оцінки складовим рахунків-фактур також відхиляються у зв`язку з тим, що рахунок-фактура не є первинним документом в контексті приписів ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» . Такі документи складені позивачем в односторонньому порядку та не підтверджують факт отримання відповідачем товару за відсутності інших належних доказів у справі.

Отже, доводи скаржника зводяться до довільного тлумачення вимог чинного законодавства та переоцінки наданих ним до матеріалів справи документів в якості доказів на підтвердження наявності заборгованості з боку відповідача та жодним чином не спростовують обґрунтованості та правомірності висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

З огляду на наведене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Враховуючи, що скаржником не виконано ухвалу суду апеляційної інстанції від 20.05.2020 р. та не надано доказів сплати судового збору в сумі 10 470,66 грн. за дійсними з 01.01.2020 р. реквізитами суду, тому судовий збір у зазначеному розмірі підлягає стягненню зі скаржника в дохід Державного бюджету України в примусовому порядку.

Згідно з постановою Верховного Суду від 30.04.2020 р. у цій справі, скаржник не позбавлений права повернути кошти, сплачені на рахунок який після 01.01.2020 р. не є рахунком Східного апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Луганської області від 11.11.2019 р. у справі № 913/478/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Армаліт (49018, м. Дніпро, пров. Парусний, б. 9, кв. 120, код ЄДРПОУ 31576697) судовий збір за подання апеляційної скарги на користь Державного бюджету України (Отримувач коштів УК Шевченкі/мХар Шевченківс/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37999654 Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО)899998, Рахунок отримувача UA858999980313141206082020003 Код класифікації доходів бюджету 22030101, Призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) у справі

---

(Номер справи), Східний апеляційний господарський суд (назва суду, де розглядається справа) у сумі 10 470,66 грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ та повідомити Державну судову адміністрацію України про стягнення судового збору в дохід Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 02.07.2020 р.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка