Рішення

від 01.07.2020 по справі 922/626/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/626/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метшрот" (04112, м. Київ, вул. О. Теліги, б. 4, корпус 2, офіс 225; код ЄДРПОУ: 39844977) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистеми і технології" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, б. 111-а; код ЄДРПОУ: 38634869) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Метшрот" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистеми і технології", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистеми і технології" суму основного боргу у розмірі 371 417,09 грн., 3% річних у розмірі 2 922,63 грн., інфляційні витрати у розмірі 742,83 грн., а також судовий збір у розмірі 5 626,24 грн.

В обґрунтування позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за договором поставки №19/19 від 06.11.2019.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 березня 2020 року прийнято позовну заяву (вх.№626/20 від 02 березня 2020 року) до розгляду та відкрито провадження у справі №922/626/20, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 01 квітня 2020 року. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Позивачу, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Встановлено відповідачу строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст. 167 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 квітня 2020 року відкладено підготовче засідання на 29 квітня 2020 року у зв`язку із введенням на території України карантину.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 квітня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження до 01 червня 2020 року. Відкладено підготовче засідання на 13 травня 2020 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 травня 2020 року відкладено підготовче засідання на 27 травня 2020 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 травня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 03 червня 2020 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 червня 2020 року відкладено розгляд справи по суті на 01 липня 2020 року.

У судове засідання 01 липня 2020 року позивач не з`явився, явку свого представника не забезпечив. Проте, 28 квітня 2020 року через канцелярію господарського суду Харківської області від представника позивача надійшло клопотання (вх.№9921 від 28 квітня 2020 року), в якому просить суд у зв`язку із введенням на території України карантину розглянути дану справу за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання 01 липня 2020 року не з`явився, своїм правом, наданим відповідно до ст. 165 ГПК України, не скористався, відзив на позов не надав.

Так, ухвали суду про відкриття провадження у справі від 04 березня 2020 року, про відкладення підготовчого засідання від 01 квітня 2020 року, 29 квітня 2020 року та 13 травня 2020 року, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 27 травня 2020 року та про відкладення розгляду справи від 03 червня 2020 року були направлені на адресу відповідача - 61145, м. Харків, вул. Клочківська, б. 111-А, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.31-37 т.1) як адреса місцезнаходження юридичної особи, повернулись до суду без доказів вручення відповідачеві.

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Дана адреса також зазначена позивачем і у позовній заяві.

При цьому, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04 березня 2020 року була повернута до суду без доказів вручення відповідачеві з відміткою пошти "за письмовою відмовою одержувача".

Разом з тим, 25 травня 2020 року секретарем судового засідання було оформлено телефонограму щодо порушення провадження у справі та відкладення підготовчого засідання на номер телефону відповідача, вказаний на офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистеми і технології" як засіб зв`язку з останнім, проте відповідний абонент за вказаним номером телефону не відповів.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Проте, станом на 01.07.2020 від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи, обумовлені чинним Господарським процесуальним кодексом України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представників сторін у судових дебатах, суд встановив наступне.

06 листопада 2019 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "Метшрот" (постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистеми і технології" (покупець) було укладено договір поставки №19/19 (надалі - Договір) (а.с.10-11 т.1).

Відповідно до пункту 1.1 вищезазначеного Договору, за цим договором постачальник зобов`язується поставляти м`ясну сировину (далі - товар ) покупцеві, а покупець зобов`язується приймати і оплачувати товар в строки та на умовах, передбачених цим договором.

Предметом договору є товар зазначений у видаткових накладних, підписаних сторонами в рамках цього договору (п.1.2.Договору).

Постачальник здійснює поставку товару окремими партіями. Партією є товар, передача якого оформлена однією видатковою накладною ((п.2.1.Договору).

Для здійснення поставки кожної партії товару покупець, із використанням телефонного, факсового або іншого виду зв`язку, надає постачальнику замовлення із зазначенням кількості та якості товару, щодо якого існує потреба в поставці з повідомленням місця поставки (п.2.2.Договору).

Постачальник надає покупцю рахунок, в якому зазначає кількість, ціну товару та загальну вартість партії товару, який може бути поставлений постачальником (п.2.3.Договору).

Покупець повідомляє постачальника про прийняття запропонованих цін на товар, узгоджує дачу та місце поставки даної партії товару (п.2.4.Договору).

Покупець оплачує поставлений постачальником товар, що є предметом поставки за цим договором, за договірною ціною, яка вказана в рахунку-фактурі, видатковій накладній. Оплата вартості товару підтверджує замовлення товару. Оплата поставленого товару здійснюється протягом 7 календарних днів з дати поставки товару (п.4.1.Договору).

Покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, зазначеною у рахунках (4.3.Договору).

Пунктом 4.6. договору визначено, що вид розрахунків за договором - безготівковий.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що доставка товару виконується не пізніше 3 календарних днів з моменту замовлення партії товару.

Передача товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс у редакції Міжнародної Торгівельної Палати від 01.01.2010 (далі - Інкотермс ) на умовах, що зазначені у рахунках-фактурах або інших додатках до цього договору. При відсутності відповідної вказівки в рахунку-фактурі за базис поставки сторони приймають умови EXW (склад постачальника) за адресою, що вказана в видатковій накладній (п.5.2.Договору).

Відповідно до пункту 6.3. Договору, сторона, що порушила цей договір, зобов`язана відшкодувати збитки, завдані таким порушенням, незалежно від вжиття іншою стороною будь-яких заходів щодо запобігання збиткам або зменшення збитків, окрім випадків коли остання своїм винним (умисним або необережним) діянням (дією чи бездіяльністю) сприяла настанню або збільшенню збитків.

У випадку прострочення оплати покупець платить постачальнику за кожен день прострочення пеню, яка нараховується від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на період нарахування пені (п.6.6.Договору).

Незалежно від сплати неустойки (штрафу, пені) сторона, що порушила цей договір, відшкодовує іншій стороні заподіяні в результаті цього збитки без урахування розміру неустойки (штрафу, пені) (п.6.7.Договору).

Пунктом 9.2 Договору сторони погодили, що строк цього договору починається з моменту його підписання та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань за цим договором.

Відповідно до видаткової накладної №208 від 18.11.2019 та товарно-транспортної накладної №208 від 18.11.201, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар у кількості 17 272 кг на загальну суму 371 417,09 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 61 902,85 грн.

Вищезазначені накладні підписані представниками та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Як зазначає позивач, відповідач отриманий товар не оплатив у встановлений договором строк, у зв`язку з чим позивачем 05.12.2019 було надіслано на адресу відповідача претензію-вимогу про сплату заборгованості за договором поставки №19/19 від 06.11.2019 за отриману м`ясну продукцію в суму 371 417,09 грн. (14-16 т.1).

Проте, відповідач відповідь на вищезазначену вимогу не надав, оплату за поставлений товар не здійснив, що й стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 629 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 172 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за договорами поставки №19/19 від 06.11.2019 виконав належним чином та у строк встановлений договором.

Відповідно до частини 2 статті 172 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, сторони в договорі поставки №19/19 від 06.11.2019 погодили, що оплата поставленого товару здійснюється протягом 7 календарних днів з дня поставки товару.

Тобто відповідач повинен був оплатити отриманий товар до 25.11.2019 включно.

В частині 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували наявності перед позивачем заборгованості у розмірі 371 417,09 грн., хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, беручи до уваги наявні в матеріалах справи видаткової накладної та ТТН засвідчених підписами та печатками сторін, керуючись приписами статті 526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано пред`явлено позов про стягнення суми боргу з відповідача, у зв`язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними, а тому суд задовольняє позов у цій частині.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метшрот" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистеми і технології" про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистеми і технології" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, б. 111-а; код ЄДРПОУ: 38634869) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метшрот" (04112, м. Київ, вул. О. Теліги, б. 4, корпус 2, офіс 225; код ЄДРПОУ: 39844977) суму основного боргу у розмірі 371 417 (триста сімдесят одну тисяча чотириста сімнадцять) грн. 09 коп., 3% річних у розмірі 2 922 (дві тисячі дев`ятсот двадцять дві) грн. 63 коп., інфляційні витрати у розмірі 742 (сімсот сорок дві) грн. 83 коп., а також судовий збір у розмірі 5 626 (п`ять тисяч шістсот двадцять шість) грн. 24 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "02" липня 2020 р.

Суддя Т.О. Пономаренко