Рішення

від 19.06.2020 по справі 369/6563/20

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/6563/20

Провадження № 2/369/3459/20

РІШЕННЯ

Іменем України

19.06.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.

секретаря Середенко Б.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення розміру часток у спільній сумісній власності та визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в :

У червні2020 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся - ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок і земельну ділянку, на якій він розташований, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За життя бабуся склала заповіт, згідно якого все своє майно заповіла позивачу по справі - ОСОБА_1 . По питанню оформлення спадщини він звернувся до Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області, де 19 травня 2020 року йому було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/3 частину житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, а щодо видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,1822 га, Постановою державного нотаріуса № 518/02-31 від 19 травня 2019 року було відмовлено з тієї підстави, що не можливо визначити склад спадкового майна, так як спірна земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності. Власниками земельної ділянки євідповідачі у справі - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та спадкодавець - ОСОБА_4 та їх частки не визначено.В зв`язку з чим нотаріусом було рекомендовано для вирішення даного питання звертатися до суду.

Просив суд визначити частки співвласників земельної ділянки: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по 1/3 (одній третій) частині за кожним, право спільної сумісної власності визнати припиненим, визнати за ним право власності на 1/3 (одну третю) частину земельної ділянки площею 0,1822 га, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 .

У судове засідання позивач не з`явивсь. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду клопотання про розгляд справи у йоговідсутність, позовні вимоги підтримав. Просив суд задоволити позов в повному обсязі.

У судове засідання відповідачі не з`явились. Надали суду клопотання про розгляд справи у їх відсутність. Позовні вимоги визнали в повному обсязі.

Суд вважає, за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити рішення.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положення цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 07 листопада 2019 року.

Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок і земельну ділянку, на якій він розташований, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 склала заповіт, згідно якого все своє майно заповіла позивачу по справі - ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 травня 2020 року по питанню оформлення спадщини, він звернувся з заявою про видачу Свідоцтв про право на спадщину за заповітом на 1/3 частину житлового будинку і земельної ділянки до Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області. В той же день державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області було видано на його ім`я Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/3 частину житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Щодо видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,1822 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером - 3222484001:01:006:5058, яка належала спадкодавцю - ОСОБА_4 на праві приватної власності, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 лютого 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1183374432224, то Постановою державного нотаріуса № 518/02-31 від 19 травня 2019 року йому було відмовлено у видачі з тієї підстави, що не можливо визначити склад спадкового майна, так як спірна земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності. Власники земельної ділянки - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 - відповідачі у справі і спадкодавець - ОСОБА_4 та їх частки не визначено.

В зв`язку з даними обставинами нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину земельної ділянки і рекомендовано для вирішення даного питання звертатися до суду.

За правилами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ст. 1222 цього Кодексу спадкоємцями за заповітом і законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Стаття 1225 ЦК України визначає що, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 р., відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 р., у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 368 ЦК України ,спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно ч. 4 ст. 86 ЗК України ,співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.

Відповідно до ст. 89 ЗК України, земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Крім того, відповідно до п. г ч. 1 ст. 87 ЗК України, право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає за рішенням суду.

Згідно із положеннями ст. 372 ЦК України , у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено між ними або законом.

Згідно із ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Пленум Верховного Суду України у п. 21 Постанови № 7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз`яснив, що якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Так, відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Нормами ч. ч. 1 та 2 ст. 370 ЦК України встановлено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що право позивача на отримання у власність спадкового майна є порушеним та підлягає захисту в судовому порядку.

Керуючись ст. ст. 328, 355, 368, 370, 1218, 1222, 1225, 1268 ЦК України, ст. ст. 86, 87, 89, 120 ЗК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , ст. ст. 2, 12, 81, 141, 200, 206, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення розміру часток у спільній сумісній власності та визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування - задоволити.

Визначити частки співвласників земельної ділянки: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , площею 0,1822 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером - 3222484001:01:006:5058 по 1/3 (одній третій) частині за кожним.

Право спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку визнати припиненим.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , право власності на 1/3 (одну третю) частину земельної ділянки площею 0,1822 га з кадастровим номером - 3222484001:01:006:5058, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .

Інформація про відповідачів: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 .

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 19 червня 2020 року.

Суддя Н.С. Пінкевич