Рішення

від 25.06.2020 по справі 910/19045/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.06.2020Справа № 910/19045/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Бігми Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Сумської міської ради (40030, Сумська об., м. Суми, майдан Незалежності, буд. 2; ідентифікаційний код: 23823253)

до Приватного підприємства Енерго-Ресурс (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16-а; ідентифікаційний код: 36087128)

про стягнення 135340,86 грн.

Представники учасників справи

від позивача: Парфененко М.С.;

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Сумської міської ради з вимогами до Приватного підприємства Енерго-Ресурс про стягнення 135340,86 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тими обставинами, що відповідач без укладення відповідного договору оренди земельної ділянки користувався з 01.01.2016 по 17.04.2018 земельною ділянкою за адресою: м. Суми, вул. Косівщинська, 96/27, кадастровий номер 5910136600:15:008:0113, площею 0,1613 га та при цьому не сплачував орендну плату.

За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти орендної плати за період з 01.01.2016 по 17.04.2018 у сумі 135340,86 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 позовну заяву Сумської міської ради залишено без руху; встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі від 08.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 відкрито провадження у справі №910/19045/19; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 20.02.2020; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

03.02.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, призначеному на 20.02.2020, в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2020 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання позивача.

13.02.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що дані нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформлюються як Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, тоді як позивачем таких витягів до матеріалів справи не долучено. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до інформації з Державного земельного кадастру, орендарем земельної ділянки у спірний період вказано ТОВ Суми-Петрол .

Також, відповідачем заявлено про застосування позовної давності.

У підготовчому засіданні 20.02.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 02.04.2020.

Підготовче засідання, призначене на 02.04.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 підготовче засідання у справі №910/19045/19 призначено на 03.06.2020.

26.05.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання позивача.

01.06.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 подану позивачем відповідь на відзив повернуто без розгляду.

02.06.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 03.06.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.06.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 25.06.2020 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 25.06.2020 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 03.06.2020 та розпискою про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 03.06.2020.

У судовому засіданні 25.06.2020 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Енерго-Ресурс у період з 28.05.2013 до 18.04.2018 було власником житлового будинку, площею 286,8 кв.м. за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Косівщинська, 96/27, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 20-21).

Як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру №НВ-5906754052018, земельна ділянка за адресою: м. Суми, вул. Косівщинська, 96/27, кадастровий номер 5910136600:15:008:0113, площею 0,1613 га, належить до земель комунальної власності; власник - Сумська міська рада; дата державної реєстрації земельної ділянки - 03.09.2009 (а.с. 15-16).

Листом вих. №06.01-16/680 від 15.02.2018 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради запропонував відповідачу усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом укладення з Сумською міською радою договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Косівщинська, 96/27, кадастровий номер 5910136600:15:008:0113, площею 0,1613 га (а.с.12).

Актом комісії про визначення збитків заподіяних ПП Енерго-Ресурс територіальній громаді міста Суми внаслідок використання земельної ділянки по вул. Косівщинська, 96/27 з порушенням законодавства, складеним 19.03.2019, встановлено, що розмір збитків за користування відповідачем земельною ділянкою за адресою: м. Суми, вул. Косівщинська, 96/27, кадастровий номер 5910136600:15:008:0113, площею 0,1613 га за період з 01.01.2016 по 17.04.2018 становить 135340,86 грн (а.с. 11).

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 21.05.2019 №276 затверджено Акт комісії про визначення збитків заподіяних ПП Енерго-Ресурс територіальній громаді міста Суми внаслідок використання земельної ділянки по вул. Косівщинська, 96/27 з порушенням законодавства (а.с. 10).

Листом вих. №1103/03.02.02-08 від 03.06.2019 позивач надіслав відповідачу копію Акту про визначення збитків від 19.03.2019 та копію рішення від 21.05.2019 №276 Про затвердження акта комісії про визначення збитків заподіяних ПП Енерго-Ресурс територіальній громаді міста Суми внаслідок використання земельної ділянки по вул. Косівщинська, 96/27 з порушенням законодавства (а.с.8).

З огляду на те, що відповідач не сплатив грошові кошти у сумі 135340,86 грн, звертаючись з даним позовом до суду та посилаючись на норми ст. 1212 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 135340,86 грн за безпідставне користування земельною ділянкою без укладення договору оренди.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що дані нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформлюються як Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, тоді як позивачем таких витягів до матеріалів справи не долучено. Крім того, відповідно до інформації з Державного земельного кадастру, орендарем земельної ділянки у спірний період вказано ТОВ Суми-Петрол .

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями ч.ч. 1 ст.ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

У силу ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. "д" ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом вказаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Частина 1 ст. 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Суд зазначає, що предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.

Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України).

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. "е" ч. 1 ст. 141 цього Кодексу).

Водночас за змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.

Як встановлено судом, відповідач у період з 28.05.2013 по 18.04.2018 був власником житлового будинку, площею 286,8 кв.м. за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Косівщинська, 96/27, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5910136600:15:008:0113, площею 0,1613 га, та належить до земель комунальної власності; власник - Сумська міська рада; дата державної реєстрації земельної ділянки - 03.09.2009.

Листом вих. №06.01-16/680 від 15.02.2018 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради запропонував відповідачу усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом укладення з Сумською міською радою договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Косівщинська, 96/27, кадастровий номер 5910136600:15:008:0113, площею 0,1613 га.

Однак, докази належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою відповідачем, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Сумською міською радою та державної реєстрації такого права, за період з 28.05.2013 по 18.04.2018 в матеріалах справи відсутні.

Відтак, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15, №922/5468/14.

Суд критично оцінює твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що оскільки у спірному періоді орендарем земельної ділянки вказано ТОВ Суми-Петрол (відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку), то позивачем не доведено, що вказане товариство не сплачувало оренду плату за користування земельною ділянкою.

Суд зазначає, що вказані обставини жодним чином не впливають на обов`язок саме відповідача користуватися земельною ділянкою (м. Суми, вул. Косівщинська, 96/27, кадастровий номер 5910136600:15:008:0113, площею 0,1613 га) у спірний період на законних підставах (на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки з власником земельної ділянки - позивачем) та сплачувати орендну плату за її користування у розмірах, визначених законом.

Так як відповідач у період з 28.05.2013 по 18.04.2018 був власником житлового будинку, який розміщений на земельній ділянці за адресою: м. Суми, вул. Косівщинська, 96/27, кадастровий номер 5910136600:15:008:0113, площею 0,1613 га, та фактично користувався вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави (без укладення відповідного договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації) та не сплачував орендну плату (доказів сплати орендної плати відповідачем суду не надано), наведене свідчить, що відповідач за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які повинен був заплатити за користування нею, у зв`язку з чим він зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №922/96/19, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі. Позивач (прокурор) у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України Про оренду землі у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17.

Як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5906754052018 від 22.02.2018 (долучений позивачем до позовної заяви), спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5910136600:15:008:0113, дата державної реєстрації земельної ділянки - 03.09.2009; технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об`єднанні земельних ділянок - 25.06.2009, ПП Кадастр-С ; орган, який зареєстрував земельну ділянку - Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області.

Таким чином, вказана земельна ділянка у спірний період існувала як об`єкт цивільних правовідносин та могла бути передана в оренду відповідачу відповідно до Закону України Про оренду землі у зазначений період.

Крім того, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п.288.5.1 ст.288 Податкового кодексу України (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Судом встановлено, що цільовим призначенням спірної земельної ділянки є - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку), категорія земель - землі житлової та громадської забудови (відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку).

Позивачем долучено до матеріалів справи Інформацію щодо нормативної грошової оцінки за 2016-2018 роки по спірній земельній ділянці, надану Міськрайонним управлінням у м. Сумах та Сумській області Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, з якої вбачається, що нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки за 2016 рік становить 1424682,25 грн; за 2017 рік - 1510026,08 та за 2018 рік - 1510026,08 грн (а.с. 18).

У відзиві а позовну заяву, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, відповідач вказав на те, що дані нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформлюються як Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, тоді як позивачем таких витягів до матеріалів справи не долучено.

З цього приводу суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, оскільки на відміну від даної справи, у справі №629/4628/16-ц в основу рішень було покладено довідку від 7 березня 2017 року Управління Держгеокадастру у Лозівському районі Харківської області щодо базової вартості одного квадратного метра земельних ділянок станом на 1 січня 2016 року у розмірі 564,72 грн.

Натомість, в даній справі розрахунок розміру безпідставно збереженої відповідачем орендної плати здійснений позивачем на підстав інформації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка надана Міськрайонним управлінням у м. Сумах та Сумській області Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області (а.с. 18).

Отже, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, у даній справі та справі №629/4628/16-ц є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах із справою, що розглядається, та свідчить про відсутність підстав для врахування відповідних правових висновків під час вирішення цього спору.

Суд приймає у якості належного та допустимого доказу долучену позивачем до позовної заяви Інформацію щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, надану Міськрайонним управлінням у м. Сумах та Сумській області Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

Відповідно до Розрахунку збитків (неодержаної орендної плати) за користування ПП Енерго-Ресурс земельною ділянкою за адресою: м. Суми, вул. Косівщинська, 96/27, кадастровий номер 5910136600:15:008:0113, площею 0,1613 га, долученому позивачем до позовної заяви, розмір збитків за період з 01.01.2016 по 17.04.2018 становить 135340,86 грн (відсоток від нормативної грошової оцінки становить 4%) (а.с. 19).

Позивачем долучено до матеріалів справи копію рішення Сумської міської ради від 28.05.2008 №1571-МР Про затвердження розмірів відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території міста Суми (а.с. 122-124).

Вказаним рішенням затверджено розміри відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території міста Суми, відповідно до Додатку.

Як вбачається з Додатку до рішення Сумської міської ради від 28.05.2008 №1571-МР, розмір відсотків від грошової оцінки земель житлової забудови і комерційного використання становить 4% (а.с. 124).

Перевіривши розрахунок неотриманої позивачем орендної плати за користування відповідачем спірною земельною ділянкою за період з 01.01.2016 по 17.04.2018 (в межах заявлених позивачем позовних вимог), суд дійшов висновку в його необгрунтованості в частині розрахунку за 2018 рік, оскільки за період з 01.01.2018 по 17.04.2018 розмір орендної плати становить 17706,61 грн (1510026,08 грн * 4% / 365 днів * 107 днів).

Таким чином, враховуючи положення ст. 79-1 ЗК України та статей 20, 23 Закону України Про оцінку земель , беручи до уваги встановлені судом обставини щодо наявності доказів формування спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та наявність доказів проведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у спірному періоді (з 01.01.2016 по 17.04.2018) та зважаючи на ненадання відповідачем доказів сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у вказаний період, суд дійшов висновку, що обґрунтованим розміром безпідставно збереженою відповідачем орендною платою за користування земельною ділянкою у вказаний період є 135094,94 грн (за 2016 рік - 56987,29 грн, за 2017 рік - 60401,04 грн, за період з 01.01.2018 по 17.04.2018 - 17706,61 грн).

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено про застосування позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, враховуючи, що позивач звернувся з даним позовом до суду 26.12.2019 (відповідно до накладної АТ Укрпошта ), суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності за період до 26.12.2016.

При цьому, зважаючи на те, що відповідач набув права власності на житловий будинок, який знаходиться на спірній земельній ділянці ще в травні 2013 року та саме тоді зобов`язаний був укласти відповідний договір оренди земельної ділянки з її власником (Сумською міською радою), суд вважає необгрунтованими твердження позивача, що він довідався про порушення своїх прав лише у 2017 році.

Відповідно до частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати, зокрема, можливість поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.

Питання поважності причин пропущення позовної давності (наявність обставин, які з об`єктивних, незалежних підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову) вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

При вирішенні питання про захист порушеного права, у разі пропущення позовної давності суд: а) у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які обґрунтовують поважність причин пропущення позовної давності; б) вирішує дане питання у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини; в) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд зазначає, що позивачем не заявлялось про наявність будь-яких причин пропуску позовної давності та не обгрунтовувалось поважність причин такого пропуску.

Крім того, згідно зі ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Аналіз зазначеної норми статті 264 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що йдеться про дві підстави для переривання перебігу позовної давності: а) вчинення особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; б) пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Слід зауважити, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо у них є докази на підтвердження факту такого переривання. При цьому господарському суду слід мати на увазі таке.

Доказів переривання перебігу позовної давності матеріали справи не містять.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Сумської міської ради про стягнення з Приватного підприємства Енерго-Ресурс грошових коштів у розмірі 135340,86 грн підлягають частковому задоволенні у розмірі 79041,87 грн, а саме:

- 934,22 грн за період з 26.12.2016 по 31.12.2016 (в межах позовної давності);

- 60401,04 грн за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 (в межах позовної давності);

- 17706,61 грн за період з 01.01.2018 по 17.04.2018 (в межах позовної давності).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позов Сумської міської ради до Приватного підприємства Енерго-Ресурс про стягнення 135340,86 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Енерго-Ресурс (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16-а; ідентифікаційний код: 36087128) на користь Сумської міської ради (40030, Сумська об., м. Суми, майдан Незалежності, буд. 2; ідентифікаційний код: 23823253) грошові кошти у розмірі 79041 (сімдесят дев`ять тисяч сорок одна) грн 87 коп. та судовий збір у розмірі 1185 (одна тисяча сто вісімдесят п`ять) грн 63 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02 липня 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин