Рішення

від 23.06.2020 по справі 915/150/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року Справа № 915/150/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Демираки Павла Володимировича, АДРЕСА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 )

адреса представника: адвокат Косенчук С.І., АДРЕСА_2

до відповідача Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» , вул. Козацька, 39, с. Степове, Миколаївський район, Миколаївська обл., 57107 (код ЄДРПОУ 00854995)

про стягнення коштів в сумі 522 400, 00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Косенчук С.І., адвокат, ордер ВЕ 1009492 від 06.02.2020 року;

від відповідача: представник не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулась Фізична особа-підприємець Демираки Павло Володимирович з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» заборгованість у розмірі 822 400, 00 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.02.2020 року (справа № 915/129/20) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 10.03.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.02.2020 року роз`єднано позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Демираки Павла Володимировича про стягнення з Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» заборгованості за договорами на виконання робіт по збиранню врожаю сільськогосподарських культур № 01/06 від 14.06.2018 року та № 01/06 від 17.06.2019 року у розмірі 822 400, 00 грн., виділивши в самостійні провадження позовні вимоги, а саме:

1) позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» заборгованості за договором на виконання робіт по збиранню врожаю сільськогосподарських культур № 01/06 від 14.06.2018 року у розмірі 300 000, 00 грн. розглядати у справі № 915/129/20;

2) позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» заборгованості за договором на виконання робіт по збиранню врожаю сільськогосподарських культур № 01/06 від 17.06.2019 року у розмірі 522 400, 00 грн. виділити в самостійне провадження.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.02.2020 року прийнято до провадження судді Олейняш Е. М. справу № 915/150/20 за позовом ФОП Демираки П.В. про стягнення з ДП «Племрепродуктор «Степове» заборгованості за договором на виконання робіт по збиранню врожаю сільськогосподарських культур № 01/06 від 17.06.2019 року у розмірі 522 400, 00 грн. за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 10.03.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.03.2020 року продовжено відповідачу пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву (вх. № 3082/20 від 10.03.2020 року).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.03.2020 року заяву відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

В судовому засіданні 10.03.2020 року судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою оголошено перерву в судовому засіданні до 19.03.2020 року.

У зв`язку з перебуванням судді Олейняш Е.М. у відпустці, розгляд справи № 915/150/20, призначений на 19.03.2020 року на 14 год. 50 хв., не відбувся.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.03.2020 року призначено розгляд справи без зазначення дати судового засідання.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.06.2020 року розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 23.06.2020 року.

В судовому засіданні 23.06.2020 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

23.06.2020 року представником відповідача (адвокатом) особисто до канцелярії господарського суду Миколаївської області подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 7547/20), в якому відповідач просить суд:

1) відкласти судове засідання, що призначено на 23.06.2020 року, до закінчення карантину.

2) про наступне засідання повідомити представника відповідача у встановленому порядку.

3) без участі представника відповідача не розглядати справу.

Клопотання з посиланням на постанову КМУ від 11.03.2020 року та рекомендації Ради суддів України від 11.03.2020 року мотивоване необхідністю утримання громадян України, які є учасниками судових справ, від участі у судових засіданнях, а також хворобою представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 23.06.2020 року усно заперечив проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, зазначивши, що дане клопотання спрямоване на затягування розгляду справи.

Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини також неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини"). Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" зі змінами внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 року № 215, від 25.03.2020 року № 239, від 22.04.2020 року № 291 та № 343 від 04.05.2020 року відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на усій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 року № 500 Кабінет Міністрів України установив з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061).

Відповідно до п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ від 30.03.2020 року (набрав чинності 02.04.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до п. 5 роз`яснень «Методична інформація щодо спірних питань застосування законодавства про продовження процесуальних строків під час дії карантину» , які надав КЦС ВС 22.04.2020 року, суду слід розрізняти строки, тривалість яких наперед визначена законом, і строки, тривалість яких визначається судом з урахуванням обставин кожної конкретної справи та особливостей кожної конкретної процесуальної дії.

Незважаючи на те, що в тексті Закону № 540-ІХ йдеться про продовження процесуальних строків, тобто строків, установлених учасникам справи для вчинення процесуальних дій, продовження стосується і деяких службових строків. Разом з тим, на відміну від процесуальних строків, продовження яких має абсолютний характер, службові строки продовжуються лише за умови, якщо вчинення процесуальної дії суддею (судом) залежить від вчинення або невчинення певних процесуальних дій учасниками справи. Іншими словами, внесені зміни не знімають із судді (суду) обов`язку вчинювати процесуальні дії та ухвалювати відповідні процесуальні рішення у строки, прямо передбачені нормами процесуального законодавства, якщо учасники справи належним чином виконали покладені на них обов`язки та реалізували надані їм права (п. 6 роз`яснень).

Судом враховано, що відзив на позовну заяву відповідачем подано ще до початку оголошення карантину (10.03.2020 року). Крім того, розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 10.03.2020 року, тобто також ще до початку оголошення карантину.

Таким чином, процесуальні строки на подання заяв, клопотань або вчинення відповідачем процесуальних дій, строк реалізації яких обмежується початком першого судового засідання, закінчились до початку оголошення карантину. Отже, відповідно положення Закону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)» , щодо продовження процесуальних строків для вчинення учасниками справи процесуальних дій, застосуванню у даному випадку не підлягають.

Судом також враховано, що представник позивача в судових засіданнях 10.03.2020 та 23.06.2020 усно зазначав, що всі обставини ним викладено в позовній заяві, позивач не бажає подавати відповідь на відзив, оскільки це є правом сторони.

Будь-яких заяв, клопотань щодо необхідності вчинення процесуальних дій у даній справі на адресу суду від учасників справи не надходило.

Судом також враховано, що ухвалами суду відповідач не зобов`язувався судом на вчинення будь-яких процесуальних дій (подання доказів, вчинення процесуальних дій тощо).

Явка учасників справи в судове засідання 23.06.2020 року не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що станом на день розгляду справи учасники справи реалізували надані їм процесуальні права.

Суд також звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 року № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Крім того, суд звертає увагу, що 02.04.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, яким статтю 197 ГПК України після частини третьої доповнено новою частиною (частиною четвертою) такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".

На реалізацію зазначених положень наказом Державної судової адміністрації України № 196 від 23.04.2020 року затверджено "Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза приміщенням суду", яким передбачено, що учасники судового процесу беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Таким чином, відповідач не був позбавлений права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції як у приміщенні суду, так і поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. При цьому суд враховує приписи ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача, оскільки:

- судом враховано, що відповідачем до введення карантину подано відзив на позовну заяву, тобто реалізовано право на висловлення правової позиції по справі;

- будь-яких заяв, клопотань щодо вчинення процесуальних дій по даній справі відповідачем не подано;

- строки вчинення процесуальних дій у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, обмежуються першим судовим засіданням, яке відбулось 10.03.2020 року, тобто до введення карантину в країні;

- участь представників учасників справи у судовому засіданні не визнавалась обов`язковою;

- клопотання не містить обґрунтування неможливості розгляду справи за відсутності представника відповідача, а також необхідності особистої участі представника;

- представником відповідача не подано доказів перебування представника відповідача на лікарняному;

- станом на дату розгляду справи дозволена діяльність адвокатів;

- відповідач не позбавлений був можливості звернутись до суду із клопотанням про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Таким чином, враховуючи тимчасовий характер вжитих державою заходів для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2 та пом`якшення карантинних заходів, оскільки суди в період карантину не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що матеріали справи містять докази повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, з огляду на відсутність клопотань відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів тощо, та те, що явка представників учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.04.2020 у справі № 910/10553/18, від 15.05.2020 у справі № 17/32.

Інші заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору на виконання робіт по збиранню врожаю сільськогосподарських культур № 01/06 від 17.06.2019 року, укладеного між сторонами, а саме зобов`язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за надані послуги по збиранню врожаю, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 193 ГК України, ст. 11, 202, 509, 526, 530, 610, 612, 626, 629, 901 ЦК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

10.03.2020 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3082/20), в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає наступне:

- в акті надання послуг № 7 від 18.07.2019 року підпис у графі «замовник» зроблений з наслідуванням підпису директора відповідача ОСОБА_1 , проте їй не належить. Акт надання послуг зі сторони відповідача підписано невстановленою особою (без зазначення прізвища та ініціалів уповноваженої особи);

- у відповідача відсутні оригінали документів (договору на виконання робіт по збиранню врожаю сільськогосподарський культур № 01/06 від 17.06.2019 року та акту надання послуг № 7 від 18.07.2019 року) а, отже, наявні сумніви щодо реальності здійснення операцій.

Заперечення обґрунтовані положеннями ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

17.06.2019 року між Державним підприємством «Племрепродуктор «Степове» (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Демираки Павлом Володимировичем (виконавець) укладено Договір № 01/06 від 17.06.2019 року (арк. 8), у відповідності до умов якого виконавець надає, а замовник оплачує послуги по збиранню врожаю зернових культур (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 5.4 Договору договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 7.1 Договору термін дії договору до 31.12.2019 року.

Договір підписано та скріплено печаткою замовника.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.1 Договору виконавець зобов`язується надати замовнику послуги по збиранню врожаю зернових та технічних культур комбайном (захват жатки не менше 6 метрів) - на збиральній площі 700 га у строк протягом 10 (десять) календарних днів з моменту, вказаного у п. 3.2. цього договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору умови оплати: замовник здійснює розрахунок з виконавцем в грошовій формі з розрахунку 800, 00 гривень за 1 га зібраної площі.

Відповідно до п. 4.2 Договору очікувана вартість договору 560 000, 00 гривень.

Судом встановлено, що для проведення оплати позивачем виставлено відповідачу рахунок № 02/07 від 18.07.2019 року на суму 522 400, 00 грн. (арк. 10).

Факт надання послуг на загальну суму 522 400, 00 грн. підтверджується актом надання послуг № 7 від 18.07.2019 року (арк. 9). Судом встановлено, що в акті підставою зазначено договір № 01/06 від 17.06.2019 року та рахунок на оплату покупцю № 02/07 від 18.07.2019 року.

Доказів проведення відповідачем оплати за надані послуги в сумі 522 400 грн. суду не подано.

В судовому засіданні 23.06.2020 року представником позивача подано суду для огляду оригінал вищевказаного договору, акту надання послуг та рахунку. Судом встановлено, що наявні в матеріалах справи засвідчені копії доказів відповідають їх оригіналам.

Невиконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за надані послуги і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Поняття "роботи" - це діяльність, результати якої мають матеріальний вираз і можуть бути реалізовані для задоволення потреб фізичних чи юридичних осіб. У той же час "послуги" - це діяльність, результати якої не мають, як правило, матеріального виразу, вони реалізуються і споживаються в процесі здійснення цієї діяльності.

Суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір фактично за своєю правовою природою є договором послуг, оскільки предметом договору є надання послуг по збиранню зернових культур.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції станом на 16.11.2018, чинній на час, коли оформлювався відповідний акт надання послуг) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах , що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції , за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (в редакції від 03.08.2018):

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення;

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до п. 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Відповідно до п. 2.15 Положення первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 58-1 ГК України (в редакції станом на 07.02.2019, чинній на час, коли оформлювався акт надання послуг) суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними (постанова ВС від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17).

Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин (правова позиція викладена в постанові ВС від 23.07.2019 року по справі № 918/780/18).

Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар (постанова КГС ВС від 27.05.2020 № 914/2236/18).

Закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору (постанова КГС ВС від 19.05.2020 № 910/9167/19).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Акт наданих послуг № 7 від 18.07.2019 року, який є первинним документом та фіксує факт здійснення господарської операції, містить такі обов`язкові реквізити, як: назву документа (акт надання послуг); дату його складання (18.07.2019 року); назву суб`єкта господарювання, від імені якого складено документи (ФОП Демираки П. В.) і якому надано послуги за цим актом (ДП «Племрепродуктор «Степове» .

В акті вказано зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (послуги по збиранню врожаю пшениці, ячменю в кількості 653 га за ціною 800 грн. без ПДВ. Всього сума без ПДВ 522 400 грн. Саме вказана послуга та її вартість були обумовлені в підписаному сторонами договорі (п. 1.1, 2.1, 4.1, 4.2).

Акт наданих послуг містить особисті підписи в графі "від виконавця» та «від замовника» . Крім того, в графі «від замовника» міститься відтиск печатки ДП «Племрепродуктор «Степове» . Судом також встановлено, що у вказаному акті в графі «затверджую» вказано прізвище та ініціали уповноваженої особи директора Ільчевої О. А., підпис та печатка ДП «Племрепродуктор «Степове» .

Відповідач ДП «Племрепродуктор «Степове» не надав доказів на підтвердження втрати, викрадення печатки, або, що печатка іншим незаконним шляхом вибула з володіння ДП «Племрепродуктор «Степове» .

Суд дійшов висновку, що твердження представника відповідача в.о. директора відповідача ДП "Племрепродуктор "Степове" Теника В. В. у відзиві на позов про те, що акт наданих послуг підписано не ОСОБА_1 , а іншою особою, ґрунтуються на припущеннях, оскільки лише сама ОСОБА_1 могла б підтвердити чи спростувати належність їй підпису.

Натомість, матеріали справи не містять жодних доказів, в тому числі пояснень самої ОСОБА_1 , про те, що підпис належить іншій особі.

Відповідач не звертався до суду із клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи для встановлення обставини чи підписувала / не підписувала директор відповідача Ільчева О.А. вищевказаний акт надання послуг № 7 від 18.07.2019 року.

З власної ініціативи суду судова почеркознавча експертиза у даній справі не призначалась, оскільки для призначення останньої необхідно в судовому засіданні здійснити відбір експериментальних зразків підпису особи, яка підписувала/не підписувала документи, після пред`явлення такій особі документів.

В свою чергу, встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, відсутність доказів на підтвердження того, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа, враховуючи, що акт наданих послуг містить необхідні реквізити, які надають суду змогу ідентифікувати як зміст господарської операції (відповідає умовам договору), так і осіб, які приймали участь в господарській операції, суд дійшов висновку про належність наданих позивачем доказів на підтвердження здійснення між сторонами господарської операції за договором.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовної вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 522 400, 00 грн. та відсутність будь-яких доказів на спростування позовних вимог.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Позивачем при зверненні до суду із даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 12 336, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 32 від 30.01.2020 року (арк. 7).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.02.2020 року роз`єднано позовні вимоги по справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі роз`єднання судом позовних вимог судовий збір, сплачений за подання позову, не повертається і перерахунок не здійснюється. Після роз`єднання судом позовних вимог судовий збір повторно не сплачується.

Враховуючи приписи ст. 6 Закону України "Про судовий збір", судом не здійснювався перерахунок розміру судового збору у зв`язку з роз`єднанням позовних вимог, не здійснювалось повернення судового збору з державного бюджету та не стягувався судовий збір по справі, виділеній в самостійне провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність здійснення розподілу судових витрат (судового збору).

Судовий збір в розмірі 7 836, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 191, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» , вул. Козацька, 39, с. Степове, Миколаївський район, Миколаївська обл., 57107 (код ЄДРПОУ 00854995) на користь позивача Фізичної особи-підприємця Демираки Павла Володимировича, АДРЕСА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ):

- 522 400, 00 грн. (п`ятсот двадцять дві тисячі чотириста грн. 00 коп.) - заборгованості за договором на виконання робіт по збиранню врожаю сільськогосподарських культур № 01/06 від 17.06.2019 року;

- 7 836, 00 грн. (сім тисяч вісімсот тридцять шість грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням пункту 4 Розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 30.06.2020 року.

Суддя Е.М. Олейняш