Рішення

від 30.06.2020 по справі 908/1100/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/39/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2020 Справа № 908/1100/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1100/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб`юшн Карго Партс» (02222, м. Київ, вул. Закревського, буд. 16)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеонора-2014» (69067, м. Запоріжжя, вул. Алмазна, буд. 32, кв. 72)

про стягнення суми

За участю представників учасників справи:

від позивача: Зінченко Є.А.- довіреність № 377 від 30.12.2019;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

30.04.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 20200424-1 від 24.04.2020) Товариства з обмеженою «Автодистриб`юшн Карго Партс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеонора-2014» про стягнення 15939,57 грн. із яких: 15100,04 грн. основного боргу, 451,86 грн. пені, 266,87 - 12% річних, 120,80 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 30.04.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1100/20 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Гсподарського суду Запорізької області від 05.05.2020 суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1100/20 за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 33/39/20, судове засідання призначено на 02.06.2020.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.06.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 30.06.2020.

У судове засідання 30.06.2020 з`явився представник позивача.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 30.06.2020 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки від 17.11.2016 № 6888-08/2016 щодо оплати отриманого товару, поставленого позивачем відповідачу на підставі перелічених видаткових накладних від 13.02.2020, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 15100,04 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача. Приймаючи до уваги приписи діючого законодавства та умови договору, позивач нарахував на суму боргу 451,86 грн. пені, 266,87 грн. - 12% річних та 120,80 грн. інфляційних втрат, які просив стягнути разом із сумою боргу.

Відповідач своїм процесуальним правом подання письмового відзиву на позов не скористався, проти позову не заперечив, у судові засідання не з`являвся, причини неявки суду невідомі.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Ухвали суду направлялися судом відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 69067, м. Запоріжжя, вул. Алмазна, буд. 32, кв. 72, та були повернуті поштовим відділенням зв`язку з відміткою про відсутність адресату.

Відтак, ухвали суду відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України вважаються врученими відповідачу.

Статтею 42 ГПК України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Запорізької області у дійсній справі були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Частиною 9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

17.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодистриб`юшн Карго Партс» (постачальник за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елеонора-2014» (покупець, відповідач) укладений договір поставки № 6888-08/2016, за умовами якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю визначені цим договором запчастини та експлуатаційні матеріали (далі - товар), а також виконувати шиномонтажні послуги, а покупець зобов`язався приймати товар та оплачувати його (п. 1.1 договору).

Згідно п.п. 1.2, 1.3 номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальні кількість, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за цим договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках-фактурах та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід`ємною частиною договору та остаточно узгоджуються сторонами на кожну окрему партію товару. Загальна сума договору складає суму ціни товару, вказану в видаткових накладних протягом дії договору.

Згідно п. 2.3 товар за домовленістю сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі відстрочення платежу товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно.

За умовами п. 3.1 оплата згідно договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику.

Відповідно до п.п. 8.2, 8.4 договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016. Якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком.

Як слідує з матеріалів справи, згідно видаткових накладних:

- № SI0002170653 від 13.02.2020 відповідач за договором № 6888-08/2016 від 17.11.2016 отримав від позивача товар на суму 11276,88 грн. зі строком сплати до 05.03.2020; позивачем виставлений відповідний рахунок № S0004680899 від 13.02.2020;

- № SI0002170761 від 13.02.2020 відповідач за договором № 6888-08/2016 від 17.11.2016 отримав від позивача товар на суму 5723,16 грн. зі строком сплати до 20.02.2020; позивачем виставлений відповідний рахунок № S0004657008 від 13.02.2020.

Таким чином, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 17000,04 грн.

З матеріалів справи слідує, що відповідач розрахувався за отриманий товар частково: 10.03.2020 на суму 1900,00 грн. Заборгованість склала 15100,04 грн., яку позивач згідно з позовною заявою просив стягнути з відповідача.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Правовідносини між сторонами урегульовані договором поставки.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, укладення договору поставки № 6888-08/2016 від 17.11.2016 та отримання товару за ним не заперечив, доказів сплати заборгованості суду не подав.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 15100,04 грн. основного боргу визнається судом законною, обґрунтованою та доведеною. З відповідача на користь позивача стягується 15100,04 грн. основного боргу.

Також позивач просив стягнути з відповідача пеню у загальній сумі 451,86 грн., нараховану за загальний період із 23.02.2020 по 24.04.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 5.2 розділу 5 договору Відповідальність сторін у разі простроченого платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Таким чином, заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача пені є правомірною та обґрунтованою, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного договору.

Відповідач, у порядку ст. 617 ЦК України, не навів обставин, які б могли свідчити про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Позивач нараховує пеню, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, з урахуванням здійсненої відповідачем оплати. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення пені, суд визнає розрахунок не правильним, таким, що містить арифметичні помилки. Так, згідно з перерахунком суду пеня за видатковою накладною № SI0002170653 склала 244,14 грн., пеня за видатковою накладною № SI0002170761 склала 199,21 грн. Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується 443,35 грн. пені. У стягненні 8,51 грн. пені судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю.

Позивачем заявлено також позовну вимогу про стягнення з відповідача 266,87 грн. 12% річних та 120,80 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №№ 703/2718/16-ц, 646/14523/15-ц.

Згідно з пунктом 5.3 розділу 5 договору Відповідальність сторін на підставі ст. 625 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 12% річних від простроченої суми.

Таким чином, сторони у договорі встановили інший розмір процентів, аніж визначений у ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, що є їх правом.

Позивач нараховує 12% річних за загальний період із 23.02.2020 по 10.04.2020 та інфляційні втрати за березень 2020.

Розрахунок 12% річних перевірений судом та визнається судом не правильним, оскільки містить арифметичні помилки. Так, 12% річних за перерахунком суду за видатковою накладною № SI0002170653 становить 148,81 грн.

Як вбачається з розрахунку позивача 12% річних за видатковою накладною № SI0002170761 останній нараховує річні за період з 23.02.2020 по 10.04.2020, при цьому зазначає, кількість днів прострочення - 62, тоді як за вказаний ним період кількість днів прострочення - 48. Так, 12% річних за перерахунком суду становить за видатковою накладною № SI0002170761 становлять 90,07 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується загальна сума 238,88 грн. 12% річних. У стягненні 27,99 грн. 12% річних судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю позову у цій частині.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач нараховує інфляційні втрати на суму боргу 15100,04 грн. за березень 2020 (100,8% сукупний індекс інфляції).

Однак, за видатковою накладною № SI0002170653 оплата товару мала бути здійснена до 05.03.2020, відтак, позивачем неправомірно заявлено стягнення інфляційних втрат за березень 2020 за вказаною видатковою накладною.

За видатковою накладною № SI0002170761 платіж мав бути здійснений до 20.02.2020. Таким чином, інфляційні втрати мають нараховуватися на суму боргу за вказаною накладною (5723,16 грн.) за березень 2020, як заявлено позивачем.

Згідно перерахунку суду інфляційні втрати за видатковою накладною № SI0002170761 склали 45,78 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача. У стягненні 75,02 грн. інфляційних втрат судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю позову у цій частині.

На підставі викладеного вище, позовні вимоги у цілому задовольняються судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв`язку з частковим задоволенням позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2087,29 грн. судового збору.

Також згідно з позовною заявою позивач просив покласти судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, на відповідача. Позивач у позовній заяві виклав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи: судовий збір - 2102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу - 6000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Позивач до позовної заяви долучив договір про надання правової (правничої) допомоги від 22.04.2020 № 1/22/04/2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодистриб`юшн Карго Партс» (клієнт) та адвокатом Спиридоновим Олегом Володимировичем, предметом якого є зобов`язання адвоката надавати необхідну правову допомогу клієнту щодо захисту його прав та законних інтересів у Господарському суді Запорізької області шляхом здійсненні позовної роботи відносно контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеонора-2014» щодо стягнення з останнього на користь клієнта суми дебіторської заборгованості та штрафних санкцій у зв`язку з порушенням договірних зобов`язань, та зобов`язання клієнта виплатити адвокату гонорар за надання такої правової допомоги. Згідно п. 4.1 договору на правову допомогу клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначену в додатковій угоді до цього договору, за розрахунковою ставкою 1200,00 грн. за 1 годину витраченого часу адвоката. Відповідно до додаткової угоди від 22.04.2020 до даного договору розмір винагороди за надання послуг за договором становить: за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах клієнта, судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Господарського суду Запорізької області позовної заяви - 6000,00 грн. (пункт 1.1 угоди). Винагорода, згідно з п. 1.1 додаткової угоди, сплачується клієнтом на умовах 100% попередньої оплати.

Позивачем також поданий опис наданих послуг за вказаним вище договором, згідно якого загальна вартість послуг склала 6000,00 грн., зазначено найменування наданих послуг (детальний опис наданих послуг). Згідно платіжних доручень від 24.04.2020 №№ 452, 453, 454 позивач сплатив суму 6000,00 грн.

Відповідно до даних з Єдиного реєстру адвокатів України Спиридонов Олег Володимирович обліковується у Раді адвокатів Миколаївської області, здійснює індивідуальну адвокатську діяльність, номер свідоцтва: 001709, видане 08.11.2019.

Суд вважає понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн. доведеними та підтвердженими.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 129 ГПК України, якими визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позовні вимоги задоволені судом частково, з відповідача на користь позивача стягується сума 5958,02 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеонора-2014» (69067, м. Запоріжжя, вул. Алмазна, буд. 32, кв. 72, код ЄДРПОУ 39047245) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб`юшн Карго Партс» (02222, м. Київ, вул. Закревського, буд. 16, код ЄДРПОУ 37141112) 15100 (п`ятнадцять тисяч сто) грн. 04 коп. основного боргу, 443 (чотириста сорок три) грн. 35 коп. пені, 45 (сорок п`ять) грн. 78 коп. втрат від інфляції, 238 (двісті тридцять вісім) грн. 88 коп. - 12% річних, 2087 (дві тисячі вісімдесят сім) грн. 29 коп. судового збору та 5958 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 02 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 02 липня 2020.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко