Рішення

від 02.07.2020 по справі 492/2115/19

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 492/2115/19

Провадження № 2/492/91/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

Головуючого - судді Череватої В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Каширної О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Арцизі Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вознесенської Першої сільської ради Арцизького району Одеської області про встановлення фактів перебування на утриманні та прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

Представник позивача - адвокат Афанасьєв А.О.,

ВСТАНОВИВ:

09.12.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на утриманні ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 03 вересня 1991 року по день його смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), право власності в порядку спадкування за законом на земельну частку (пай) розміром 6,2 умовних кадастрових гектарів, розташовану на території Вознесенської Першої сільської ради Арцизького району Одеської області, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 2 - 6), посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , з яким вона з 03 вересня 1991 року по день його смерті сумісно проживали за адресою: АДРЕСА_1 та позивач перебувала на утриманні ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2 належав сертифікат на право на земельну частку (пай), розміром 6,2 умовних кадастрових гектарів. Позивачу нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю факту проживання однією сім`єю, як чоловік та дружина, між померлим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що зумовило звернення до суду.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Череватій В.І.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст. ст. 128, 130, 131 ЦПК України.

Ухвалою суду від 16.12.2019 року провадження у справі відкрито та витребувано з Арцизького об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Одеської області довідку про доходи ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 03 вересня 1991 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 25).

Ухвалою суду від 18 лютого 2020 року, закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вознесенської Першої сільської ради Арцизького району Одеської області про встановлення фактів перебування на утриманні та прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за законом та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні (а.с. 47).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Афанасьєв А.О. не з`явились, звернулись до суду з заявою про розгляд справи за їх відсутності, згідно якій позовну заяву підтримали повністю та просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Вознесенської Першої сільської ради Арцизького району Одеської області у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, згідно якій не заперечував проти задоволення позову.

Крім того, у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, та вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають з питань, пов`язаних з правом особи на спадкування, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися положеннями Цивільного кодексу України.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 18 лютого 1998 року, актовий запис № 03 (а.с. 9).

Як вбачається з копій довідок, виданих Вознесенською Першою сільською радою Арцизького району Одеської області, ОСОБА_2 по день смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_3 проживав та був прописаний за адресою: АДРЕСА_1 з 03 вересня 1991 року. ОСОБА_1 , дійсно з 03.09.1991 року проживала сумісно з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , по день його смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_3 , та була на його утриманні. На території Вознесенської сільської ради земельна ділянка ОСОБА_2 , сертифікат серії НОМЕР_3 , виданий 04.04.1996 року, з 2003 року не оброблялась (а.с. 10 - 14).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді права на земельну частку (пай), розміром 6,2 в умовних кадастрових гектарах, що підтверджується копією сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 013594, виданого 4.04.1996 року на підставі рішення Арцизької районної державної адміністрації Одеської області від 28.03.1996 року № 161. Вартість земельної частки (паю) розміром 6,2 умовних кадастрових гектарів з урахуванням індексації станом на 01.01.2017 року становить 170218,29 грн., що підтверджується копією довідки, виданої Відділом Держгеокадастру в Арцизькому районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 25.02.2019 року № 127/102-19 (а.с. 15, 16).

Постановою державного нотаріуса Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області Панашенка І.П. від 26.09.2019 року № 1298/02-14, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, що належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю факту проживання однією сім`єю чоловіка та дружини зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с. 17).

Як вбачається з повідомлення ГУ ПФУ в Одеській області від 23.12.2019 року № 1158/08-4, згідно акту прийому - передачі журналу реєстрації разових доручень на виплату пенсій від 28.06.2002 року від Арцизького управління праці та соціального захисту населення до Арцизького ПФУ було передано архівні пенсійні справи починаючи з 1999 року, отже, ГУ ПФУ в Одеській області не може надати суду докази, а саме: довідку про доходи ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період з 03.09.1991 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з тим, що пенсійна справа знаходиться на обліку в Управлінні соціального захисту населення Арцизької РДА (а.с. 32 - 34).

Як вбачається з повідомлення Управління соціального захисту населення Арцизької районної державної адміністрації Одеської області від 28.01.2020 року № 288, відповідно до бази даних системи ASOPD/KOMTEX ОСОБА_2 у період з 03.09.1991 року по 17.02.1998 року в управлінні соціального захисту населення Арцизької районної державної адміністрації на обліку не перебував, ніяких видів державних допомог не отримував, в архівній базі системи ASOPD/KOMTEX не значиться (а.с. 43, 44).

Як вбачається з повідомлення державного нотаріуса Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області Головного територіального управління юстиції в Одеській області Панашенка І.П. від 27.12.2019 року № 2034/01-16, Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем за законом є ОСОБА_1 , яка подала заяву на прийняття спадщини - 21.09.2019 року за № 884, та додана до спадкової справи № 389/2019. Свідоцтва про право на спадщину станом на 24.12.2019 року не видавалось (а.с. 35 - 38).

Як вбачається з копії довідки, виданої КП Об`єднаний трудовий архів міста і сіл Арцизького району Арцизької районної ради Одеської області, ОСОБА_2 протягом 1991 - 1998 років працював СВК Нива та отримував заробітну плату.

Як вбачається з повідомлення Вознесенської Першої сільської ради Арцизького району Одеської області від 25.06.2020 року № 02-10/267, у померлого ОСОБА_2 відсутні спадкоємці (батьки, діти та інші родичі).

В судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підтвердили факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно проживала спільно з ОСОБА_2 з 03 вересня 1991 року по день його смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1 . Померлий ОСОБА_2 працював у колгоспі. ОСОБА_1 не працювала. З 1984 року по день смерті ОСОБА_2 вони проживали разом, у них було господарство, вони разом вели домашнє господарство.

З урахуванням наведеного, у суду є підстави ставити під сумнів достовірність та правдивість фактів, повідомлених свідками, їх показання суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, як мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відео записів, висновків експертів; а відповідно до положень ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Системний аналіз вказаним норм права, дає підстави дійти висновку про те, що саме на заявника покладено обов`язок доказування факту спільного проживання належними та допустимими доказами.

Щодо позовних вимог про встановлення факту перебування на утриманні у спадкодавця, слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

За приписами ст. 531 ЦК УРСР, до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні зі спадкоємцем тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення Судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалася, була для заявника постійним і основним джерелом засобів для існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Видана відповідним органом довідка про те, що за його даними особа не перебувала на утриманні померлого, не виключає можливості встановлення в судовому порядку факту перебування на утриманні.

Як зазначив ВСУ у Аналізі судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення (2012 рік), на підставі п. 2 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, може бути встановлено факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, що має значення для одержання свідоцтва про право на спадщину, призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалася утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію, тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Ні отримання непрацездатною особою пенсії, ні її окреме проживання від спадкодавця не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.

Суб`єктами звернення до суду із заявами про встановлення факту перебування особи на утриманні можуть бути фізичні особи, в яких на підставі чинного законодавства у разі встановлення факту виникає відповідне право, чи їх представники.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, згідно з копіями довідок, виданих Вознесенською Першою сільською радою Арцизького району Одеської області, ОСОБА_2 по день смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_3 проживав та був прописаний за адресою: АДРЕСА_1 з 03 вересня 1991 року. ОСОБА_1 , дійсно з 03.09.1991 року проживала сумісно з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , по день його смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_3 , та була на його утриманні. На території Вознесенської сільської ради земельна ділянка ОСОБА_2 , сертифікат серії НОМЕР_3 , виданий 04.04.1996 року, з 2003 року не оброблялась (а.с. 10 - 14).

Як вбачається з копії довідки, виданої КП Об`єднаний трудовий архів міста і сіл Арцизького району Арцизької районної ради Одеської області, ОСОБА_2 протягом 1991 - 1998 років працював СВК Нива та отримував заробітну плату.

Таким чином, суду надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 працював, отримував заробітну плату та був матеріально забезпечений.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про наявність факту утримання ОСОБА_2 позивача ОСОБА_1 , тобто факту того, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для позивача допомога з боку ОСОБА_2 .

Таким чином, позивач довела в судовому засіданні факт перебування на утриманні ОСОБА_2 з 03 вересня 1991 року і до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим позов в цій частині слід задовольнити.

Щодо позовних вимог щодо встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельну частку (пай), слід звернути увагу на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановленні також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пленум Верховного Суду України в п. 1 Постанови № 5 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз`яснив, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з майбутнім вирішенням спору про право.

Пунктом 4 розділу Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Абзацом 2 зазначеного пункту визначено, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Цивільний кодекс України набрав чинності 1 січня 2004 року.

Спадщина ОСОБА_2 , відповідно до положень ст. 525 ЦК Української РСР та ч. 2 ст. 1220 ЦК України, відкрилася в день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України.

З наведеного вбачається, що на момент відкриття спадщини та закінчення строку для прийняття спадщини Цивільний кодекс України ще не набрав чинності, у зв`язку з чим при розгляді справи до спірних правовідносин слід застосовувати норми Цивільного кодексу Української РСР.

Аналогічну позицію висловлено в абзацах 2-3 пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , в яких зазначено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Також, висновок щодо застосування в даному випадку норм ЦК УРСР узгоджується з правовою позицією, яку висловив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування .

Відповідно до частини 1 статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Частиною 2 статті 524 ЦК УРСР визначено, що спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

ОСОБА_2 за життя заповітів не складав.

Зі змісту статей 529 та 530 ЦК УРСР вбачається, що спадкування за законом здійснювалось почергово.

Так, відповідно до частини 1 статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до статті 530 ЦК УРСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Проте, як зазначалося вище на момент відкриття спадщини та закінчення строку для прийняття спадщини Цивільний кодекс України ще не набрав чинності, у зв`язку з чим при розгляді справи до спірних правовідносин слід застосовувати норми Цивільного кодексу Української РСР, відповідно до якого коло спадкоємців обмежувалося двома чергами та до якого не входили особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Позицію щодо застосування положень ЦК Української РСР щодо кола спадкоємців у справах, в яких спадщина відкрилася до вступу у дію положень Цивільного кодексу України висловлено в абзацах 2 пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , в яких зазначено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Абзацом 3 пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 визначено, що у разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Аналогічну позицію висловив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у абзаці 4 пункту 5.1 листа від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , в якому вказано, що при визначенні правового статусу осіб-спадкоємців четвертої та п`ятої черг спадкоємців за законом (статті 1264 - 1265 ЦК) судам потрібно враховувати, що коло спадкоємців за законом визначається за нормами ЦК, який діяв на час відкриття спадщини, відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Крім того, у абзаці 5 пункту 5.1 листа від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ звернув увагу на хибність випадків ухвалення судами рішень про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом спадкоємцями, які не належали до кола спадкоємців за законом, відповідно до ЦК УРСР 1963 року, а отримали право спадкування лише із набуттям чинності ЦК.

Слід також, звернути увагу на положення статті 531 ЦК УРСР, відповідно до якої до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

А також, положення статті 532 ЦК УРСР, якою визначено, що усиновлені та їх нащадки при спадкоємстві після смерті усиновителя або його родичів прирівнюються до дітей усиновителя та їх нащадків. Вони не успадковують за законом після смерті своїх батьків та інших кровних родичів по висхідній лінії, а також братів і сестер.

Проте, позовна заява та додані до неї матеріали містять відомості того, що позивач входить до кола спадкоємців за законом померлого ОСОБА_2 відповідно до положень ст. ст. 531 - 532 ЦК УРСР.

З наведеного вбачається, що позивач входить до кола спадкоємців померлого, відповідно до положень ЦК УРСР 1963 року, та відповідно має право на спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Позивач, в позовній заяві посилається на те, що на момент смерті ОСОБА_2 проживав спільно з нею.

Слід звернути увагу на те, що частиною 1 статті 549 ЦК УРСР визначено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Частиною 2 статті 549 ЦК УРСР визначено, що зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

На вказану правову позицію звернуто увагу судів в пункті 9 листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , в якому зазначено, що щодо встановлення факту прийняття спадщини, то, враховуючи положення статей 1268, 1269 ЦК України, мова може йти лише про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо спадкові правовідносин виникли після набрання чинності ЦК (після 1 січня 2004 року). Якщо спадщина відкрилась до набрання чинності ЦК України, судам слід враховувати, що ст. 549 ЦК УРСР було визначено перелік дій, які свідчать про прийняття спадщини - фактичний вступ у володіння та управління спадковим майном.

При цьому, позовна заява та додані до неї матеріали містять доказів того, що позивач після смерті ОСОБА_2 здійснила фактичний вступ у володіння та управління спадковим майном, у строк визначений ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР, у зв`язку з чим вона вважається такою, що прийняла спадщину.

Крім того, суд звертає увагу на те, що постановою державного нотаріуса Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області Панашенка І.П. від 26.09.2019 року № 1298/02-14, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, що належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю факту проживання однією сім`єю чоловіка та дружини зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та рекомендовано звернутись до суду з відповідним позовом (а.с. 17).

Крім того, як вбачається з повідомлення державного нотаріуса Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області Головного територіального управління юстиції в Одеській області Панашенка І.П. від 27.12.2019 року № 2034/01-16, Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем за законом є ОСОБА_1 , яка подала заяву на прийняття спадщини - 21.09.2019 року за № 884, та додана до спадкової справи № 389/2019. Свідоцтва про право на спадщину станом на 24.12.2019 року не видавалось (а.с. 35 - 38).

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини 1 статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).

Позивач у своїх позовних вимогах також просить визнати за нею право власності на земельну частку (пай), площею 6,2 умовних кадастрових гектарів, яка знаходиться на території Вознесенської Першої сільської ради Арцизького району Одеської області, належну ОСОБА_2 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ОД № 013594 від 4.04.1996 року.

Як вбачається з повідомлення Вознесенської Першої сільської ради Арцизького району Одеської області від 25.06.2020 року № 02-10/267, у померлого ОСОБА_2 відсутні спадкоємці (батьки, діти та інші родичі).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 20 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, померлому ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай), розміром 6,2 в умовних кадастрових гектарах, що підтверджується копією сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 013594, виданого 4.04.1996 року на підставі рішення Арцизької районної державної адміністрації Одеської області від 28.03.1996 року № 161 (а.с. 15), а тому за позивачем слід визнати право на вказану земельну частку (пай), а не право власності, у зв`язку з чим вимога позивача про визнання права власності на земельну частку (пай) також підлягає частковому задоволенню.

Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

У рішенні від 30.11.2004 року у справі "Саsе оf Оnеrуildis V. Тиrкеу" (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття "майно" охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні "законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Пунктом 27 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції передбачено, що, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, та, враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позов в частині визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом слід задовольнити частково.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, як мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відео записів, висновків експертів; а відповідно до положень ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Наявність чи відсутність наведених обставин та можливість встановлення відповідних фактів суд вирішує відповідно до положень ст. ст. 10, 11, 27, 57 - 60 ЦПК України, за якими сторони при вирішенні справи зобов`язані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підстави їх вимог.

Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. ст. 12, 76, 77, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін . Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 до Вознесенської Першої сільської ради Арцизького району Одеської області про встановлення фактів перебування на утриманні та прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з підстав, зазначених в рішенні.

Таким чином, виходячи з заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що заявлені вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 524, 529, 530 - 532, 549 ЦК УРСР, ст. ст. 1217, 1218, 1268 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265, 273, 293, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Вознесенської Першої сільської ради Арцизького району Одеської області про встановлення фактів перебування на утриманні та прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на утриманні ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 03 вересня 1991 року по день його смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), право на спадкове майно у вигляді права на земельну частку (пай) розміром 6,2 умовних кадастрових гектарів, розташовану на території Вознесенської Першої сільської ради Арцизького району Одеської області, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності на земельну частку (пай) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо апеляційного оскарження рішення суду продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення суду складено 02 липня 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Вознесенська Перша сільська рада Арцизького району Одеської області, код ЄДРПОУ: 04377374, місцезнаходження: Одеська область, Арцизький район, с. Вознесенка Перша, вул. 28 Червня, буд. 76.

СУДДЯ

Арцизького районного суду В.І. Черевата

Одеської області