Рішення

від 25.06.2020 по справі 922/592/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/592/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Міністерства оборони України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Військторг", м. Харків про стягнення 7429,02 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Міністерство оборони України, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Військторг", в якому просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 7429,02 грн. за порушення умов договору №286/2/18/140 від 18.10.2018 щодо маркування та етикетування, тари та упаковки, а також такого, що не відповідає вимогам, встановленим у стандартах.

Ухвалою суду від 03.03.2020 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача у судове засідання 25.05.2020 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час судових засідань відповідач повідомлявся судом за юридичною адресою. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній, організація вибула.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки сторони своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників для участі у судовому засіданні не направили, відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

Між Міністерством оборони України (далі - Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Військторг» (далі - Постачальник, Відповідач), відповідно до рішення тендерного комітету Міністерства оборони України від 04.10.2018 № 75/488/19, 18.10.2018 було укладено Договір №286/2/18/140 (далі - Договір) про закупівлю продуктів харчування та сушених продукти різних (15890000-3) (продукти харчування (каталог продуктів харчування) за каталогом продуктів харчування для особового складу військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах).

Згідно п. 1.1 вказаного Договору Постачальник зобов`язався у 2018 році здійснити постачання Міністерству оборони України у зумовлені строки на закупівлю продукти харчування та сушені продукти різні (15890000-3) (продукти харчування (каталог продуктів харчування) за каталогом продуктів харчування для особового складу військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах), лот 1 Продуктові набори (15897300-5) (продукти харчування (каталог продуктів харчування) за каталогом продуктів харчування для особового складу військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах), а Замовник прийняти та оплатити вказаний товар відповідно до умов Договору та Замовлення.

Військові частини А0284 м. Львів, А2582 м. Чернівці, А0998 м. Яворів, А1671 м. рівне, А1108 м. Дрогобич, А2308 м. Чернівці, для особового складу, яких будуть постачатися продукти харчування (каталог продуктів харчування) за каталогом продуктів харчування (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.6 Договору, ціна, кількість та строки постачання продуктів харчування за каталогом визначаються у специфікації Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору, Постачальник повинен поставити продукти харчування згідно каталогу за Договором якість, маркування, тара (упаковка) яких повинні відповідати вимогам законодавства України, нормативно-правовим актам Кабінету Міністрів України., керівним документам Міноборони, Генерального штабу Збройних Сил України, які пройшли державну реєстрацію, та врегульовують питання у цій сфері. Харчові продукти, які будуть постачатись Постачальником за Договором, повинні відповідати вимогам чинних стандартів для харчових продуктів: ДСТУ, ГОСТ, ГСТУ, СОУ, ТУ У та ТУ виробника щодо безпечності та якості, вимоги яких повинні бути не нижчими від вимог описів продуктів харчування, зазначених у каталозі

Відповідно до п.2.2 Договору, кожна поставка продуктів харчування згідно каталогу повинна супроводжуватись документами, що підтверджують безпечність та якість харчових продуктів, у тому числі забезпечують їх простежуваність, відповідно до Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» (декларація виробника або посвідчення про якість, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи або звіт за результатами санітарно-гігієнічної оцінки, товарно-транспортна накладна тощо). Маркування харчових продуктів повинно відповідати вимогам Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів (зі змінами), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.10.2010 №487, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 11.02.2011 за №183/18921.

Відповідно до п. 7.4 Договору, поставка продуктів харчування здійснюється з суворим дотриманням асортименту, кількості та якості товару.

Згідно п. 9.7 Договору, при виявлені порушень будь-яких порушень умов Договору, представником Замовника складається акт про порушення договірних зобов`язань за участі представника Постачальника, а у разі його відсутності або відмови - комісією (у складі не менше трьох осіб представника Замовника).

Відповідно до п.п. 9.3.2 Договору, при постачанні товару визначеного асортименту з порушенням вимог щодо якості товару, маркування та етикетування, тари та упаковки, а такого, що не відповідає вимогам, встановленим у нормативно-правових актах, Постачальник зобов`язаний замінити такий товар за свій рахунок протягом 24 годин, а також сплатити штраф у розмірі 20 відсотків вартості такого товару.

Як зазначає позивач у позові, у Військові частині А0284 м. Львів, було виявлено порушення умов Договору, про що складені акти про порушення договірних зобов`язань від 11.12.2018 №4207, від 11.12.2018 №4208 та від 10.12.2018 №4209. Всього вартість продуктів харчування з порушенням вимог до маркування та етикетування, тари та упаковки, а також такого, що не відповідає вимогам, встановленим у стандартах становить 37145,12 грн.

Сума штрафу, яку просить стягнути з відповідача позивач становить 7429,02 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог як обґрунтованих, не спростованих відповідачем та підтверджених матеріалами справи.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 712 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Військторг" (61000, м. Харків, вул. Шевченка, 32, код ЄДРПОУ 39896098) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) штрафні санкції у розмірі 7429,02 грн. за порушення умов договору №286/2/18/140 від 18.10.2018 та 2102,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Військторг" (61000, м. Харків, вул. Шевченка, 32, код ЄДРПОУ 39896098).

Повне рішення підписано 02 липня 2020 року.

Суддя О.В. Погорелова