Рішення

від 25.06.2020 по справі 684/81/20

СТАРОСИНЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 684/81/20

Провадження № 2/684/59/2020

РІШЕННЯ

іменем України

25 червня 2020 року

Старосинявський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Галиш І.Б.,

за участі секретаря с/з Гонти Н.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представник третьої особи Василенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Стара Синява цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Старосинявська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування вимог вказує, що йому на праві приватної власності на підставі договору дарування, належить житловий будинок по АДРЕСА_1 . У цьому будинку він зареєстрований та проживає, однак, також за цією адресою зареєстровані ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 , які не є членами його сімї, однак вони близько трьох років там не проживають. ОСОБА_2 не сплачуює комунальні платежі, в утримані житла участі не бере, особистих речей відповідачів в будинку немає. На підставі наведеного, позивач просить в судовому порядку усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Ухвалою судді Старосинявського районного суду від 16 березня 2020 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено підготовче судове засідання, залучено до участі у справі Старосинявську районну державну адміністрацію, як орган опіки та піклування, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилися, однак в попередньому судовому засіданні ОСОБА_2 позов визнала, просила оголосити перерву в судовому засіданні для мирного врегулювання спору, а саме: погодилася на зняття з реєстрації її та сина у будинку АДРЕСА_1 , власником якого є позивач в добровільному порядку, проте в судове засідання після перерви не з`явилася, причин неявки не повідомила, відзив на позов не подавала, заяв чи інших клопотань не заявляла.

Представник третьої особи ОСОБА_4 в судовому засіданні, позов підтримала в межах висновку органу опіки та піклування, вказавши, що дійсно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, не є членом сім`ї позивача та фактично проживає у будинку баби ОСОБА_5 , за адресою АДРЕСА_2 , про що надано акт.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 є власником будинку, який розташований по АДРЕСА_1 , про що свідчить договір дарування від 15.11.2005 року, посвідченого державним нотаріусом Старосинявської державної нотаріальної контори Гоменюк О.О. та зареєстровано в реєстрі за №2702.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9879915 від 19.02.2006 року, право приватної власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Згідно довідки Старосинявської сільської ради №223 від 24.01.2020 року, рішенням №02/2018 сесії Старосинявської селищної ради від 27.04.2018 року, назва вулиці перейменовувалася з Червоноармійська на Лесі Українки.

Відповідно до будинкової книги для реєстрації громадян, що проживають у будинку АДРЕСА_1 у вказаному житлі зареєстровані з 16.04.2013 року відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно акту обстеження місця проживання, складеного 08.01.2020 року комісією за участі в.о. старости, депутата селищної ради та сусідів, встановлено, що дійсно за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте за даною адресою вони фактично не проживають більше трьох років.

Згідно висновку органу опіки та піклування Старосинявського РДА Хмельницької області № 41/29-32-459-/2020 від 27.03.2020 року, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою реєстрації в АДРЕСА_1 , органом опіки та піклування визначено за недоцільне визнати визнати малолітнього ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 , оскільки це тягне за собою позбавлення можливості та права на реалізацію законних прав дитини.

Відповідно до акту обстеження умов проживання сім`ї, проведеного комісією в складі головного спеціаліста ССД ОСОБА_4 поліцейського офіцера громади Майданевича О. Л ., фахівця із соціальної роботи ОСОБА_7 від 24.06.2020 року, встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає в АДРЕСА_2 , з бабою, санітарний стан помешкання добрий, сім`я проживає в приватному будинку, який обладнаний всіма необхідними меблями та побутовою технікою. Умови проживання дитини хороші, наявні місця для відпочинку, дитина забезпечена одягом, продуктами харчування та засобами гігієни в повному обсязі, є всі належні умови для проживання та перебування дитини. Мати дитини з нею не проживає, працює в м. Києві, однак регулярно передає гроші та одяг

Факт непроживання та відсутності відповідачів в будинку АДРЕСА_1 більше трьох років підтверджено поясненнями свідків, допитаних в судовому засіданні. Зокрема, свідок ОСОБА_8 , яка є сусідкою позивача підтвердила факт непроживання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вищевказаному житлі більше трьох років та вказала, що дитина проживає з бабусею в АДРЕСА_1 а Мирослава в м. Київ. Свідок ОСОБА_9 , яка є також сусідкою позивача, підтвердила факт не проживання відповідачів близько трьох років за адресою їх місця реєстрації, а також те, що вони виїхали з будинку добровільно і перешкод їм ніхто не чинив, хлопчик проживає в селі з бабусею, мама працює в м. Києві.

Отже, в ході розгляду справи судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , будучи зареєстрованими в спірному будинку, не проживають у ньому без поважних на те причин більше одного року, як і встановлено, що відповідачі залишили спірне помешкання добровільно та перешкод у користуванні житлом за місцем реєстрації їм ніхто не чинив.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти,користуватися і розпоряджатися належним йому майном,на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди,відповідно до закону за своєю волею,незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні підставою для зняття з реєстрації місця проживання особи, може бути рішення суду про втрату нею права користування житловим приміщенням.

Згідно ч.1 ст.156 ЖК УРСР з урахуванням положень ч.1 ст.405 ЦК України право користування житловим приміщенням мають члени сім`ї власника приміщення в обсязі, визначеному власником.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до частин другої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (частина друга статті 3 СК України).

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України Про охорону дитинства діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Суд не бере до уваги висновок органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення відповідача ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , права користування житлом, оскільки він не є повним та об`єктивним.

Так, згідно до акту обстеження умов проживання сім`ї відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який досяг 14 річного віку, він проживає по АДРЕСА_2 з бабою ОСОБА_5 та з її родиною, також з ними проживає мати ОСОБА_2 , яка періодично їздить на роботу в м. Київ.

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00026604038 від 09.06.2020 року ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Єльне Рокитнівський район Рівненська область, його матір`ю є ОСОБА_2 , відомості про батька внесено відповідно до ст. 135 Сімейного Кодексу України.

Таким чином, судом встановлено що, неповнолітній ОСОБА_3 досяг 14 річного віку, має фактичне інше місце проживання, та у будинку АДРЕСА_1 не проживає, не є членом сім`ї власника будинку ОСОБА_1

А також, встановлено, що ОСОБА_3 проживав лише тимчасово в будинку позивача ОСОБА_1 за його згодою як власника, що було зумовлено відносинами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які в подальшому припинились.

Суд вважає, що є підстави визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житлом.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 16 січня 2012 року у справі №6-57цс11. Зокрема, у тексті постанови зазначено, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом із тим одну з таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньої; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , не являюється членами сім`ї позивача, раніше тимчасово разом проживали, однак в добровільному порядку з реєстрації не зняті, що створює перешкоди позивачу у безумовному володіння, користуванні та розпорядженні власним майном.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення шляхом визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 321, 383, 391, 405 ЦК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні власником ОСОБА_1 права користування своїм майном, шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , такими, що втратили право на користування житлом - будинком АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Старосинявський районний суд. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3розділу XII Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу Українипід час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_10 , місце проживання: АДРЕСА_1 , серія та номер паспорта НОМЕР_1 , виданий Старосинявським РВ УМВС України в Хмельницькій області від 26.11.1998 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Старосинявська районна державна адміністрації, як орган опіки та піклування, місце знаходження: смт.Стара Синява, вул.І.Франка,8, код ЄДПОУ 21316546.

Повне судове рішення складено 02 липня 2020 року.

Головуюча суддя Галиш І.Б.