Рішення

від 30.06.2020 по справі 289/1832/19

РАДОМИШЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 289/1832/19

Номер провадження 2/289/265/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2020 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Заболотського старостинського округу Радомишльської міської ради Радомишльського району Житомирської області про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ :

01.11.2019 позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 мачухи ОСОБА_2 на спадкове майно - земельну ділянку з кадастровим номером 1825082900:02:000:0039, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Заболотської сільської ради Радомишльського району Житомирської області та належала спадкодавцю на підставі Державного акту серії ЖТ № 060411 від 31.07.2003.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що понад п`ять років опікувалася та матеріально забезпечувала та проживала однією сім`єю із ОСОБА_2 , яка через похилий вік та хвороби була у безпорадному стані, та в шестимісячний строк після смерті останньої звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, нотаріус повідомив позивачу про те, що у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують право власності спадкодавця на земельні ділянки, не може видати свідоцтво на спадщину за законом, тому рекомендовано звернутися до суду.

В судове засідання сторони не з`явились, подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, просять суд позовні вимоги задовольнити.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 у віці 82 років у с. Заболоть Радомишльського району Житомирської області, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.10).

Згідно рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 11.12.2018, встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 с. Заболоть Радомишльського району Житомирської області, однією сім`єю не менше 5 років до часу відкриття спадщини, а саме з 2004 року до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Як вбачається з копій довідок, виданих Заболотським старостинським округом Радомишльської міської ради Житомирської області, ОСОБА_2 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Крім померлої в цьому будинку на день її смерті та протягом шести місяців ніхто не був зареєстрований, але проживала без реєстрації однією сім`єю, вели спільно господарство з 2004 року по день смерті - ОСОБА_1 , яка доглядала, лікувала, поховала за власний рахунок - ОСОБА_2 , робила поминальні обіди, обробляла земельну ділянку (а.с.8).

Відповідно до копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1806178322019 від 18.01.2019, земельна ділянка з кадастровим номером 1825082900:02:000:0039, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Заболотської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту серії ЖТ № 060411 від 31.07.2003 (а.с.12-16).

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1222, ч. 3 ст. 1223 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини в такому випадку є день смерті особи. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частинами 1, 3 ст. 1268, частиною 1 ст. 1269, частиною 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема Законом України Про нотаріат , підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій, притаманній юрисдикційній діяльності суддів та нотаріусів. Отже, у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Це знайшло також підтвердження у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 Про судову практику в справах про спадкування в якому вказується, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину у судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися за правилами позовного провадження.

Таким чином, особа має право звернутися до суду тільки після отримання у нотаріуса відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Звернення до суду до цього моменту є передчасним, і в такому випадку суди підміняють органи нотаріату, що не відповідає закону.

У матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку зверталася до нотаріальної контори з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

З відповіді нотаріуса від 04.10.2019 (а.с.11), вбачається, що заяв про видачу свідоцтв про право на спадщину не було подано.

Відповідно до повідомлення Радомишльської державної нотаріальної контори Житомирської області від 27.11.2019, спадкоємці ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявами про прийняття спадщини, заявами про відмову від прийняття спадщини, заявами про відмову від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців або заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину не зверталися. Спадкова справа до майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 Радомишльською державною нотаріальною конторою не заведена (а.с.27).

Враховуючи викладене, в матеріалах справи відсутня відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, яка б мала слугувати підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Позивач, будучи спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_1 , зобов`язана звернутися в силу ч. 1 ст. 1297 ЦК України до нотаріуса за видачею їй свідоцтва про право на спадщину, а не до суду з позовом про визнання права власності на спадкову земельну ділянку.

Нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії (ч. 4 ст. 49 ЗУ Про нотаріат ).

Таким чином, нотаріат є органом, на який відповідно до норм чинного законодавства України покладений обов`язок видавати свідоцтва про право на спадщину, перевіряти при цьому коло спадкоємців, закликати до спадкоємства у необхідних випадках спадкоємців, перевіряти обтяження спадкового майна, так як спадкування це не тільки перехід прав померлої особи, але й перехід до спадкоємців її обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55). Іншими словами право на позов має особа, права, свободи або інтереси якої порушені, а в разі відсутності порушення або невизнання права, відсутня і необхідність його захисту в судовому порядку. Тому при зверненні до суду позивач повинен доводити свою юридичну заінтересованість у справі. Завдяки такому підходу реалізується принцип диспозитивності цивільного процесу, відповідно до якого кожна особа самостійно вирішує: звертатися їй до суду чи ні.

Одночасно суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що відповідно до п. 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, права власності на об`єкт нерухомого майна, реєстрацію яких проведено до 01.01.2013 відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою , свідоцтва про право власності на нерухоме майно використовуються відомості з Державного земельного кадастру або Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та паперовий носій інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).

У разі наявності в заявника копії примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого державного акта, свідоцтва про право власності на нерухоме майно подається також відповідна копія.

Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованих речових прав на підставі таких документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, або на паперових носіях інформації (в реєстрових книгах, реєстраційних справах, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), з обов`язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.

У відповідності до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, право власності на майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, позивачем не доведено факту відсутності у нього умов для отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріальному порядку та не надано обґрунтованої постанови нотаріуса про відмову у вчиненні такої нотаріальної дії, отже, були встановлені усі підстави, які надають суду прийти до однозначного висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 10 , 12, 13, 76-82 , 259 , 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Заболотського старостинського округу Радомишльської міської ради Радомишльського району Житомирської області (місцезнаходження: вул. Радомишльська, 14, с. Заболоть, Радомишльський р-н, Житомирська обл., 12234, код ЄДРПОУ 25923995) про визнання права власності - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. С. Сіренко