Постанова

від 01.07.2020 по справі 361/2108/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 361/2108/2020 Головуючий у І інстанції Селезньова Т.В.

Провадження №22-ц/824/7806/2020 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 липня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Голуб С.А.,

за участі секретаря Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , про визнання незаконним та скасування наказу Відділу державного архітектурно-будівельного контролю про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації , -

ВСТАНОВИВ:

у березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з даним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ відділу ДАБК Броварської міської ради від 31 березня 2017 року №04/2017 про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2020 року відмовлено у відкритті провадження по даній справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В доводах апеляційної скарги позивач зазначає, що предметом спору є захист порушеного права позивача на оформлення свого права власності на нерухоме майно і тому даний спір стосується приватноправових відносин та не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Відзивів на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходило .

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданніпредставник ОСОБА_1 ОСОБА_9 , який такоє є третьою особою у даній справі, підтримавапеляційну скаргу в повному обсязі з підстав,наведених уній ,та просивостанню задовольнити.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились , будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомили.

На підставі викладеного та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності інших учасників процесу.

Заслухавши суддю-доповідача, поясненняпредставника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання не підлягає задоволенню , з огляду на таке.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, які існують між сторонами знаходяться у публічно-правовій сфері і позов пред`явлений до суб`єкта владних повноважень з приводу виконання ним своїх повноважень .

Колегія суддів з таким висновком суду погоджується.

Так, судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що у березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання незаконним та скасування наказу Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Броварської міської ради Київської області №04/2017 від 31.03.2017 року про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

В обґрунтування заявленого позову, ОСОБА_1 зазначив, що він є замовником будівництва індивідуального житлового будинку.

19.06.2013 року Управлінням містобудування та архітектури Броварської міської ради Київської області йому надані містобудівні умови та обмеження забудови (додаток 1) на забудову належної позивачу земельної ділянки розміром 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210600000:00:019:0081.

В березні 2016 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було зареєстровано декларацію про початок будівельних робіт на будівництво індивідуального житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 .

Для фінансування будівництва вказаного житлового будинку було залучено ряд інвесторів, які зазначені третіми особами у даній справі, з якими були укладені відповідні договори купівлі-продажу майнових прав.

12.04.2016 року виготовлено технічний паспорт на житловий будинок, а 05.04.2016 року Департаментом Державної архітектурної-будівельної інспекції у Київської області була зареєстрована Декларація про готовність до експлуатації об`єкта який належить до І-ІІІ категорії складності.

Однак, у зв`язку з неправомірним, на думку позивача, подальшим скасуванням відділом ДАБК Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, особи, які придбали майнові права на зазначений об`єкт нерухомості, позбавлені можливості оформити належним чином своє право власності.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Під цивільною юрисдикцією розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Разом з тим, завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч.1 ст.2 КАС України).

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта , що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень .

Зі змісту позову вбачається, що ОСОБА_1 , являючись замовником будівництва об`єкту нерухомості, просить, визнати протиправним та скасувати наказВідділу державного архітектурно-будівельного контролю Броварської міської ради Київської області №04/2017 від 31.03.2017 року про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Таким чином, вимога позивача спрямована не на захист свого права власності, а правовідносини сторін мають публічно-правовий характер, пов`язаний із виконанням Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Броварської міської ради Київської області своїх повноважень щодо виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві.

Отже, зважаючи на предмет спору у даній справі, характер спірних правовідносин, що склалися між сторонами, колегія суддів доходить висновку, що даний спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства та належить до юрисдикції адміністративних судів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дана справа має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, урахувавши зміст та характер позовних вимог, підстави заявленого позову, надавши юридичну кваліфікацію правовідносинам сторін, колегія уважає, що місцевий суд правомірно відмовив у відкритті провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності розгляду даної справи у порядку цивільного судочинства, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу суду.

При цьому, безпідставним є посилання позивача на необхідність застосування у даній справі висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові №127/93/17 від 21.11.2018 року, оскільки у цих справах не є тотожними предмет та підстави спору, а також суб`єктний склад сторін.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять достатнього обґрунтування, що могло би стати підставою для скасування ухвали і постановлення нової, а тому, дослідивши матеріали справи та надавши їм належну правову оцінку, колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 02 липня 2020 року.

Суддя-доповідач Д.О.Таргоній

Судді: С.А. Голуб

Н.В. Ігнатченко