Рішення

від 01.07.2020 по справі 922/515/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/515/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, б. 16; код ЄДРПОУ: 14095412) до Харківської міської ради інвалідів Великої Вітчизняної війни (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, б. 29, кімната "А"; код ЄДРПОУ: 25175166) про виселення та повернення приміщення за участю представників:

позивача - Мартинова А.М., довіреність №13454 від 24.12.2019;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2020 року Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради інвалідів Великої Вітчизняної війни, в якій просить суд виселити Харківську міську раду інвалідів Великої Вітчизняної війни з займаного нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Благовіщенська, б. 29, літ. А-7, кімната "А", площею 15,4 кв. м., та передати майно Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, а також стягнути з Харківської міської ради інвалідів Великої Вітчизняної війни витрати понесені на сплату судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що строк дії договору позички закінчився, проте відповідач в супереч умов договору до теперішнього часу не повернув займане нежитлове приміщення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 лютого 2020 року позовну заяву (вх.№515/20 від 20 лютого 2020 року) залишено без руху та надано позивачу строк 5 днів з дня вручення йому ухвали для усунення недоліків, а саме: надання до суду письмових доказів в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях.

02 березня 2020 року на виконання вимог ухвали господарського суду Харківської області від 21 лютого 2020 року позивач надав заяву (вх.№5372 від 02 березня 2020 року) про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.03.2020 прийнято позовну заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до розгляду, відкрито провадження у справі №922/515/20, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, розпочати підготовче провадження і призначити підготовче засідання на 18.03.2020. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Позивачу, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Встановлено відповідачу строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст. 167 ГПК України.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 18.03.2020 та 08.04.2020 відкладено підготовче засідання на 08.04.2020 та 29.04.2020 відповідно, у зв`язку із введенням на території України карантину.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.04.2020 продовжено строк підготовчого провадження до 01.06.2020 та відкладено підготовче засідання на 13.05.2020.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 13.05.2020 відкладено підготовче засідання на 03.06.2020.

В підготовчому судовому засіданні 03.06.2020 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.07.2020.

09.06.2020 через канцелярію господарського суду Харківської області від представника позивача надійшло клопотання (вх.№12887 від 09.06.2020) про долучення додаткових матеріалів, в якому просив суд долучити до матеріалів справи акт обстеження від 18.09.2018.

Присутній у судовому засіданні 01.07.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав та позов просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання 01 липня 2020 року не з`явився, своїм правом, наданим відповідно до ст.165 ГПК України, не скористався, відзив на позов не надав.

Так, ухвали суду про відкриття провадження у справі від 04.03.2020, про відкладення підготовчого засідання від 18.03.2020, 08.04.2020, 29.04.2020 та 13.05.2020, про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті від 03.06.2020 були направлені на адресу відповідача - 61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, б.29, кімната "А", яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.27-31 т.1) як адреса місцезнаходження юридичної особи, повернулись до суду без доказів вручення відповідачеві із зазначенням "адресат відсутній", "за закінченням терміну зберігання" та "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Дана адреса також зазначена позивачем і у позовній заяві.

Разом з тим, 03 квітня 2020 року секретарем судового засідання було оформлено телефонограму щодо порушення провадження у справі та відкладення підготовчого засідання на номер телефону відповідача, вказаний позивачем у позовній заяві, проте даний номер не обслуговується.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Проте, станом на 01.07.2020 від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи, обумовлені чинним Господарським процесуальним кодексом України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представників сторін у судових дебатах, суд встановив наступне.

03.10.2007 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позичкодавець) та Харківською міською радою інвалідів Великої Вітчизняної війни (користувач) було укладено договір позички №1299 (надалі - Договір) (а.с.34-35 т.1).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, предметом договору є безоплатне користування нежитловим приміщенням. Право на укладання договору позички отримано користувачем на підставі рішення 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 03.10.2007 «Про комунальну власність м. Харкова» .

Об`єктом договору позички є нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, вул. Карла Маркса, 29, літ. „А-7» , кімната „А» площею 15,4 кв. м., загальною первісною вартістю 5 880,96 грн. згідно додатку 1 (п.1.2.Договору).

Позичкодавець передає користувачу вищевказане майно у безоплатне користування на умовах, викладених в цьому договорі строком на 12 місяців для використання під розміщення офісу Харківської міської Ради інвалідів Великої Вітчизняної війни та Харківської обласної Ради інвалідів Великої Вітчизняної війни згідно графіку роботи, затвердженого президіями цих рад у відповідності з його призначенням та умовами цього договору (п.1.3.Договору).

Майно, що передається у користування, є об`єктом комунальної власності територіальної громади м. Харкова. Передача майна у безоплатне користування не припиняє права комунальної власності територіальної громади м. Харкова (п.1.4.Договору).

Згідно з пунктом 2.1.1. Договору 2.1. позичкодавець зобов`язаний передати користувачу нежитлове приміщення протягом 10 днів після підписання цього договору.

Пунктом 3.1.7. Договору сторони погодили, що протягом 7 днів із моменту прийняття рішенця про ліквідацію користувача, припинення дії або дострокового розірвання договору, користувач повинен повернути актом передане нежитлове приміщення позичкодавцю у тому ж стані, в якому воно йому передавалося.

У випадку недотримання користувачем строків та умов передачі майна, що визначені п.3.1.7 цього договору, позичкодавець вправі вимагати примусового повернення нежитлового приміщення та відшкодування збитків, заподіяних затримкою передачі (п.4.2.Договору).

Відповідно до пункту 5.1. Договору, цей договір діє з 03.10.2007 до 03.10.2008.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах (5.2.Договору).

Зміни та доповнення, що вносяться сторонами протягом 20 днів і оформлюються додатковими угодам, які є невід`ємними частинами цього договору (5.3.Договору).

Також, сторони погодили, що дія договору позички припиняється внаслідок, зокрема закінчення строку, на який було укладено договір; достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду (суду) (п.5.6.Договору).

Як свідчить акт прийома-передачі від 03.10.2007, на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення по вул. Карла Маркса, 29, літ. „А-7» , кімната „А» площею 15,4 кв. м. (а.с.15 т.1).

Разом з цим, 20.10.2017 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позичкодавець) та Харківською міською радою інвалідів Великої Вітчизняної війни (користувач) було укладено додаткову угоду до договору позички №1299 від 03.10.2007 (надалі - Додаткова угода) (а.с.16 т.1).

Вищезазначеною Додатковою угодою змінено термін дії договору, а саме зазначено, що договір позички № 1299 від 03.10.2007 діє до 28.09.2018.

Як свідчить наданий позивачем акт обстеження від 18.09.2018, спірне нежитлове приміщення не використовується, наразі закрите та опечатане.

23.10.2019 Управління комунального майна та приватизації листом №10534 було проінформовано Харківську міську раду інвалідів Великої Вітчизняної війни про те, що строк дії Договору закінчився 28.09.2019 у зв`язку з чим запропоновано вважати його розірваним.

Крім того, відповідача зобов`язано протягом 10 днів від дати одержання листа комунальне майно передати представнику Управління за актом приймання-передачі та попереджено, що у разі невиконання зазначених вимог Управлінням будуть вжитті заходи щодо виселення із займаних приміщень у судовому порядку (а.с.17 т.1).

Як зазначає позивач, на час подання цієї позовної заяви відповідь на лист Управління комунального майна та приватизації від Харківської міської ради інвалідів Великої Вітчизняної війни не надходила, акт приймання-передачі не підписувався, що й стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 629 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку (ч.1 ст.827 ЦК України).

Частиною 2 статті 827 ЦК України встановлено, що користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору позички, згідно якого позивач передав відповідачу спірне майно у безоплатне користування на строк до 28.09.2018 (з урахуванням Додаткової угоди від 20.09.2017).

Відповідач отримав спірне майно, про що свідчать акти приймання-передачі нежитлового приміщення від 03.10.2007.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу (ч.3 ст.827 ЦК України).

Так, відповідно до частини 1 статті 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст.764 ЦК України).

За аналізом статті 764 ЦК України, для продовження строку договору має значення виключно відсутність заперечень позивача щодо продовження строку дії договору та відсутність заяви сторін договору про припинення його дії.

В даному випадку позивач, за наявності заперечень щодо продовження строку дії договору, мав звернутися до відповідача з відповідною заявою у строк до 28.10.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було направлено лист від 23.10.2019 із повідомленням відповідача про закінчення дії договору позички та небажання продовжувати термін дії даного договору, повернення нежитлового приміщення та підписання акту приймання - передачі відповідного майна.

При цьому, законом не вимагається від позичкодавця повідомляти користувача про підстави, причини та мотиви не продовження строку дії такого договору.

Отже, направлення позивачем заперечень відповідачу щодо продовження строку дії договору позички в строк передбачений законом, є обставиною, яка згідно ст. 764 ЦК України свідчить про відсутність підстав для продовження даного договору на новий строк.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 833 ЦК України, користувач зобов`язаний повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків (ст.836 ЦК України).

Враховуючи вищенаведене, строк дії договору позички №1299 від 03.10.2007, як і право відповідача як користувача за вказаним договором припинилися 28.09.2018, отже й займання відповідачем нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Благовіщенська, б. 29, літ. А-7, кімната "А", площею 15,4 кв. м., є неправомірним.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ч.3 ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Статтею 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частинами 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речево-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом між власником спірного майна (позивачем) та користувачем (відповідачем) вказаного майна припинилися договірні відносини 28.09.2018 і майно перебуває у відповідача не на підставі укладеного з власником договору.

У п.9.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23 березня 2012 року "Про судове рішення" господарським судам України роз`яснено, що у резолютивній частині рішення про вчинення певних дій або про припинення певних дій господарські суди повинні зазначати - відповідний припис, наприклад: "Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)", "Такому-то припинити такі-то дії, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення (із зазначенням тих же даних про приміщення)", строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.

Суд зазначає, що відповідно ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР, передбачено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи вищенаведене та те, що судом встановлено неправомірне зайняття відповідачем нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м.Харків, вул. Благовіщенська, б. 29, літ. А-7, кімната "А", площею 15,4 кв. м., що було в користуванні відповідача за договором позички, строк дії якого закінчився, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача звільнити вищевказане приміщення та передати його Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, оскільки воно займається відповідачем без достатніх правових підстав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Харківської міської ради інвалідів Великої Вітчизняної війни про виселення та повернення приміщення - задовольнити.

Зобов`язати Харківську міську раду інвалідів Великої Вітчизняної війни (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, б. 29, кімната "А"; код ЄДРПОУ: 25175166) звільнити займане нежитлового приміщення, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Благовіщенська, б.29, літ.А-7, кімната "А", площею 15,4 кв. м., та передати орендоване приміщення Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412).

Стягнути з Харківської міської ради інвалідів Великої Вітчизняної війни (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, б. 29, кімната "А"; код ЄДРПОУ: 25175166) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, б. 16; код ЄДРПОУ: 14095412) судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п.4 Прикінцевих положень та п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "03" липня 2020 р.

Суддя Т.О. Пономаренко