Рішення

від 03.07.2020 по справі 910/5967/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.07.2020Справа № 910/5967/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА "ЧАЙКІН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЗИР УКРАЇНА"

про стягнення 42 483,34 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Селянське (фермерське) господарство "ЧАЙКІН" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЗИР УКРАЇНА" про стягнення 42 483,34 грн, з яких: 40 800, 00 грн - основного боргу, 40, 80 грн - штраф, 736, 78 грн - 3 % річних, 905, 76 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №1815 від 24.07.2019 про постачання нафтопродуктів.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.05.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/5967/20, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

04.06.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про долучення доказів по справі, а саме довідку про стан заборгованості.

09.06.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив, в якому останній визнає позовні вимоги у повному обсязі, окрім суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МОЗИР УКРАЇНА" (постачальник, відповідач) та Селянським (фермерським) господарством "ЧАЙКІН" (покупець, позивач) укладений договір постачання нафтопродуктів №1815 (надалі - договір) постачальник зобов`язується у відповідності з замовленням передавати у власність покупця наступні нафтопродукти, далі по тексту Товар : бензин, А-92, бензин А-95, дизельне паливо, а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п.п. 1.1. та 1.2. договору).

У відповідності до п. 1.3. договору, кількість, асортимент і піна товару вказуються в накладних.

Загальна сума договору складає суму всіх підписаних обома сторонами накладних (п. 1.4. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, товар поставляється погодженими партіями, у відповідності з заявками покупця на постачання тої чи іншої партії товару, заявка вважається оформленою покупцем належним чином, якщо в ній зазначено найменування, кількість, ціна товару та якщо вона була надіслана постачальнику письмово (факсом або електронною поштою). У разі вивезення товару транспортними засобами покупця в заявці також зазначається графік подачі транспортних засобів в рамках строку поставки, передбаченому п. 3.6. даного договору. В разі вивезення товару транспортними засобами постачальника у заявці вказується пункт розвантаження транспортного засобу. Належним чином оформлена заявка є підставою для оформлення постачальником рахунку-фактури. Постачання товару підтверджується первинними документами (видатковою накладною), які підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Постачальник забезпечує поставку товару протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання від покупця заявки на поставку товару (п. 3.5. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах видаткових накладних.

Згідно із п. 4.5. договору оплата здійснюється згідно рахунку-фактури постачальника.

Пунктом 4.11 договору сторони погодили, що по закінченню кожного місяця проводять звірку взаєморозрахунків за поставлений товар. Акт звірки затверджений належним чином за допомогою факсимільного зв`язку з одночасним відправленням поштою (цінним листом) протягом 7 (семи) календарних днів з моменту відправки за допомогою факсимільного зв`язку, передається покупцю.

Якщо за результатами, звірки взаєморозрахунків буде встановлено, що сума, яка надійшла від покупця в порядку передплати за партію товару, яка підлягає отриманню згідно з відповідною заявкою покупця, перевищує вартість поставленого товару, постачальник повертає надмірно сплачену суму грошових коштів протягом 3 (трьох) робочих днів згідно даного пункту договору та акту звірки взаєморозрахунків між сторонами (п. 4.12. договору).

Відповідно до п. 10.1. договору, цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2019 року, а в частині розрахунків до їх повного проведення. Якщо жодна із сторін не заявить про розірвання договору, вважається автоматично пролонгованим на тих самих умовах.

Позивач на виконання договору здійснив оплату поставленого товару, що підтверджується платіжними дорученнями №352 від 29.08.2019 на суму 204 000,00 грн.

На виконання умов договору відповідач 04.09.2019 здійснив позивачеві поставку товару - паливо дизельне ДП-Л/Євро5-ВО на загальну суму 163 200,00 грн, в тому числі ПДВ 27200,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №4958 від 04.09.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач, отримавши грошові кошти за товар на підставі рахунку №МУ000004925 від 29.08.2018, поставку товару у повному обсязі не здійснив.

Позивач направив відповідачу вимогу про повернення коштів вих. №24 від 15.10.2019, в якій вимагав від відповідача повернення перерахованих грошових коштів в розмірі 40 800,00 грн.

Також, позивачем направлялись відповідачу претензії №1/11 від 22.11.2019 та №1/02 від 01.02.2020 про повернення грошових коштів у сумі 40 800,00 грн у десятиденний термін.

У відповідь на претензії позивача, відповідач направив лист - відповідь за вих. № 31/03/2020/2 від 31.03.2020, в якому повідомив про обставини та зобов`язався невідкладно повернути кошти по мірі стабілізації ситуації в країні.

Оскільки, відповідач вимоги позивача не задовольнив, не виконав зобов`язання передбачені в п. 4.12 договору щодо проведення звіряння взаєморозрахунків та не повернув кошти, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 40 800,00 грн, що становить суму грошових коштів, сплачених за непоставлений товар.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Видатковою накладною №4958 від 04.09.2019 підтверджується факт здійснення відповідачем поставки товару на виконання умов договору на загальну суму 163 200,00 грн.

Позивачем на виконання договору здійснено оплату поставленого товару, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №352 від 29.08.2019 у розмірі 204 000,00 грн.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, судом встановлено, що позивачем було направлено відповідачу вимогу вих. №24 від 15.10.2019 щодо повернення перерахованих грошових коштів в розмірі 40 800,00 грн.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази поставки відповідачем позивачу товару у розмірі 204 000,00 грн визначеного рахунком №МУ000004925 від 29.08.2019, суд прийшов до висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав повернення суми попередньої оплати у розмірі 40 800,00 грн (204 000,00грн-163200,00грн).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов`язку з поставки товару, несе відповідач як боржник у цьому зобов`язанні.

Обставин наведених позивачем у позові відповідач не спростував, а навпаки у відзиві визнав позовні вимоги, доказів сплачених грошових коштів у сумі 40800,00 грн. відповідачем не надано.

У відповідності до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи належне виконання позивачем умов договору щодо здійснення оплати товару, оскільки, відповідачем визнано порушення взятого на себе зобов`язання щодо поставки товару, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 40 800,00 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у сумі 905,76 грн, 3% річних у сумі 736,78 грн (нарахованої за період з 09.09.2019 по 15.04.2020) та 0,1% штрафу у сумі 40,80 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідальність у вигляді штрафу за порушення строків поставки товару передбачена у пункті п.6.4. договору, згідно із яким, за у випадку умисного порушення строків поставки товару, постачальник на вимогу покупця сплачує штраф у розмірі 0,1 % від вартості товару, поставку якого прострочено.

Розрахунок штрафу у сумі 40,80 грн є обґрунтованим та арифметично правильним, у зв`язку із чим суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Судом встановлено, що позивачем при визначенні періоду нарахування 3% річних було допущено помилку та визначено період з 09.09.2019 по 15.04.2020, в той час як нарахування 3% річних у вказаний періоди, відповідно до ст.253 ЦК України має здійснюватися з 10.09.2019.

Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у сумі 730,07 грн, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга". (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат у сумі 905,76 грн судом встановлено, що розрахунки позивача здійснені правильно, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище обставини, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог Селянського (фермерського) господарства "ЧАЙКІН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЗИР УКРАЇНА" про стягнення 40 800,00 грн - основного боргу, 40,80 грн - штраф, 730,07 грн - 3 % річних, 905, 76 грн - інфляційні втрат.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо судових витрат за послуги представника в суді у розмірі 5000,00 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем в підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано суду договір №6/ЗФ про надання правової допомоги від 04.03.2019, укладений між Запорізькою філією адвокатського об`єднання Мітракс та Селянським (фермерським) господарством "ЧАЙКІН", замовлення № 2 на надання правової допомоги від 03.03.2020 на суму 5 000,00 грн та платіжне доручення №178 від 15.04.2020 на суму 5 000,00 грн, сплачений за послуги згідно №6/ЗФ від 04.03.2019.

Згідно із ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Так, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру на правничу допомогу до 3000,00 грн, враховуючи складність справи, розумності розміру адвокатських витрат та пропорційність до предмета спору.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на спірні правовідносини та предмет спору, беручи до уваги обсяг наданих послуг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи, що справа №910/5967/20 є малозначною, розгляд якої проводиться за правилами спрощеного позовного провадження (без проведення судового засідання), суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є не співмірним із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, за таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

З огляду на викладене вище, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн пов`язані з розглядом справи та відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЗИР УКРАЇНА" (02094, м. Київ, вулиця Віскозна, будинок 3, ідентифікаційний код 41692853) на користь Селянського (фермерського) господарства "ЧАЙКІН" (70054, Запорізька обл., Вільнянський район, село Купріянівка, ВУЛИЦЯ МОЛОДІЖНА, будинок 26-А, ідентифікаційний код 32551029) заборгованість у розмірі 40 800,00 грн, штраф у розмірі 40,80 грн, інфляційні втрати у розмірі 905,76 грн, 3% річних у розмірі 730,07 грн, судовий збір у розмірі 2101,66 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 03.07.2020

Суддя О.В. Гулевець