Рішення

від 22.06.2020 по справі 237/5511/19

МАР`ЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 237/5511/19

Номер провадження 2/237/358/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.20 м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Кучко Я.Ю.,

при секретарі Махно Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицинівської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Мар`їнського районного суду Донецької області з позовною заявою до Галицинівської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування зазначених позовних вимог позивач зазначає наступне. Позивач є рідною племінницею ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого відкрилась спадщина на будинок за адресою: АДРЕСА_1 із земельною ділянкою для обслуговування будинку. 11 травня 2019 року позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак державним нотаріусом ббуло відмовлено у видачі вказаного свідоцтва, оскільки позивачем не надано документи, які підтверджують право власності ОСОБА_2 на зазначений будинок. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 успадкував зазначений будинок після смерті своєї матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач звернулась до нотаріальної контори, але отримала постанову про відмову через те, що дядько юридично не оформив право власності на будинок. У постанові Кріногорівської ДНК від 11 травня 2019 року вказано, що 29 травня 1991 року Мар`їнської ДНК було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , на звернення позивача до державного нотаріуса остання відмовила у видачі постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки позивачем подано заяву до Красногорівської ДНК. Позивач стверджує, що вона є єдиним спадкоємцем п`ятої черги.

Позивач та представник відповідача у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Позивач подав до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2019 року позовну заяву було залишено без руху.

06 листопада 2019 року ухвалою суду було відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 17 грудня 2019 року підготовче провадження по справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті та з Мар`їнської державної нотаріальної контори витребувано спадкову справу відкриту після смерті ОСОБА_3 .

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11 травня 2019 року державним нотаріусом Красногорівської державної нотаріальної контори Н.І. Клименко було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на жилий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після смерті її дядька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно копії державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ДН № 105997 від 26 березня 2007 року ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Галицинівської сільської Ради народних депутатів № 62 від 24.12.1997 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,3642 гектарів в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_1 , землю передано для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства.

Копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 1423381100:01:000:0487 розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником земельної ділянки є ОСОБА_2 .

Копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 1423381100:01:000:0486 розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником земельної ділянки є ОСОБА_2 .

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1423381100:01:000:0487, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 становить 4657,74 гривень.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1423381100:01:000:0486, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 становить 148480,15 гривень.

З копії технічного паспорту від 06.06.2019 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 розташовані наступні об`єкти: житловий будинок А-1 рік побудови 1915, тамбур а-1 рік побудови 1971, сарай Е-1 рік побудови 1971, вбиральня У-1 рік побудови 1980, паркан №1 рік побудови до 1984, ворота №2 рік побудови не визначено, ворота № 3 , рік побудови не визначено.

Як вбачається з довідки з Районного комунального підприємства Мар`їнське БТІ від 14.06.2019 року за № 06/439 право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано російською мовою за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 25 листопада 1987 року Галицинівською сільською радою на підставі рішення виконкому Мар`їнської райради від 19 серпня 1987 року № 168.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками вказано: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Відповідно до копії свідоцтва запису акта про народження № 68 ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомості про батьків: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками вказано: ОСОБА_6 , ОСОБА_8 .

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Як вбачається з копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уклали шлюб 24 червня 1989 року , про що вчинено запис за № 394. Прізвище дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_1 .

В довідці Галицинівської сільської ради № 381 від 08 травня 2019 року зазначено, що ОСОБА_3 1912 року народження була зареєстрована та мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 на день її смерті був зареєстрований та проживав за даною адресою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та був знятий з реєстрації в зв`язку зі смертю.

З копії свідоцтва про право особистої власності на побудову від листопада 1987 року вбачається, що домоволодіння за АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 (мовою оригіналу).

Згідно Інформаційної довідки зі спадкового реєстру від 07 травня 2019 року, виданої Красногорівською державною нотаріальною конторою у Спадковому реєстру за запитом ПІБ російською мовою - ОСОБА_3 , ПІБ українською мовою - ОСОБА_3 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 знайдено наступну інформацію: спадкодавець ОСОБА_3 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , графа спадкова справа не заповнена, у графі статус зазначено архівний до 01.12.2000 , номер у спадковому реєстрі 2267880, місце зберігання: Мар`їнська державна нотаріальна контора 29 травня 1991 року.

Як вбачається з відповіді Мар`їнської державної нотаріальної контори від 04 січня 2020 року за № 93/01-16, наданої в порядку ст. 84 ЦПК України про витребування доказів по справі, із заявою про прийняття спадщини до Мар`їнської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ніхто не звертався, спадкова справа у Мар`їнській державній нотаріальній конторі не відкривилась.

Таким чином, оскільки надана позивачем постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії містить відомості про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_3 та знаходження такої спадкової справи у Мар`їнській державній нотаріальній конторі, що суперечить відомостям, витребуваним з Мар`їнської державної нотаріальноїї контори, суд приймає до уваги та зазначає про перевагу в цій частині відомостей саме з Мар`їнської державно нотаріальноїї контори як розпорядкника вказаної інформації, який здатний фізично перевірити фактичну наявність спадкової справи.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено 3 позовні вимоги про визнання права власності: на будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 1423381100:01:000:0486, площею 0.2500 гектарів; на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1423381100:01:000:0487, площею 0.1142 гектарів.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно вимог ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, в першу чергу на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з чоловіка і жінки, що пережив і батьки. Спадкоємцем першої черги за законом являються позивачка.

Згідно із ч.ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Стосовної позовних вимог про визнання права власності на земельні ділянки після смерті ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Як роз`яснено в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові, а не відмови у відкритті провадження у справі (п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК), закриття провадження у справі (п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК) або залишення позовної заяви без розгляду (ст. 207 ЦПК).

З роз`яснень, викладених в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування вбачається, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю порушених прав спадкоємців, щодо захисту яких вони звернулися до суду. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду по захист своїх спадкових прав за правилами позовного провадження.

Також, судом враховується правовий висновок Верховного суду, викладений у постанові від 09 квітня 2020 року по справі 2-887/11 згідно якого якщо відсутність умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові. З огляду на зазначене Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідно до представлених доказів у справі інформація про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії відсутня. За таких обставин суд першої інстанції зобов`язаний був з`ясувати насамперед, чи були перешкоди в отриманні свідоцтва про право на спадщину у позивача у загальному порядку, чого судом зроблено не було.

Крім того, згідно правового висновку Верховного суду від 16 січня 2019 року по справі № 2-390/2006 зверненню до суду з указаним позовом мало передувати вирішення питання про видачу особі нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину. Установивши, що позивач не надав суду доказів того, що він в установленому законом порядку подав нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину та що нотаріус відмовив йому у видачі указаного свідоцтва, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11 травня 2019 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом саме на жилий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Таким чином, суд констатує, що питання спадкування земельних ділянок до звернення до суду в нотаріальному порядку позивачем не порушувалось, а в самій позовній заяві не наведено жодного аргументування стосовно неможливості спадкування земельних ділянок в нотаріальному порядку, тобто не вказано що саме перешкоджає оформленню процедури переходу прав та обов`язків від спадкодавця до його спадкоємців в позасудовій процедурі, зокрема не вказано в позовній заяві й про відсутність у позивача правовстановлюючих документів саме не земельні ділянки, що унеможливлювало б прийняття спадщини в нотаріальному порядку.

Отже, звертаючись до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування нерухомого майна позивач не врахував, що реалізація вказаної функції перебуває в компетенції нотаріальних органів, а суд, в силу своїх повноважень може розглядати такий спір у разі відмови нотаріальних органів у видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності на майно в порядку спадкування.

При цьому суд звертає увагу на наявність в матеріалах справи копії правовстановлюючого документу на землю яким є Державний акт на право приватної власності на землю, згідно якого ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з приводу якої виник юридичний спір, вказана копія посвідчена позивачем написом згідно з оригіналом що, враховуючи відсутність застережень позивача та відомостей від останнього про втрату правовстановлюючого документа, свідчить про наявність у позивача оригіналу вказаного правовстановлюючого документа з якого здійснювалось посвідчення копії.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання права власності на земельні ділянки.

Стосовної позовних вимог про визнання права власності на житловий будинок після смерті ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Позивач посилається на те, що житловий будинок після смерті її бабусі - ОСОБА_3 успадкував дядько позивача - ОСОБА_2 шляхом фактичного вступу у володіння майном.

До правовідносин щодо спадкування спірного майна після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 підлягають застосуванню норми ЦК УРСР 1963 року, оскільки вони виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року.

Частинами першою та другою статті 524 ЦК УРСР 1963 року встановлено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно із статтею 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Згідно зі статтею 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно до статті 549 ЦК УРСР діями, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном та (або) подання нотаріальному органу за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, для встановлення тієї обставини, з якою стаття 549 ЦК Української РСР пов`язувала факт прийняття спадщини, необхідно встановити, чи фактично такий спадкоємець вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Пунктом 124 Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що доказом вступу в управління чи володіння майном можуть бути: довідка управління будинками, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.

Довідкою Галицинівської сільської ради за № 381 від 08 травня 2019 року підтверджується факт реєстрації та проживання ОСОБА_2 разом ОСОБА_3 на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що з врахуванням відсутності спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , чим, зокрема, підтверджуються відсутність відмови ОСОБА_2 від прийняття спадщини, свідчить про прийняття спадщини шляхом фактичного вступу в управління майном в порядку ст. 549 ЦК УРСР ОСОБА_2 після смерті своєї матері.

Враховуючи зміст спірних правовідносин суд зазначає, що обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові по справі № 755/7730/16-ц від 20 лютого 2019 року.

Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін у справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо, однак суд суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів, як не наділений правом самостійно збирати докази

У відповідності до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумнів у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому суд зазначає, що оскільки справа розглядається в порядку позовного провадження суд позбавлений права в порядку ч. 2 ст. 294 ЦПК України з метою з`ясування обставин справи суд за власною ініціативою витребувати необхідні докази, оскільки такі регламентовані вказаною статтею дії можуть бути вчинені судом виключно у випадку розгляду справи в порядку окремого провадження.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної зави. Якщо докази не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасники справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На позивача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень чинного законодавства України. Тобто, позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ЦПК України, зазначені ним обставини.

Відомості про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 позивачем до суду надані не були, своїм правом на витребування доказів по справі позивач скористався частково, заявивши клопотання про витребування спадкової справи лише після смерті ОСОБА_3 та таке клопотання було задоволено судом в порядку сприяння стороні позивача (п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України) з метою встановлення фактичних обставин справи за відсутності у позивача законодавчо визначеної можливості самостійно отримати вказані відомості, водночас клопотання про витребування доказів, зокрема спадкової справи після смерті спадкодавця ОСОБА_2 позивачем не заявлялось про наявність складнощів у отримання вказаних відомостей позивачем не зазначалось, наслідки не вчинення вказаної процесуальної дії на виконання рекомендацій, викладених в абзаці 6 пункті 1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 були роз`яснені в ухвалі суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду від 17 грудня 2019 року.

Частиною 4 статті 12 ЦПК України імперативно встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином суд констатує недоведеність стороною позивача обставин справи, встановлення яких є необхідних в порядку розгляду вказаної справи про спадкування, зокрема позивачем не надано відомості про те чи відкривалась спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , заява про витребування матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_2 (у разі її заведення) в порядку ст. 84 ЦПК України про витребування доказів позивачем не подавалась, що свідчить про не доведення стороною позивача вагомих для розгляду вказаної справи обставин, а саме, чи подавались заяви про прийняття спадщини іншими спадкоємцями, чи видавались свідоцтва про право на спадщину, чи складався ОСОБА_2 заповіт на випадок своєї смерті, у випадку чого спадкування буде здійснюватись саме в порядку заповіту на не в порядку спадкування за законом як просить позивач, вказане також унеможливлює встановити суду коло спадкоємців померлого ОСОБА_2 , встановити хто з них прийняв спадщину у встановленому законом порядку, а хто відмовився від її прийняття.

При цьому суд зазначає, що територіальна громада може бути відповідачем в даній справі тільки при відсутності інших спадкоємців за законом або за заповітом, які прийняли спадщину.

Як вбачається зі змісту ст. ст. 51, 175 ЦПК України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Таким чином, за відсутності відомостей про заведення спадкової справи та копій матеріалів спадкової справи у випадку її заведення вважається неможливим встановити те чи є територіальна громада належним відповідачем в даній справі, в той час як заявлені позивачем вимоги у випадку наявності інших спадкоємців, що можливо встановити зокрема й із матеріалів спадкової справи, можуть стосуватися прав інших осіб.

Окремо суд наголошує на тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі вищевикладеного у зв`язку з ненаданням доказів щодо всіх фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування після смерті ОСОБА_2 суд приходить до висновку про недоведеність позивачем своїх позовних вимог у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим судові витрати, понесені позивачем у зв`язку із поданням та розглядом даного позову відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Галицинівської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Мар`їнський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 червня 2020 року.

Суддя Я.Ю. Кучко