Постанова

від 25.06.2020 по справі 910/15714/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/15714/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 25.06.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Приватного підприємства "Ротен"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 05.03.2019 (повне рішення складене 20.03.2019)

у справі №910/15714/18 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Приватного підприємства "Ротен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп"

про стягнення сум за прострочення виконання боржником грошового

зобов`язання, ціна позову 307518,54 грн

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог Приватного підприємства "Ротен"

Приватне підприємство Ротен (далі - позивач, ПП Ротен ) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп" (далі - відповідач, ТОВ "Агро Маркетинг Груп" )про стягнення 307 518,54 грн, з яких 254 511,70 грн інфляційних втрат та 53 006,84 грн 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання за договором про відступлення права вимоги від 14.02.2017 № 15 (далі - Договір № 15), укладеним між позивачем, відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сингента" (далі - ТОВ "Сингента"), у зв`язку з чим просив стягнути з відповідача 254 511,70 грн інфляційних втрат та 53 006,84 грн 3% річних.

Короткий зміст заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп"

Відповідач не погоджувався із заявленими вимогами, посилаючись на те, що листом від 27.04.2017 № 27-04/17 змінено Договір № 15 в частині строку виконання зобов`язання з оплати за відступлене право вимоги, а тому обов`язок сплатити кошти був виконаний відповідачем у визначений договором строк, належні докази чого наявні в матеріалах справи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.03.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю. Мотивуючи судове рішення суд першої інстанції зазначив про те, що листом від 27.04.2017 № 27-04/17 змінено Договір № 15 в частині строку виконання зобов`язання з оплати за відступлене право вимоги, а тому обов`язок сплатити кошти був виконаний відповідачем у визначений договором строк.

Короткий зміст доводів апеляційної скарги

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування скарги позивач наголошував на тому, що ним не підписувалось та не направлялось жодних листів такого змісту, який надано відповідачем суду першої інстанції, а також не погоджувалось внесення змін до договору стосовно граничного строку виконання за договором про відступлення права вимоги та не укладалось жодних додаткових угод до вказаного договору; судом не було надано наведеним поясненням позивача належної оцінки та не враховано, що лист від 11.05.2017, на який посилається відповідач, підписаний невідомою особою від імені директора ПП "Ротен", не засвідчений печаткою позивача та не містить вихідного номеру.

Також, 14.01.2020 через канцелярію суду апеляційної інстанції, під час нового апеляційного розгляду і частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, надійшли доповнення до апеляційної скарги, які прийняті судом апеляційної інстанції до розгляду, в яких позивач вказував на обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача 254 511,70 грн. інфляційних втрат з огляду на наявність обумовлених як договором, так і приписів ст. 625 Цивільного кодексу України підстав для задоволення позовної вимоги у наведеній частині.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2019 у справі № 910/15714/18 скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 53 006,54 грн 3% річних, 795,10 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді першої інстанції та 1 192,65 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. В іншій частині позову відмовлено. Суд апеляційної інстанції вказав, що зміни до Договору № 15, який укладений у письмовій формі єдиного документу, також мали бути вчинені сторонами у формі єдиного документа. Окрім того, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Короткий зміст постанови Верховного Суду від 04.12.2019

Постановою Верховного Суду від 04.12.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 зі справи № 910/15714/18 - скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог приватного підприємства "Ротен" щодо 254 511,70 грн. інфляційних втрат та передано справу в цій частині на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції

- враховуючи зміст частини першої статті 181 ГК України, якою визначено, що договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, та з огляду на приписи статті 654 ЦК України, яка встановлює, що зміна договору має бути вчинена в такій самій формі, що й договір, до якого вносяться такі зміни , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що зміни до Договору №15, який викладено у письмовій формі та, крім того, саме у формі єдиного документу, також мали бути вчинені сторонами у формі єдиного документа ;

- водночас суд апеляційної інстанції встановивши, що на підтвердження факту зміни сторонами умов договору відповідачем надано лист від 27.04.2017, яким відповідач запропонував позивачеві внести зміни до договору щодо строку виконання зобов`язання за ним, встановивши граничний строк оплати до 01.06.2017, та лист позивача від 11.05.2017, яким позивач погодив таку пропозицію, не підписані всіма уповноваженими представниками сторін, а саме, первісним кредитором, новим кредитором та боржником, а також не завірені їх печатками, дійшов обґрунтованого висновку, що зміни не були вчинені сторонами у формі єдиного документа, а тому хибним є довід відповідача про те, що строк дії Договору № 15 було продовжено;

- відтак, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про порушення відповідачем грошового зобов`язання за Договором № 15 в частині його вчасної сплати;

Також, постанова суду касаційної інстанції в частині правомірності нарахування інфляційних нарахувань на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України містить наступні вказівки:

(1) судом апеляційної інстанції встановлено, що 24.05.2017 відповідач здійснив оплату 11 516366,69 грн., що є еквівалентом 423 224 долара США за курсом, визначеним умовами договору;

(2) відтак, перерахунок еквіваленту до іноземної валюти на день фактичної сплати коштів не змінювався від того, який був зазначений на момент укладення договору;

(3) відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат для правильного вирішення даного судового спору апеляційному суду необхідно було встановити:

- чи встановлений укладеною між сторонами редакцією Договору № 15 порядок застосування еквіваленту іноземної валюти на день виконання грошового зобов`язання;

- чи визначені формули, які б регулювали визначення розміру грошових зобов`язань у випадку збільшення/зменшення курсу долара США;

- чи мав відповідач право на коригування грошового зобов`язання відповідно до курсу валюти встановленого на день оплати грошового зобов`язання;

- враховуючи ці наведені обставини визначити у якій валюті фактично укладений договір; та чи має у такому випадку позивач, право на застосування до відповідача відповідальності на підставі статті 625 Цивільного кодексу України шляхом стягнення інфляційних втрат у зв`язку з порушенням останнім грошового зобов`язання за договором.

(4) проте апеляційним господарським судом цього зроблено не було. Отже висновок апеляційного господарського суду про те, що інфляційні втрати не підлягають стягненню, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти - є передчасним.

З огляду на наведене, суд касаційної інстанції, скеровуючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зазначив, що при вирішенні даного спору в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача у розмірі 254 511,70 грн. суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому постанова апеляційного господарського суду зі справи підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача у розмірі 254 511,70 грн. як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права, а справа в цій частині підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Отже, постанова суду касаційної інстанції містить вказівки, які в силу ст. 316 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи в частині відмови у задоволенні позовних вимог приватного підприємства "Ротен" щодо 254 511,70 грн. інфляційних втрат.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/15714/18 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Ротен" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 розподілено колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019, справу №910/15714/18 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Ротен" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю., призначено її до розгляду в судовому засіданні 30.01.2020 з викликом учасників справи, встановлено учасникам справи строк на подання заяв та клопотань (ухвала отримана позивачем згідно поштового повідомлення про вручення 7904089203807, а відповідачем - 0160208088090).

30.01.2020 розгляд справи №910/15714/18 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Ротен" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 - не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. на навчанні для підвищення кваліфікації у Національній школі суддів України в період з 27.01.2020 по 31.01.2020.

У зв`язку з перебуванням 03.02.2020 судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити призначення справи та її розгляд у визначеному складі колегії суддів - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 03.02.2020, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В., вказаною колегією справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 20.02.2020, про що постановлено ухвалу від 03.02.2020.

20.02.2020 розгляд справи №910/15714/18 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Ротен" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 - не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) на лікарняному з 17.02.2020 по 27.02.2020 включно.

З метою здійснення подальшого розгляду справи №910/15714/18 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Ротен" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2019, справа призначена до розгляду визначеним складом суду в судовому засіданні 26.03.2020, про що постановлено ухвалу від 28.02.2020.

26.03.2020 судове засідання у справі не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. на лікарняному, а також запровадженим законодавчо карантином. У зв`язку з наведеним справа призначена до розгляду визначеним складом суду в судовому засіданні 14.05.2020, про що постановлено ухвалу від 30.03.2020, яка надіслана учасникам спору у встановленому порядку.

Судове засідання у справі, призначене на 14.05.2020, підлягає перенесенню на іншу дату у зв`язку з запровадженим законодавчо карантином та вжиттям обмежувальних заходів, внаслідок чого справа підлягає призначенню до розгляду в судовому засіданні на 11.06.2020 визначеним складом суду, про що постановлено відповідну ухвалу від 14.05.2020, яка отримана позивачем згідно рекомендованого поштового відправлення 7904089520314, а відповідачем - згідно рекомендованого поштового відправлення 0160207575663.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №910/15714/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 11.06.2020 для розгляду справи №910/15714/18 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Ротен" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 справу №910/15714/18 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Ротен" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 прийнято до провадження колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю., розгляд справи ухвалено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 розгляд справи відкладено на 25.06.2020 у зв`язку з задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи, яка надіслана учасникам спору у встановленому порядку.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 25.06.2020 представники позивача та відповідача - не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника відповідача засобами електронного зв`язку з застосуванням кваліфікованого електронного підпису, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неможливістю представників відповідача бути присутнім в даному судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатні обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, а також містять і письмові позиції учасників справи щодо спірних правовідносин, дійшов висновку, що неподання відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не є перешкодою для розгляду справи, що узгоджується з приписами ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатні обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, а також містять і письмові позиції учасників справи щодо спірних правовідносин, учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників спору в судове засідання обов`язковою не визнавалась, дійшов висновку, що неявка представників учасників спору в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги та справи, у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні, у зв`язку з чим заявлене відповідачем клопотання відхиляється як необґрунтоване.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 14.02.2017 між відповідачем - ТОВ Агро Маркетинг Груп (у тексті договору - новий кредитор), позивачем - ПП Ротен (у тексті договору - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сингента" (далі - ТОВ "Сингента"; у тексті договору - боржник) було укладено Договір №15, згідно з пунктом 1.1 якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги боргу в сумі 11 516 366,69 грн., що є еквівалентом 423 224,68 долара США, яке він має згідно з договором №257/К від 01.12.2016, укладеним між первісним кредитором та боржником (надалі - основний договір), а новий кредитор приймає право вимоги частини боргу, належне первісному кредитору за основним договором. Загальна сума заборгованості за основним договором боржника перед первісним кредитором на дату підписання цього договору становить 11 516366,69 грн., що є еквівалентом 423 224,68 долара США.

Укладений між сторонами у справі та ТОВ "Сингента" правочин за своїм змістом та правовою природою є договором відступлення права вимоги (цесії), на підставі якого старий кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується їх оплатити.

Відповідно до пункту 2.1 Договору № 15 за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі 11 516 366,69 грн., що є еквівалентом 423 224,68 долара США (погоджений курс 27,211 грн./1 дол. США).

У пункті 2.2 Договору № 15 сторони погодили, що новий кредитор зобов`язується протягом 30-ти банківських днів після підписання цього договору перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок первісного кредитора грошову суму, визначену у пункті 2.1 цього договору. Допускається проведення розрахунків в інший спосіб, передбачений законодавством.

Згідно з пунктом 5.1 Договору № 15, у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (пункт 6.1 Договору № 15).

Відповідно до пункту 2.2 Договору № 15, відповідач був зобов`язаний оплатити за відступлене право вимоги не пізніше 29.03.2017.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідач перерахував позивачеві грошові кошти за відступлене право вимоги у розмірі 11 516 366,69 грн. лише 24.05.2017, що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача.

Пунктом 10.4 договору сторони погодили, що будь-які зміни та доповнення до договору є його невід`ємною частиною та мають силу лише в тому випадку, якщо вони оформлені в письмовому вигляді і підписані всіма уповноваженими представниками сторін та завірені мокрими печатками, якщо інше не обумовлено договором.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Як зазначалось вище, суд касаційної інстанції у постанові від 04.12.2019, скеровуючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зазначив, що при вирішенні даного спору в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача у розмірі 254 511,70 грн. суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому постанова апеляційного господарського суду зі справи підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача у розмірі 254 511,70 грн. як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права, а справа в цій частині підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Отже, постанова суду касаційної інстанції містить вказівки, які в силу ст. 316 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи в частині відмови у задоволенні позовних вимог приватного підприємства "Ротен" щодо 254 511,70 грн. інфляційних втрат, і суд апеляційної інстанції здійснює відповідний перегляд рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог приватного підприємства "Ротен" щодо 254 511,70 грн. інфляційних втрат.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами у даній справі, колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами у справі та ТОВ "Сингента" правочин за своїм змістом та правовою природою є договором відступлення права вимоги (цесії), на підставі якого старий кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується їх оплатити.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Цей договір може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. У такому випадку на відносини цесії поширюється положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога немає особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, укладення ПП "Ротен", ТОВ "Сингента" та ТОВ "АМГ" вищевказаного договору було спрямоване на отримання останнім права вимоги до боржника та обов`язку здійснити його оплату позивачу у встановлений договором строк.

За приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З урахуванням наведеного, враховуючи зміст частини першої статті 181 Господарського кодексу України, якою визначено, що договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, та з огляду на приписи статті 654 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що зміна договору має бути вчинена в такій самій формі, що й договір, до якого вносяться такі зміни , слід дійти висновку, що зміни до Договору №15, який викладено у письмовій формі та, крім того, саме у формі єдиного документу, також мали бути вчинені сторонами у формі єдиного документа . Водночас, на підтвердження факту зміни сторонами умов договору відповідачем надано лист від 27.04.2017, яким відповідач запропонував позивачеві внести зміни до договору щодо строку виконання зобов`язання за ним, встановивши граничний строк оплати до 01.06.2017, та лист позивача від 11.05.2017, яким позивач погодив таку пропозицію, не підписані всіма уповноваженими представниками сторін, а саме, первісним кредитором, новим кредитором та боржником, а також не завірені їх печатками, а тому відповідні зміни не були вчинені сторонами у формі єдиного документа, а тому хибним є довід відповідача про те, що строк дії Договору № 15 було продовжено.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 524 зазначеного Кодексу зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини 1 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина 2 статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Так, у п. 2.2. договору сторони погодили, що новий кредитор зобов`язується протягом 30-ти банківських днів після підписання цього договору перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок первісного кредитора грошову суму, визначену у п. 2.1 цього договору, а саме: за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі 11 516 366,69 грн., що є еквівалентом 423 224,68 долара США (погоджений курс 27,211 грн./1 дол. США).

Тобто, за умовами договору, відповідач зобов`язався виконати свої грошове зобов`язання перед позивачем щодо перерахування грошових коштів за відступлене право вимоги у сумі 11 516 366,69 грн., що є еквівалентом 423 224,68 доларів США, у строк до 29.03.2017, чого ним здійснено у обумовлений та узгоджений двосторонньо строк (як істотної умови господарського договору) - не було, чим допущено порушення свого грошового зобов`язання перед позивачем, що є підставою для застосування до відповідача наслідків згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, а саме відповідальності, обумовленої статтею 625 Цивільного кодексу України, зокрема, сплата інфляційних втрат від знецінення грошових коштів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції під час нового розгляду справи в частині позовних вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 254 511,70 грн., 24.05.2017 відповідач здійснив оплату 11 516366,69 грн., що є еквівалентом 423 224 долара США за курсом, визначеним умовами договору (пункт 2.1 Договору № 15), а відтак, перерахунок еквіваленту до іноземної валюти на день фактичної сплати коштів не змінювався від того, який був зазначений на момент укладення договору.

При цьому, суд апеляційної інстанції, на виконання вказівок Верховного Суду, висловлених у постанові від 04.12.2019, дослідив умови Договору № 15 та встановив, що укладеною між сторонами редакцією Договору № 15 не встановлено саме порядок застосування еквіваленту іноземної валюти на день виконання грошового зобов`язання, а визначено лише те, що перерахуванню підлягає сума у розмірі 11 516 366,69 грн., що є еквівалентом 423 224,68 долара США (погоджений курс 27,211 грн./1 дол. США), тобто, між сторонами погоджено грошове зобов`язання саме у гривневому розмірі 11 516 366,69 грн., як і його виконання у гривневому розмірі, а визначення його еквіваленту у доларовому вираженні не породжує у сторін договору саме грошових зобов`язань саме у доларовому еквіваленті, що узгоджується і з приписами статті 533 Цивільного кодексу України.

Також, суд апеляційної інстанції, на виконання вказівок Верховного Суду, висловлених у постанові від 04.12.2019, дослідив умови Договору № 15 та встановив, що між сторонами редакцією Договору № 15 не встановлено визначених формул, які б регулювали визначення розміру грошових зобов`язань у випадку збільшення/зменшення курсу долара США, адже використання іноземною валюти у розрахунках допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, зокрема згідно Закону України Про валюту і валютні операції , ч. 1 ст. 5 якого визначено, що гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків.

При цьому, частиною 2 наведеної статті встановлено перелік операцій, при яких допускаються розрахунки в іноземній валюті, у гривні, а також у банківських металах, а саме за: 1) операціями зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору прибутків, доходів (у тому числі дивідендів) та інших коштів, одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій; 2) операціями банків з надання банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії; 3) операціями з надання фінансових послуг, визначених пунктами 1-5 частини другої та частиною третьою статті 9 цього Закону, що надаються небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв`язку, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій; 4) операціями з розміщення, виплати грошового доходу та погашення облігацій, казначейських зобов`язань України, номінованих в іноземній валюті, якщо це передбачено проспектом цінних паперів (умовами їх розміщення); 5) операціями з купівлі-продажу державних цінних паперів, номінованих в іноземній валюті, якщо ініціатором або отримувачем за такою валютною операцією є банк; 6) іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та (або) нормативно-правовими актами Національного банку України.

Проте, розрахунки між сторонами Договору № 15 не відносяться до переліку операцій, визначених ч. 2 ст. 5 Закону України Про валюту і валютні операції , у зв`язку з чим на грошове зобов`язання відповідача за вказаним договором № 15, вираженим у гривні і яке підлягає виконанню саме у гривні (11 516 366,69 грн.), розповсюджується правовий режим статті 625 Цивільного кодексу України внаслідок допущеного відповідачем прострочення виконання такого зобов`язання у гривні, і обумовлені як законом, так і Договором підстави для застосування до грошового зобов`язання відповідача перед позивачем правової природи доларової валюти розрахунку - відсутні, а відповідач не має прав на коригування грошового зобов`язання відповідно до курсу валюти встановленого на день оплати грошового зобов`язання, оскільки як встановлено вище, укладеною між сторонами редакцією Договору № 15 не встановлено саме порядок застосування еквіваленту іноземної валюти на день виконання грошового зобов`язання, а визначено лише те, що перерахуванню підлягає сума у розмірі 11 516 366,69 грн., що є еквівалентом 423 224,68 долара США (погоджений курс 27,211 грн./1 дол. США), тобто, між сторонами погоджено грошове зобов`язання саме у гривневому розмірі 11 516 366,69 грн., як і його виконання у гривневому розмірі, а визначення його еквіваленту у доларовому вираженні не породжує у сторін договору саме грошових зобов`язань саме у доларовому еквіваленті, що узгоджується і з приписами статті 533 Цивільного кодексу України.

Крім того, умовами укладеного між сторонами Договору не передбачено права відповідача на здійснення в односторонньому порядку відповідного коригування грошового зобов`язання, вираженого у гривні з огляду на певний курс доларового показника. Крім того, слід зазначити, що доларовий показник - не є сталим і змінюється кожний день, а також встановлюється як Національним банком України, так і іншими банками в порядку, визначеному Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженим постановою правління НБУ від 12.11.2003 № 496 (чинне на момент укладення відповідного договору), і в подальшому - згідно Постанови правління НБУ Про деякі питання встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та внесення змін до Класифікатора іноземних валют та банківських металів 19.07.2018 № 80, і умовами Договору сторонами також не погоджено ні формули застосування відповідного курсу, як не погоджено і за показником якої банківської установи має застосовуватись відповідний курс.

Таким чином, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи в частині перегляду рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог приватного підприємства "Ротен" щодо 254 511,70 грн. інфляційних втрат, дійшов висновку, що між сторонами Договору погоджено грошове зобов`язання, виражене у гривні, - 11 516 366,69 грн., як узгоджено і його виконання у гривневому розмірі (п. 2.1, п. 2.2 Договору), що узгоджується з приписами ст. 533 Цивільного кодексу України, і за наслідками апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлене допущене відповідачем прострочення його виконання .

Отже, оскільки за умовами договору сума платежу визначена у гривні в еквіваленті до іноземної валюти і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов`язання.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.09.2019 у справі № 910/15991/18.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення показників інфляційних втрат щодо сум, строків та ставок нарахувань, встановив, що позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання в сумі 11 516 366,69 грн. за повні місяці квітень 2017 та травень 2017 року, у зв`язку з чим розрахунок інфляційних втрат в сумі 254 511,70 грн. є документально обгрунтованим та арифметично вірним, і з яким суд апеляційної інстанції погоджується.

Таким чином, перевіривши розрахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача 254 511,70 грн. інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність заявлених вимог позивача у наведеній частині, у зв`язку з чим вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.

В іншій частині рішення місцевого суду не оскаржується і не переглядається судом апеляційної інстанції, оскільки Постановою Верховного Суду від 04.12.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 зі справи № 910/15714/18 - скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог приватного підприємства "Ротен" щодо 254 511,70 грн. інфляційних втрат та передано справу саме в цій частині на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд, керуючись ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку в частині відмови у задоволенні позовних вимог приватного підприємства "Ротен" щодо стягнення 254 511,70 грн. інфляційних втрат з прийняттям нового рішення в цій частині, а саме: про задоволення позовних вимог приватного підприємства "Ротен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп" в частині стягнення 254 511,70 грн. інфляційних втрат.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: за подачу позову та за подачу апеляційної скарги в частині спірної суми (254 511,70 грн. інфляційних втрат) судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ротен" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 у справі №910/15714/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 254 511,70 грн. інфляційних втрат - скасувати.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 у справі №910/15714/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог приватного підприємства "Ротен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп" про стягнення 254 511,70 грн. інфляційних втрат - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 4, кабінет 302; ідентифікаційний код 39435221) на користь Приватного підприємства "Ротен" (79040, Львівська обл., місто Львів, вул. Городоцька, буд. 359; ідентифікаційний код 36874438) 254 511 (двісті п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот одинадцять) грн. 70 грн. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 4, кабінет 302; ідентифікаційний код 39435221) на користь Приватного підприємства "Ротен" (79040, Львівська обл., місто Львів, вул. Городоцька, буд. 359; ідентифікаційний код 36874438) 5 726 (п`ять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 52 коп. судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді першої інстанції та 8 589 (вісім тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 78 коп. судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Матеріали справи №910/15714/18 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши останньому видати накази на виконання даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту постанови: 01.07.2020.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

Є.Ю. Шаптала