Постанова

від 11.06.2020 по справі 910/21645/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/21645/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 11.06.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019

у справі №910/21645/17 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про стягнення 212 007,04 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (далі - ТОВ "Приватофис", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди приміщення від 01.12.2016 у сумі 212 007,04 грн., у тому числі, 209 736,00 грн. - основний борг, 1 258,42 грн. - інфляційні втрати, 555,80 грн. - пеня, 456,82 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням АТ КБ "Приватбанк" своїх зобов`язань за договором оренди приміщення від 01.12.2016 у частині своєчасної сплати орендних платежів, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість за жовтень-листопад 2017 року у розмірі 209 736,00 грн..

Крім того, за прострочення оплати суми основного боргу позивачем з посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано до стягнення 1 258,42 грн. - інфляційні втрати, 456,82 грн. - 3 % річних, а також з посиланням на припис п. 6.3 договору оренди та ст. 230 Господарського кодексу України - 555,80 грн. - пені.

Короткий зміст заперечень на позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

Грошове зобов`язання перед позивачем за договором з оплати орендних платежів було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних згідно з заявою відповідача від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01, відповідно до якої відповідачем було повідомлено позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог у загальному розмірі 76 008 124,78 грн., а саме: вимог позивача до відповідача зі сплати орендної плати за період з жовтня 2017 року по листопад 2018 року за договорами оренди приміщень від 01.12.2016 у кількості 247 шт. (у тому числі за договором оренди від 01.12.2016 за період з жовтня по листопад 2017 року) та частково вимог відповідача до позивача за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К, за яким останній має заборгованість у сумі 173 440 631,81 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі № 910/21645/17 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" до Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" про стягнення суми основної заборгованості зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року в розмірі 209 736,00 грн.

Рішення суду першої інстанції щодо стягнення суми основної заборгованості зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року в розмірі 209 736,00 грн. мотивовано тим, що відповідачем не доведено припинення свого грошового зобов`язання за договором по сплаті заборгованості з орендної плати у розмірі 209 736,00 грн. за користування спірним приміщенням у жовтні-листопаді 2017 року. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога ТОВ "Приватофис" про стягнення з ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості у розмірі 209 736,00 грн. з оплати орендних платежів за договором оренди приміщення від 01.12.2016 за жовтень-листопад 2017 року - є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі № 910/21645/17 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення суми основної заборгованості зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року в розмірі 209 736,00 грн. .

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при вирішенні спору, судом першої інстанції не було враховано, що:

- Банком було надано достатні докази для підтвердження статуту ТОВ Приватофіс , як боржника у кредитному зобов`язанні;

- встановлення дати настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором № 08/104/К від 17.12.2018;

- достатності розміру вимог банку за кредитним договором № 08/104/К від 17.12.2018 для вчинення заяви про зарахування зустрічних однорідних позовних вимог від 17.12.2018;

- неспроможності заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог за вих.. № 1610/1-18 від 16.10.2018 та за вих. № 14/11-18 від 14.11.2018 призвести до настання юридично значимих наслідків через дійсність на момент їх вчинення інших правочинів про зарахування зустрічних однорідних вимог, а отже, і про відсутність необхідності встановлення їх дійсності чи недійсності для цілей розгляду даної справи.

29.04.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача, надійшли письмові пояснення разом з доказами їх надсилання позивачу, і вказані пояснення прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду.

У вказаних поясненнях відповідач вказував про те, що 26.12.2019 між позивачем, як первісним кредитором, та ТОВ Боріваж , як новим кредитором, було укладено договір № 26/12 про відступлення права вимоги за договорами оренди від 01.12.2016 у кількості 211 штук, в загальній сумі 76 127 395, 95 грн., укладених між позивачем та відповідачем, і внаслідок укладення вказаного договору відступлення ТОВ Боріваж`набуло право замість позивача вимагати від банку виконання належного виконання зобов`язань за договорами оренди, зокрема і право вимоги сплати орендних платежів за жовтень - листопад 2017 року щодо приміщення, яке знаходиться у м.Миколаїв, вул. Мостобудівників, 17/11. У зв`язку з наведеним, позивач наголошував на відсутності у позивача порушеного права, за захистом якого він звернувся до суду.

Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги

11.06.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення по суті поданих заперечень проти апеляційної скарги, в яких відповідач просив врахувати при вирішенні спору, зокрема висновки, наведені у постанові Верховного Суд від 25.09.2019 у даній справі № 910/21645/17, та просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" передано на розгляд колегії суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі № 910/21645/17, та призначено справу до розгляду на 19.03.2020.

19.03.2020 судове засідання у справі не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 розгляд справи №910/21645/17 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 призначено на 30.04.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 судове засідання у справі, призначене на 30.04.2020, перенесено на 11.06.2020 у зв`язку з запровадженим законодавчо карантином та вжиттям обмежувальних заходів.

Відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

З урахуванням наведеного, у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки процесуальний строк розгляду справи законодавчо продовжено на час дії карантину, а тому розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 11.06.2020 з`явились представники відповідача (скаржника) та позивача.

Представник скаржника в судовому засіданні 11.06.2020 підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення суми основної заборгованості зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року в розмірі 209 736,00 грн. .

Представник позивача в судовому засіданні 11.06.2020 проти доводів апеляційної скарги заперечував. Просив суд апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується наявними матеріалами справи, 01.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (далі - орендодавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди приміщення (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар зобов`язується прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що приміщення, яке передається в оренду за договором, знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Мостобудівників, буд. 17/11, має загальну площу 1747,8 кв. м., і належить орендареві на підставі права власності.

Приміщення передається орендареві для використання його у банківській діяльності орендаря (п. 1.4 договору).

Згідно з п.2.1 договору, приміщення передається орендодавцем і приймається в оренду орендарем на умовах сплати останнім орендодавцю плати за користування приміщенням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок, зазначений орендодавцем.

Орендна плата підлягає сплаті до 20 числа поточного місяця за поточний місяць, із розрахунком 60 грн. за 1 кв. м., в тому числі ПДВ 10 грн., всього 104868,00 грн. (разом з ПДВ) за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації з коефіцієнтом рівним 1 (одиниці). Розмір орендної плати може бути переглянутий два рази на рік та змінений за згодою сторін, про що укладається додаткова угода до даного Договору (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, передача орендодавцем та прийняття орендарем приміщення в оренду засвідчується актом здачі-приймання приміщення в оренду. Повернення приміщення орендодавцеві здійснюється за актом здачі-приймання.

Приміщення та інше майно вважаються фактично переданими орендодавцеві/орендареві з моменту підписання акту здачі-приймання. У момент підписання цього акту орендар/орендодавець передає орендодавцеві/орендареві ключі від приміщення (п. 5.2 договору).

Матеріалами справи також підтверджується, що 01.12.2016 між сторонами підписано Акт здачі-приймання приміщення, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення, яке знаходиться за адресою м. Миколаїв, вул. Мостобудівників, буд. 17/11, має загальну площу 1747,8 кв. м.

Згідно п. 7.1 договору сторони погодили, договір укладається з 01.12.2016 по 31.10.2019. У разі якщо не пізніше 1 місяця до закінчення дії договору жодна зі сторін не повідомить про припинення його дії іншу сторону, він вважається продовженим на тих самих умовах на строк, встановлений при укладанні договору.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" звернулося до місцевого господарського суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди приміщення від 01.12.2016 у сумі 212 007,04 грн., у тому числі, 209 736,00 грн. - основний борг, 1 258,42 грн. - інфляційні втрати, 555,80 грн. - пеня, 456,82 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням АТ КБ "Приватбанк" своїх зобов`язань за договором оренди приміщення від 01.12.2016 у частині своєчасної сплати орендних платежів, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість за жовтень-листопад 2017 року у зазначеному розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року в розмірі 209 736,00 грн. закрито з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 позов ТОВ "Приватофис" задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ТОВ "Приватофис" пеню в сумі 555,80 грн., інфляційні втрати в сумі 943,81 грн., 3 % річних у сумі 456,82 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 3 176,28 грн. У решті позову відмовлено.

ТОВ "Приватофис", не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції про закриття провадження у справі, звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на зазначену ухвалу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №910/21645/17 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" задоволено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 у справі № 910/21645/17 скасовано, справу № 910/21645/17 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019, Верховний Суд у своїй постанові від 25.09.2019 вказав, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам ТОВ "Приватофис" відносно того, що на момент направлення заяви АТ КБ "Приватбанк" від 17.12.2018 позивачем вже здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К, а АТ КБ "Приватбанк" вжито заходів щодо оскарження такого зарахування у судовому порядку, що виключає безспірність та прозорість вимог АТ КБ "Приватбанк" за заявою від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01. Крім того, судами не надано оцінки тим обставинам, що відповідачем у межах розгляду цієї справи фактично одночасно було заявлено до зарахування вимоги банку до позивача як за кредитним договором від 17.04.2007 № 07/30/К, так і за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К, правомірність яких є предметом судового розгляду у справах № 904/6511/17, № 904/5712/18 та № 904/5710/18; не встановлено, коли саме настав строк виконання позивачем вимог за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К та в якому обсязі, які саме обставини, передбачені договором чи законом, зумовили його настання.

З урахуванням викладеного, предметом розгляду у даній справі, є вимога позивача про стягнення з відповідача суми орендної плати по договору за жовтень та листопад 2017 року в розмірі 209 736,00 грн.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, і що враховується судом апеляційної інстанції, позовні вимоги про стягнення 1 258,42 грн. інфляційних втрат, 555,80 грн. пені, 456,82 грн. 3 % річних розглянуті у рішенні Господарського суду міста Києва від 01.04.2019, яке сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі № 910/21645/17 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" до Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" про стягнення суми основної заборгованості зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року в розмірі 209 736,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі № 910/21645/17 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення суми основної заборгованості зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року в розмірі 209 736,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Строк сплати орендної погоджено сторонами у п. 2.2 договору, відповідно до якого орендна плата підлягає сплаті до 20 числа поточного місяця за поточний місяць.

Згідно з наявним в матеріалах справи актом здачі-приймання приміщення від 01.12.2016, підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірними приміщеннями за договором, у тому числі в жовтні та листопаді місяцях 2017 року, і за користування приміщенням у зазначені місяці позивачем нараховано відповідачу орендну плату у розмірі 209 736,00 грн. (104 868,00 грн. за користування орендованим майном у жовтні 2017 року, і оплата якого мала бути здійснена відповідачем у строк до 20.10.2017 + 104 868,00 грн. за користування орендованим майном у листопаді 2017 року, і оплата якого мала бути здійснена відповідачем у строк до 20.11.2017).

Проте, відповідачем допущено невиконання перед позивачем свого грошового зобов`язання перед позивачем зі сплати орендної плати по договору у розмірі 209 736,00 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, і що не спростовано відповідачем, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 у розмірі 209 736,00 грн. є документально обгрунтованою, підтвердженою позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано.

Скаржник, в обгрунтування заперечень стосовно підстав стягнення заборгованості у заявленому позивачем розмірі, вказував на те, що відповідне грошове зобов`язання перед позивачем за спірним договором з оплати орендних платежів було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних згідно з заявою відповідача від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01, відповідно до якої відповідачем було повідомлено позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог у загальному розмірі 76 008 124,78 грн., а саме: вимог позивача до відповідача зі сплати орендної плати за період з жовтня 2017 року по листопад 2018 року за договорами оренди приміщень від 01.12.2016 у кількості 247 шт. (у тому числі за договором оренди від 01.12.2016 за період з жовтня по листопад 2017 року) та частково вимог відповідача до позивача за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К, за яким останній має заборгованість у сумі 173 440 631,81 грн. (том 2, а.с. 155).

При цьому, позивачем заперечувалась можливість припинення спірного зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за вказаною заявою ПАТ КБ "Приватбанк" з посиланням на те, що відповідач намагався здійснити відповідне зарахування шляхом направлення заяв від 06.11.2017 № 65.0.0.0/3-134182, від 28.11.2017 № 65.0.0.0/3-147662, щодо яких суд першої інстанції вказав, що залік за даними заявами не відбувся.

В подальшому, заявою від 17.12.2018 вих. № 20.1.0.0.0/7 693006/02, відповідач відмовився від заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог, в тому числі від заяв від 06.11.2017 № 65.0.0.0/3-134182, від 28.11.2017 № 65.0.0.0/3-147662.

Після відмови від попереднього зарахування, змінивши підстави, відповідач направив позивачу заяву про зарахування від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01, однак, за твердженням позивача, відсутні необхідні умови для проведення зарахування, що підтверджується такими обставинами: направлення позивачем та отримання відповідачем заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог вих. № 1610/1-18 від 16.10.2018 та № 14/11-18 від 14.11.2018; отриманням відповідачем листів позивача про невизнання проведеного банком зарахування. Крім того, позивач зазначав, що питання законності зарахування за заявами вих. № 1610/1-18 від 16.10.2018 та № 14/11-18 від 14.11.2018 вирішується в судовому порядку в межах ініційованих спорів між тими ж учасниками.

Позивач в обгрунтування вимог вказував зокрема і на те, що до 17.12.2018 вже здійснив зарахування тих зобов`язань, які вирішив зарахувати АТ АТ КБ "Приватбанк" у своїй заяві від 17.12.2018 за вих. № 20.1.0.0.0/7 693007/01.

Також, доводи скаржника стосовно відсутності у нього заборгованості у заявленому до стягнення розмірі та відсутності у позивача порушеного права - суд апеляційної інстанції відхиляє, як необґрунтовані та безпідставні та такі, що спростовуються наявними матеріалами справи, з огляду на наступне.

За змістом ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони (ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет;

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Разом з цим, важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, і що підтверджується наявними матеріалами справи, 06.11.2017 та 28.11.2017 відповідачем було направлено на адресу ТОВ "Приватофис" заяви № Е.65.0.0.0/3-134182 і № Е.65.0.0/3-147662, у яких повідомлено позивача про припинення зобов`язань відповідача за договором оренди приміщення від 01.12.2016 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог зі сплати позивачем заборгованості за кредитним договором від 17.04.2007 № 07/30/К.

У подальшому, АТ КБ "Приватбанк" у заяві від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693006/01 повідомило ТОВ "Приватофис" про відмову від зарахування зустрічних однорідних вимог, проведеного за заявами банку, зокрема, від 06.11.2017 № Е.65.0.0.0/3-134182 та від 28.11.2017 № Е.65.0.0/3-147662.

В той же час, як вірно зазначено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, чинним законодавством України не передбачено односторонньої відмови від вже здійсненої заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, і ні чинне законодавство, ні умови укладеного між сторонами договору не містять можливості відмови від вже здійсненої заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

При цьому, АТ КБ "Приватбанк" направило на адресу ТОВ "Приватофис" нову заяву від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01 про припинення зобов`язання зарахуванням.

АТ КБ "Приватбанк", обґрунтовуючи звернення із заявою від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01 у порядку статті 601 Цивільного кодексу України, послалося на те, що за позивачем рахується заборгованість перед банком за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К, укладеним між сторонами у справі.

У відповідь на заяву від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01, позивач у листі від 28.12.2018 № 28/12-4 повідомив відповідача про те, що не визнає припинення зобов`язань зарахуванням через відсутність передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України умов для такого зарахування.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідно до заяв позивача № 1610/1-18 від 16.10.2018 та № 14/11-18 від 14.11.2018 здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К, в у рахунок погашення заборгованості АТ КБ "Приватбанк" перед ТОВ "Приватофис" за іншими договорами оренди приміщень (том 2, а.с. 78-84, том. 2, а.с. 100-103).

Вказані заяви ТОВ "Приватофис" від 16.10.2018 та від 14.11.2018 - є предметом судового розгляду у справах № 904/5712/18 та № 904/5710/18 за позовом АТ КБ "Приватбанк", який оспорює таке зарахування.

В той же час, суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач, направляючи заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693006/01, не врахував здійснення позивачем зарахування за заявами № 1610/1-18 від 16.10.2018 та № 14/11-18 від 14.11.2018, в тому числі зобов`язання позивача перед відповідачем за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К, що фактично може свідчити про подвійне зарахування одного й того зобов`язання, що, в свою чергу, суперечить чинному законодавству.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності обставин наявності заяв позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог №1610/1-18 від 16.10.2018 та № 14/11-18 від 14.11.2018, в тому числі за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К, оспорювання вказаних заяв в судовому порядку, а направлення відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693006/01 без урахування вказаних обставин виключає безспірність та прозорість вимог АТ КБ "Приватбанк" за заявою від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи, відповідно до заяви відповідача про зарахування зустрічних вимог від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01, останнім повідомлено про часткове зарахування вимог відповідача до позивача за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К.

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів, коли саме настав строк виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К та в якому обсязі, які саме обставини, передбачені договором чи законом, зумовили його настання.

Посилання скаржника на те, що строк настання у позивача виконання грошового зобов`язання за вказаним кредитним договором підтверджується договором про внесення змін № 14 від 28.03.2016 до кредитного договору № 08/104-К, підписаного позивачем, де встановлено, що станом на 28.03.2016 ТОВ "Приватофис" обліковувалась заборгованість за кредитним договором у розмірі 121 433 924,75 грн. за тілом кредиту та 21 876 976,38 грн., - обгрунтовано відхилено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки вказаний розмір боргу встановлено саме на 28.03.2016, однак заяву про зарахування направлено 17.12.2018, належних, допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України в на підтвердження розміру зобов`язання та строку його виконання станом на 17.12.2018 - відповідачем не подано ні суду першої інстанції під час розгляду справи, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи.

Щодо посилання позивача на те, що суд не повинен встановлювати суму точної заборгованості станом на час розгляду справи № 910/21645/17 та на те, що сам факт укладення кредитного договору та отримання від кредитора грошових коштів свідчить про набуття позичальником статусу боржника, то суд вважає такі доводи безпідставними та необґрунтованими з підстав їх недоведеності належними доказами.

Так, клієнт банку, який отримав від Банку кредитні кошти не набуває автоматично статусу боржника у розумінні зобов`язальних правовідносин (статті 509 ЦК України, статей 174-175 ГК України) лише тільки з самого факту укладення ним договору та отримання кредитних коштів Банку, для встановлення статусу сторони у спірному кредитному зобов`язанні як боржника визначальним є саме факт настання обов`язку клієнта Банку сплатити борг згідно з умовами укладеного кредитного договору, що водночас кореспондується з такою обов`язковою умовою проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, як настання строку виконання вимог.

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем було долучено до матеріалів справи засвідчену копію кредитного договору № 08/104/К від 17.12.2008, договір про внесення змін № 14 від 28.03.2016 до вказаного кредитного договору № 08/104/К від 17.12.2008, додаток № 1 до кредитного договору від 28.03.2016, яким встановлено поточні ліміти, проте, дослідивши вказані документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони не є належними, допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження існування розміру заборгованості за кредитним договором № 08/104-К станом саме на 17.12.2018, а також спростовуються наданими позивачем доказами наявності у відповідача заборгованості з орендної плати, і саме докази, надані позивачем в сукупності, в силу приписів ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, є більш вірогідними, за внутрішнім переконанням суду, стосовно наявності у відповідача непогашеного грошового зобов`язання відповідача перед позивачем за договором оренди в заявленому до стягнення розмірі.

Крім того, відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції інших жодних доказів в розумінні ст. ст. 14, 76-79 Господарського процесуального кодексу України стосовно підтвердження своїх доводів щодо існування кредитної заборгованості у заявленому розмірі, які настання/зміну та або прострочення виконання грошових зобов`язань, що виключає можливість встановити правомірність зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою відповідача від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем в розумінні ст. ст. 14, 76-79 Господарського процесуального кодексу України не доведено доказами обставини припинення свого грошового зобов`язання перед позивачем за договором по сплаті заборгованості з орендної плати у розмірі 209 736,00 грн. за користування спірним приміщенням у жовтні-листопаді 2017 року, у зв`язку з чим позовна вимога ТОВ "Приватофис" про стягнення з ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості у розмірі 209 736,00 грн. з оплати орендних платежів за договором оренди приміщення від 01.12.2016 за жовтень-листопад 2017 року - є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

У зв`язку з наведеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції обгрунтовано ухвалено рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 209 736,00 грн. з оплати орендних платежів за договором оренди приміщення від 01.12.2016 за жовтень-листопад 2017 року.

Крім того, доводи скаржника про те, що у позивача відсутнє порушене право, за захистом якого він звернувся до суду, оскільки 26.12.2019 між позивачем, як первісним кредитором, та ТОВ Боріваж , як новим кредитором, було укладено договір № 26/12 про відступлення права вимоги за договорами оренди від 01.12.2016 у кількості 211 штук, в загальній сумі 76 127 395, 95 грн., укладених між позивачем та відповідачем, і внаслідок укладення вказаного договору відступлення ТОВ Боріваж`набуло право замість позивача вимагати від банку виконання належного виконання зобов`язань за договорами оренди, зокрема і право вимоги сплати орендних платежів за жовтень - листопад 2017 року щодо приміщення, яке знаходиться у м.Миколаїв, вул. Мостобудівників, 17/11 - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування рішення суду, оскільки оскаржуване рішення по-перше, ухвалено до моменту укладення вказаного договору і судом першої інстанції здійснена оцінка спірних правовідносин сторін виходячи з наявних матеріалів справи та наявних у справі доказів в підтвердження спірних правовідносин учасників справи. А по-друге, укладення відповідного договору жодним чином не свідчить про відсутність позивача порушеного права в контексті спірних правовідносин сторін, а лише надає учасникам даного правочину права, обумовлені ст.ст. 52, 334 Господарського процесуального кодексу України та Законом України Про виконавче провадження .

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі №910/21645/17 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі №910/21645/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі №910/21645/17 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством Комерційний Банк "Приватбанк".

4. Матеріали справи №910/21645/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту постанови: 01.07.2020.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

С.Я. Дикунська