Рішення

від 01.07.2020 по справі 914/2672/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2020 справа № 914/2672/19

За позовом: Приватного підприємства Урожай , с. Красносільці, Золочівський район,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агролайф транс сервіс , с. Давидів, Львівська область,

про : стягнення заборгованості 105 456,00 грн

Суддя Синчук М.М.

За участю секретаря судового засідання

Кияк І.В.

Представники учасників справи:

позивач: не з`явився;

відповідач: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства Урожай до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агролайф транс сервіс про стягнення заборгованості 105 456,00 грн.

Ухвалою суду від 23.12.2019р. позовну заяву Приватного підприємства Урожай залишено без руху.

Ухвалою суду від 10.01.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі №914/2672/19 за правилами спрощеного позовного провадження, призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті на 03.02.2020 р.

Через канцелярію Господарського суду Львівської області 29.01.2020р. відповідачем подано відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивачем невірно здійснено розрахунок основної заборгованості, інфляційних втрат та пені, з огляду на це просить суд врахувати дійсну основну суму заборгованості на день звернення позивача до суду та відмовити у стягненні пені та інфляційних втрат в повному обсязі.

Судом долучено відзив на позовну заяву до матеріалів справи.

Через канцелярію Господарського суду Львівської області 29.01.2020р. відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 03.02.2020р. розгляд справи по суті відкладено на 17.02.2020р.

Через канцелярію Господарського суду Львівської області 17.02.20р. представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю представника позивача в іншому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 17.02.2020р. розгляд справи по суті відкладено на 02.03.2020р.

Ухвалою суду від 02.03.2020р. розгляд справи по суті відкладено на 11.03.2020р.

Через канцелярію Господарського суду Львівської області 10.03.2020р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю представника відповідача 11.03.2020р. в іншому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 11.03.2020р. суд постановив перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №914/2672/19 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 01.04.2020р.

До канцелярії Господарського суду Львівської області 31.03.2020р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

До канцелярії Господарського суду Львівської області 31.03.2020р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Судом долучено відзив на позовну заяву до матеріалів справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» , прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» , установлено на усій території України карантин з 12 березня до 3 квітня 2020 року, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).

Надалі Кабінет Міністрів прийняв рішення продовжити карантинні заходи в Україні до 24 квітня 2020 року.

З метою надання сторонам можливості безпосередньо взяти участь в підготовчому засіданні, у зв`язку з впровадженням карантинних заходів для запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, суд дійшов висновку про необхідність відкласти судове засідання до 27.04.2020р.

До канцелярії Господарського суду Львівської області 23.04.2020р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 р. № 291 продовжено карантинні заходи до 11.05.2020р.

Ухвалою суду від 27.04.2020р. розгляд справи відкладено на 18.05.2020р.

Ухвалою суду від 11.05.2020р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №914/2672/19 на 30 днів з 11.05.2020р.

Канцелярією Господарського суду Львівської області 18.05.2020р. зареєстровано клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 2020 р. № 343 продовжено до 22.05.2020р.

Постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України внесено певні зміни до актів Кабінету Міністрів України, зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 291, від 29 квітня 2020 р. № 313 та від 4 травня 2020 р. № 332. Так, вказаною постановою послаблено карантинні заходи, зокрема, дозволено діяльність адвокатів.

Ухвалою суду від 18.05.2020р. розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 01.06.2020р.

Постановою від 20 травня 2020 р. Кабінет Міністрів України постановив з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. продовжити на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» .

Відповідно до п.4 Розділу X Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 р. N 540-IX), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Заяв та клопотань від представників учасників справи, зокрема про відкладення підготовчого засідання у справі, станом на 01.06.2020р. не надходило.

Ухвалою суду від 01.06.2020р. судом закрито підготовче провадження у справі №914/2672/19.Розгляд справи №914/2672/19 по суті призначено на 24.06.2020 р.

В судовому засіданні 24.06.2020р. заслухано вступне слово відповідача. Розгляд справи по суті відкладено на 01.07.2020р.

В судове засідання 01.07.2020р. представник позивача не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином та завчасно повідомлений на адресу, зазначеній в позовній заяві та згідно витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ.

В судове засідання 01.07.2020р. представник відповідача не з`явився. Канцелярією Господарського суду Львівської області 01.07.2020р. зареєстровано заяву представника відповідача про відкладення розгляду справи. У поданій заяві представником відповідача повторно викладено заперечення щодо нарахування позивачем пені та інфляційних втрат. У зв`язку з несприятливою епідеміологічною ситуацією представник відповідача просить суд відкласти розгляд справи у межах строків процесуального провадження, а у разі неможливості такого відкладення-здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 01.07.2020р., суд, зважаючи на те, що у судовому засідання 24.06.2020р. заслухано вступне слово відповідача, від позивача заяв та клопотань, зокрема про відкладення розгляду справи не надходило, враховуючи скасування Кабінетом Міністрів України певних заборон, а саме дозвіл діяльності адвокатів, дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті у даному судовому засіданні.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, у порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки №15/11/18 від 15.11.2018 р., не здійснив оплату поставленої позивачем продукції в повному обсязі, внаслідок чого на момент звернення до суду із позовом заборгованість відповідача склала 80 000,00 грн.

Крім того, позивачем нараховано 17 424,00 грн. пені, 9 032, 22 грн. інфляційних втрат.

Зміст та підстави заперечень відповідача.

Відповідач, скориставшись процесуальним правом, передбаченим Господарським процесуальним кодексом України, подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Вказав, що з урахуванням оплат, здійснених відповідачем 12.12.2019р., 18.12.2019р. сума основної заборгованості становить 60 000,00 гривень.

Крім того, позивачем невірно здійснено розрахунок інфляційних втрат, згідно розрахунку відповідача інфляційні втрати позивача у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання відсутні, а стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання сторонами у Договорі не передбачено.

Обставини, встановлені з матеріалів справи судом.

15 листопада 2018 року між Приватним підприємством Урожай (надалі Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агролайф транссервіс (надалі Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки №15/11/18.

Відповідно до умов цього Договору Постачальник зобов`язується поставити у власність Покупця пшеницю, (надалі - Товар), асортимент, кількість та ціна якого визначені у рахунку-фактурі та або Специфікації, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити замовлений товар (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.1 встановлено, що поставка Товару здійснюється Постачальником на підставі Замовлення, складеного в довільній формі, де вказується асортимент, кількість, місце поставки (передачі) Товару, що повинен бути поставлений Постачальником. Замовлення надсилається Постачальнику факсом чи електронною поштою. Підтвердженням прийняття замовлення є висловлення постачальником відповідного рахунку-фактури.

На виконання взятих на себе за умовами цього Договору зобов`язань, Постачальник здійснив поставку Товару за Видатковими накладними за №35 від 15.11.2018р., № 36 від 16.11.219р., № 37 від 19.11.2018р., №41 від 01.12.2018р., №42 від 01.12.2018р., №43 від 01.12.2018р., № 1 від 02.01.2019р., №2 від 02.01.2019р., №11 від 01.02.2019р., №19 від 01.03.2019р., №21 від 16.03.2019р., №25 від 02.04.2019р.

Пунктом 5.3 Договору сторони узгодили, що оплата вартості Товару здійснюється шляхом сто відсоткової післяоплати протягом шістдесяти календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Дата оплати вартості Товару (п. 5.4 Договору) вважається - дата надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Всупереч вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між Сторонами Договору поставки №15/11/18 від 15 листопада 2018р., Покупець оплату за поставлений Товар у повному обсязі не виконав.

Оплати відповідачем здійснено частково згідно платіжних доручень №1923 від 30.11.2018р., №2053 від 19.12.18р., №1179 від 22.12.18р., №1182 від 27.12.18р., № 2084 від 28.12.18р., № 2087 від 28.12.18р., № 2088 від 28.12.18р., № 1054 від 28.12.18р., №2108 від 04.01.19р., № 2123 від 10.01.19р., № 2131 від 11.01. 19р., №2163 від 15.01. 19р., № 2177 від 17.01. 19р., № 2212 від 21.01. 19р., №2213 від 21.01.2019р., №2267 від 25.01.2019р., №2287 від 29.01.2019р., №2305 від 30.01.2019р., №2334 від 31.01.2019р., №2352 від 01.02.2019р., №2362 від 05.02.2019р., №2386 від 08.20.2019р., №2417 від 15.02.2019р., №2460 від 26.02.2019р., №2461 від 27.02.2019р., №2486 від 27.02.2019р., №2502 від 01.03.2019р., №2518 від 07.03.2019р., №2562 від 19.03.2019р., № 23 від 22.03.2019 року , № 2621 від 28.03.2019 року, № 2635 від 29.03.2019 року , № 2678 від 05.04.2019 року, № 2727 від 12.04.2019 року, № 2771 від 18.04.2019 року, №2837 від 03.05.2019 року, № 2893 від 13.05.2019 року, № 2933 від 17.05.2019 року, № 2949 від 21.05.2019 року, № 3044 від 05.06.2019 року, № 3053 від 07.06.2019 року, № 3165 від 01.07.2019 року, № 10 від 10.07.2019 року, № 22 від 17.07.2019 року, № 3343 від 02.08.2019 року, № 3601 від 20.08.2019 року, № 87 від 23.08.2019 року, № 3601 від 19.09.2019 року, № 226 від 22.10.2019 року, №4021 від 12.12.2019р. та від 18.12.2019р.

Розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Агролайф транссервіс перед Приватним підприємством Урожай за Договором поставки №15/11/18 від 15 листопада 2018р. склав 60 000, 00 грн.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з відповідача 17 424, 00грн.- пені та 9 032, 00 грн. інфляційних втрат.

Судом встановлено, що відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов`язання (оплати за поставлений товар) у вигляді пені, не визначено законодавчим актом та Договором поставки №15/11/18 від 15.11.2018р.

Як вбачається з розрахунку позивача інфляційних втрат, що міститься у позовній заяві, базою нарахування інфляційних втрат є борг у сумі 80 000, 00 грн., за період існування заборгованості з червня по жовтень 2019 року.

Сукупний індекс інфляції визначено виходячи з показників інфляційних процесів за вересень-жовтень 2019 року.

У визначений позивачем період нарахування інфляційних втрат, інфляційне збільшення суми боргу мало від`ємний показник.

Факт наявності заборгованості підтверджується також і самим відповідачем, у відзиві на позовну заяву від 29.01.2020р. відповідач визнав, що борг Товариства з обмеженою відповідальністю Агролайф транс сервіс перед позивачем становить 60 000, 00 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно є визнання незаконним рішення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між ПП Урожай та ТзОВ Агролайф транссервіс №15/11/18 від 15.11.2018р., є договором поставки.

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України ).

Як встановлено судом, розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Агролайф транссервіс перед Приватним підприємством Урожай за Договором поставки №15/11/18 від 15 листопада 2018р. становить 60 000, 00 грн.

Факт наявності заборгованості підтверджується також і самим відповідачем, у відзиві на позовну заяву від 29.01.2020р. відповідач визнав, що борг Товариства з обмеженою відповідальністю Агролайф транс сервіс перед позивачем становить 60 000, 00 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши позиції представників сторін, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення основної заборгованості є обґрунтованою частково та підлягає задоволенню в розмірі 60 000, 00 грн.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18 вказав наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18. Також, відповідної позиції дотримується Верховний Суд у постанові № 913/159/18 від 30.07.2019.

Як вбачається з розрахунку позивача інфляційних втрат, що міститься у позовній заяві, базою нарахування інфляційних втрат є борг у сумі 80 000, 00 грн., за період існування заборгованості з червня по жовтень 2019 року.

Сукупний індекс інфляції визначено виходячи з показників інфляційних процесів за вересень-жовтень 2019 року.

Однак, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за наведеними вище правилами, суд вказує, що у визначений позивачем період інфляційне збільшення суми боргу мало від`ємний показник, відтак, вимога про стягнення з відповідача 8 032, 00 грн. інфляційних втрат є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Як встановлено судом, відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов`язання (оплати за поставлений товар) у вигляді пені, не визначено законодавчим актом та Договором поставки №15/11/18 від 15.11.2018р.

Виходячи з встановленого судом, вимога про стягнення пені у сумі 17 424, 00 грн., задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню у сумі 60 000, 00 грн.

Судові витрати

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 13 , 73 , 74 , 76-78 , 86 , 129 , 233 , 236-238 , 240 , 241 Господарського процесуального кодексу України , суд

УХВАЛИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агролайф транс сервіс ( 81151, Львівська обл., Пустомитівський район, село Давидів, вулиця Львівська будинок 2А, ідентифікаційний код 37278500 ), на користь Приватного підприємства Урожай ( 80752, Львівська обл., Золочівський район, село Красносільці, вулиця Дубрівська, будинок 1, ідентифікаційний код 23960122 ) суму основного боргу 60 000, 00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агролайф транс сервіс ( 81151, Львівська обл., Пустомитівський район, село Давидів, вулиця Львівська будинок 2А, ідентифікаційний код 37278500 ), на користь Приватного підприємства Урожай ( 80752, Львівська обл., Золочівський район, село Красносільці, вулиця Дубрівська, будинок 1, ідентифікаційний код 23960122 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 092, 97 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.07.2020 р.

Суддя М.М. Синчук