Рішення

від 03.07.2020 по справі 160/4541/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року Справа № 160/4541/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Малім» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, -

ВСТАНОВИВ :

22 квітня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Малім» до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2020/000133/2 від 13.03.2020 року, а також складену картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2020/00017 від 13.03.2020 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що приймаючи спірне рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної позивачем за ціною контракту митної вартості товару, а також необґрунтовано застосував резервний метод йому визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

19.06.2020 року до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Дніпровської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву, у якому митний орган заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування правової позиції відповідач зазначає зокрема, що позивач 11.03.2020 звернувся до Дніпровської митниці Держмитслужби для здійснення митного оформлення товару - електрочайники побутові в асортименті, поставленого на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічного контракт JMHX/ML-2019 від 02.08.2019, укладеного з виробником JIANGMEN HUAXIANG INDUSTRIAL CO., LTD (Китай). До митного контролю та оформлення ТОВ Малім заявлено електрочайники побутові в асортименті відповідно до зовнішньоекономічного контракту з виробником (код 4104 в гр.44) JMHX/ML-2019 від 02.08.2019 з JIANGMEN HUAXIANG INDUSTRIAL CO., LTD (Китай). Згідно відомостей графи 44 МД, декларантом надано наступні документи: контракт, інвойс, пакувальний лист, морський коносамент, залізничні накладні. Відповідно до пункту 2.4 контракту до ціни товару включені витрати на вартість товару, його пакування, маркування, навантаження та доставки до обумовленого місця доставки. Враховуючи зазначені умови, заявлений характер угоди (контракт з виробником), відправником товару здійснювались митні формальності із його митного оформлення у країні відправлення. Однак, митна декларація країни експорту декларантом до митного оформлення не надано, що унеможливлює здійснення перевірки числових значень заявленої вартості оцінюваних товарів (навантаження, вартість транспортування, страхування). Також відповідач зазначає, що пунктом 2.5. контракту передбачено, що при зміні в одному модельному ряду номенклатури Товару, ціна знову внесеного виробу приймається за аналогічним виробам. Відсутність інформації щодо якісних та фізичних характеристик товару, унеможливлює здійснення співставлення з попередньою партією товару за заявленим контрактом. Якісні характеристики імпортованої партії товару перевірити неможливо, декларантом не надано сертифікати, паспорти якості, інструкції і т.д.

Відповідач також стверджує, що відповідно до пункту 4.3. контракту JMHX/ML-2019 від 02.08.2019 оплата за товар може здійснюватися у формі передплати та на умовах інвойсу, через 180 днів після отримання товару на складі покупця, і зазначається у інвойсі. Згідно наданого інвойсу від 04.01.2020 №ВА4011, умови оплати - 180 днів після отримання товару одержувачем. Частиною 21 ст.58 МКУ передбачено, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Вказана схема розрахунків за поставлений товар, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ. Поставка товару з таким відстроченням по оплаті також може розглядатись як прихований лізинг, яким передбачаються лізингові платежі, які не розглядаються як частина митної вартості лише за певних умов (п.5 ст.51 МКУ). Відповідно до Податкового кодексу України сплачений при імпорті товару ПДВ за комерційною операцією (з оплатою за товар) включається до податкового кредиту (п. 198.1 ПКУ). Декларування зі значним відстроченням оплати (декілька років) також призводить до формування податкового кредиту, який не підтверджено оплатою. Отже, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п.2 та п. 3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно п.6 ст. 53 МКУ, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Строк подання документів 10 днів. Враховуючи зазначені в повідомлені митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД від 11.03.2020 № UA110140/2020/002495, відсутність документального підтвердження сформованої вартості оцінюваного товару та повноти включення витрат відповідно до положень ч. 10 ст.58 МКУ, відсутності документального підтвердження заявленого рівня вартості як ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно п.2. ст.58 МКУ, п.6 ст.54 МКУ. За результатом контролю співставлення встановлено наявність інформації про митні оформлення товарів:- електрочайники у кількості - 8100 шт. 675 місць у картонних коробках. Країна виробництва-CN. Торговельна марка Rainberg , співставного з оцінюваним товаром з урахуванням опису товару, функціонального призначення, країни виробництва та відправлення, вагових обсягів та середнім ваговим показником, наявності торгівельної марки, та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 20.02.2020 № UА500070/2020/206371 на рівні - 1.4 дол/шт. У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято Рішення про коригування митної вартості від 13.03.2020 UА 110000/2020/000133/2. Митна вартість оцінюваного товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - резервним методом, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на митній вартості: ЕМД від 20.02.2020 № UА 500070/2020/206371 на рівні - 1.4 дол/шт.

До того ж, при винесенні рішення посадовими особами Дніпропетровської митниці у графі 33 рішень про коригування заявленої митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Також, посадовою особою митниці зазначено про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 63, послідовність застосування методів визначення митної вартості, відповідно до Митного кодексу України, право на оскарження. У зв`язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано Картку відмови від 28.02.2020 № UА110140/2020/00017. Відтак, позивач вважає, що картка відмови видана митним органом обґрунтовано, у зв`язку з тим, що заявлену митну вартість товару скориговано рішенням про коригування митної вартості товарів від 13.03.2020 № UА 110000/2020/000133/2.

30.06.2020 року ТОВ Малім до канцелярії суду подано відповідь на відзив на позовну заяву, яка вмотивована тим, що на момент декларування Товариством позивача було подано до митною органу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої декларантом за першим методом, а тому заявлена декларанти митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України, а відзив на адміністративний позов не спростовує наведених у позові фактів та обставин. До того ж, відзив містить численні припущення та домисли митного органу, що жодним чином не може бути розцінені в якості доказів у даній адміністративній справі.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2020 року зазначена вище справа розподілена та 23.04.2020 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 27.04.2020 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 прийнято до свого провадження справу №160/4541/20 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ Малім та JIANGMEN HUAXIANG INDUSTRIAL CO., LTD Китай укладено зовнішньо - економічний контракт №JMHX/ML-2019 від 02.08.2019р.

За умовами даного контракту, ТОВ Малім (Покупець) купує товар у JIANGMEN HUAXIANG INDUSTRIAL CO., LTD Китай (Продавець).

Відповідно до п. 2.1. Контракту, ціна на товар встановлюється в доларах США і вказується в інвойсах на кожну окрему партію Товару.

Пунктом 2.4. Контракту визначено, що ціни на Товар включають в себе вартість самого Товару, упаковки, маркування, навантаження і його доставки до обумовленого умовам пункту.

Згідно п. 4.3. Контракту, оплата за товар може проводитися як на умовах передоплати, так і на умовах оплати інвойсу через 180 днів після отримання товару на склад Покупця в Україні, і це зазначається в інвойсі на конкретну партію товару.

В подальшому, на умовах та в рамках зовнішньо - економічного контракту між ТОВ Малім та JIANGMEN HUAXIANG INDUSTRIAL CO., LTD Китай № JMHX/ML-2019 від 02.08.2019р. було організовано поставки товарів з Китаю до України, а саме електрочайники побутові в асортименті.

11.03.2020 року представником декларанта було подано митну декларацію № UA110140/2020/002495 (номер встановлений після коригування - № UA110140/2020/002640). Відповідно до поданої декларації митна вартість була встановлена згідно до комерційного інвойсу № BA4011 від 04.01.2020 року. Митна вартість товарів була визначена із застосуванням основного методу.

Так, у митній декларації № UA110140/2020/002495 поданій декларантом, було визначено загальну суму товарів за рахунком, відповідно до інвойсу (графа 22), що складала 14 174,40 USD. Також було визначено розмір ПДВ та ввізного мита, сума розрахована декларантом склала - 114 416,21 грн.

На підтвердження митної вартості товарів ТОВ Малім до митного органу було надано наступні документи:

- пакувальний лист (Packing list) Пакувальний лист від 04.01.2020;

- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №BA4011 від 04.01.2020;

- коносамент (Bill of lading) №MRFB20011393 від 08.01.2020;

- декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №BA4011 від 04.01.2020;

- залізнична накладна для внутрішнього сполучення №40155111 від 10.03.2020;

- залізнична накладна для внутрішнього сполучення №40155129 від 10.03.2020;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 18.10.2019;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 20.02.2020;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення №JMHX/ML-2019 від 02.08.2019;

-митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA110140.2020.002495 від 11.03.2020.

Як було установлено судом під час розгляду справи, 13.03.2020 року уповноваженою особою митниці було складено та направлено декларанту повідомлення в якому зазначається, що Відсутність інформації щодо якісних та фізичних характеристик товару, унеможливлює здійснення співставлення з попередньою партією товару за заявленим контрактом. Якісні характеристики імпортованої партії товару перевірити не можливо, декларантом не надано сертифікати, паспорти якості, інструкції і т.д .

13.03.2020 у наступному повідомленні уповноваженою особою митного органу було зазначено, що відсутність у органу доходів та зборів та у декларанта необхідних документів унеможливила застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів. У зв`язку із неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості послідовно розглядаємо можливість застосування резервного методу визначення митної вартості. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена митницею, згідно з положеннями ст.64 МКУ.

Також, 13.03.2020 року у третьому повідомленні уповноваженою особою відповідача зазначалося таке: за результатом контролю співставлення встановлено наявність інформації про митні оформлення товарів:- електрочайники у кількості- 8100шт. 675 місць у картонних коробках. Країна виробництва-CN. Торговельна марка Rainberg , співставного з оцінюваним товаром з урахуванням опису товару, функціонального призначення, країни виробництва та відправлення, вагових обсягів та середнім ваговим показником, наявності торгівельної марки, та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 20.02.2020 № UA500070/2020/206371 на рівні - 1.4 дол/шт. У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято Рішення про коригування митної вартості від 13.03.2020 UA110000/2020/000133/2. Митна вартість оцінюваного товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - Резервним методом, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на митній вартості: ЕМД від 20.02.2020 № UA500070/2020/206371 на рівні - 1.4 дол/шт.

На підставі наданих документів Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2020/000133/2 від 13.03.2020 року, а також складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2020/00017.

Рішенням про коригування митної вартості товарів № UA110000/2020/000133/2 від 13.03.2020 року було здійснено коригування вартості за одиницю товару, а саме: електрочайники побутові: мод. НЕК-180 - 15240 шт.; мод. НЕК-200 - 3000 шт.; мод. НЕК-201 - 4536 шт. (Торгівельна марка HILTON).

Розрахована декларантом митна вартість товару становила 14 042,40 USD (355 462,29 грн (курс валюти станом на момент подання декларації - 25,3135)), а вартість митних платежів - 113 747,93 грн, внаслідок протиправних дій відповідача у вигляді коригування митної вартості загальна вартість товару склала 31 886,40 USD (824 518,53 грн (курс валюти - 25,858), а вартість митних платежів склала - 263 845,93 грн.

Як вбачається з картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, причини за яких митний орган відмовляє у митному оформленні товарів полягають у припущеннях та необґрунтованих сумнівах щодо заявленої декларантом вартості товару. Інспектор при складанні даної картки відмови посилається на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару.

Отже, внаслідок цього, коригування вартості товарів митним органом, сума додаткових нарахувань (ввізне мито та ПДВ) склала - 150 098 грн.

Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товару, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 Резервний метод МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Так, відповідач зазначає, що до митного оформлення ТОВ Малім не було надано митної декларації країни експорту товарів.

Стосовно цього суд звертає увагу на те, що за змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Як вже зазначалось вище, на підтвердження митної вартості товарів ТОВ Малім до митного органу було надано наступні документи:

- пакувальний лист (Packing list) Пакувальний лист від 04.01.2020;

- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №BA4011 від 04.01.2020;

- коносамент (Bill of lading) №MRFB20011393 від 08.01.2020;

- декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №BA4011 від 04.01.2020;

- залізнична накладна для внутрішнього сполучення №40155111 від 10.03.2020;

- залізнична накладна для внутрішнього сполучення №40155129 від 10.03.2020;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 18.10.2019;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 20.02.2020;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення №JMHX/ML-2019 від 02.08.2019;

- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA110140.2020.002495 від 11.03.2020.

Також, уповноваженою особою митниці було складено та направлено декларанту повідомлення в якому зазначається, що необхідно надати додаткові документи, а саме:

1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

5) виписку з бухгалтерської документації;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У зв`язку із тим, що наведені документи не можливо було надати так як вони знаходились у продавця, позивачем 13.03.2020 року було направлено запит до компанії-виробника JIANGMEN HUAXIANG INDUSTRIAL CO., LTD.

Однак, у зв`язку із встановленням карантинних обмежень спричинених епідемією COVID-19, запитувані документи були отримані Товариством позивача лише 06.04.2020 року.

06.04.2020 року ТОВ Малім було отримано лист від виробника JIANGMEN HUAXIANG INDUSTRIAL CO., LTD наступного змісту: У відповідь на ваш запит від 13.03.2020 про надання додаткових документів по вашій поставці електрочайники ТМ HILTON, які відвантаженні по коносаменту №MRFB20011393, контейнери № MRKU4200994, SUDU8745350, MRKU3430755 контракт № JMHX/ML-2019 від 02.08.2019, інвойс № BA4011 від 04.01.2020, пакувальному листу від 01.04.2020, направляємо вам скан копії таких документів: 1) експортна митна декларація; 2)специфікація електрочайників. Просимо вибачення за затримку надання документів, у зв`язку зі святкуванням ОСОБА_1 Нового ОСОБА_2 та карантинними обмеженнями спричиненими пандемією COVID-19.

Таким чином суд вважає, що на момент декларування позивачем були надані усі, передбачені Митним кодексом України документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару.

Також, згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Аналіз вище наведеного показав, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Отже, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару (у тому числі й додатково), суд прийшов до висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих ТОВ Малім з МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем суду не надано жодних доказів недостовірності заявленої Товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Таким чином, висновок відповідача про встановлення розбіжностей у поданих позивачем документів, які не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, як на підставу для здійснення коригування заявленої позивачем митної вартості товарів, суд вважає необґрунтованим та безпідставним.

Аналогічна правова позиція узгоджується у постанові Верховного суду України від 25.06.2020 року (справа № 826/4833/20).

Окрім цього, під час розгляду справи відповідач не довів, що певні недоліки, які на його думку якимось чином вплинули на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.

До того ж, наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 року по справі №420/2315/19.

Щодо сумнівів митного органу відносно ненадання декларантом платіжного документу, що підтверджує вартість товару та містить реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, то суд зазначає, що відповідно до копії платіжного доручення - (графа 70), ТОВ Малім 23.01.2020 року сплачено 13 698,15 USD у якості передплати за товар по контракту № JMHX/ML-2019 від 02.08.2019. Строк оплати залишку заборгованості відповідно до умов п. 4.3. Контракту, станом на дату подання позовної заяви не настав.

Стосовно аргументів відповідача щодо можливого свідчення схеми розрахунків за поставлений товар (відстрочення платежів) про прихований лізинг .

Так, у жодному законодавчому акті України не має такого поняття як прихований лізинг . Між покупцем - ТОВ Малім та продавцем - JIANGMEN HUAXIANG INDUSTRIAL CO., LTD був укладений контракт на купівлю товарів.

Зазначений контракт не є лізинговим договором в силу закону. Твердження митного органу щодо приховування будь-яких умов поставки є безпідставними, оскільки єдиним способом визнання договору або його окремих умов недійсними є встановлення такого факту в судовому порядку.

Тип паче, наразі контракт є діючим, та його умови і факт його виконання свідчать про його реальність.

Згідно із положеннями ст. 6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

За приписами ч.1 ст.6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Положеннями ст.ст.179, 189, 190 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Згідно з ч.1 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2020/000133/2 від 13.03.2020 року, а також прийнята на її підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці Держмитслужби UA110140/2020/00017 від 13.03.2020 року - є протиправними та належать до скасування.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2102 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №164 від 10.04.2020 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2102 грн. підлягає стягненню з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Малім» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA110000/2020/000133/2 від 13.03.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці Держмитслужби № UA110140/2020/00017 від 13.03.2020 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Малім» (ЄДРПОУ 42802921) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2102 грн. (дві тисячі сто дві гривні), сплачені згідно платіжного доручення №164 від 10.04.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник