Постанова

від 17.06.2020 по справі 760/29099/17-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 760/29099/17-ц

провадження № 61-43957св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю Агроком ,

заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Стелс , старший державний виконавець Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мацко Денис Анатолійович,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агроком на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року, постановлену під головуванням судді Коробенка С. В., та на постанову Апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2018 року, ухвалену колегією суддів Оніщук М. І., Шебуєвої В. А., Українець Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У грудні 2017 року ТОВ Агроком звернулося до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мацка Д. А., в обґрунтування якої посилалося на те, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 24 травня 2017 року відновлено право ТОВ Агроком на втрачений простий вексель шляхом визнання недійсним простого векселя серії АА №2698004 на суму 11 638 003,20 грн. Право заявника на втрачений простий вексель підлягало відновленню шляхом спонукання ТОВ ВБК Стелс видати аналогічний простий вексель на вказану суму взамін простого векселя, що визнаний недійсним. На підставі цього рішення був виданий виконавчий лист, який був пред`явлений заявником до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва.

27 листопада 2017 року державним виконавцем винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання в зв`язку з відсутністю в листі передбачених законом заходів примусового виконання рішення.

Вважаючи таке рішення державного виконавця незаконним, ТОВ Агроком звернулося з відповідною скаргою до суду та просило скасувати постанову державного виконавця від 27 листопада 2017 року і прийняти виконавчий лист до виконання.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 14 серпня 2018 року, у задоволенні скарги відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 травня 2017 року ухвалене в порядку окремого провадження. Суть окремого провадження не передбачає вирішення спору між сторонами, а відтак і можливості ухвалення рішення зобов`язального характеру відносно заінтересованих осіб, оскільки це є можливим лише в порядку позовного провадження. А тому, застосоване судом в резолютивній частині рішення від 24 травня 2017 року формулювання шляхом спонукання ТОВ ВБК Стелс видати аналогічний простий вексель не має зобов`язального характеру, а є лише констатацією змісту норми статті 267 ЦПК України. Також суд роз`яснив скаржнику, що у випадку невчинення емітентом дій, спрямованих на видачу нового векселя замість визнаного судом недійсним на підставі ухваленого рішення або нездійснення платежу за вказаним векселем, враховуючи, що його строк настав 28 лютого 2018 року, він має право захистити свої права шляхом пред`явлення відповідного позову до ТОВ ВБК Стелс у встановленому законом порядку,

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У вересні 2018 року ТОВ Агроком надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року та на постанову Апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2018 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити.

Аргументи учасників справи

Заінтересовані особи правом на подання відзиву не скористалися.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли неправильного висновку про відмову у задоволенні скарги, оскільки судовим рішенням від 24 травня 2017 року зобов`язано боржника вчинити певні дії на користь стягувача: видача простого векселя покладається на боржника, а контроль за виконанням такого рішення покладається на державну виконавчу службу.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 24 травня 2017 року, ухваленим в порядку окремого провадження, було задоволено заяву ТОВ Агроком про відновлення права на втрачений вексель, виданий емітентом ТОВ ВБК Стелс , визнано недійсним простий вексель серії АА №2698004, складений 28 лютого 2013 року, на суму 11 638 003,20 грн зі строком платежу до 28 лютого 2018 року (а. с. 3-6).

В резолютивній частині вищевказаного рішення суду вказано, що право заявника на втрачений простий вексель підлягає відновленню шляхом спонукання ТОВ ВБК Стелс видати аналогічний простий вексель на вказану суму взамін простого векселя, що визнаний недійсним. На підставі цього рішення був виданий виконавчий лист, який був пред`явлений заявником до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва (а. с. 7-8).

27 листопада 2017 року державним виконавцем винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання в зв`язку з відсутністю в листі передбачених законом заходів примусового виконання рішення (а. с. 9).

Вважаючи таке рішення державного виконавця незаконним, ТОВ Агроком звернулося з відповідною скаргою до суду та просило скасувати постанову державного виконавця від 27 листопада 2017 року і зобов`язати його прийняти виконавчий лист до виконання.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року №460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Даний закон набрав чинності 08 лютого 2020 року. Касаційна скарга надіслана засобами поштового зв`язку 10 вересня 2018 року, тобто, до набрання чинності вказаним законом, а відтак під час розгляду даної касаційної скарги слід керуватися положеннями процесуального законодавства, чинного станом на день подання касаційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні скарги ТОВ Агропом суди попередніх інстанцій виходили з того, що державний виконавець, повернувши виконавчий документ без прийняття його до виконання в зв`язку з відсутністю в ньому передбачених законом заходів примусового виконання рішення, не порушив норм права, оскільки вищевказане рішення суду від 24 травня 2017 року не передбачало примусового виконання, а формулювання в резолютивній частині способу відновлення права заявника на втрачений простий вексель є лише констатацією змісту норми статті 267 ЦПК України і не має зобов`язального характеру в силу процесуального закону.

Колегія суддів погоджується висновками судів попередніх інстанцій з огляду на такі обставини.

За правилами статті 1 Закону України Про виконавче провадження в редакції, чинній на час розгляду справи, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом частини третьої Закону України Про виконавче провадження в редакції, чинній на час розгляду справи, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Положеннями пункту 7 частини четвертої статті 4 Закону України Про виконавче провадження в редакції, чинній на час розгляду справи, передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (стаття 234 ЦПК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі (пункт 6 частини другої статті 234 ЦПК України).

За правилами статей 260, 267 ЦПК України особа, яка втратила цінний папір на пред`явника або вексель, може звернутися до суду із заявою про визнання їх недійсними і про відновлення її прав на втрачений цінний папір. За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення про визнання втраченого цінного папера на пред`явника або векселя недійсним або про відмову в задоволенні заявленої вимоги. Рішення про визнання втраченого цінного папера на пред`явника або векселя недійсним є підставою для видачі заявникові цінного папера на пред`явника замість визнаного недійсним або проведення визначених ним операцій; для здійснення платежу за векселем або для видачі заявникові векселя замість визнаного недійсним та для відновлення зобов`язаними за векселем особами передавальних написів.

Так суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні скарги, виходили з того, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 24 травня 2017 року, ухваленим в порядку окремого провадження, відновлено право ТОВ Агропом на втрачений простий вексель шляхом спонукання емітента видати простий вексель.

Окреме провадження має свої особливості, визначені процесуальним законом, зокрема, рішення, ухвалене в порядку окремого провадження, покликане створити умови для здійснення заявником особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, проте, не має зобов`язального характеру на відміну від судових рішень, ухвалених в порядку позовного провадження за результатами вирішення спору про право.

А тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що окреме провадження за результатами розгляду відповідної заяви передбачає ухвалення судових рішень, які не мають зобов`язального характеру та не підлягають примусовому виконанню, а відтак, суди правильно встановили, що виконавчий лист від 24 травня 2017 року №760/22058/15-ц, виданий на виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 травня 2017 року, був виданий помилково, оскільки вказане рішення не підлягає примусовому виконанню.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що державний виконавець правомірно повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 7 частини четвертої статті 4 Закону України Про виконавче провадження в редакції, чинній на час розгляду справи, а відтак відсутні підстави для задоволення скарги ТОВ Агропом на дії державного виконавця.

Також правильним є висновки судів про те, що позивач у справі не позбавлений права захистити своє право, яке вважає порушеним, в порядку позовного провадження.

З цих же підстав не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що оскільки рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 24 травня 2017 року видача простого векселя покладена на боржника, а контроль за виконанням такого рішення покладений на державну виконавчу службу, то державний виконавець, повернувши стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання, порушив вимоги норм матеріального права.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, оскільки полягають лише в незгоді скаржника з результатом розгляду скарги та зводяться до переоцінки висновків судів попередніх інстанцій, що не є безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права чи неправильно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агроком залишити без задоволення

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик