Рішення

від 03.07.2020 по справі 910/302/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.07.2020Справа № 910/302/20

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент"

(77422, Івано-Франківська обл., Тисменицький район, с. Ямниця; ідентифікаційний код: 00292988)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетомікс"

(02068, м. Київ, просп. Григоренка, буд. 5 А; ідентифікаційний код: 36971685)

про стягнення 144 686,18 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетомікс" (далі - відповідач) про стягнення 144 686,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 382/10-15 ВН про продаж продукції від 06.11.2015, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 144 686,18 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

27.01.2020 (надіслана засобами поштового зв`язку у встановлений судом строк) до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява з усунутими недоліками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача (ідентифікаційний код 36971685) є: 02068, м. Київ, просп. Григоренка, буд. 5 А.

На зазначену адресу судом відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 03.02.2020 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

14.02.2020 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 11.02.2020 поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали суду від 03.02.2020).

Таким чином, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Суд звертає увагу, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальний строк, зокрема, судового розгляду справи продовжується на строк дії такого карантину.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

06.11.2015 між Приватним акціонерним товариством "Івано-Франківськцемент" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетомікс" (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір № 382/10-15 ВН про продаж продукції (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується систематично постачати і передавати у власність покупцю будівельні матеріали (товар), а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору предметом постачання є цемент в асортименті.

За умовами п. 2.1 Договору асортимент, кількість та терміни відвантаження кожної окремої партії товару визначає покупець разом з продавцем шляхом подання і прийняття до виконання письмових заявок (при відвантаженні залізницею) чи видачі довіреності (при поставці на умовах самовивозу ).

У відповідності до пунктів 2.2, 2.3 Договору перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару перевізнику. Перехід ризиків на товар відбувається в момент передачі товару перевізнику.

Приймання товару по кількості та якості проводиться відповідно до вимог інструкцій П-6, П-7, Статуту залізниць, Правил перевезення вантажів (п. 2.4 Договору).

За змістом п. 3.1 Договору ціни на товар та час їх дії будуть встановлюватись продавцем шляхом видачі покупцю рахунків на оплату та накладних на товар. Здійснення оплати або подання заявки на відвантаження із вказанням номеру рахунку свідчитиме про згоду покупця із запропонованою продавцем ціною.

Відповідно до п. 3.3 Договору при відвантаженні товару залізницею всі витрати, понесені продавцем у зв`язку із завантаженням та відправкою вагона, оплачує покупець згідно з наданими документами (рахунок-фактура, залізнична квитанція або платіжна вимога).

Згідно з п. 4.1 Договору покупець оплачує замовлений товар до моменту його відвантаження продавцем.

Дія даного Договору встановлюється з дня його підписання сторонами до 31 грудня 2017 року. Дія Договору може бути продовжена шляхом підписання додаткової угоди (пункт 7.1 Договору).

18.11.2016 сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди п. 4.1 Договору викласти в наступній редакції: Покупець зобов`язується оплатити отриманий товар шляхом 100% попередньої оплати готівкою або по перерахунку. Продавець має право відвантажити замовлений покупцем товар без попередньої оплати з обов`язковою оплатою покупцем отриманого товару не пізніше 14-ти календарних днів з моменту відвантаження .

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату: № 1092 від 01.02.2017 на суму 316 926,97 грн; № 1366 від 09.02.2017 на суму 316 926,97 грн; № 1606 від 16.02.2017 на суму 435 529,30 грн; № 2052 від 24.02.2017 на суму 333 126,97 грн; № 15038 від 18.08.2017 на суму 250 164,65 грн; № 16532 від 06.09.2017 на суму 372 006,97 грн; № 17344 від 14.09.2017 на суму 241 524,65 грн.

Відповідач, у свою чергу, звертався до позивача із заявками про відвантаження цементу відповідно до умов Договору та вказаних рахунків, а саме: № 22 від 01.02.2017, №23 від 09.02.2017, № 24 від 16.02.2017, № 25 від 24.02.2017, № 35 від 18.08.2017, № 36 від 06.09.2017, № 37 від 14.09.2017.

Позивачем зі свого боку було складено, підписано та скріплено печатками видаткові накладні на загальну суму 2 208 177,42 грн, а саме: № 2380 від 03.02.2017 на суму 102 314,58 грн; № 2381 від 03.02.2017 на суму 102 379,82 грн; № 2383 від 03.02.2017 на суму 101 857,82 грн; № 3141 від 11.02.2017 на суму 104 076,32 грн; № 3142 від 11.02.2017 на суму 103 162,82 грн; № 3143 від 11.02.2017 на суму 102 640,82 грн; № 3886 від 18.02.2017 на суму 106 992,32 грн; № 3887 від 18.02.2017 на суму 106 114,82 грн; № 3889 від 18.02.2017 на суму 106 654,82 грн; № 3890 від 18.02.2017 на суму 106 384,82 грн; № 5206 від 25.02.2017 на суму 108 903,32 грн; № 5207 від 25.02.2017 на суму 106 695,32 грн; № 5208 від 25.02.2017 на суму 103 245,32 грн; № 40064 від 19.08.2017 на суму 121 302,32 грн; № 40065 від 19.08.2017 на суму 121 696,08 грн; № 43463 від 07.09.2017 на суму 122 208,32 грн; № 43464 від 07.09.2017 на суму 121 272,32 грн; № 43465 від 07.09.2017 на суму 123 144,32 грн; № 45200 від 15.09.2017 на суму 118 186,82 грн; № 45201 від 15.09.2017 на суму 118 944,32 грн.

Факт передачі товару відповідачу (особі, вказаній у заявках відповідача на відвантаження товару) підтверджується залізничними накладними: № 35533199 від 03.02.2017, № 35533124 від 03.02.2017, № 35533132 від 03.02.2017, № 35650639 від 11.02.2017, № 35650571 від 11.02.2017, № 35650597 від 11.02.2017, № 35756568 від 17.02.2017, № 35756477 від 17.02.2017, № 35756485 від 17.02.2017, № 35756550 від 17.02.2017, № 35873678 від 25.02.2017, № 35873736 від 25.02.2017, № 35873694 від 25.02.2017, № 38782868 від 19.08.2017, № 38782785 від 19.08.2017, № 39072152 від 07.09.2017, № 39072111 від 07.09.2017, № 39072160 від 07.09.2017, № 39195839 від 15.09.2017, № 39195771 від 15.09.2017.

Як зазначає позивач, відповідачем було частково виконано своє зобов`язання з оплати вартості поставленого ним товару та послуг по перевезенню вантажу залізницею на загальну суму 2 063 491,24 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями меморіальних ордерів: № 1001 від 09.02.2017 на суму 300 000,00 грн, № 1025 від 17.02.2017 на суму 400 000,00 грн, № 1045 від 24.02.2017 на суму 300 000,00 грн, № 1291 від 25.07.2017 на суму 10 000,00 грн, № 1315 від 02.08.2017 на суму 20 000,00 грн, №1362 від 18.08.2017 на суму 220 164,65 грн, № 1402 від 06.09.2017 на суму 372 006,97 грн, № 1432 від 14.09.2017 на суму 241 524,65 грн, № 1573 від 10.01.2018 на суму 40 000,00 грн, № 12 від 27.03.2018 на суму 20 000,00 грн, № 1624 від 17.05.2018 на суму 20 000,00 грн, №1633 від 05.06.2018 на суму 10 000,00 грн, № 1636 від 15.06.2018 на суму 15 000,00 грн, №1646 від 06.07.2018 на суму 15 000,00 грн, № 1649 від 13.07.2018 на суму 10 000,00 грн, №1651 від 20.07.2018 на суму 10 000,00 грн, № 1658 від 26.07.2018 на суму 10 000,00 грн, №1666 від 06.08.2018 на суму 10 000,00 грн, № 1669 від 17.08.2018 на суму 10 000,00 грн, №1694 від 19.10.2018 на суму 10 000,00 грн, № 1701 від 07.11.2018 на суму 10 000,00 грн, №1714 від 22.12.2018 на суму 5 000,00 грн, з урахуванням початкового сальдо на користь відповідача 4 794,97 грн (відповідно до розрахунку заборгованості позивача).

З огляду на те, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 144 686,18 грн заборгованості за Договором.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні норм статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем відповідно до заявок відповідача на відвантаження товару за Договором на загальну суму 2 208 177,42 грн (з урахуванням вартості послуг по перевезенню вантажу залізницею), що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та факт прийняття товару відповідачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи залізничні накладні з відмітками вантажоодержувача про отримання товару, що відповідачем при розгляді справи не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення п. 4.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 до Договору, обов`язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару та послуг по перевезенню вантажу залізницею мав бути виконаний не пізніше чотирнадцяти календарних днів з моменту відвантаження.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд встановив факт часткової оплати відповідачем вартості поставленого позивачем товару на загальну суму 2 063 491,24 грн, доказів оплати відповідачем повної вартості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за Договором в розмірі 144 686,18 грн.

Судовий збір у розмірі 2 170,29 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетомікс" (02068, м. Київ, просп. Григоренка, буд. 5 А; ідентифікаційний код: 36971685) на користь Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" (77422, Івано-Франківська обл., Тисменицький район, с. Ямниця; ідентифікаційний код: 00292988) заборгованість в розмірі 144 686 (сто сорок чотири тисячі шістсот вісімдесят шість) грн 18 коп. та судовий збір у розмірі 2 170 (дві тисячі сто сімдесят) грн 29 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" та підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.07.2020

Суддя О.В. Нечай