Рішення

від 18.12.2009 по справі 2/196-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке ш осе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

18 грудня 2009 р. Справа 2/196-09

за позовом :Фізичної ос оби-підприємця ОСОБА_1, 21036, АДРЕСА_1

до : Приватного підприєм ства "Альянс-С", 21030, АДРЕСА_2

про стягнення 114466,6 грн. заборг ованості та моральної шкоди

Головуючий суддя

Cекретар судового засіданн я

Представники

позивача : ОСОБА_2 - за довіреністю;

відповідача : ОСОБА _3- директор ПП "Альянс С";

ОСОБА_4 - за довіреніс тю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов ФОП ОСОБА _5 до Приватного підприємст ва "Альянс-С" про стягнення 114466,60 грн. заборгованості по оренд ній платі, про визнання дійсн им Додаткового договору від 01 квітня 2008 року до Договору ор енди транспортного засобу №7 564 від 06.07.2007 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Альянс-С », стягнення 10000,00 грн. моральної шкоди та 5000,00 грн. витрат на юрид ичні послуги.

Ухвалою господарського су ду Вінницької області від 09.09.09 р. порушено провадження у спр аві та призначено засідання на 30.09.09 р.

З метою надання сторонами д одаткових доказів розгляд сп рави неодноразово відкладав ся та в судовому засіданні ог олошувались перерви.

04.12.2009 року за клопотання стор ін з метою нотаріального пос відчення оспорюваного додат кового договору в судовому з асіданні було оголошено пере рву до 18.12.2009 року.

18.12.2009 року в судове засідання з"явились представники обох сторін, однак оспорюваний до датковий договір у нотаріуса сторони так і не посвідчили.

В судовому засіданні 18.12.2009 ро ку позивач позов підтримав т а просив суд задовольнити йо го в повному обсязі. При цьому , заявою № б/н від 03 грудня 2009 рок у позивач збільшив розмір по зовних вимог до 150466,60 грн., донар ахувавши за вересень та жовт ень 2009 року орендну плату в роз мірі 36000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК Укр аїни позивач вправі до прийн яття рішення по справі зміни ти підставу або предмет позо ву, збільшити розмір позовни х вимог за умови дотримання в становленого порядку досудо вого врегулювання спору у ви падках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині , відмовитись від позову або з меншити розмір позовних вимо г.

Вказана заява судом береть ся до уваги, оскільки позивач ем при подачі даної заяви, як с відчать додані до неї докази , було дотримано вимоги щодо н алежного повідомлення відпо відача про збільшення розмір у позовних вимог.

Відповідач проти позову за перечував та просив суд відм овити в його задоволенні з пі дстав, зазначених у поданому ним відзиві вх. № 13476 від 06.11.2009 рок у.

Розглянувши подані докуме нти і матеріали, заслухавши п ояснення представників стор ін, з' ясувавши фактичні обс тавини, на яких ґрунтується п озов, оцінивши докази, які маю ть значення для розгляду спр ави і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

06 липня 2007 року між ФОП ОСОБ А_5 (Орендодавець) та ПП "Алья нс-С" (Орендар) укладено догові р оренди транспортного засоб у № 7564 , відповідно до умов яког о Орендодавець передав Оренд арю у строкове володіння та к ористування автобус для служ бових поїздок персоналу Орен даря та для перевезення паса жирів на маршруті.

Згідно п. 4.1. договору термін оренди становить п"ять років від 06.07.2007 року по 06.07.2012 року.

Пунктом 5.1. договору сторони встановили орендну плату у р озмірі 12 000,00 грн., яка у відповід ності до п. 5.2. сплачується шлях ом перерахування грошових ко штів на рахунок Орендоваця н е пізніше 15-го числа кожного н аступного місяця.

01 квітня 2008 року між сторонам и укладено Додатковий догові р, відповідно до умов якого вн осились зміни до п. 4.1. основног о договору від 06.07.2007 року в част ині збільшення орендної плат и з 12000 гривень до 18000 гривень. Всі інші умови основного догово ру, в тому числі встановлений ним термін оренди до 06.07.2012 року залишились без змін.

Однак, зазначений договір н е був нотаріально посвідчени й, оскільки, як зазначив позив ач, відповідач постійно ухил яється від здійснення вказан ої дії.

Листом № б/н від 06.07.2009 року пози вач повідомляв відповідача п ро необхідність з"явивтись д о нотаріуса з метою здійснен ня нотаріального посвідченн я спірного договору. Проте, за значений лист був залишений без відповіді та відповідач до нотаріуса на запропонован у дату не з"явився.

Слід зауважитти, що починаю чи з 01 квітня по 31 грудня 2008 року відповідач в повному обсязі та своєчасно здійснював опл ату орендних платежів в сумі 18000,00 грн.

У зв"язку з цим, враховуючи т ой факт, що при укладанні дода ткового договору від 01.04.2008 року сторони досягнули згоди по у сіх істотних умовах договору та відбулось його виконання , позивач просить суд визнати його дійсним в порядку ст. 220 ЦК України.

Поряд з цим, за період з 01 січ ня по 31 серпня 2009 року відповід ачу було нараховано орендну плату в сумі 144 000,00 грн., з яких від повідачем було сплачено лише 51170,00 грн., підтвердженням чого є надані відповідачем платіжн і доручення № 269 від 10.03.2009 року, № 28 3 від 02.04.2009 року, № 318 від 24.07.2009 року, № 346 від 04.08.2009 року.

Таким чином, заборгованіст ь відповідача по орендній пл аті з урахуванням заяви № б/н в ід 03 грудня 2009 року про збільше ння розміру позовних вимог с тановить 128830,00 грн.

Відповідно до п. 7.2.2 договору від 06.07.2007 року на Орендаря покл адено обов"язок своєчасно зд ійснювати орендні платежі.

В порушення умов укладених договорів відповідач відмов ляється проводити оплату за оренду автобуса з розрахунку 18 000,00 грн., мотивуючи це тим, що до датковий договір від 01 квітня 2008 року не посвідчено нотаріа льно, а тому він не може викону ватись через нікчемність так ого договору та не створює ні яких юридичних наслідків для сторін крім тих, що пов' язан і з його недійсністю.

Окрім того, відповідач вваж ає, що при укладенні спірного договору, сторони не домовил ись щодо усіх його істотних у мов, про що свідчить наявніст ь двох різних примірників до даткового договору.

При цьому, відповідач зазна чив, що з 01.04.2008 року здійснював о плату за оренду в сумі 12000,00 грив ень за місяць, а також перепла ту по 6000,00 гривень в місяць. У зв" язку з цим, борг за оренду, на д умку відповідача, станом на 1 в ересня 2009 року, враховуючи пер еплату в сумі 54000,00 грн., складає 2830,00 гривень.

З урахування встановлених обставин суд дійшов наступн их висновків.

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України пра вочин може вчинятися усно аб о в письмовій формі. Сторони м ають право обирати форму пра вочину, якщо інше не встановл ено законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчине ний у письмовій формі, підляг ає нотаріальному посвідченн ю лише у випадках, встановлен их законом або домовленістю сторін.

Статтею 799 ЦК України встано влено, що договір найму транс портного засобу укладається у письмовій формі, а за участю фізичної особи підлягає нот аріальному посвідченню.

Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчи няється в такій самій формі, щ о й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не вс тановлено договором або зако ном чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За таких обставин, додатков ий договір від 01.04.2008 року сторон и мали б нотаріально посвідч ити, проте цього не було зробл ено.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК Укра їни у разі недодержання стор онами вимоги закону про нота ріальне посвідчення договор у такий договір є нікчемним.

При цьому, частина 2 вказано ї статті наголошує, що якщо ст орони домовилися щодо усіх і стотних умов договору, що під тверджується письмовими док азами, і відбулося повне або ч асткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посв ідчення, суд може визнати так ий договір дійсним. У цьому ра зі наступне нотаріальне посв ідчення договору не вимагаєт ься.

Як вбачається із матеріалі в справи, сторони домовились щодо усіх істотних умов дода ткового договору, що вбачаєт ься зокрема із змісту оспорю ваного договору, який підпис аний обома сторонами та скрі плений печаткою відповідача , а також відбулось повне вико нання умов заначеного догово ру, про що свідчить продовжен ня використання автобуса оре ндарем, а також сплата ПП "Алья нс-С" орендної плати у розмірі по 18000,00 грн. в місяць, однак відп овідач ухилився від нотаріал ьного посвідчення оспорюван ого договору.

Твердження відповідача, що з 01.04.2008 року він здійснював опл ату за оренду в сумі 12000,00 гривен ь за місяць, а також переплату по 6000,00 гривень в місяць судом н е беруться до уваги, оскільки дана умова не передбачена до говором оренди № 7564 від 06.07.2007 рок у та, як зазначив представник позивача, будь-яких домовлен остей з відповідачем з цього приводу не було.

Посилання відповідача на т ой факт, що при укладенні спір ного договору, сторони не дом овились щодо усіх його істот них умов, про що свідчить наяв ність двох різних примірникі в Додаткового договору судом не береться до уваги, оскільк и як вбачається із змісту при мірника додаткового договор у, який надав відповідач, зазн ачений договір укладено між громадянином ОСОБА_5 та П П "Альянс-С", тоді як відносини з приводу укладення спірног о договору виникли між Фізич ною особою-підприємцем ОСО БА_5 та ПП "Альянс-С".

Таким чином, Додатковий дог овір від 01 квітня 2008 року до Дог овору оренди транспортного з асобу №7564 від 06.07.2007 року, укладен ий між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Ал ьянс-С»суд визнає дійсним.

Позивачем також заявлено д о стягнення з відповідача за боргованості по орендній пла ті та штрафних санкцій згідн о договору оренди транспортн ого засобу. За наслідками роз гляду цієї позовної вимоги с уд дійшов наступних висновкі в.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні п рава та обов'язки виникають і з дій осіб, що передбачені акт ами цивільного законодавств а, а також із дій осіб, що не пер едбачені цими актами, але за а налогією породжують цивільн і права та обов'язки, й серед п ідстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, п ередбачає договори та інші п равочини.

Як зазначено в ст. 174 Господар ського кодексу України, госп одарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господа рського договору та інших уг од, передбачених законом, а та кож з угод, не передбачених за коном, але таких, які йому не с уперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільно го кодексу України зобов'яза нням є правовідношення, в яко му одна сторона (боржник) зобо в'язана вчинити на користь др угої сторони (кредитора) певн у дію (передати майно, виконат и роботу, надати послугу, спла тити гроші тощо) або утримати ся від певної дії, а кредитор м ає право вимагати від боржни ка виконання його обов'язку. Т аке ж положення містить і ст. 1 73 Господарського кодексу Укр аїни, в якій зазначено, що госп одарським визнається зобов'я зання, що виникає між суб'єкто м господарювання та іншим уч асником (учасниками) відноси н у сфері господарювання з пі дстав, передбачених цим Коде ксом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому ч ислі боржник) зобов'язаний вч инити певну дію господарсько го чи управлінсько-господарс ького характеру на користь і ншого суб'єкта (виконати робо ту, передати майно, сплатити г роші, надати інформацію тощо ), або утриматися від певних ді й, а інший суб'єкт (управнена с торона, у тому числі кредитор ) має право вимагати від зобов 'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. 759 ЦК України за дог овором найму (оренди) наймода вець передає або зобов'язуєт ься передати наймачеві майно у користування за плату на пе вний строк.

Згідно ч. 1 ст. 760 ЦК України пре дметом договору найму може б ути річ, яка визначена індиві дуальними ознаками і яка збе рігає свій первісний вигляд при неодноразовому використ анні (неспоживна річ).

Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законо м (ч. 3 ст. 760 ЦК України).

Параграфом 5 ЦК України пере дбачено особливості найму тр анспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 798 ЦК Укра їни предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річк ові судна, а також наземні сам охідні транспортні засоби то що.

Згідно ч.1 ст. 762 ЦК України за к ористування майном з наймача справляється плата, розмір я кої встановлюється договоро м найму.

Як вбачається із матеріалі в справи, позивачем виконува лись свої зобов'язання по дог овору оренди транспортного з асобу належним чином.

Однак, відповідач в порушен ня умов укладених договорів у передбаченому розмірі та у встановлені строки не здійс нив оплату за користування а втобусом, у зв"язку з чим за ни м утворилась заборгованість в розмірі 128830,00 грн., про що свідч ить відсутність доказів пров едення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківсь ких установ щодо руху коштів , квитанції до прибуткових ка сових ордерів).

Згідно зі ст. 526 Цивільного ко дексу України, ст. 193 Господарс ького кодексу України зобов' язання має виконуватися нале жним чином відповідно до умо в договору та вимог цих Кодек сів, інших актів цивільного з аконодавства, а за відсутнос ті таких умов та вимог - відпов ідно до звичаїв ділового обо роту або інших вимог, що звича йно ставляться.

Одностороння відмова від з обов'язання або одностороння зміна його умов не допускаєт ься, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Ци вільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільно го кодексу України боржник з обов'язаний виконати свій об ов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інш е не встановлено договором а бо законом, не випливає із сут і зобов'язання чи звичаїв діл ового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язан ні має право вимагати доказі в того, що обов'язок виконуєть ся належним боржником або ви конання приймається належни м кредитором чи уповноважено ю на це особою, і несе ризик на слідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного ко дексу України якщо у зобов'яз анні встановлений строк (те рмін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей стр ок (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодек су України зазначено, що дого вір є обов'язковим для викона ння сторонами.

Таким чином, вимоги позивач а про стягнення 128830,00 грн. заборг ованості по орендній платі п ідлягають задоволенню, оскіл ьки є обгрунтованими та факт ично відповідають матеріала м справи.

Поряд з цим, за порушення ві дповідачем взятих на себе зо бов"язань позивачем було нар аховано та заявлено до стягн ення 1033,20 грн. - пені.

Статтею 610 ЦК України передб ачено, що порушенням зобов'яз ання є його невиконання або в иконання з порушенням умов, в изначених змістом зобов'язан ня (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного ко дексу України у разі порушен ня зобов'язання настають пра вові наслідки, встановлені д оговором або законом.

Виконання зобов'язання мож е забезпечуватися неустойко ю, порукою, гарантією, заставо ю, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК Укра їни пенею є неустойка, що обчи слюється у відсотках від сум и несвоєчасно виконаного гро шового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України , якщо предметом неустойки є г рошова сума, її розмір встано влюється договором або акто м цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господ арського кодексу України, ві дсотки за грошовими зобов'яз аннями учасників господарсь ких відносин застосовуються у випадках, розмірах та поряд ку, визначених законом або до говором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарськог о кодексу України передбачен а відповідальність за поруше ння грошового зобов'язання, щ о обчислюється у відсотках, р озмір яких передбачений облі ковою ставкою НБУ за увесь ча с користування чужими коштам и, якщо інший розмір відсоткі в не передбачений законом аб о договором.

Згідно п. 9.3. договору у випад ку прострочення сплати оренд них платежів, передбачених д аним договором орендар сплач ує пеню в розмірі 1 % від суми бо ргу за кожний день простроче ння платежу.

Разом з тим, відповідно до с т. 3 Закону України "Про відпов ідальність за несвоєчасне ви конання грошових зобов'язань " № 543/96-ВР від 22.11.1996 року розмір пен і, передбачений статтею 1 цьог о Закону, обчислюється від су ми простроченого платежу та не може перевищувати подвійн ої облікової ставки Націонал ьного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нар ахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобо в'язання, якщо інше не встанов лено законом або договором, п рипиняється через шість міся ців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з матеріалів спра ви, суд вважає, що вимоги позив ача про стягнення з відповід ача 1033,20 грн. - пені заявлено прав омірно, проте суд не погоджує ться з розрахунком позивача.

Відповідно до здійсненого судом розрахунку сума пені з а період з 16.02.2009 року по 01.07.2009 року має становити 4806,64 грн. Так як по зивачем заявлено до стягненн я 1033,20 грн. - пені, позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню саме у вказаній сумі, оскільки суд не може вих одити за межі позовних вимог .

Також судом розглянуто вим оги позивача щодо стягнення з відповідача 3749,40 грн. - індексу інфляції, 1854,00 грн. - 3% річних в ре зультаті чого суд дійшов нас тупних висновків.

Статтею 625 ЦК України встано влено, що боржник не звільняє ться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що б оржник, який прострочив вико нання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'яз аний сплатити суму боргу з ур ахуванням встановленого інд ексу інфляції за весь час про строчення, а також три процен ти річних від простроченої с уми, якщо інший розмір процен тів не встановлений договоро м або законом.

Таким чином суд вважає, що в имоги позивача щодо стягненн я 3 % річних, інфляційних втрат є правомірними, оскільки від повідають умовам чинного зак онодавства.

Однак, провівши перерахуно к інфляційних втрат та 3% річни х судом виявлено помилки доп ущені позивачем при обрахунк у, які полягають у невірному в изначенні періодів, у яких ві дповідач допустив простроче ння сплати орендних платежів , а також неточному визначенн і суми боргу за кожний окреми й період.

Провівши перерахунок інфл яційних втрат та 3 % річних із в рахуванням виявлених помило к вказаних вище, судом отрима но наступні значення: 2349,83 грн. - інфляційних втрат та 988,97 грн. - 3 % річних.

Оскільки отримані в резуль таті перерахунку судом суми є меншими від тих, які заявлен о позивачем суд відмовляє в с тягнені 1399,57 грн. - інфляційних в трат та 865,03 грн. 3 % річних.

Що стосується стягнення з в ідповідача на користь позива ча моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн., то зазначена позовна вимога не підлягає задоволен ню, як така, що необгрунтована та не підтверджена належним и доказами, виходячи з наступ ного.

Відповідно до Постанови Пл енуму Верховного суду Україн и № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внас лідок моральних чи фізичних страждань, або інших негатив них явищ, заподіяних фізичні й чи юридичній особі незакон ними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних пі дстав цивільно-правової відп овідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спо ру про відшкодування моральн ої (немайнової) шкоди підляга ють: наявність такої шкоди, п ротиправність діяння її запо діювача, наявність причинног о зв'язку між шкодою і протипр авним діянням заподіювача т а вини останнього в її запо діянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджуєт ься факт заподіяння позив ачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнов ого характеру, за яких обстав ин чи якими діями (бездіяльні стю) вони заподіяні, в якій гр ошовій сумі чи в якій матері альній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чог о він при цьому виходить, а т акож інші обставини, що мают ь значення для вирішення спо ру.

Як вбачається із матеріалі в справи, позивачем не було на дано доказів та не доведено с ам факт завдання відповідаче м моральної шкоди, протиправ ність його діяння, наявність причинного зв'язку між шкодо ю і протиправним діянням, а г оловне відсутні докази, які с відчили б про вину ПП "Альянс-С " в заподіянні моральної шкод и. Також не надано доказів, яки ми підтверджується факт запо діяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втра т немайнового характеру, за я ких обставин чи якими діями (б ездіяльністю) вони заподіяні . У позовній заяві не наведено з яких міркувань виходив поз ивач, визначаючи розмір мора льної шкоди.

Виходячи з цього, згідно Пос танови Пленуму Верховного су ду України № 4 від 31.03.1995 року особ а (фізична чи юридична) звільн яється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відпо відальність заподіювача шко ди без вини може мати місце ли ше у випадках, спеціально пер едбачених законодавством.

З огляду на вказане, суд від мовляє у стягненні з відпові дача 10000,00 грн. моральної шкоди.

Також, як свідчать матеріал и справи, у зв"язку з неправомі рними діями відповідача пози вач змушений був звернутись за наданням консультаційних та юридичних послуг.

Так, позивачем заявлено до в ідшкодування за рахунок відп овідача фактично понесених в итрат на оплату юридичних по слуг в розмірі 5000,00 грн. Розглян увши вказану вимогу суд дійш ов наступних висновків.

Відповідно до ст. 44 ГПК Украї ни судові витрати складаютьс я з державного мита, сум, що пі длягають сплаті за проведенн я судової експертизи, призна ченої господарським судом, в итрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказі в у місці їх знаходження, опла ти послуг перекладача, адвок ата, витрат на інформаційно-т ехнічне забезпечення судово го процесу та інших витрат, по в'язаних з розглядом справи.

З пункту 10 роз'яснення Вищог о арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі пит ання практики застосування р озділу VI Господарського проц есуального кодексу України" вбачається, що витрати позив ачів та відповідачів, пов'яза ні з оплатою ними послуг адво катів, адвокатських бюро, кол егій, фірм, контор та інших адв окатських об'єднань з наданн я правової допомоги щодо вед ення справи в господарському суді, розподіляються між сто ронами на загальних підстава х, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат з дійснюється господарським с удом шляхом зазначення про ц е у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документальног о підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щод о ведення справи у суді та/або належно оформленої довірено сті, виданої стороною предст авникові її інтересів у суді , і платіжного доручення або і ншого документа, який підтве рджує сплату відповідних пос луг.

Виходячи з викладеного, від шкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з н адання правової допомоги мож ливе при сукупності наступн их підстав: послуги повинні н адаватись адвокатом (адвокат ським бюро, колегією, фірмою, к онторою чи іншими адвокатськ ими об'єднаннями); реальної оп лати таких послуг до прийнят тя рішення у справі та підтве рдження цієї оплати відповід ними фінансовими документам и.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК вит рати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначают ься у порядку, встановленому Законом України "Про адвокат уру". Дія цього Закону поширює ться тільки на осіб, які є адво катами. Поняття особи, яка є ад вокатом, наводиться в ст. 2 Зак ону України "Про адвокатуру", д е зазначено, що адвокатом мож е бути громадянин України, як ий має вищу юридичну освіту, с таж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвокат а не менше двох років, склав кв аліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на занят тя адвокатською діяльністю т а прийняв Присягу адвока та України. Згідно ст. 12 вказан ого Закону, оплата праці адво ката здійснюється на підстав і письмової угоди між громад янином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як вбачається із матеріалі в справи, ОСОБА_2, з яким поз ивач уклав договір про надан ня консультаційних та юридич них послуг від 10.07.2009 року, не має статусу адвоката, передбаче ного Законом України "Про адв окатуру", а є фізичною особою-п ідприємцем, яка згідно Свідо цтва про сплату єдиного пода тку № 597356 від 01.01.2007 року надає тран спортні послуги мікроавтобу сом.

З огляду на викладене, суд д ійшов висновку, що вимоги поз ивача по відшкодуванню витр ат на оплату консультативних та юридичних послуг є необгр унтованими та не відносяться до складу судових витрат, пер едбачених ст. 44 ГПК України, а т ому не підлягають задоволенн ю.

Як визначає ст.32 Господарсь кого процесуального кодексу України, доказами у справі є б удь-які фактичні дані, на підс таві яких господарський суд встановлює наявність чи відс утність обставин, на яких ґру нтуються вимоги і запереченн я, а також інші обставини, які мають значення для правильно го вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Госпо дарського процесуального ко дексу України докази подають ся сторонами та іншими учасн иками судового процесу. Обст авини справи, які відповідно до законодавства повинні бу ти підтверджені певними засо бами доказування, не можуть п ідтверджуватися іншими засо бами доказування. Господарсь кий суд оцінює докази за свої м внутрішнім переконанням, щ о ґрунтується на всебічному, повному і об' єктивному роз гляді в судовому процесі всі х обставин справи в їх сукупн ості, керуючись законом. Ніяк і докази не мають для господа рського суду заздалегідь вст ановленої сили. Визнання одн ією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторон а обґрунтовує свої вимоги аб о заперечення для господарсь кого суду не є обов' язковим .

За змістом статті 33 Господа рського процесуального коде ксу України, обов'язок доказу вання та подання доказів роз поділяється між сторонами, в иходячи з того, хто посилаєть ся на юридичні факти, які обґр унтовують його вимоги і запе речення.

Всупереч вказаним нормам, д оводи відповідача, на які він посилається у Відзиві на поз ов № б/н від 06.11.2009 року та у Вимозі № б/н від 18.12.2009 року як на підтсав у своїх заперечень на позовн і вимоги судом не заслуговую ть на увагу, оскільки вони не п ідтверджені жодним належним доказом по справі.

За вказаних вище обставин, с уд дійшов висновку про частк ове задоволення позову.

Витрати на держмито та витр ати на інформаційно-технічне забезпечення судового проце су покладаються на відповід ача відповідно до ст.49 ГПК Укр аїни.

Керуючись ст.ст. 11, 205, 209, 220, 509, 525, 526, 52 7, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 629, 654, 759, 760, 762, 798, 799 ЦК Україн и, ст.ст. 173, 174, 193, 231, 232 ГК України, ст.с т. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити ч астково.

2. Визнати дійсним Додаткови й договір від 01 квітня 2008 року д о Договору оренди транспортн ого засобу №7564 від 06.07.2007 року, укл адений між ФОП ОСОБА_1 та П П «Альянс-С».

3. Стягнути з Приватного під приємства «Альянс-С», 21030 АДР ЕСА_3 (ідентифікаційний код - 31601932, р/р 260057631 в ВОД АППБ «Аваль», М ФО - 302247) на користь Фізичної осо би-підприємця ОСОБА_1, 21036 АДРЕСА_4 (ідентифікаційний номер -НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в «Укрсиббанк», МФО НОМЕР _3) 128830,00 грн. - основного боргу, 1033 ,20 грн. - пені, 2349,83 грн. - інфляційни х втрат, 988,97 грн. - 3% річних.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути з Приватного під приємства «Альянс-С», 21030 АДР ЕСА_3 (ідентифікаційний код - 31601932, р/р 260057631 в ВОД АППБ «Аваль», М ФО - 302247) в дохід Державного бюдж ету України 1417,02 грн. - державног о мита та 236 грн. - витрат на інфо рмаційно-технічне забезпече ння судового процесу.

6. Видати наказ в день набран ня рішенням законної сили.

7. Копію рішення надіслати с торонам по справі рекомендов аним листом.

Суддя

Повний текст ріш ення суду оформлено і підпис ано відповідно до вимог ст.84 Г ПК України 23 грудня 2009 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2,3 - позивачу - Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 (21036, АД РЕСА_1); представнику позива ча ОСОБА_2 (21021, АДРЕСА_5);

4 - відповідачу- Приватному п ідприємству "Альянс-С" (21030, АД РЕСА_2).