Рішення

від 24.06.2020 по справі 910/11116/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2020Справа № 910/11116/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Свириденко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Державного підприємства "Енергоринок"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча

компанія "Енергоатом"

про визнання недійсним одностороннього правочину

За участі представників учасників справи згідно протоколу

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про визнання недійсним одностороннього правочину.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі № 910/11116/19 призначено на 16.09.19.

04.09.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Також 12.09.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні 16.09.2019 представники сторін надали усні пояснення у справі, від відповідача надійшло усне клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з підготовкою заперечень на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 було відкладено розгляд справи на 15.10.2019.

У судовому засіданні 15.10.2019 представники сторін надали пояснення по справі, крім того представник відповідача не заперечував про перехід до розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі та оголошено перерву в судовому засіданні до 04.11.2019.

Згідно розпорядження в.о. керівника апарату Господарського суду від 21.11.2019 №05-23/2865, в зв`язку з лікарняним судді Алєєвої І.В., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/11116/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2019 справу №910/11116/19 21.11.2019 передано для розгляду судді Лиськову М.О..

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/11116/19 від 22.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.12.2019.

Протокольною ухвалою суду від 22.01.2020 підготовче провадження у справі відкладено на 19.02.2020.

19.02.2020 року судове засідання з розгляду справи не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Лиськова М.О. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 року розгляд справи призначено на 11.03.2020.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 судом, відповідно до статті 185 ГПК України, оголошено про закриття підготовчого провадження та призначено справу № 910/11116/19 до судового розгляду по суті на 08.04.2020.

08.04.2020 року судове засідання з розгляду справи не відбулось.

Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами та доповненнями), установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на усій території України карантин.

Ухвалою Господарського суду від 12.05.2020 призначено судове засідання у справі на 27.05.2020.

26.05.2020 від представника позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

27.05.2020 в судове засідання з`явився представник відповідача, представник позивача в судове засідання не з`явився. Судом задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи. Суд ухвалив відкласти розгляд справи по суті на 24.06.2020.

24.06.2020 представником Державного підприємства "Енергоринок" подано до суду додаткові пояснення по справі.

В судове засідання, призначене на 24.06.2020 з`явились представники сторін. Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення. Представник відповідача заперечив щодо задоволення позову та просив суд відмовити в його задоволенні.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 24.06.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

08.08.2019 на адресу державного підприємства Енергоринок (далі - ДП Енергоринок або Позивач) надійшла заява державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (далі - ДП НАЕК Енергоатом , Відповідач або Компанія) від 08.08.2019 №10760/04 про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (далі - Заява про зарахування або Заява).

Відповідно до зазначеної Заяви, станом на 02.08.2019 ДП НАЕК Енергоатом має заборгованість перед ДП Енергоринок у розмірі 27 936 977,23 грн. за куповану у червні 2019 року електричну енергію для заповнення Ташлицької ГАЕС за договором від 18.05.2001 №698/05-НАЗК/640/01 (далі -Договір).

В той же час, за твердженням позивача, ДП Енергоринок має заборгованість перед ДП НАЕК Енергоатом за Договором за товарну продукцію червня 2019 року у сумі 2 501 622 147,48 грн.

Так, відповідної до Заяви Відповідач вважає припиненим зобов`язання у розмірі 27936977,23 грн. щодо сплати боргу ДП НАЕК Енергоатом перед ДП Енергоринок за куповану у червні 2019 року електричну енергію для заповнення Ташлицької ГАЕС за Договором, шляхом зарахування боргу ДП Енергоринок перед ДП НАЕК Енергоатом за відпущену Компанією товарну продукцію у червні 2019 року за Договором. За результатами проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість ДП Енергоринок перед ДП НАЕК Енергоатом за Договором за товарну продукцію червня 2019 року складає 2 473 685 170,25 грн.

ДП Енергоринок у відповідь на вищезазначену Заяву надіслано лист №01/44-16114, яким повідомило, що заперечує проти припинення зобов`язання шляхом зарахування однорідних вимог за куповану ДП НАЕК Енергоатом електроенергію, оскільки це порушує законодавство України. Докази направлення листа ДП Енергоринок від 14.08.2019 №01/44-16114 (опис вкладення та фіскальний чек) на адресу ДП НАЕК Енергоатом містяться в матеріалах справи

В обґрунтування позову Позивач вказує, що подана Відповідачем Заява за своєю правовою природою є одностороннім правочином, що суперечить Закону України Про електроенергетику (діяв до 01.07.2019), Закону України Про ринок електричної енергії та не відповідає вимогам ст. 601 ЦК України.

Зокрема позивач зазначив, що відповідно до Закону України Про електроенергетику розрахунки за куповану електричну енергію на ОРЕ, можливі були лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що зобов`язання Сторін з остаточного розрахунку за придбану електричну енергію за червень 2019 року виникли 15.07.2019 та 14.07.2019, тобто вже після початку роботи нового ринку електроенергії та не можуть регулюватись Законом України "Про електроенергетику".

Крім того, на думку відповідача, припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є одним із способів безготівкових розрахунків і така операція можлива, якщо контрагенти одночасно є і постачальниками, і покупцями.

Враховуючи втрату чинності Закону України "Про електроенергетику" та постанов НКРЕКП, які визначали алгоритм перерахування, розподілу коштів між членами ОРЕ України, набрання чинності Закону України "Про ринок електричної енергії", відсутність будь-яких заборон на законодавчому рівні щодо погашення заборгованості шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог між учасниками ОРЕ України за електроенергію, відповідач вважає, що ПрАТ "Укргідроенерго", вчиняючи односторонній правочин щодо припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог шляхом надіслання заяви від 05.09.2019 № 17/4026, діяло в межах, визначених чинним законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що до 01.07.2019 існував єдиний ринок електричної енергії - це оптовий ринок електричної енергії України, діяльність якого регулювалася Законом України Про електроенергетику (далі - Закон) (втратив чинність), Договором між членами оптового ринку електричної енергії України (далі - ДЧОРЕ), а також нормативно-правовими актами органів державної влади (Кабінету Міністрів України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі-НКРКП) тощо, що приймалися в межах їх повноважень.

Згідно статті 15 Закону: Оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору. У договорі визначаються мета та умови діяльності, права, обов`язки та відповідальність сторін. Цей договір погоджується з центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику в електроенергетичному комплексі, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Антимонопольним комітетом України .

Метою ДЧОРЕ є врегулювання взаємовідносин, що виникають у зв`язку з виробництвом, передачею і постачанням купівлі - продажу електричної енергії при умові збереження цілісності та забезпечення надійного та ефективного функціонування єдиної енергетичної системи України.

Окрім того, положення ДЧОРЕ жорстко формалізовані і чітко визначають межі правової свободи кожного члена ОРЕ з дотримання інтересів всіх учасників.

На виконання умов ДЧОРЕ (п.2.3.2.) кожен член ОРЕ зобов`язаний укласти двосторонній договір купівлі - продажу електричної енергії з ДП Енергоринок .

Таким чином, між ДП Енергоринок та ДП НАЕК Енергоатом укладено договір від 18.05.2001 №698/05-НАЗК/640/01 купівлі-продажу електричної енергії.

Відповідно до п.1.1 Договору ДП НАЕК Енергоатом зобов`язується продавати, а ДП Енергоринок зобов`язується купувати електричну енергію та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 18.03.2016 №12095/03/25), оплата вартості електричної енергії здійснюється грошовими коштами, що перераховується на поточний рахунок ДП НАЕК Енергоатом або, за зверненням ДП НАЕК Енергоатом , підписаним керівником та головним бухгалтером, на поточний рахунок відокремленого підрозділу ДП НАЕК Енергоатом , з урахуванням ПДВ, та, за згодою Сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для проведення розрахунків іншими формами, обов`язково повинна бути спільна згода Сторін.

Згідно пункту 3.6 Договору (в редакції Додаткової угоди від 24.06.2011 №7220/02, ДПЕ до 6 (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ надає НАЕК електронною поштою Акт купівлі-продажу електроенергії між ДПЕ та НАЕК (далі - Акт) за формою, наведеною у додатку №5 до цього Договору .

30.06.2019 між ДП Енергоринок та ДП НАЕК Енергоатом підписано Акт купівлі - продажу електроенергії за Договором, яким підтверджується факт отримання ДП Енергоринок у червні 2019 року електроенергії у обсязі 5 382 799,871 тис. кВт.г вартістю 3727962549,46 грн. (з ПДВ).

Згідно з Інформацією ДП Енергоринок щодо заборгованості перед ДП НАЕК Енергоатом згідно з договорами ДЧОРЕ від 15.11.96 та №698/05- НАЗК/640/01 (К-р) від 18.05.01 станом на 07.08.2019 заборгованість Позивача перед Відповідачем за куповану у червні 2019 року електроенергію становить 2 501 622 147,48 грн.

Відповідно до п. 9.3 Договору (в редакції додаткової угоди від 17.06.2010 №6214/02, та від 24.06.2011 №7220/02,): Купівля електричної енергії, необхідної НАЕК для заповнення водосховища Ташлицької ГАЕС, здійснюється на Оптовому ринку електричної енергії України за погодинною оптовою ринковою ціною, що формується згідно з правилами ОРЕ .

Відповідно до пунктів 9.8, 9.9 Договору (в редакції Додаткової угоди від 23.03.2007№3961/01):

9.8. Оплата за електричну енергію, куплену НАЕК у ДПЕ для заповнення водосховища Ташлицької ГАЕС, здійснюється НАЕК грошовими коштами, що перераховуються кожного банківського дня розрахункового місяця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ і зараховується Сторонами як оплата за електричну енергію куплену НАЕК у ДПЕ у цьому місяці. При цьому сума щоденних платежів повинна відповідати вартості щоденних обсягів купівлі електричної енергії НАЕК у ДПЕ.

9.9. Остаточний розрахунок за електричну енергію, куплену НАЕК у ДПЕ розрахунковому місяці для заповнення водосховища Ташлицької ГАЕС, здійснюється НАЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ. При цьому НАЕК зобов`язується вказати в призначенні платежу період за який здійснюється розрахунок .

Відповідно до п. 9.11 Договору (в редакції від 17.06.2010 №6214/02): ДПЕ надає НАЕК електронною поштою 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, Акт про купівлю НАЕК електроенергії для заповнення водосховища Ташлицької ГАЕС за формою, наведеною в додатку 7 до цього Договору .

30.06.2019 між ДП Енергоринок та ДП НАЕК Енергоатом підписано Акт купівлі-продажу електроенергії між ДП Енергоринок та ДП НАЕК Енергоатом за червень 2019 року у обсязі 23 922,835 кВт.г. вартістю 27 936 977,23 грн.

Відповідно до частин 1-3, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Відповідно до статті 525 і частини 3 статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Частиною 1 статті 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Незважаючи на односторонній характер дій особи, вони можуть породжувати певні правові наслідки як для цієї особи, так і для інших осіб. Таким чином, правочин вважається одностороннім у тому разі, коли до виникнення цивільних прав та обов`язків призводить волевиявлення одного суб`єкта цивільного права.

За змістом положень частини 3 статті 202 ЦК України одностороння відмова від договору за загальним правилом кваліфікується як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спрямованим на виникнення юридичних наслідків цивільно-правового характеру.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17).

Зважаючи на те, що в силу імперативних положень пункту 3 частини 3 статті 202 ЦК України односторонній правочин ДП НАЕК Енергоатом може створювати обов`язки лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з позивачем, а з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та відповідачем не доведено існування чи настання відповідних випадків, у тому числі щодо наявності згоди позивача на зарахування відповідачем спірної суми грошових коштів суд вважає, що заява ДП НАЕК Енергоатом від 08.08.2019 №10760/04 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних є односторонньою відмовою відповідача від договору від 18.05.2001 №698/05-НАЗК/640/01, як наслідок, цей правочин вчинено відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства та умов договору від 18.05.2001 №698/05-НАЗК/640/01.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.09.2019 у справі № 910/13267/18.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За вказаних обставин суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати недійсним з моменту його вчинення односторонній правочин про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, вчинений Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у формі заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 08.08.2019 № 10760/04.

3. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Державного підприємства "Енергоринок" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд.27, код 21515381) 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн.00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 03.07.2020

Суддя М.О. Лиськов