Рішення

від 24.06.2020 по справі 696/717/18

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 696/717/18

2/703/64/20 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Опалинської О.П.,

при секретарях Холодняк Л.П., Харченко М.О., Бойко Л.М.

з участю представника позивача Біляєва М. ОСОБА_1 ,

представників відповідача Колесника Д.В., ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Зоря до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю Олімп про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,-

встановив:

СТОВ Зоря звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 та ТОВ Олімп , в якому просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 17 травня 2018 року укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Олімп , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 травня 2018 року за № 26347091, за яким об`єктом оренди виступає земельна ділянка площею 1,9225 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 7121882500:02:000:0380, що знаходиться на території Косарської сільської ради Кам`янського району Черкаської області та належить ОСОБА_3 ; скасувати державну реєстрацію Договору оренди землі з кадастровим номером № 7121882500:02:000:0380, укладеного 17 травня 2018 року між відповідачами; визнати укладеною додаткову угоду між ОСОБА_3 та СТОВ Зоря про поновлення терміну дії договору оренди вказаної земельної ділянки № б/н від 18 вересня 2007 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 січня 2007 року за № 04087800049; судові витрати стягнути з відповідачів на користь позивача.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 18 вересня 2007 року між СТОВ Зоря та ОСОБА_4 був укладений договір оренди земельної ділянки б/н площею 1,92 га, кадастровий номер 7121882500:02:000:0380, який зареєстровано у встановленому порядку Кам`янським відділом ЧРФ ДП Центр ДЗК 15 січня 2008 року за №04087800049.

Відповідно до п. 40 Договору оренди землі б/н від 18 вересня 2007 року, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Після смерті ОСОБА_4 вказану земельну ділянку площею 1,9225 га кадастровий номер - 7121882500:02:000:0380 прийняла у спадщину ОСОБА_3 , яка стала правонаступником прав та обов`язків ОСОБА_4 за договором оренди землі № б/н від 18 вересня 2007 року укладеним між СТОВ Зоря та ОСОБА_4 .

Відповідно до п.8 вказаного договору, він був укладений строком на 10 років. Таким чином, вищевказаний договір продовжив свою дію, не був розірваний чи припинений в порядку визначеному законом, не було скасовано його державну реєстрацію, відтак строк його дії мав закінчитися 15 січня 2018 року.

Позивач зазначає, що після закінчення строку договору оренди СТОВ Зоря має переважне право поновлення його на новий строк.

Виходячи з системного аналізу умов договору визначених п. 8, 19,20, 44, ст. 210,ст. 631, ч.4, ст. 640 ЦК України, ст. 18, 20 Закону України Про оренду землі (в редакції, що діяли на момент укладення договору), момент укладення та початок строку дії договору оренди землі б/н від 18 вересня 2007року настає з моменту його державної реєстрації, тобто з 15 січня 2008 року.

Маючи намір продовжити строк дії даного договору оренди ще на 10 років між ОСОБА_3 та позивачем СТОВ Зоря було укладено договір оренди земельної ділянки б/н від 22 вересня 2016 року. Однак рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 38744226 від 15 грудня 2017 року СТОВ Зоря було відмовлено у державній реєстрації права оренди земельної ділянки, на підставі того, що право оренди на вказану земельну ділянку 03 жовтня 2016 року вже зареєстровано згідно договору оренди між ОСОБА_3 та ТОВ Олімп .

Таким чином, незважаючи на наявність чинного договору оренди, відповідачі ОСОБА_3 та ТОВ Олімп уклали новий договір оренди б/н 26 вересня 2016 року, цієї ж земельної ділянки площею 1,9225га., кадастровий № 7121882500:02:000:0380 та провели реєстрацію права оренди земельної ділянки, про що Державним реєстратором Кам`янської державної адміністрації здійснено запис про реєстрацію іншого речового права за № 16748247 від 03 жовтня 2016 року.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 04 липня 2018 року визнано недійсним договір оренди спірної земельної ділянки від 26 вересня 2016 року укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Олімп , зареєстрований 03 жовтня в реєстрі речових прав за № 16748247 та скасовано запис про його державну реєстрацію.

Користуючись переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки від 18 вересня 2007 року, зареєстрованого 15 січня 2018 року, СТОВ Зоря 22 лютого 2018 року звернулось до ОСОБА_3 , як правонаступника прав та обов`язків ОСОБА_4 з листом-повідомленням про поновлення договору та примірниками додаткових угод про поновлення договору оренди землі від 18 вересня 2007 року.

Вищевказаний лист-повідомлення з додатковими угодами про поновлення договору оренди ОСОБА_3 отримала 02 березня 2018 року. Заперечень, щодо підписання договору або заперечень, щодо продовження його дії від орендодавця на адресу СТОВ Зоря не надходило.

Після закінчення строку дії договору СТОВ Зоря між сторонами не було підписано акту приймання-передачі (повернення) орендованої земельної ділянки від СТОВ Зоря до ОСОБА_3 та у встановлений законом строк від ОСОБА_3 на адресу СТОВ Зоря не надходило заперечень у поновленні договору оренди землі.

За таких обставин, з врахуванням ч.6 ст.33 ЗУ Про оренду землі та ст.777 ЦК України, позивач вважав, що вищевказаний договір оренди землі, укладений між СТОВ Зоря та був автоматично поновлений на новий строк.

Однак, 22 червня 2018 року СТОВ Зоря стало відомо, що 21 травня 2018 року реєстратором було вчинено запис в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме проведено державну реєстрацію речового права (оренди) за спірною земельною ділянкою за іншим договором оренди землі б/н від 17.05.2018року укладеним між ОСОБА_3 та ТОВ Олімп . Право оренди на підставі спірного договору було зареєстровано у Державному реєстрі прав за № 26347091.

Таким чином СТОВ Зоря вважає, що уклавши спірний договір ОСОБА_3 та ТОВ Олімп порушили переважне право оренди СТОВ Зоря , яке підлягає поновленню, а спірний договір визнанню недійсним.

Під час судового розгляду представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі з наведених в позовній заяві підстав. Вважає, що недобросовісна поведінка відповідача ОСОБА_3 , суперечить ст. 33 України Про оренду землі , ст. 777 ЦК України. Крім того, зауважив, що відповідачами штучно створено перешкоди в реалізації права позивача на поновлення договору оренди землі на новий термін, шляхом підписання нового договору оренди землі б/н від 17 травня 2018 року, запис про реєстрацію іншого речового права оренди - 26347091 від 21 травня 2018 року, який просив визнати недійсним, скасувавши запис про його державну реєстрацію та визнати укладеною додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди між ОСОБА_3 та СТОВ Зоря .

Представник співвідповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 в судовому засіданні та відзиві, надісланому на адресу суду, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що виходячи зі змісту позовної заяви, позивач фактично визнав, що ним не направлялися пропозиції щодо укладення договору оренди на новий строк в порядку, визначеному ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду , тобто не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору.

Представник відповідача, вказує, що ОСОБА_3 починаючи з 2016 року отримує орендну плату від ТОВ Олімп , позивач з 2016 року по даний час земельну ділянку не обробляє, не використовує її, орендну плату ОСОБА_3 не платить.

Крім того, СТОВ ЗОРЯ , в порушення положень ст. 33 Закону України Про оренду землі направило на адресу ОСОБА_3 листа-повідомлення та Додаткову угоду про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах, які викладені в договорі оренди землі від 18 вересня 2007 року, вже після завершення строку дії договору оренди землі, а саме 22 лютого 2018 року, тобто більше ніж через місяць після закінчення строку дії договору. Хоча знаючи, що спірна земельна ділянка використовується ТОВ Олімп , позивач не мав жодних правових підстав направляти лист-повідомлення та проект Додаткової угоди про поновлення договору оренди на новий строк та на тих самих умовах, які визначені договором через місяць після закінчення строку дії договору.

Таким чином, позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі, оскільки у встановленому Законом та Договором порядку не здійснив усіх юридично значимих дій, необхідних для застосування процедури поновлення договору оренди земельної ділянки. Позивач припинив користуватись спірною земельною ділянкою в 2016 році, не виплачував орендну плату відповідачеві в 2016, 2017, 2018 роках, не продовжував користуватися спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди.

На думку представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , вказана позовна заява не підлягає до задоволення, в зв`язку з відсутністю у СТОВ Зоря переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, оскільки ним не було дотримано процедури такого поновлення, встановленої статтею 33 Закону України Про оренду землі та відсутні у спірних правовідносинах факти, наявність яких є підставою для поновлення договору оренди згідно вказаних вище вимог закону. Відтак, на підставі викладених обставин, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 просив у задоволенні позову відмовити, оскільки існування на даний час договору оренди землі між ОСОБА_3 та ТОВ Олімп не порушує законні права, свободи чи інтереси СТОВ Зоря , так як останнє не вчинило жодних передбачених законом дій для реалізації свого переважного права на поновлення договору, тому у СТОВ Зоря не існує правових підстав просити про визнання недійсним договору оренди землі між ОСОБА_3 та ТОВ Олімп .

Представник співвідповідача ТОВ Олімп в судове засідання не з`явився, про причину своєї неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України суд прийняв рішення на підставі наявних у справі доказів, без участі відповідної особи.

Разом з тим, в поданому на адресу суду 21 січня 2020 року відзиві директор ТОВ Олімп виклав свої заперечення щодо заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що договір оренди спірної земельної ділянки площею 1,9225 га, кадастровий номер 7121882500:02:000:0380, що знаходиться на території Косарської сільської ради Кам`янського району Черкаської області і належить на праві власності ОСОБА_3 укладено між власником земельної ділянки та ТОВ Олімп на законних підставах, оскільки позивач своєчасно не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди спірної земельної ділянки. Відтак у ТОВ Олімп на момент укладення договору із ОСОБА_3 , а саме станом на 17 травня 2018 року не існувало перешкод та законом не встановлено жодних обмежень щодо укладення договору оренди спірної земельної ділянки. В задоволенні позовних вимог СТОВ Зоря просив відмовити в повному обсязі.

Врахувавши пояснення сторін, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення обох сторін, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1344 від 19 вересня 2016 року, виданого приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Богдановою Г.Ю., є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,9225 га з кадастровим номером 7121882500:02:000:0380, що розташована на території Косарської сільської ради Смілянського району Черкаської області, дана обставина об`єктивно підтверджується копіями інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.23-24, 91-94, 130-131).

18 вересня 2007 року між СТОВ Зоря та ОСОБА_4 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки площею строком на 10 років, державна реєстрація якого відбулась 15 січня 2008 року.

Після смерті ОСОБА_4 вказану земельну ділянку площею 1,9225 га кадастровий номер - 7121882500:02:000:0380 прийняла у спадщину ОСОБА_3 , яка стала правонаступником прав та обов`язків ОСОБА_4 за договором оренди землі № б/н від 18 вересня 2007 року укладеним між СТОВ Зоря та ОСОБА_4 .

Як стверджує позивач, вищевказаний договір продовжив свою дію до теперішнього часу, укладений договір оренди землі не розірваний в порядку визначеному законом, його не припинено та не скасовано його державну реєстрацію.

З метою продовження строку дії даного договору оренди на 10 років між ОСОБА_3 та позивачем СТОВ Зоря було укладено договір оренди земельної ділянки б/н від 22 вересня 2016 року. Однак державна реєстрація даного договору не була проведена, оскільки рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 38744226 від 15 грудня 2017 року СТОВ Зоря було відмовлено у державній реєстрації права оренди земельної ділянки, на підставі того, що право оренди на вказану земельну ділянку 03 жовтня 2016 року вже зареєстровано відповідно до договору оренди від 26 вересня 2016 року між ОСОБА_3 та ТОВ Олімп .

Договір оренди спірної земельної ділянки між ОСОБА_3 та ТОВ Олімп від 26 вересня 2016 року постановою Апеляційного суду Черкаської області від 04 липня 2018 року було визнано недійсним та скасовано запис про його державну реєстрацію (а.с. 126-129).

17 травня 2018 року між ОСОБА_3 та ТОВ Олімп укладено новий договір оренди спірної земельної ділянки строком на 10 років державна реєстрація якого відбулась 21 травня 2018 року, що об`єктивно підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.23-24, 91-94, 130-131).

Позивач СТОВ Зоря стверджує, що відповідним договором оренди порушено його переважне право на поновлення договору оренди на новий строк.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 15 квітня 2015 року у справі № 6-55цс15, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов`язковою для всіх судів України, в разі невизнання орендодавцем права орендаря, передбаченого ст.33 Закону України Про оренду землі , на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, таке право підлягає захисту судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі п.2 ч.2 ст.16 ЦК України.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що оскільки в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірного договору оренди землі, він є укладеними, а отже - оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою їх забезпечення.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. ( ст. 5 ЦПК України).

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі , враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини в справі Ващенко проти України (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з п. 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції " виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Відповідно до п. 27 Постанови ПВСУ № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Так, на підтвердження існування свого переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), позивач СТОВ Зоря посилається на те, що ним, як орендарем належно виконувались обов`язки за договором оренди, крім того СТОВ Зоря вчасно повідомив орендодавця про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк, про що 22 лютого 2018 року направив йому відповідний лист-повідомлення та проект додаткової угоди, а орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Надаючи аналіз відповідним доказам, суд перш за все з`ясовує строк дії відповідного договору оренди землі від 18 вересня 2007 року, державна реєстрація якого проведена 15 січня 2018 року, укладеного між СТОВ Зоря та ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_3 .

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Так, частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно до ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом статей 18, 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до п. 8 розділу Строк дії договору договору оренди земельної ділянки б/н від 18 вересня 2007 року, передбачено, що договір укладено на 10 років (а.с.10), який набирає чинності, згідно п.44 розділу Прикінцеві положення зазначеного договору, після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с.11 зворот).

Отже, строк дії договору б/н оренди земельної ділянки від 18 вересня 2007 року починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення чи фактичної передачі земельної ділянки орендарю.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 18 січня 2017 року по справі №6-2777 цс16, висновки якого є обов`язкові до застосування судами згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України (лист ВССУ України від 15 травня 2012 року № 648/0/4-12).

Відповідно до договору оренди земельної ділянки б/н від 18 вересня 2007 року укладеного між СТОВ Зоря та ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , він зареєстрований 15 січня 2008 року у Кам`янському районному відділі Черкаської районної філії ДП Центр ДЗК за №04087800049.

Згідно ст. 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

З урахуванням зазначених норм матеріального права, суд приходить до висновку, що строк дії договору оренди земельної ділянки б/н від 18 вересня 2007 року укладеного між СТОВ Зоря та ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , визначений до 15 січня 2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що СТОВ Зоря направило на адресу ОСОБА_3 лист повідомлення та Додаткову угоду про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах, які викладені в договорі оренди землі від 2007 року вже після завершення строку дії договору оренди землі, а саме 22 лютого 2018 року, тобто більше ніж через місяць після закінчення строку дії договору оренди.

При вирішенні даного спору слід керуватись актуальною судовою практикою при застосуванні норм ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до ч.1 ст.33 ЗУ Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі N 594/3 76/17- ц Верховний суд дійшов наступних висновків.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів відправлення відповідачу ОСОБА_3 відповідного листа-повідомлення з проектом додаткової угоди та з урахуванням вищезазначених вимог закону слід дійти правильного висновку, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі.

Аналогічний викладеному вище висновок міститься й у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року (№ 6-3цс15), 10 червня 2015 року (№ 6-70цс15), 23 березня 2016 року (№6-146цс16), 13 квітня 2016 року (№ 6-2027цс15).

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

З матеріалів справи вбачається, що СТОВ Зоря не дотрималося вимог статті 33 Закону України Про оренду землі , щодо поновлення договору оренди, оскільки у встановленому Законом та Договором порядку не здійснив усіх юридично значимих дій, необхідних для застосування процедури поновлення договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи, що позивач припинив користуватись спірною земельною ділянкою в 2016 році, не виплачував орендну плату відповідачеві протягом 2016-2019 років, не продовжував користуватися спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, а тому суд не має жодних правових підстав задовольняти позовну заяву позивача, оскільки з обставин справи та з наданих позивачем доказів можна дійти висновку про відсутність в позивача переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, оскільки ним не було дотримано процедури такого поновлення, встановленої статтею 33 Закону України Про оренду землі та відсутні у спірних правовідносинах факти, наявність яких є підставою для поновлення договору оренди згідно вказаних вище вимог закону.

Такий висновок не суперечить викладеним у постановах Верховного Суду України та Великої Палати Верховного суду від висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах цієї норми матеріального права.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 9 вересня 2015 року у справі № 6-531цс15 вбачається наступне.

Стаття 33 Закону України Про оренду землі об`єднує два випадки поновлення договору оренди.

Так, у частині першій статті 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2 - 5 цієї статті).

Для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов`язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право:

- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих у мовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об`єкт оренди для власних потреб.

Разом з тим, позивачем СТОВ Зоря не доведено, що:

- він належним чином виконував свої обов`язки за договором оренди від 2007року;

- між ним та відповідачем ОСОБА_3 було досягнуто згоди щодо зміни істотних умов договору ( щодо розміру орендної плати та строку дії договору);

- умови оспорюваного договору оренди з новим орендарем є менш сприятливими для орендодавця;

- позивач продовжує після закінчення строку дії договору користуватися спірною земельною ділянкою.

У зв`язку із тим, що позивач, не використовує спірну земельну ділянку вже тривалий час, у тому числі і після закінчення строку дії договору оренди землі від 18 вересня 2007 року, посилання на те що ним орендодавцю було направлено лист-повідомлення та проект додаткової угоди, докази отримання ОСОБА_3 вказаних документів, які були направлені на адресу відповідача через місяць після закінчення строку дії договору є абсолютно безпідставними та не відповідають вимогам закону та процедурі, визначеної ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Таким чином, СТОВ Зоря не виконало приписів закону про завчасне повідомлення орендодавця про свої наміри скористатися переважним правом на поновлення договору оренди, тому правові підстави, для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки б/н від 19 вересня 2007 року, відсутні.

Оскільки, суд не знайшов підстав для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки між СТОВ Зоря та ОСОБА_3 , підстав для визнання недійсним нового договору між ОСОБА_3 та ТОВ Олімп не вбачається, як і підстав для скасування рішення про його державну реєстрацію.

Отже, суд приходить до висновку, що саме позивачем порушено визначену Законом і Договором процедуру поновлення дії договору, тому в задоволенні позовних вимог товариству слід відмовити.

Ст. 141 ЦПК України вказує на те, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позов СТОВ Зоря не підлягає до задоволення, відтак у задоволенні вимоги про стягнення судових витрат також слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 12, 58, 60, 88, 89, 141, 214, 263, 265, 268 ЦПК України, відповідно до ст.ст. 210, 626, 638, 792 ЦК України, Закону України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року, -

вирішив:

У задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Зоря до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю Олімп про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом 30 днів, а особами, які не були присутніми під час проголошення рішення протягом 30 днів з моменту його отримання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 354 ЦПК України щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Повний текст рішення суду виготовлено 02 липня 2020 року.

Сторони по справі:

Позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Зоря - юридична адреса: вул. Садова, 44, с. Косарі Кам`янського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 03793219.

Відповідач 1: ОСОБА_3 - РНОКПП - НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Приморським РВ УМВС України, адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю Олімп - юридична адреса: вул. Підлісна, 8, с. Ревівка Кам`янського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 32230658.

Головуючий О.П.Опалинська