Рішення

від 02.07.2020 по справі 905/876/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.07.2020 Справа № 905/876/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Юрлагіній В.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська фруктова компанія» , м.Маріуполь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління громадського харчування та торгівлі» , м.Маріуполь

про стягнення 125553,74грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

У судовому засіданні 09.06.2020 оголошувалась перерва до 02.07.2020

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Азовська фруктова компанія , м.Маріуполь, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Управління громадського харчування та торгівлі , м.Маріуполь про стягнення боргу в розмірі 125553,74грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №220519 від 22.05.2019 внаслідок чого просить суд стягнути з відповідача борг.

Ухвалою суду від 15.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/876/20; справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.06.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 02.07.2020.

У судові засідання представник позивача не з`явився; про місце, час та дату слухання справи відповідач був повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу.

У судові засідання представник відповідача не з`явився; про місце, час та дату слухання справи відповідач був повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу. Про поважність причин неявки суд не повідомлено, відзив на позов та документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надані.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020, внесено зміни до розділу XІ Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України та продовжено процесуальні строки, в тому числі, на подання відзиву та розгляд справи по суті - на строк дії такого карантину.

Проте, за змістом даного Закону відсутня заборона на розгляд справи по суті судом у випадку наявності необхідних для розгляду спору документів.

Виходячи з того, що відповідач обізнаний з фактом відкриття провадження у даній справі, про що свідчать поштові повідомлення, приймаючи до уваги, що від відповідача заяв щодо необхідності надання додаткового терміну на підготовку своєї правової позиції по суті спору, неможливості розгляду спору в період дії карантину, на адресу суду не надходило, а також враховуючи достатність зібраних по справі доказів, згідно ст.165 Господарського процесуального кодексу України суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог.

Суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, господарський суд встановив наступне.

22.05.2019 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовська фруктова компанія» (постачальник) та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Управління громадського харчування та торгівлі» (покупець) укладено договір поставки №220519 (договір), за умовами якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується приймати та оплатити товар відповідно до умов договору (п.1.1 договору).

Згідно з п.1.2. договору, асортимент, кількість, ціна одиниці товару визначається в видаткових накладних на передачу товару у відповідності до узгодженої сторонами заявки покупця.

Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника або покупця або автомобільним транспортом третьої особи (п.3.1. договору).

Відповідно до п.3.2. договору, датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткових накладних на товар.

Загальна сума договору складається із сум видаткових накладних, відповідно до яких біла здійснена поставка за даним договором (п. 2.1. договору).

Оплата за поставлений товар проводиться покупцем безготівковим шляхом, на протязі 7 календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Датою отримання товару вважається дата підписання видаткової накладної покупцем (п. 2.2. договору).

Відповідно до п.8.1. договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 21 травня 2020 року. Після закінчення терміну дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік (п. 8.1. договору).

На підтвердження обставин щодо поставки відповідачу товару (продуктів харчування), позивач надав до матеріалів справи видаткові накладні: №292 від 28.10.2019 на суму 3344,32грн, №293 від 28.10.2019 на суму 701,10грн, №294 від 28.10.2019 на суму 3372,30грн, №295 від 28.10.2019 на суму 2094,90грн, №296 від 28.10.2019 на суму 2318,22грн, №297 від 28.10.2019 на суму 6387,00грн, №298 від 28.10.2019 на суму 4711,80грн, №299 від 28.10.2019 на суму 11433,59грн, №300 від 28.10.2019 на суму 2358,54грн, №305 від 31.10.2019 на суму 4967,04грн, №310 від 04.11.2019 на суму 3718,50грн, №311 від 04.11.2019 на суму 1633,80грн, №312 від 04.11.2019 на суму 2878,36грн, №313 від 04.11.2019 на суму 4174,92грн, №314 від 04.11.2019 на суму 1735,98грн, №315 від 04.11.2019 на суму 5617,54грн, №316 від 04.11.2019 на суму 3880,44грн, №317 від 04.11.2019 на суму 4427,94грн, №318 від 04.11.2019 на суму 7021,75грн, №319 від 04.11.2019 на суму 3403,78грн, №358 від 08.12.2019 на суму 8343,00грн, №364 від 12.12.2019 на суму 4946,40грн, №365 від 13.12.2019 на суму 7823,16грн, №371 від 18.12.2019 на суму 4693,80грн, №373 від 19.12.2019 на суму 2217,47грн, №376 від 21.12.2019 на суму 5544,00грн, №53 від 06.02.2020 на суму 4788,00грн, №65 від 13.02.2020 на суму 7314,17грн, №87 від 25.02.2020 на суму 3317,10грн, №95 від 27.02.2020 на суму 5765,40грн, №96 від 27.02.2020 на суму 11328,00грн, №107 від 03.03.2020 на суму 11712,90грн, №118 від 11.03.2020 на суму 9137,10грн, на загальну суму 167112,32грн, які підписані обома сторонами без заперечень та зауважень.

10.04.2020 покупець повернув постачальнику товар на суму 1848,00грн, що підтверджується накладною повернення постачальнику №1255, наявною в матеріалах справи та підписаною обома сторонами за договором без заперечень та зауважень.

Факт постачання товару відповідачу також підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними та податковими накладними на відповідні партії товару.

Відповідач частково сплатив за отриманий товар, що підтверджено банківськими виписками, в результаті чого не сплаченою залишилась сума у розмірі 125553,74грн.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором не спростований.

Позивач надав в матеріали справи Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.03.2020 по 23.04.2020, за даними якого за відповідачем рахується заборгованість на користь позивача у розмірі 125553,74грн. Даний акт підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

З врахуванням викладеного, судом прийнято до уваги та надано оцінку відповідному акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.03.2020 по 23.04.2020, вказане свідчить про визнання відповідачем суми боргу в розмірі 125553,74грн.

На підставі зазначеного, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача боргу у розмірі 125553,74грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст договору поставки №220519 від 22.05.2019, який укладений між позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 693 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач встановлений договором обов`язок по оплаті отриманого товару у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, належних і допустимих доказів виконання в повному обсязі своїх обов`язків за договором поставки №220519 від 22.05.2019 не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська фруктова компанія» , м.Маріуполь до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління громадського харчування та торгівлі» , м.Маріуполь про стягнення боргу у розмірі 125553,74грн.

Судовий збір, у відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає віднесенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 46, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська фруктова компанія» , м.Маріуполь до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління громадського харчування та торгівлі» , м.Маріуполь про стягнення 125553,74грн, задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління громадського харчування та торгівлі» (87506, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Свободи, 20, код ЄДРПОУ 37793266) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська фруктова компанія» (87512, Донецька обл., м.Маріуполь, бульвар Шевченка, буд.343, кв.49, код ЄДРПОУ 38755724) борг у розмірі 125553,74грн, а також судовий збір в сумі 2102,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено та підписано 02.07.2020.

Суддя Г.Є. Курило