Рішення

від 02.07.2020 по справі 200/5205/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2020 р. Справа№200/5205/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Донецької області, Донецького апеляційного суду про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Донецької області від 23 грудня 2019 року № 105к про звільнення його з посади помічника судді на підставі ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України;

- поновити його на посаді помічника судді Донецького апеляційного суду;

- стягнути з відповідачів на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 грудня 2019 року по день ухвалення рішення у справі.

Позов обґрунтовував тим, що, 28 грудня 2019 року наказом голови ліквідаційної комісії від 23 грудня 2019 року № 105к його звільнено з посади помічника судді Апеляційного суду Донецької області (на якій він перебував без подання судді) на підставі ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Однак ні даний наказ, ні трудову книжку він не отримав, а 20 квітня 2020 року отримав лише повідомлення про його звільнення та про існування такого наказу.

На його думку, його звільнення з займаної посади у зв`язку з ліквідацією державного органу є протиправним та таким, що проведено з порушеннями вимог законодавства, оскільки:

- Апеляційний суд Донецької області повної ліквідації не зазнав, оскільки його правонаступником є Донецький апеляційний суд, а тому відбулася реорганізація державного органу;

- 05 жовтня 2018 року отримав попередження про наступне звільнення з займаної посади з 20 грудня 2018 року, а 11 жовтня 2018 року - повідомлення з пропозицією переведення на нижчі посади, при цьому посада помічника судді йому запропонована не була;

- при його звільненні не враховано те, що з 14 листопада 2016 року він проходить військову службу у Збройних Силах України за контрактом під час кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, і як військовослужбовець, несе службу особливого характеру під час дії в державі особливого періоду, а тому користується пільгами, що передбачені ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України, а тому не може бути переведений на іншу посаду, яка є нижчою за його кваліфікацію та з меншим посадовим окладом, крім того, має право на першочергове працевлаштування у новоствореному суді та може бути звільнений лише з обов`язковим працевлаштуванням. Тому вважав, що відповідачі зобов`язані були працевлаштуванні його до новоствореної установи, якою є Донецький апеляційний суд, на посаду помічника суді.

Відповідач Апеляційний суд Донецької області подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що ні законодавство про працю, ні законодавство з питань проходження військової служби та соціального захисту військовослужбовців не містять обмежень щодо звільнення у зв`язку з ліквідацією установи працівників, які прийняті на військову службу за контрактом та за якими зберігається робоче місце на час проходження військової служби. Про наступне звільнення з займаної посади помічника судді Апеляційного суду Донецької області відповідно до ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України позивача повідомлено у встановленому порядку; до державної служби зайнятості подана звітність (форма 4-ПН) про заплановане масове вивільнення працівників у кількості 123 особи; 11 жовтня 2018 року позивачу запропоновано переведення на вакантні посади в новоствореному суді, від чого він відмовився; 07 листопада 2018 року у співпраці з Маріупольським міським центром зайнятості організовано проведення з працівниками Апеляційного суду Донецької області превентивного заходу щодо попиту на робочу силу, на який запрошено і ОСОБА_1 , однак він не прибув.

24 грудня 2019 року позивача телефонограмою повідомлено про те, що у зв`язку із ліквідацією Апеляційного суду Донецької області та відмовою від переведення на запропоновані в Донецькому апеляційному суді посади його буде звільнено з посади помічника судді Апеляційного суду Донецької області 28 грудня 2019 року, для чого запропоновано в день звільнення прибути до суду з метою отримання трудової книжки. Це спростовує доводи позивача про те, що про звільнення йому стало відомо лише 20 квітня 2020 року.

28 грудня 2019 року позивача звільнено з посади помічника судді Апеляційного суду Донецької області на підставі наказу голови ліквідаційної комісії суду від 23 грудня 2019 року № 105/к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

У зв`язку з відсутністю позивача на робочому місці в день звільнення з посади на його домашню адресу та адресу Краматорського міського військового комісаріату (за місцем проходження ним військової служби) листами від 02 січня 2020 року №3.4-03/1/2020 та від 02 січня 2020 року №3.4-03/2/2020 направлено повідомлення про звільнення та необхідність отримання трудової книжки.

Листом ліквідаційної комісії Апеляційного суду Донецької області від 04 травня 2020 року №3.2-09/3/2020 за заявою позивача на адресу проходження ним військової служби направлено копію наказу про звільнення та довідку про середню заробітну плату, що спростовує доводи позивача про не надсилання йому зазначених документів.

Вважав, що ліквідаційною комісією суду повністю дотримано процедури щодо вжиття та здійснення заходів, передбачених законодавством та планом заходів з ліквідації апеляційних судів щодо звільнення позивача з займаної посади з ініціативи роботодавця та подальшого його працевлаштуванням, у зв`язку з чим, оскаржений наказ про звільнення є правомірним, та таким що не підлягає скасуванню.

Посаду помічників судді Донецького апеляційного суду позивачу не пропонували, оскільки така посада належать до посад патронатної служби, на які не поширюється дія Закону України «Про державну службу», крім ст. 92 цього Закону. Судді самостійно здійснюють добір помічників, і помічник судді призначається на посаду за поданням судді на строк його повноважень та не довше ніж на період перебування судді у штаті суду (Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про помічника судді, затверджене рішенням Ради Суддів України від 18 травня 2018 року № 21). Трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Акт про звільнення приймається керівником державної служби. Працівник патронатної служби може бути достроково звільнений з посади за ініціативою особи, працівником патронатної служби якої він призначений, або керівника патронатної служби (ч.ч. 2 та 3 ст. 92 Закону України «Про державну службу»). З урахуванням наведеного та того, що ні від позивача, ні від суддів Донецького апеляційного суду подання про призначення його на посаду помічника новоствореного суду до ліквідаційної комісії Апеляційного суду Донецької області не надходило, посади помічника судді в Донецькому апеляційному суді для переведення позивачу не пропонувалися.

Посади державних службовців позивачу для переведення не пропонувалися, оскільки призначення на них здійснюється на конкурсній основі.

Крім того, Апеляційний суд Донецької області в особі голови ліквідаційної комісії у зв`язку з його ліквідацією не наділений правом самостійного вирішення питання працевлаштування працівників до новоутворених судів, зокрема, до Донецького апеляційного суду, який є окремою юридичною особою, і не має для цього законних підстав.

Отже, інформація щодо усіх наявних вакансій в апараті новоствореного суду надавалася Донецьким апеляційним судом, однак, від запропонованих посад позивач відмовився.

Враховуючи викладене, Апеляційний суд Донецької області та Донецький апеляційний суд протягом всього періоду виникнення відповідних відносин, від початку повідомлення про подальше скорочення до звільнення, вчинив усі необхідні дії для реального працевлаштування позивача, в той же час, позивач не побажав йти на компроміс щодо збереження свого права на роботу, хоча і на іншу посаду, що стало наслідком його звільнення. Тому необґрунтовано вважати, що відповідач звільнив позивача без достатнього на то підстав та у протиправний спосіб.

Вважав, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог законодавства.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідач Донецький апеляційний суд подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що позивач був призначений на посаду помічника судді Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_2 на час виконання останнім повноважень судді. Рішенням Вищої ради юстиції «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді апеляційного суду у відставку» від 08 грудня 2016 року № 3058/0/15-16 ОСОБА_2 звільнено з посади судді апеляційного суду Донецької області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Позивач був звільнений з посади помічника судді, а після цього поновлений на цій посаді відповідно до постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року в справі 805/1200/17а.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» від 29 грудня 2017 року № 452/2017 постановлено ліквідувати Апеляційний суд Донецької області; утворити Донецький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку область, з місцезнаходженням у містах Бахмуті, Донецьку і Маріуполі.

Указом Президента України «Про переведення суддів» від 28 вересня 2018 року № 297/2018 суддів Апеляційного суду Донецької області переведено на роботу на посадах суддів Донецького апеляційного суду.

Після початку роботи новоутвореного Донецького апеляційного суду та переведення суддів до нього, судом вживалися заходи щодо працевлаштування працівників Апеляційного суду Донецької області, який перебуває у процесі ліквідації. Так державні службовці на підставі п. 5 ст. 22 Закону України «Про державну службу» були переведені на рівнозначні або нижчі (за згодою) посади в новоутвореному суді, однак робітники та помічники суддів були звільнені. У подальшому, за наявності та на підставі письмових подань суддів, звільнені помічники суддів були призначені на посади помічників суддів Донецького апеляційного суду. Зазначене обумовлено особливостями патронатної служби, до якої віднесено посаду помічника судді.

Оскільки у позивача відсутній суддя який би міг надати подання про призначення його на вакантну посаду помічника Донецького апеляційного суду, та позивач проходить військову службу за контрактом, тому йому були запропоновані посади в Донецькому апеляційному суді, крім посади помічника судді, призначення на яку здійснюється лише за письмовим поданням судді, та крім посад державних службовців, призначення на які здійснюється на конкурсній основі. Однак від запропонованих посад позивач відмовився, тому він підлягав звільненню без права переведення на посаду помічника судді у новоствореному суді.

Вважав, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог законодавства.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що наказом в.о. керівника апарату Апеляційного суду Донецької області від 21 вересня 2015 року № 301к ОСОБА_1 з 22 вересня 2015 року призначено на посаду помічника судді Апеляційного суду Донецької області на час виконання суддею ОСОБА_2 своїх повноважень.

27 жовтня 2016 року позивач уклав контракт про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України строком на три роки; з 14 листопада 2016 року його зараховано до списків особового складу Краматорського міського військового комісаріату.

Рішенням Вищої ради юстиції «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді апеляційного суду Донецької області у відставку» від 08 грудня 2016 року № 3058/0/15-16 ОСОБА_2 звільнено з посади судді апеляційного суду Донецької області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

13 грудня 2016 року Апеляційним судом Донецької області прийнято наказ № 409к, яким позивача з 13 грудня 2016 року звільнено з посади помічника судді Апеляційного суду Донецької області відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (у зв`язку із закінченням строку трудового договору).

Вказані обставини встановлені постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року всправі №805/1200/17-а, яка набрала законної сили.

Так, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року всправі №805/1200/17-а позов ОСОБА_1 до Апеляційного суду Донецької області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів за час вимушеного прогулузадоволено: визнано протиправним та скасовано наказ від 13 грудня 2016 року № 409 к; поновлено позивача на посаді помічника судді Апеляційного суду Донецької області з 13 грудня 2016 року; стягнуто з Апеляційного суду Донецької області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 грудня 2016 року по день постановлення судового рішення (12 червня 2017 року) у сумі 65010,14 грн., відрахувавши податки та інші обов`язкові платежі. Також допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді помічника судді Апеляційного суду Донецької області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця.

На виконання судового рішення позивача відповідним наказом Апеляційного суду Донецької області позивача поновлено на посаді.

29 грудня 2017 року Президентом України прийнято указ «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452/2017.

Вказаним Указом відповідно до пп. 6 п. 16-1розд. XV "Перехідні положення" Конституції України, ч. 3 ст. 19, ч. 2 ст. 26, п. 40 розд. XII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів"постановлено ліквідувати, зокрема Апеляційний суд Донецької області; утворити, зокрема Донецький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку область, з місцезнаходженням у містах Бахмуті, Донецьку і Маріуполі.

25 червня 2018 року проведено державну реєстрацію Донецького апеляційного суду як юридичної особи, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис від 25 червня 2018 року № 1 274 102 0000 015445 (код ЄДРПОУ 42262513).

Наказом Державної судової адміністрації України від 20 вересня 2018 року № 474 «Про забезпечення виконання Указу Президента України від 29.12.2017 № 452/2017» (у урахуванням внесених до нього змін наказом від 08 листопада 2019 року №1099) утворено ліквідаційну комісію Апеляційного суду Донецької області та затверджено план заходів з ліквідації апеляційних судів.

Планом заходів з ліквідації апеляційних судів передбачені заходи організаційного, кадрового, матеріально-технічного, фінансового та документального забезпечення, спрямовані на вжиття заходів, що передбаченіст. 111 Цивільного кодексу Українищодо порядку ліквідації юридичної особи. В тому числі, на кожну утворену в судах ліквідаційну комісію, покладений обов`язок щодо здійснення послідовних кроків для вжиття заходів з працевлаштування працівників апаратів ліквідованих судів: від письмового повідомлення працівників про ліквідацію та попередження державних службовців про наступне припинення державної служби до вивільнення, у т.ч. здійснення заходів щодо працевлаштування таких працівників до видання наказу про звільнення.

На виконання указу Президента України від 29 грудня 2017 року №452/2017, плану заходів з ліквідації апеляційних судів утворено ліквідаційну комісію Апеляційного суду Донецької області.

03 жовтня 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про перебування Апеляційного суду Донецької області в стані припинення (код ЄДРПОУ 02891428).

В цей же день в газеті «Голос України» оприлюднено повідомлення про початок роботи Донецького апеляційного суду (випуск від 03 жовтня 2018 року №185 (6940)), і з цієї дати Апеляційний суд Донецької області припинив здійснювати правосуддя (ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), однак залишився існувати як юридична особа яка перебуває в стадії ліквідації.

04 жовтня 2018 року позивача в телефонному режимі, а 05 жовтня 2018 року під підпис попереджено про наступне звільнення з 20 грудня 2018 року відповідно до ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України - у зв`язку з ліквідацією Апеляційного суду Донецької області.

08 жовтня 2018 року Апеляційним судом Донецької області до державної служби зайнятості подано звітність (форма 4-ПН) про заплановане масове вивільнення працівників у кількості 123 особи.

11 жовтня 2018 року позивачу запропоновано переведення на вакантні посади в Донецькому апеляційному суді, а саме посади: експедитора відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія); завідувача архіву відділу кодифікаційної, бібліотечної та архівної справи; архіваріуса відділу кодифікаційної, бібліотечної та архівної справи; оператора копіювальних та розмножувальних машин відділу інформаційних технологій та захисту інформації; завідувача господарства відділу господарства та матеріально-технічного забезпечення; завідувача складу відділу господарства та матеріально-технічного забезпечення; прибиральника службових приміщень відділу господарства та матеріально-технічного забезпечення; прибиральника території відділу господарства та матеріально-технічного забезпечення; робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків відділу господарства та матеріально-технічного забезпечення.

18 жовтня 2018 року позивач подав до Апеляційного суду Донецької області заяву, в якій звернув увагу на те, що проходить військову службу у Збройних Силах України за контрактом, а тому користується пільгами, що передбачені ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України. Вважав, що йому має бути запропоновано працевлаштування на посаді помічника судді Донецького апеляційного суду, чого зроблено не було.

В цей же день позивач подав заяву від 18 жовтня 2018 року про те, що не заперечує проти переведення його на посаду помічника судді Донецького апеляційного суду.

31 жовтня 2018 року позивача в телефонному режимі запрошено на семінар, який 07 листопада 2018 року мав проводитися Маріупольським міським центром зайнятості в режимі відео конференції в приміщенні Апеляційного суду Донецької області (про що складена телефонограма від 31 жовтня 2018 року №6).

Листом від 13 листопада 2018 року № 3.4-03/683/2018 у відповідь на заяву позивача від 18 жовтня 2018 року Апеляційний суд Донецької області повідомив позивача про те, що Суд ліквідується без правонаступника, а у випадку повної ліквідації організації можуть бути звільнені з ініціативи роботодавця працівники, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, за якими на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток в організації, в якій вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Тому, 05 жовтня 2018 року його попереджено про наступне звільнення з посади помічника судді Апеляційного суду Донецької області; 11 жовтня 2018 року запропоновані вакантні посади новоутвореного Донецького апеляційного суду, на жодну з яких позивачем згоди не надано.

Цим же листом повідомлено, що відповідно до Положення про помічника судді, що затверджено рішенням Ради суддів від 18 травня 2018 року № 21, судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді. Помічник судді призначається на посаду на строк повноважень безпосереднього керівника та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника у штаті суду.

Також роз`яснено, що в пропозиції вакантних посад не було зазначено посаду помічника судді, оскільки працевлаштування на цю посаду можливе за поданням судді. Подання судді щодо позивача відсутнє. У пропозиції також не було зазначено таких посад як секретар судового засідання, головний спеціаліст, провідний спеціаліст, оскільки ці посади є посадами державної служби, призначення на які здійснюється за результатами конкурсу.

Цим же листом повідомлено, що наказом голови Донецького апеляційного суду від 11 жовтня 2018 року введено в дію штатний розпис Донецького апеляційного суду, затверджений головою Державної судової адміністрації України. Щодо реалізації заяви про призначення та отримання інформації щодо штатного розпису Донецького апеляційного суду, позивач має право звернутися до керівника апарату Донецького апеляційного суду.

19 листопада 2018 року не погоджуючись з такими обставинами щодо себе ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ліквідаційної комісії Апеляційного суду Донецької області та Донецького апеляційного суду про визнання неправомірними дії Донецького апеляційного суду та ліквідаційної комісії Апеляційного суду Донецької області щодо відмови запропонувати йому для переведення до Донецького апеляційного суду посади помічника судді Донецького апеляційного суду та зобов`язання вказаних відповідачів запропонувати йому для переведення до Донецького апеляційного суду посаду помічника судді цього суду. В позові зазначав, зокрема, що Апеляційний суд Донецької області не зазнав повної ліквідації, оскільки його правонаступником є Донецький апеляційний суд, з тих підстав, що він утворився на базі першого.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року в справі №200/12771/18-а, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

07 жовтня 2019 року (напередодні закінчення трирічного строку дії попереднього контракту про проходження військової служби) позивач уклав наступний контракт про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України строком на три роки. Відповідно до цього контракту, він набрав чинності з 14 листопада 2019 року.

Наказом голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Донецької області від 23 грудня 2019 року № 105к позивача з 28 грудня 2019 року звільнено з посади помічника судді Апеляційного суду Донецької області на підставі ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (у зв`язку з ліквідацією Апеляційного суду Донецької області та відмовою від переведення на запропоновані посади).

24 грудня 2019 року позивача в телефонному режимі повідомлено, про те, що у зв`язку із ліквідацією Апеляційного суду Донецької області та відмовою від переведення на запропоновані в Донецькому апеляційному суді посади відповідно до наказу голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Донецької області від 23 грудня 2019 року № 105к його буде звільнено з займаної посади з 28 грудня 2019 року на підставі ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з чим йому необхідно в день звільнення прибути до суду з метою отримання трудової книжки (про що складена телефонограма від 24 грудня 2019 року №1).

Про існування вказаного наказу позивача також повідомлено повідомленням від 02 січня 2020 року № 3.4-03/1/2020, в якому зазначалося, що оскільки в день звільнення він не перебував в Апеляційному суді Донецької області, тому йому необхідно прибути за адресою суду для отримання трудової книжки та ознайомлення з іншими кадровими документами.

Вказане повідомлення позивач, враховуючи те, що проходить військову службу, отримав, як він зазначає, 20 квітня 2020 року.

Листом від 04 травня 2020 року №3.2-09/3/2020 за заявою позивача на адресу проходження ним військової служби Апеляційним судом Донецької області направлено копію наказу про звільнення та довідку про середню заробітну плату.

Отже, копію наказу про звільнення позивач отримав з листом від 04 травня 2020 року №3.2-09/3/2020.

Судом також встановлено, що позивач є учасником бойових дій (посвідчення учасника бойових дій від 23 червня 2017 року); проходить службу в Дергачівському районному військовому комісаріаті на посаді заступника військового комісара з територіальної оборони (довідка вказаного комісаріату від 26 травня 2020 року №3/101).

Судом також встановлено, що станом на день розгляду справи Апеляційний суд Донецької області перебуває в стані припинення і з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ще не виключений (код ЄДРПОУ 02891428).

Відповідно до штатного розпису на 2020 рік в Апеляційному суді Донецької області існує одна штатна посада (завідувач архіву).

Відповідно до довідки від 11 червня 2020 року №3.5-13/2/2020, яка складена головою ліквідаційної комісії Апеляційного суду Донецької області та подана на вимогу суду, середньоденний заробіток позивача за останні 2 повні календарні місяці роботи перед звільненням становив 470,23 грн.

Відповідно до штатного розпису Донецького апеляційного суду на 2020 рік («Зміни до штатного розпису Донецького апеляційного суду на 2020 рік» у редакціях з 01 січня 2020 року та з 01 квітня 2020 року) та пояснень відповідача - Донецького апеляційного суду штатна чисельність суддів Донецького апеляційного суду на 2020 рік становить 48 осіб (у тому числі голова суду, заступники голови суду - 2 штатні одиниці, секретарі судових палат - 4 штатні одиниці, суддів - 40 штатних одиниць); станом на сьогоднішній день фактична чисельність суддів - 46 осіб (1 суддя відряджена до Вищої ради правосуддя, у зв`язку з чим посада судді не є вакантною, 1 суддя звільнений у зв`язку із подачею заяви про відставку). Штатна чисельність помічників суддів - 63 штатних одиниць (помічник голови суду - 1 штатна одиниця, помічники заступників голови - 2 штатні одиниці, помічники секретарів судових палат - 4 штатних одиниць, помічників суддів - 56 штатних одиниць); станом на сьогоднішній день фактична чисельність помічників суддів - 45 помічників суддів та 7 помічників суддів (додаткових помічників суддів, у яких найбільше судове навантаження), одна посада помічника судді тимчасово вакантна у зв`язку із находженням помічника судді у відпустці за дитиною.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Тобто правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. При ліквідації діяльність припиняється без правонаступництва, тобто без переходу прав та зобов`язань юридичної особи, що ліквідується, до інших осіб.

Частиною 2 ст. 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з ч. 1 ст. 89, ч. 4 ст. 91 вказаного Кодексу юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленомузаконом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення.

Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

Статтею 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суд утворюється і ліквідовується законом.

Проект закону про утворення чи ліквідацію суду вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

Місцезнаходження, територіальна юрисдикція і статус суду визначаються з урахуванням принципів територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою.

Утворення суду може відбуватися шляхом створення нового суду або реорганізації (злиття, поділу) судів.

Статтею 147 зазначеного Закону передбачено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Суд, що ліквідується, в місячний строк з дня припинення здійснення правосуддя передає до новоутвореного суду матеріали та документи, пов`язані зі здійсненням таким судом повноважень, зокрема, архівні справи з основної діяльності, строки тимчасового зберігання яких ще не закінчилися, документи, не завершені в діловодстві, а також документи з кадрових питань в паперовому та електронному вигляді, фонди бібліотек, а судові справи та матеріали проваджень, що перебувають у володінні суду, що ліквідується, передаються негайно, до дня початку роботи новоутвореного суду.

При цьому пп. 6 п. 161 розд. XY «Перехідні положення» Конституції України визначено, що до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31 грудня 2017 року, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» відповідно до пп. 6 п. 161 розд. XY «Перехідні положення» Конституції України, ч. 3 ст. 19, ч. 2 ст. 26, п. 40 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ліквідовано, у тому числі, Апеляційний суд Донецької області (п. 1 Указу) та створено Донецький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку область, з місцезнаходженням у містах Бахмуті, Донецьку і Маріуполі (п. 2 Указу).

Зазначений Указ набув чинності 29 грудня 2017 року.

Частиною 3 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що Державна судова адміністрація України забезпечує виконання рішень про утворення чи припинення (ліквідацію) судів.

Частиною 5 ст. 153 вказаного Закону передбачено, що голова Державної судової адміністрації України з питань, що належать до його повноважень, видає накази.

Наказом Державної судової адміністрації України «Про забезпечення виконання Указу Президента України від 29.12.2017 року № 452/2017» від 20 вересня 2018 року № 474 (надалі в тексті Рішення - Наказ) утворено ліквідаційну комісію Апеляційного суду Донецької області (п. 1).

У відповідності до п. 2 Наказу ліквідаційні комісії апеляційних судів повинні забезпечити здійснення своїх повноважень з наступного робочого дня за днем опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду, а згідно з п. 3 затвердити План заходів з ліквідації апеляційних судів, зазначених у підпунктах 1 25 пункту 1 цього наказу.

Пунктом 4 Наказу головам ліквідаційних комісій апеляційних судів наказано забезпечити виконання затвердженого Плану заходів з ліквідації відповідних судів, зазначеного у пункті 3 цього наказу.

Згідно з розд. І «Заходи організаційного, кадрового забезпечення» Плану заходів з ліквідації відповідних судів передбачено: 1. Вжити заходів щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) запису про початок процедури припинення діяльності апеляційних судів. 2. Письмово повідомити працівників про ліквідацію суду та попередити державних службовців про наступне припинення державної служби та вивільнення. 3. Довести до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників у порядку, визначеному статтею 48 Закону України "Про зайнятість населення". 5. Здійснити заходи щодо працевлаштування працівників апаратів апеляційних судів, що ліквідуються, звернувшись до державної служби зайнятості (у разі необхідності). 6. Видати накази про звільнення (у тому числі в порядку переведення), та ознайомити з ними працівників. 9. Вжити заходів щодо внесення до ЄДР запису про завершення процедури ліквідації. 10. Звільнення членів ліквідаційної комісії.

Розділом ІІІ «Заходи документального забезпечення» Плану заходів з ліквідації відповідних судів передбачено: 2. Забезпечити передачу архівного фонду та документообігу суду до новоутвореного суду. 4. Забезпечити впорядкування та передачу судових справ, що перебували у провадженні суду.

03 жовтня 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про початок процедури припинення діяльності Апеляційного суду Донецької області.

Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася в постановах Верховного Суду, зокрема від 12 грудня 2018 року в справі №826/25887/15, від 17 липня 2019 року в справі №820/2932/16.

Разом з тим, у вказаних постановах йдеться про розпорядчі акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, а не про указ Президента України.

29 грудня 2017 року Президентом України прийнято указ «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452/2017, після чого розпочато відповідну ліквідаційну процедуру. Вказаний указ не передбачає правонаступництва та, відповідно, переходу прав і обов`язків ліквідованого органу до іншого.

Згідно з п. 5ст. 11 Цивільного кодексу Україниліквідаційна комісія відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.

Отже, в Апеляційному суді Донецької області відбулася ліквідація та проведені всі відповідні заходи, пов`язані зі звільненням працівників у зв`язку з такою ліквідацією.

Щодо гарантій працівникам під час військової служби за контрактом

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України"Про освіту".

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України"Про військовий обов`язок і військову службу"і"Про альтернативну (невійськову) службу","Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Отже, вказані пільги та гарантії поширюються на працівників, що прийняті на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичної демобілізації.

Вказані гарантії не залежать від того, де працює особа. Отже, вони також підлягають застосуванню і до працівників, які проходять патронатну службу.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконання стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У листі Міноборони від 20.10.2016 року № 316/1/906 «Щодо дії особливого періоду», та у постанові Вищого адміністративного суду України від 16.02.2015 року (справа №800/582/14), виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначено, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.

Указом Президента України від 02.03.2014 року № 189/2014 введене в дію рішення Ради Національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України», яким констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Відповідно до примітки до ст. 4 Закону України «Про Раду Національної безпеки та оборони України» кризовою ситуацією вважається крайнє загострення протиріч, гостра дестабілізація становища в будь-якій сфері діяльності, регіоні, країні.

Протягом спірного періоду існувала кризова ситуація, що загрожувала національній безпеці України, а невідкладні заходи, запроваджені рішенням Ради національної безпеки та оборони України, щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України вимагали, крім іншого, проведення часткової мобілізації, з початком якої, настав особливий період діяльності усіх інституцій України, який на час розгляду даної справи не закінчився.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права щодо особливого періоду в України викладені в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі № 567/568/17 (провадження № 61-661св17), які відповідно до ч. 4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Статтею 21 Кодексу законів про працю України визначено, що Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Таким чином, на позивача, який в період дії особливого періоду уклав контракт про проходження військової служби в Збройних Силах України строком на три роки, і напередодні закінчення якого відразу же уклав новий контракт строком на три роки, - поширювалися гарантії, встановлені відповідними нормативно-правовими актами, зокрема ст. 119 Кодексу законів про працю України, в тому числі щодо збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, де він працював на час призову:

1) на період його служби за контрактом під час дії особливого періоду, або

2) до дня фактичного звільнення.

Щодо звільнення позивача з посади помічника судді

Відповідно до ч.ч. 1 - 4 ст. 92 Закону України «Про державну службу» до посад патронатної служби належать посади, зокрема, помічників суддів.

Працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи або на час діяльності депутатської фракції (депутатської групи) у Верховній Раді України, працівником патронатної служби якої він призначений.

Трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи або припинення діяльності депутатської фракції (депутатської групи) у Верховній Раді України, працівником патронатної служби якої він призначений. Акт про звільнення приймається керівником державної служби.

На працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 391, 41-431, 492 та частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України.

Особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

Згідно з пп. 18 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну службу» дія цього Закону не поширюється на працівників патронатних служб.

Статтею 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що кожний суддя суду загальної юрисдикції має помічника, статус і умови діяльності якого визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України. Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді (ч.ч. 1 та 3 ст. 157).

Аналогічні положення містяться в Положенні про помічника судді, що затверджене рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року № 21, п. 8 якого визначено, що помічник судді призначається на посаду на строк повноважень безпосереднього керівника та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника у штаті суду.

Згідно з п. 11 Положення у разі тривалої (понад два місяці) відсутності судді (соціальна відпустка, відрядження, відсторонення від посади тощо), а також з моменту закінчення (припинення) повноважень судді з відправлення правосуддя з визначених законом підстав або звільнення судді з займаної посади, припинення повноважень члена Ради суддів України у встановленому законом порядку, помічника (помічників) судді за його (їх) згодою за наказом керівника апарату суду може бути переведено на іншу посаду працівника апарату суду, яка не належить до посад державної служби.

Отже, на працівників патронатної служби поширюється дія Кодексу законів про працю України, крім статей 391, 41-431, 492 та ч. 3 ст. 184 Кодексу.

Відповідно до ст. 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2і3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно дочастин третьої та четвертоїстатті 119 цього Кодексу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40,41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 71) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогамЗакону України"Про запобігання корупції", встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення; 72) з підстав, передбаченихЗаконом України "Про очищення влади"; 73) набрання законної сили рішенням суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави стосовно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у передбаченихстаттею 290Цивільного процесуального кодексу України випадках; 8) підстави, передбачені контрактом; 9) підстави, передбачені іншими законами.

Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40Кодексу законів про працю України, яка регулює питання розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 вказаного Кодексу визначено, що звільнення з підстав, зазначених упунктах 1,2і6цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення запунктом 5цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Оскільки Апеляційний суд Донецької області не перебуває в стадії реорганізації, як помилково вважав позивач, а ліквідується без правонаступництва (відповідно зі скороченням чисельності (штату) та звільненням працівників), що відповідає вимогам ст. 104 Цивільного кодексу України, тому його працівники, в тому числі позивач, підлягали звільненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40Кодексу законів про працю України в разі неможливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Позивачу пропонувалися вакантні посади, від яких він відмовився.

При цьому суд погоджується з доводами відповідачів про неможливість запропонувати позивачу переведення на посади, які віднесені до державної служби, оскільки призначення на них здійснюється з обов`язковим проведенням конкурсу.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 92 Закону України «Про державну службу» працівник патронатної служби, який виявив бажання вступити або повернутися на державну службу, реалізує таке право у порядку, визначеному цим Законом для осіб, які вперше вступають на державну службу, з обов`язковим проведенням конкурсу.

Суд також погоджується з неможливістю запропонування позивачу переведення на посаду помічника судді новоутвореного суду, оскільки призначення на них здійснюється лише за поданням судді (ст. 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Оскільки від запропонованих посад позивач відмовився, тому його правомірно звільнено з посади помічника судді на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40Кодексу законів про працю України.

При цьому до дня фактичного звільнення позивача з посади за ним були збережені гарантії, передбачені ст. 119 Кодексу законів про працю України, що відповідало вимогам законодавства, в тому числі ч. 3 ст. 119 цього Кодексу.

Суб`єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

З огляду на наведене правові підстави для задоволення позову із зазначених позивачем підстав відсутні.

Посилання відповідача Апеляційного суду Донецької області на те, що про звільнення позивач дізнався в телефонному режимі ще 24 грудня 2019 року є неприйнятними, оскільки відповідно до наданої відповідачем телефонограми від 24 грудня 2019 року №1 позивача в телефонному режимі повідомлено, про те, що його буде звільнено з займаної посади з 28 грудня 2019 року. Отже, позивача повідомлено не про факт звільнення, а про звільнення, яке мало відбутися в майбутньому. Копію ж наказу про звільнення позивач отримав з листом від 04 травня 2020 року №3.2-09/3/2020.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання та перебування: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Апеляційного суду Донецької області (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Миру, 1 а; 84500, Донецька обл., м. Бахмут, вул. Свободи, 10, код ЄДРПОУ 02891428), Донецького апеляційного суду (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Миру, 1 а; 84500, Донецька обл., м. Бахмут, вул. Свободи, 10, код ЄДРПОУ 42262513) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 03 липня 2020 року.

Суддя Т.В. Логойда