Рішення

від 23.06.2020 по справі 922/912/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/912/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Першого заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, м. Ізюм в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків (перший позивач) та Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області, с. Оскіл (другий позивач) до Селянського (Фермерського) господарства "Хлібороб", с. Топольське про стягнення 11533,84 грн. за участю представників учасників справи:

прокурор - Алекаєв Ю.В.

перший позивач - не з`явився

другий позивач - не з`явився

відповідач - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області (прокурор) звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (перший позивач) та Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області (другий позивач) до Селянського (фермерського) господарства "Хлібороб" (відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача шкоду, завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 11533,84 грн. на користь держави в особі Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області на розрахунковий рахунок UA148999980314040611000020259, Ізюмьске УК/ІзюмР/24062200, код ЄДРПОУ 37283992, отримувач ГУ ДКСУ в Харківської області. Витрати по оплаті судового збору прокурор просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 31.03.2020 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

У судовому засіданні 23.06.2020 прокурор підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, оскільки вони містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення прокурора, суд встановив наступне.

Як зазначає прокурор у позові та вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було проведено планові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням суб`єктом господарювання - СФГ "Хлібороб" вимог законодавства у сфері використання та охорони земель використанням земель.

Встановлено, що земельні ділянки орієнтовною площею 1,0 га поруч з земельною ділянкою з кадастровим номером 6322887500:01:000:0473; орієнтовною площею 1,0 га поруч з земельною ділянкою з кадастровим номером 6322887500:03:000:0143; орієнтовною площею 6,0 га поруч з ділянкою з кадастровим номером 6322887500:01:000:0473, які знаходяться за межами населених пунктів Студенокського старостинського округу (колишньої Студенокської сільської ради) Ізюмського району Харківської області, які відносяться до земель сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя), державної форми власності використовуються для ведення сільськогосподарського виробництва без документів, що посвідчують право власності чи користування ними.

На момент проведення заходу державного контролю зазначені земельні ділянки використовуються СФГ "Хлібороб" (директор Коровченко Анатолій Васильович).

Стосовно Коровченка А.В. (директора СФГ "Хлібороб") 14.06.2019 складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 53-1 КУпАП (постанова про накладення адміністративного стягнення від 02.07.2019 №225/0183По/05/01/-19 в розмірі 340,00 грн. та розраховано відповідно до затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963 "Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", розмір шкоди заподіяної державі діями СФГ "Хлібороб", який становить 11533,84 грн.

Уповноваженими особами відділу контролю за використанням та охороною земель у Балаклійському, Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управляння Держгеокадастру у Харківській області за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель 14.06.2019 складено акт №22510114АП1021011-19.

Відповідно до вказаного акту, перевіркою встановлено, що земельні ділянки орієнтовною площею 1,0 га поруч з земельною ділянкою з кадастровим номером 6322887500:01:000:0473; орієнтовною площею 1,0 га поруч з земельною ділянкою з кадастровим номером 6322887500:03:000:0143; орієнтовною площею 6,0 га поруч з ділянкою з кадастровим номером 6322887500:01:000:0473, які знаходяться за межами населених пунктів Студенокського старостинського округу (колишньої - Студенокської сільської ради) Ізюмського району Харківської області СФГ "Хлібороб" використовує для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Документи, що підтверджують право власності чи користування земельними ділянками загальною орієнтовною площею 8,0 га, а також документи, що підтверджують державну реєстрацію прав, відсутні - внаслідок чого наносяться збитки державі від не справляння плати за землю.

Уповноважена особа СФГ "Хлібороб" - Коровченко А.В., 18.06.2019 від підпису в акті відмовився, у зв`язку з чим копію вказаного акту направлено на адресу СФГ "Хлібороб" рекомендованим листом з описом вкладень (відправлення №6430903918361) та 26.06.2019 отримано адресатом особисто (відповідно до відомостей інформаційного ресурсу для відстеження поштових відправлень "Укрпошта".

Крім того, вказаним листом на адресу СФГ "Хлібороб" направлено припис про усунення порушень, виявлених під час проведення планового заходу державного нагляду, щодо одержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель від 14.06.2019 №225/0133ПР/03/01-19; протокол про адміністративне правопорушення передбачене ст. 53-1 КУпАП №225/0190ПТ/04/01/-19 від 14.06.2019, повідомлення про сплату шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначення, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу від 14.06.2019 №32-20-5.3-1228/90-19 та повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення від 14.06.2019 №32-20-5.3-1243/90-19.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 02.07.2019, винесеною державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Нагарним Є.М. , Коровченка А.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Вказану постанову 03.07.2019 засобами поштового зв`язку направлено на адресу СФГ "Хлібороб" (накладна №6430903931384, 05.07.2019 відправлення отримано одержувачем - юридичною особою СФГ "Хлібороб").

Відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель - провідним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Балаклійському, Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управляння Держгеокадастру у Харківській області Нагорним С.М. здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, площею 8,0 га, який складає 11533,84 грн. (вказаний розрахунок є додатком до повідомлення про сплату шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначення, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу від 14.06.2019 №32-20-5.3-1228/90-19).

Станом на момент проведення перевірки уповноваженими особами відділу контролю за використанням та охороною земель голова СФГ "Хлібороб" Коровченко Анатолій Васильович правовстановлюючі документи на земельні ділянки орієнтовною площею 1,0 га поруч з земельною ділянкою з кадастровим номером 6322887500:01:000:0473; орієнтовною площею 1,0 га поруч з земельною ділянкою з кадастровим номером 6322887500:03:000:0143; орієнтовною площею 6,0 га поруч з ділянкою з кадастровим номером 6322887500:01:000:0473, які знаходяться за межами населених Студенокського старостинського округу Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області - не надав.

Разом з тим, відповідно до відомостей Ізюмського управління Державної казначейської служби України на рахунок 31119106020259 ККД 21081100 (вказані у постанові про накладення адміністративного стягнення) було зараховано кошти в сумі 340,00 грн.

У позові прокурор вказує на те, що сплата адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн., накладеного за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 53-1 КУпАП свідчить не лише про обізнаність Коровченка А.В. , як директора СФГ "Хлібороб", з постановою про накладення адміністративного стягнення та розрахунком шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, а й вказує на те, що порушник визнав вказане порушення, погодився з правомірністю накладення стягнення, визнав протиправний характер своїх дій та розмір заподіяної шкоди.

У даному позові прокурор просить суд стягнути з відповідача шкоду, завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки на користь держави в особі Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Положеннями статті 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державним актом. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства України для користування земельною ділянкою необхідно набути право на це у встановленому законодавством порядку.

Проте, докази того, що відповідачем по справі належним чином оформлено правовідносини щодо користування спірними земельними ділянками в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, використання СФГ "Хлібороб" земельних ділянок державної форми власності площею 8 га без правовстановлюючих документів, а саме: без рішення відповідного державного органу про надання цих земельних ділянок йому у власність чи у користування (оренду), акта на право власності чи на право постійного користування цими земельними ділянками, чи договору оренди землі, згідно з ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" свідчить про самовільне зайняття відповідачем вказаних земельних ділянок.

Згідно зі ст. 211 Земельного кодексу України за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

За змістом ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 № 7 ст. 1 Закону України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" вирішуючи позови про відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, суди повинні мати на увазі, що при вилученні (викупі) сільськогосподарських угідь, лісових земель, чагарників для потреб, не пов`язаних із сільсько- чи лісогосподарським виробництвом, їх тимчасовому зайнятті для інших видів використання, встановленні обмежень щодо використання земельних ділянок, погіршенні якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, приведенні сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у не придатний для використання стан, неодержанні доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, відшкодування збитків згідно зі статтями 156, 157 ЗК України здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та юридичними особами, які використовують земельні ділянки і діяльність яких обмежує права власників та землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу (в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими й іншими відходами та стічними водами). У випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли. При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки її відшкодовує володілець цього джерела згідно зі статтею 1187 ЦК.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з ч. ч. 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Зазначені підстави є загальними та необхідними у всіх випадках, якщо інше не обумовлено законом, для стягнення шкоди поза договірними зобов`язаннями.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Суд зазначає, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам відповідно до ч. 1 та 2 ст. 157 Земельного кодексу України здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В силу положень ч. ч. 1-3 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Наразі суд зазначає, що важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки, а відтак досліджуючи вказане питання господарський суд виходить з того, що допущене відповідачем порушення земельного законодавства мало місце в результаті використання відповідачем спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів. Викладене, на думку суду, підтверджує наявність причинно-наслідкового зв`язку між здійсненим порушенням та завданими ним збитками та як наслідок наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Як зазначалось вище, факт порушення відповідачем вимог земельного законодавства щодо використання земель державної форми власності було встановлено під час планової перевірки Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області, що зафіксовано та підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №225/0114АП/02/01/-19, протоколом про адміністративне правопорушення від 14.06.2019 №225/0190пт/04/01/-19 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 02.07.2019 №225/0183пО/05/01-19.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність поведінки відповідача, яка полягає у самовільному використанні земельних ділянок без правовстановлюючих документів.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення земельного законодавства, зокрема внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення. Відсутність таких такс або методик не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Відповідно до п. 1 Методики ця Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Відповідно до виявленого порушення Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог з законодавства України про охорону земель - провідним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Балаклійському, Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управляння Держгеокадастру у Харківській області Нагорним С.М. здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, площею 8,0 га, який складає 11533,84 грн.

Положення Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу встановлюють самостійні та окремі підстави для відшкодування шкоди, заподіяної державі, зокрема внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

Судом перевірено здійснений розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та встановлено, що вказаний розрахунок є вірним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.). У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Селянського (Фермерського) господарства "Хлібороб" (64343, Харківська область, Ізюмський район, с. Топольське, вул. 1 Травня, код ЄДРПОУ 32168564) шкоду завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 11533,84 грн. на користь Держави в особі Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області (64360, Харківська область, Ізюмський район, с. Оскіл, вул. Слобідська, 1, код ЄДРПОУ 04399766) на розрахунковий рахунок UA148999980314040611000020259, Ізюмьске УК/ІзюмР/24062200, код ЄДРПОУ 37283992, отримувач ГУДКСУ в Харківській області.

Стягнути з Селянського (Фермерського) господарства "Хлібороб" (64343, Харківська область, Ізюмський район, с. Топольське, вул. 1 Травня, код ЄДРПОУ 32168564) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) - 2102,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Прокурор - Перший заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області (64300, Харківська область, Ізюмський район, м. Ізюм, вул. Донця-Захаржевського, 4).

Перший позивач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, поверх 8-9, код ЄДРПОУ 39792822).

Другий позивач - Оскільська сільська рада Ізюмського району Харківської області (64360, Харківська область, Ізюмський район, с. Оскіл, вул. Слобідська, 1, код ЄДРПОУ 04399766).

Відповідач - Селянське (Фермерське) господарство "Хлібороб" (64343, Харківська область, Ізюмський район, с. Топольське, вул. 1 Травня, код ЄДРПОУ 32168564).

Повне рішення підписано 02 липня 2020 року.

Суддя О.В. Погорелова