Справа № 308/14043/19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 липня 2020 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі
головуючого судді Бенца К.К.,
при секретарі - Парова І.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Ужгородської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини, визначення місця проживання дитини,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Ужгородської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини, визначення місця проживання дитини.
Позовні вимоги мотивує тим, що 20.11.2008 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міського управління юстиції в Закарпатській області, про що було зроблено актовий запис - №689. У шлюбі у них народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вказує на те, що спільне життя з відповідачем погіршувалося через відсутність взаєморозуміння між ними, втрату поваги один до одного, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин між подружжям. Вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим та суперечить її інтересам. У зв`язку з чим позивач вважає, що шлюб носить формальний характер, оскільки жодних обов`язків у сторін, як подружжя не існує. Вказує на те, що проживають окремо більше чотирьох років. Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2 , жодної участі у вихованні та утриманні дитини не приймає, ухиляється від її утримання, матеріальної допомоги на її утримання не надає. На даний час дитина знаходиться повністю на її утриманні.
З посиланням на викладене позивач просить суд: шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 20.11.2008 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міського управління юстиції в Закарпатській області, про що було зроблено актовий запис - №689 - розірвати; стягнути з відповідача - ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 в твердій грошовій сумі на утримання сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття; дитину залишити проживати разом з матірю.
В підготовче судове засідання позивач не з`явилася, про час та місце розгляду повідомлялася належним чином у встановленому законом порядку, натомість на адресу суду 26.06.2020 року надійшла заява від позивача про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити позов.
В підготовче судове засідання відповідач не з`явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, натомість на адресу суду 26.06.2020 року надійшла заява від відповідача про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Ужгородської міської ради в підготовче судове засідання не забезпечив явку свого представника, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, а при ухваленні рішення врахувати інтереси дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову на підготовчому судовому засіданні.
Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
В зв`язку з визнанням позову відповідачем ОСОБА_2 , суд ухвалив рішення у підготовчому засіданні.
Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.
Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Як встановлено судом, сторони уклали шлюб 20.11.2008 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міського управління юстиції в Закарпатській області, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 20.11.2008 року.
У шлюбі у них народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., що стверджується свідоцтвом про народження, копія якого приєднана до матеріалів справи.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 працює в ТОВ ДУДАРІК на посаді директора код ЄДРПОУ 37809417.
Майновий спір між сторонами відсутній.
Правовідносини між сторонами випливають із норм Сімейного Кодексу України.
Суд враховує, що регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За змістом ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній.
У відповідності зі ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.
Згідно положення ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру та бажання зберегти шлюб з відповідачем.
З урахуванням викладеного, оцінивши шлюбні взаємовідносини сторін, суд вважає, що між сторонами склалися відносини, при яких збереження сім`ї неможливо, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам, як це передбачено ст.112 Сімейного Кодексу України, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 носить формальний характер.
При таких обставинах суд приходить до висновку, що дана сім`я розпалась остаточно, примирення між подружжям є неможливим, є всі підстави для задоволення позову про розірвання шлюбу.
Задовольняючи позовні вимоги про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово сімейний засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово союз , підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Згідно ст. 56 ч. 3 СК України кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини, а ч. 4 цієї ж статті передбачає, що примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.
З даної норми слідує, що кожен із подружжя має право на припинення шлюбних відносин і таке право не залежить від бажань іншого з подружжя.
Обґрунтованими є і вимоги позивачки про стягнення з відповідача аліментів на її користь на утримання неповнолітнього сина.
Правовідносини між сторонами випливають із норм Сімейного Кодексу України, зокрема згідно до вимог ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Так, відповідно до ст.51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідач ОСОБА_2 свій обов`язок утримувати дитину, що передбачений ст. 180 СК України не виконує.
Ненадання матеріальної допомоги на утримання дитини є порушенням обов`язку батьків піклуватися про своїх дітей.
Частинами 1-3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленністю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов`язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька, матері і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина 1 статті 182 СК України зазначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Частина 2 статті 182 СК України зазначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 7 ЗУ „Про державний бюджет України на 2020 рік" затверджено на 2020 рік прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує вимоги ст. ст. 182, 183 СК України, надані сторонами докази в підтвердження своїх позовних вимог та заперечень проти позовних вимог, враховує матеріальний стан позивача, стан здоров`я, потреби дитини, та працездатний вік відповідача, розмір отриманого відповідачем доходу , відсутність у відповідача інших утриманців , враховує встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину, а також покладення обов`язку утримання дітей на обох батьків.
Як встановлено судом, відповідач в порядку ст.188 Сімейного Кодексу України від обов`язку утримувати дитину не звільнений, угоди про добровільну сплату аліментів згідно ст. 189 Сімейного кодексу України між сторонами на даний час не укладено.
Будь яких обставин, що перешкоджали б відповідачу сплачувати аліменти на утримання дитини в судовому засіданні не встановлено.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).
Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має Відповідно до статті 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину та визнання відповідачем позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Підстав для відмови у задоволенні позовних вимог судом не встановлено.
Обгрунтованими є і вимоги позивача про визначення місця проживання дитини разом з матірю - позивачем по справі.
Відповідно до ч. 1ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
З матеріалів справи не вбачається наявність спору щодо визначення проживання їх спільної дитини.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Оскільки з позовом позивач звернулася 06.12.2019 року, аліменти на утримання дитини підлягають стягненню з цієї дати.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.
Відповідно ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог тому суд вважає, що оскільки позивачі за подання позовів про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору, відповідно до Закону України "Про судовий збір", з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 200, 259, 263-265, 268, 352, 354, 430 ЦПК України та ст.ст. 105, 110,112, 180,182 -184 Сімейного Кодексу України, суд, -
У Х В А Л И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Ужгородської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини, визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 20.11.2008 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міського управління юстиції в Закарпатській області, про що було зроблено актовий запис - №689 - розірвати - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Ужгородським МУ ГУМВС України в Закарпатській області) аліменти на утримання сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягувати з дня подачі позовної заяви до суду 06.12.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання матері - ОСОБА_1 .
Рішення суду в межах стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Ужгородським МУ ГУМВС України в Закарпатській області) суму сплаченого нею судового збору в розмірі 1536 грн. 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь держави суму судового збору в розмірі 768,40 грн.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).
Відповідно до п. 3 Розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби(COVID-19), строк апеляційного оскарження, зазначений в рішенні суду продовжується на строк дії такого карантину.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Ужгородським МУ ГУМВС України в Закарпатській області);
Відповідач - ОСОБА_2 (місце реєстрації АДРЕСА_1 );
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Ужгородської міської ради (місце хнаходження пл. Поштова, 3, м. Ужгород, 88000).
Дата складання повного судового рішення 01.07.2020 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца
Суд | Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 01.07.2020 |
Оприлюднено | 03.07.2020 |
Номер документу | 90160326 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
Бенца К. К.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні