Ухвала

від 03.07.2020 по справі 205/4722/20

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Єдиний унікальний номер 205/4722/20

№ 205/4722/20

№ 1-кс/205/943/20

УХВАЛА

03 липня 2020 року м. Дніпро

Слідчий суддя Ленінського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши матеріали клопотання слідчого СВ Новокодацького ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_4 , про накладення арешту по кримінальному провадженню № 12020040690001214, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.05.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

02.07.2020 року до суду надійшло зазначене клопотання, в якому слідчий просив:

накласти арешт на будівлю комерційного призначення (офісу) з добудовами, прибудовами і спорудами по АДРЕСА_1 , з будь-якою літерацією позначення адреси (№81/1, №81/2, №81 літ. «А», № 81 літ. «Б», № 81 літ. «В», № 81 літ. «Г») та земельну ділянку, на якій розташовані будівля комерційного призначення (офісу) з добудовами, прибудовами і спорудами по АДРЕСА_1 , з будь-якою літерацією позначення адреси (№81/1, АДРЕСА_2 , №81 літ. «А», № 81 літ. «Б», № 81 літ. «В», № 81 літ. «Г»), із забороною права відчуження та розпорядження вказаними об`єктами нерухомого майна та земельною ділянкою.

заборонити вчинення реєстраційних дій щодо будівлі комерційного призначення (офісу) з добудовами, прибудовами і спорудами по АДРЕСА_1 , з будь-якою літерацією позначення адреси (№81/1, АДРЕСА_2 , №81 літ. «А», № 81 літ. «Б», № 81 літ. «В», № 81 літ. «Г») та земельну ділянку, на якій розташовані будівля комерційного призначення (офісу) з добудовами, прибудовами і спорудами по АДРЕСА_1 , з будь-якою літерацією позначення адреси (№81/1, АДРЕСА_2 , №81 літ. «А», № 81 літ. «Б», № 81 літ. «В», № 81 літ. «Г»).

Клопотання обґрунтоване тим, що в провадженні СВ Новокодацького ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12020040690001214 від 18.05.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

В ході досудового розслідування було встановлено, що із заявою звернувся ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - директор ТОВ «Інтранс» (код ЄДРПОУ 31459560) з приводу того, що невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи майном ТОВ «Інтранс» (код ЄДРПОУ 31459560), розташованим за адресою місто Дніпро, проспект Сергія Нігояна, 81, чим спричинили збитки у великих розмірах. Слідчий зазначає, що в разі не накладення арешту на нерухоме майно, орган досудового розслідування втратить можливість збереження будівлі комерційного призначення (офісу) з добудовами, прибудовами і спорудами по проспекту Калініна (нова назва проспект ім. Сергія Нігояна) в районі будівлі № 81 в місті Дніпрі, та земельною ділянкою, на якій розташовані будівля комерційного призначення (офісу) з добудовами, прибудовами і спорудами по АДРЕСА_1 . Також вказує, що вищевказані будівля та земельна ділянка, що розташовані по АДРЕСА_1 , відповідають критеріям ст. ст. 98, 170 КПК України. Також слідчий зазначає, що з метою збереження права власності на земельну ділянку територіальної громади міста Дніпра, забезпечення можливості виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення, слід накласти арешт на вказане майно.

У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання та дослідивши додані до нього документи, вважає, що в задоволенні клопотання слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 132 КПК України для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявності ризиків передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

Всупереч чинному законодавству будівлю комерційного призначення (офісу) з добудовами, прибудовами і спорудами по проспекту Калініна (нова назва проспект ім. Сергія Нігояна) в районі будівлі № 81 в місті Дніпрі, та земельну ділянку, на якій розташовані будівля комерційного призначення (офісу) з добудовами, прибудовами і спорудами по АДРЕСА_1 , не визнано у кримінальному провадженні № 12020040690001214, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.05.2020 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, речовими доказами та таким чином, слідчим не доведено необхідність накладення арешту на вищевказане майно та не доведено наявність хоча б одного з ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України.

Крім того, слідчим у своєму клопотанні не конкретизовано адресу нерухомого майна, на яке він просить накласти арешт.

Також слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим, всупереч положенням ст. 173 КПК України не обґрунтовано можливість використання вказаного нерухомого майна як доказу у кримінальному провадженні № 12020040690001214 від 18.05.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, у зв`язку із чим, клопотання є необґрунтованим та безпідставним, а тому слідчий суддя відмовляє у його задоволенні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173, 175 КПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Новокодацького ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області м майора поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_4 , про накладення арешту по кримінальному провадженню № 12020040690001214, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.05.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом пяти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1