Рішення

від 15.06.2020 по справі 816/434/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 816/434/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Козак А.К.

представника відповідача - Кінаш Л.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" до Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги:

скасування податкових повідомлень-рішень:

- від 02 листопада 2017 року №0011301401, яким збільшено на 897 954,75 грн суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств,

- від 02 листопада 2017 року №0011311401, яким зменшено на 1 550 927 грн суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток,

- від 02 листопада 2017 року №0011321401, яким збільшено на 996036 грн зобов`язання за платежем податок на додану вартість.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

08 лютого 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" (надалі також - позивач, ТОВ "Лубенське ШБУ № 9") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 02 листопада 2017 року №0011301401, яким збільшено на 897 954,75 грн суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, №0011311401, яким зменшено на 1 550 927 грн суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток) та № 0011321401, яким збільшено на 996 036 грн зобов`язання за платежем податок на додану вартість.

02 травня 2018 року Полтавський окружний адміністративний суд своєю ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження /а.с. 192 т.1/.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 19 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 02.11.2017 №0011301401, №0011311401 та №0011321401 /а.с. 255-260 т. 5/.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року апеляційну скаргу ГУ ДФС у Полтавській області залишено без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 по справі № 816/434/18 залишено без змін /а.с. 102-111 т.6/.

Верховний Суд постановою від 01 жовтня 2019 року скасував рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції /а.с. 190-199 т. 6/.

Справа надійшла до суду 26 листопада 2019 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року адміністративна справа прийнята до провадження судді Шевякова І.С., вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання /а.с. 205-206 т. 6/.

Протокольною ухвалою від 15 січня 2020 року суд залучив до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області /а.с. 67 т.7/.

Також, протокольною ухвалою від 15 січня 2020 року суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про залучення контрагентів позивача до участі у справі в якості третіх осіб /а.с. 66 т. 7/.

03 лютого 2020 року суд своєю ухвалою продовжив строк підготовчого провадження у справі № 816/434/18 до 90 днів /а.с. 116 т.7/.

Ухвалою про витребування доказів від 07 лютого 2020 року /а.с. 123-126 т. 7/, суд зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Прімарі Білдінг" (вул. Генерала Наумова, б.3, м. Київ, 03164, код ЄДРПОУ 39241252) надати до суду до 02 березня 2020 року: документальне підтвердження (письмові пояснення) щодо придбання ТОВ "Прімарі Білдінг" у ТОВ "Карс" щебеню (660,00 куб.м), що в подальшому був поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9"; щодо поставки цього товару в адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" на підставі договору №20/10 від 20 жовтня 2014 року зі зазначенням виробничих потужностей та трудових ресурсів, які використовувались під час даної господарської операції; зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Емтіпрод" (вул. Картвелішвілі, б.7/2, м. Київ, 03148, код ЄДРПОУ 38759823) надати до суду до 02 березня 2020 року: документальне підтвердження (письмові пояснення) щодо придбання/виготовлення ТОВ "Емтіпрод" бітуму (60/90), що в подальшому був поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" на підставі договору №19/09 від 19 вересня 2014 року зі зазначенням виробничих потужностей та трудових ресурсів, які використовувались під час даної господарської операції; зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Новатор-Н" (вул. Гната Юри, б.9, к. 414, м. Київ, 03148, код ЄДРПОУ 34187814) надати до суду до 02 березня 2020 року: документальне підтвердження (письмові пояснення) щодо придбання ТОВ "Новатор-Н" щебеню, кислоти, бітуму, які в подальшому були поставлені Товариству з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" зі зазначенням виробничих потужностей, трудових ресурсів, які використовувались під час даної господарської операції; щодо поставки даних товарів в адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9", в тому числі докази перевезення зазначених товарно-матеріальних цінностей.

Протокольною ухвалою суду від 05 березня 2020 року закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті /а.с. 155 т. 7/.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що порушення контрагентами Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" податкового законодавства не може впливати на правомірність формування останнім податкового кредиту. Вказував, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому товариство не може нести відповідальність за інших осіб, а порушення контрагентом вимог законодавства про порядку здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності господарської операції. Стверджував, що реальність здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

18 травня 2018 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву /а.с. 196-203 т. 1/, згідно якого останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що за результатами проведеної перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в результаті чого завищено від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2015 рік на суму 1550927,00 грн; п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 п. 138.4 ст. 138, п.п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 815374,00 грн та п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 739818,00 грн.

31 травня 2018 року позивачем до суду подано відповідь на відзив на позов, у якій ТОВ "Лубенське ШБУ № 9" посилалося на обставини аналогічні тим, які викладені у позовні заяві.

Скасовуючи рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 816/ 434/18, Верховний Суд зауважив на необхідності детального дослідження аргументів відповідача щодо відсутності факту придбання контрагентами позивача проданого йому товару, щодо відсутності у таких контрагентів основних фондів, виробничих потужностей та трудових ресурсів для реалізації такої кількості товарно-матеріальних цінностей. Вказав на необхідності дослідження документів, з яких можливо дослідити ланцюг постачання товару; документів, що підтверджують реальність здійснення перевезень задекларованого товару вантажівкою протягом одного дня на відстань 1699,6 км; документів на підтвердження отримання податкової вигоди від таких операцій.

Після повернення справи до Полтавського окружного адміністративного суду на новий розгляд, ГУ ДФС у Полтавській області надано відзив на позов /а.с. 216-223 т. 6/, в якому зазначено наступне.

Зокрема, відповідачем акцентовано, що податкові зобов`язання позивачу визначені на підставі висновків про нереальність господарських правовідносин позивача, з постачальниками ТОВ "Прімарі Білдінг", ТОВ "НОВАТОР-Н", ТОВ "Емтіпрод", ТОВ "Мінс Компані", ТОВ "ПБК Новострой", ТОВ "Намбер Ван Україна", ТОВ "ТРТ Компані".

На думку контролюючого органу, позивачем не доведено реальності операції з ТОВ "Прімарі Білдінг", оскільки доказів наявності у такого контрагента щебеню, що постачався ТОВ "Лубенське ШБУ № 9", не надано. Вказано на нереальність здійснення транспортних послуг з перевезення вантажу (щебня) між ТОВ "Прімарі Білдінг" та ТОВ "КАРС", оскільки кожний автомобіль перевізника за 1 день здійснив по 14 поїздок, що становить 1699, 6 км, і є, фактично, неможливим.

По відносинам позивача та ТОВ "НОВАТОР-Н" вказано на відсутність сертифікату відповідності на бітум БНД 60/91, що постачався таким контрагентом, а також на недоліки у документації щодо перевезення придбаного товару такими перевізниками як ТОВ "Український центр послуг" та ТОВ "Алва Союз".

По взаємовідносинам з ТОВ "Емтіпрод", ТОВ "Мінс Компані" вказано, що в ланцюзі постачальників відсутні підприємства, які б могли поставити відповідний товар, що в подальшому був поставлений позивачу. Вказано на відсутність основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів.

Аналогічні зауваження вказані й щодо господарських правовідносин з таким контрагентом, як ТОВ "ПБК Новострой".

Висновок відповідача щодо нереальності операцій з ТОВ "Намбер Ван Україна" обґрунтовано наявністю недоліків товарно-транспортних накладних, а також недоведеністю по ланцюгу постачання факту придбання товару контрагентом такого підприємства - Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро ефект".

За відносинами з ТОВ "ТРТ Компані" зауважено про незазначення обов`язкових реквізитів у податкові накладній від 12.09.2014 № 1 на загальну суму 1 137 600 грн на постачання бітуму, а саме: коду товару по УКТЗЕД.

З огляду на викладене, контролюючий орган проти задоволення позовних вимог заперечував та просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У наданих до суду 10 березня 2020 року додаткових поясненнях позивач наголошував на тому, що порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Вказано, що відсутність у спірного контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарських операцій, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, а основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди чи лізингу.

Картки рахунку, надані позивачем до суду, на його думку, належним чином підтверджують той факт, що товари, які були придбані у контрагентів позивача, були оприбутковані та використані у його господарській діяльності.

В наданих до суду 22 травня 2020 року запереченнях на додаткові пояснення ГУ ДФС у Полтавській області вказано, що контрагентами позивача здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з реалізації ТМЦ на користь ТОВ "Лубенське ШБУ № 9". Повторно акцентовано увагу на відсутності операцій щодо придбання постачальниками контрагентів товарів, які поставлялись позивачу /а.с. 132-133 т. 8/.

В судове засідання, призначене на 12 червня 2020 року, представник позивача не з`явився, хоча про час, дату та місце судового засідання, він повідомлявся належним чином. 10 червня 2020 року від адвоката ТОВ "Лубенське ШБУ № 9" надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача /а.с. 148 т.8/.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, вказуючи на їх безпідставність.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що в період з 04.08.2017 по 15.09.2017 працівниками ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2014 по 31.03.2017, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне за період з 01.01.20145 по 31.03.2017.

Результати вказаної перевірки оформлені актом від 22.09.2017 №1235/16-31-14-01-10/03450436 /а.с. 33-112 т. 1/, яким, зокрема, зафіксовані наступні порушення позивачем:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в результаті чого підприємством:

завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2015 рік на суму 1 550 927 грн;

занижено податок на прибуток в сумі 815374 грн, у тому числі за 2015 рік в сумі 485 051 грн, за 1 кв. 2016 року в сумі 330 323 грн;

- п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 739 818 грн, в тому числі:

за серпень 2014 року - на суму 75 794 грн;

за вересень 2014 року - на суму 189 600 грн;

за жовтень 2014 року - на суму 23 364 грн;

за листопад 2015 року - на суму 372 024 грн;

за грудень 2015 року - на суму 79 036 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем 02.11.2017 винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0011301401, яким позивачу збільшено суду грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 897954.75 грн (в тому числі за основним платежем - 815 374 грн та за штрафними санкціями - 82 580,75 грн) /а.с. 113 т.1/;

- №0011311401, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податок на прибуток у розмірі 1550927 грн /а.с. 115 т.1/;

- №0011321401, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 996036,00 грн (в тому числі за основним платежем - 664024 грн та за штрафними санкціями - 332012 грн) /а.с. 117 т.1/.

Зазначені податкові повідомлення-рішення ТОВ "Лубенське ШБУ № 9" оскаржило в адміністративному порядку, звернувшись зі скаргою до Державної фіскальної служби України /а.с. 132-155 т.1/.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 19.01.2018 № 1925/6/99-99-11-01-01-25 зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення /а.с. 156-167 т. 1/.

Позивач не погодився з такими податковими повідомленнями-рішеннями, у зв`язку з чим оскаржив їх до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням - рішенням, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 вказаної статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

А підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, за змістом абзацу "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною /пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України/.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів. Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Висновки щодо правозастосування

Враховуючи висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01 жовтня 2019 року у цій справі, відносно того, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних товарів, суд детально здійснив аналіз господарських операцій позивача з його контрагентами, зокрема, на предмет реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, наявності розумної ділової мети, а також на предмет наявності/відсутності факту придбання контрагентами позивача проданого йому товару.

Судом встановлено, що 20.10.2014 між ТОВ "Прімарі Білдінг" (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу №20/10, за умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити продукцію, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти і оплатити таку продукцію /а.с. 123-125 т. 4/. За вказаним договором позивачу був поставлений щебінь у кількості 660 куб. м. відповідно до специфікації /а.с. 126 т. 4/, видаткової накладної № 20 від 20.10.2014 /а.с. 127 т.4/, та товарно-транспортних накладних.

Надаючи оцінку вказаній операції, суд зазначає, що незважаючи на винесену ухвалу про витребування доказів, а також неодноразове наголошення у судовому засіданні на необхідності надати додаткові підтверджуючі документи щодо поставки щебеню позивачу та документи щодо встановлення реальності придбання такого щебеню самим постачальником (ТОВ "Прімарі Білдінг"), останні так і не були надані.

Судом встановлено, що транспортні послуги щодо перевезення придбаного щебеню надавались ТОВ "КАРС".

Досліджуючи перевезення придбаного щебеню, суд встановив, що за один робочий день - 20.10.2014 кожен автомобіль, що здійснював перевезення, здійснив по 14 поїздок на відстань 121,4 км: так, з пункту навантаження - м. Кременчук, кар`єр "Кварц", до пункту розвантаження - Лубенський район, с. Засулля (вул. Комсомольска, 151, АБЗ ТОВ "Лубенське ШБУ № 9"), що становить 121, 4 км., в одну строну кожним водієм було зроблено по 7 поїздок з вантажем, та по 7 поїздок у зворотньому напрямку.

Загальна відстань, що проїхав кожен водій за 20.10.2014 склала - 1699,6 км., що не є технічно можливим. Позивачем не надано обґрунтованого пояснення вказаним обставинам, та не доведено спроможності подолання відповідної відстані автомобілями, вказаними у товарно-транспортних накладних.

Під час нового розгляду цієї адміністративної справи позивачем було надано пояснення та нові документи, що не були предметом розгляду раніше. З них слідує, що в ході проведення перевірки бухгалтером Товариства помилково було надано працівникам податкової служби невірні документи. Дійсні товарно-транспортні накладні було виявлено тільки у 2019 році та надано суду (т.7 а.с.106-107).

З даного приводу суд вказує на імперативну норму п.п.44.6 Податкового кодексу України: у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Тому суд не вправі прийняти нові надані позивачем документи як належні та допустимі докази.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що, незважаючи на наявність в матеріалах первинних документів, вони в своїй сукупності не надають змогу суду прийти до висновку про реальність господарської операції позивача з ТОВ "Прімарі Білдінг". Враховуючи викладені обставини, відсутність доведення придбання контрагентом позивача щебеню, а також невідповідність фактичним обставинам транспортної документації, суд приходить до висновку про безтоварність господарської операції між позивачем та ТОВ "Прімарі Білдінг".

Надаючи оцінку господарським правовідносинам позивача з ТОВ "НОВАТОР-Н", суд, в першу чергу зазначає, про відсутність договору поставки між такими сторонам в матеріалах справи.

Позивач наполягав на тому, що ТОВ "НОВАТОР-Н" поставив ТОВ "Лубенське ШБУ № 9" щебінь, кислоту, бітум, кислоту ортофосфатну.

На підтвердження поставки товарно-матеріальних цінностей надані видаткові накладні, звіти матеріально-відповідальної особи ( ОСОБА_1 ) про рух цінностей по рахунках 22 та 205. По даних господарських операціях складені податкові накладні.

Судом встановлені недоліки оформлення товарно-транспортних накладних та відсутність відомостей про придбання ТОВ "НОВАТОР - Н" реалізованих позивачу ТМЦ.

Так, надані для дослідження товарно-транспортні накладні містять недоліки, зокрема, у розділі "Відомості про вантаж" в гр. 8 "документи з вантажем" не зазначено номера, дати накладної, розділ "Вантажно-розвантажувальні операції" не заповнено: розділ "розвантаження", інформацію про довіреність вантажоодержувача не зазначено.

Також додаткові підтверджуючі документи щодо поставки щебеню, кислоти, бітуму, кислоти ортофосфатної та документи щодо встановлення реальності придбання такого товару самим постачальником (ТОВ "НОВАТОР - Н"), позивачем до суду не надано.

Згідно з даних ЄДРПН за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 придбання щебеню, кислоти, бітуму, кислоти ортофосфатної у підприємства ТОВ "НОВАТОР - Н" відсутнє, імпортні операції не здійснювались. У ланцюгах постачання ТОВ "НОВАТОР - Н" відповідна продукція відсутня.

Враховуючи викладені обставини, відповідні факти у своїй сукупності свідчать про безтоварність господарської операції між позивачем та ТОВ "НОВАТОР - Н".

Згідно з даними акта перевірки на донарахування суміжного об`єкта оподаткування - податку на прибуток за 2014 рік мали вплив виявлені порушення з податку на додану вартість, зазначені в акті перевірки позивача від 24 лютого 2015 року № 234/22-03450436 в частині нарахування та сплати ПДВ щодо взаємовідносин із ТОВ "Емтіпрод" та ТОВ "Мінс Компані" за період із 1 по 30 вересня 2014 року.

За даними контролюючого органу ТОВ "Емтіпрод" не є виробником бітуму 60/90; в ланцюзі постачальників відсутнє підприємство, яке могло б поставити цей товар; у контрагента відсутнє майно та інші матеріальні ресурси, основні засоби, складські приміщення, транспортні засоби та трудові ресурси.

У іншого контрагента, ТОВ "Мінс Компані", відсутні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та необхідні для даного товару висновки про відповідність технічних умов виробництва, зберігання; наявні недоліки у товарно-транспортних накладних та прибуткових ордерах.

Вищий адміністративний суд, досліджуючи правовідносини позивача зі вказаними контрагентами, у своїй ухвалі від 26.09.2016 у справі 816/1684/15 дійшов наступних висновків.

Відповідно договорів купівлі-продажу від 19.09.2014 року №19-09 та від 22.09.2014 року №22-09, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити продукцію, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити таку продукцію.

Надані позивачем документи бухгалтерського обліку у повній мірі не відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники, не підтверджують фактичне здійснення таких, оскільки: видаткові накладні за одними та тими самими номерами та датою складання подані відповідачу для проведення перевірки та подані суду містять відомості про різну номенклатуру товарів, а саме:

- у видатковій накладній № 25 від 19.09.2014 року вказано бітум БНД 60/91, тоді як у видатковій накладній № 25 від 19.09.2014 року - бітум БНД 60/90;

- у видатковій накладній № 26 від 19.09.2014 року вказано бітум БНД 60/91, тоді як у видатковій накладній № 26 від 19.09.2014 року - бітум БНД 60/90;

- у видатковій накладній № 34 від 19.09.2014 року вказано бітум БНД 60/90 та бітум БНД 60/91 , тоді як у видатковій накладній № 34 від 19.09.2014 року- бітум БНД 60/90 та бітум БНД 60/90;

- у видатковій накладній № 35 від 19.09.2014 року вказано бітум БНД 60/91, тоді як у видатковій накладній № 35 від 19.09.2014 - бітум БНД 60/90.

Тобто, видаткові накладні за одним і тим самим номером, датою складення, сумою коштів, відрізняються найменуванням (номенклатурою) товарів, що в них вказані.

В той же час, як у податкових накладних, виписаних ТОВ Емтіпрод так і в товарно-транспортній накладній № КП3312 від 19.09.2014 року зазначена саме номенклатура товару - бітум БНД 60/91.

Згідно з п. 2.2 договору купівлі-продажу № 19/09 від 19.09.2014 року постачальник зобов`язаний на кожну партію продукції, що є предметом за цим договором, видати сертифікат, який посвідчує відповідність названої продукції вимогам відповідних стандартів або технічних умов.

В той же час, позивачем не надано відповідачу до проведення перевірки та до суду під час розгляду даної справи сертифікату відповідності на бітум БНД 60/91.

Надані позивачем копії товарно-транспортних накладних форми № 1-ТН від 19.09.2014 року та від 22.09.2014 року, в підтвердження здійснення господарської операції по перевезенню товару від ТОВ "Емтіпрод" (м. Київ) та ТОВ "Мінс Компані" (м. Київ) містять суттєві недоліки, оскільки в них зазначено, що замовником (платником) послуг з перевезення товарів вказане ТОВ "Лубенське ШБУ № 9". В той же час, перевезення товарів, згідно вищевказаних договорів, повинно було здійснюватись за рахунок контрагентів, а не позивача.

Крім того, з наданих ТТН неможливо встановити повну адреса місцезнаходження пункту навантаження; графи супровідні документи на вантаж та транспортні послуги, які надаються автомобільним перевізником взагалі не заповнені; у графах Прийняв водій/експедитор та Здав водій/експедитор відсутні підписи водія/експедитора; відсутні відомості у графах документи з вантажем , розвантаження , а також підписи відповідальних осіб за навантаження та розвантаження.

Доказів перевірки якості та кількості всього придбаного товару згідно вимог пп. 5.1.1 п. 5.1, 5.1.2 п. 5.1, пп. 5.4.1-5.4.3 п. 5.4 Інструкції № 281/171/578/155 позивачем не надано.

Позивачем не були надані до перевірки товарно-транспортні накладні форми №1-ТТН (нафтопродукт), а також акти матеріально-відповідальної особи за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Надані позивачем копії товарно-транспортних накладних складені не за формою товарно-транспортної накладної № 1-ТТН (нафтопродукт) та не містять обов`язкових реквізитів, на підставі яких здійснюється відпуск та приймання нафтопродуктів.

Крім цього, позивачем також не надані журнали реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП, книгу кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП, журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП.

Доводи позивача про те, що оплату за поставлений товар здійснено у безготівковій формі, що також підтверджує реальність господарських операцій та зміну майнового стану платника суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки наявність платіжних доручень за спірними операціями самі по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не підтверджує реальність господарських операцій.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов до висновку про те, що контрагенти позивача по господарським операціям не мали можливості забезпечити виконання укладених з позивачем договорів поставки нафтопродуктів, господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, оскільки реальність виконання взятих зобов`язань позивачем за укладеними договорами не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які б у повній мірі відображали зміст господарської операції та їх вартісні показники, а тому у позивача були відсутні підстави відображення наслідків цих господарських операцій в податковому обліку.

З огляду на вказані висновки, суд під час розгляду цієї справи констатує, що донарахування податку на прибуток за 2014 рік по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Мінс Компані" та ТОВ "Емтіпрод", є правомірним.

Досліджуючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ "ПБК "НОВОСТРОЙ", судом встановлено, що 02.11.2015 між ТОВ "ПБК "НОВОСТРОЙ" (продавець) та ТОВ "Лубенське ШБУ №9" (покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів №150, за умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у свою власність та оплатити матеріали, які вказані в кількості та за ціною, що наводиться в рахунку-фактурі та накладних, що є невід`ємною частиною договору /а.с. 200-202 т. 4/.

На підтвердження реальності вказаних господарських операцій позивачем надано: банківські виписки по рахункам, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості, звіти матеріально-відповідальної особи про рух цінностей, прибуткові ордери, видаткові накладні, специфікації, товарно-транспортні накладні, акти складені інвентаризаційними комісіями та звіряльну відомість.

Однак, незважаючи на наявні первинні документи, суд приходить до висновку про недоведеність реальності відповідних операцій з огляду на наступне.

Згідно з даними ЄРПН з дати реєстрації по 31 грудня 2016 року операції з придбання щебню, мінерального порошку, Wetfix, Likomont у ТОВ "ПБК "НОВОСТРОЙ" відсутні; у ланцюгах постачання цього товариства наявна різнопланова продукція - асфальт, баки розширення, вазелін технічний, водонагрівачі, гідроакумулятори, кабель, конвектори електричні, котли, муфти, мотузки, лічильники газу; за даними інформаційно-аналітичної бази Податковий блок у звіті 1-ДФ за IV квартал 2014 року відображено дані щодо одного працюючого за трудовим договором - керівника юридичної особи; за даними фінансової звітності за 2015 рік - основні фонди відсутні; відомості товарно-транспортних накладних перевізника вантажу суперечать інформації податкової звітності.

Верховним Судом у постанові від 09.12.2019 у справі № 804/1752/17 висловлена позиція про те, що відсутність можливості у контрагентів позивача здійснити господарські операції з постачання товарів внаслідок відсутності у них складських приміщень, виробничих потужностей, технічних можливостей, людських ресурсів та кваліфікованого персоналу в необхідній кількості для вчинення задекларованих операцій; не підтвердження факту придбання контрагентами проданого позивачу товару; відсутність можливості дослідити рух продукції по ланцюгу постачання (оскільки відсутні операції щодо придбання постачальниками контрагентів товарів, які поставлялися позивачу), свідчить про те, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій із зазначеними вище контрагентами, є формально складеними, а господарські операції між позивачем та цими підприємствами не є реальними.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що господарські правовідносини між позивачем та ТОВ "ПБК "НОВОСТРОЙ" не мали реального характеру.

Також, судом встановлено, що 01.12.2015 між позивачем (покупець) та ТОВ "НАМБЕР ВАН УКРАЇНА" (продавець) укладено договір купівлі-продажу товару №1201/003, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити мінеральний порошок за ціною, зазначеною в рахунку-фактури та накладних /а.с. 113-115 т. 4/.

На підтвердження відповідних господарських операцій позивачем до суду надані: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Досліджуючи первинну документацію, судом встановлені недоліки товарно-транспортних накладних: не зазначено відомості про довіреність вантажоодержувача, серію, номер, дату, ПІБ, посаду водія/експедитора, який отримав вантаж; ПІБ, посаду, підпис відповідальної особи вантажовідправника; не зазначено загальну суму, на яку відпущено товар; у супровідних документах на вантаж не заповнено деякі графи.

Відповідно до відомостей з ЄРПН ТОВ "Намбер Ван Україна" придбало (згідно з ПН від 31 грудня 2015 року) у ТОВ "Євро ефект" мінеральний порошок на загальну суму 2,42 грн (ціна за 1 т - 0, 40 грн), а продало його 30 грудня 2015 року; ТОВ "Намбер Ван Україна" придбало у вересні у ТОВ "Еллада-Премія" 2000 л керосину на загальну суму 24,00 грн (ціна за 1 л 0,012 грн).

На думку суду, наведена вартість мінерального порошку та керосину, що постачались ТОВ "Євро ефект", є явно заниженими та такими, що не можуть відповідати розумній діловій меті, тобто причині, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно з даними ЄРПН з дати реєстрації платника по дату здійснення указаної господарської операції, придбання ТОВ "Намбер Ван Україна" мінерального порошку у кількості 380 т та адгезійної добавки у кількості 434,17 кг відсутнє; у ланцюгах постачання цього товариства наявна інша різнопланова продукція.

Враховуючи викладені обставини, суд не може погодитись із твердження позивача про реальне здійснення господарської операції між ним та ТОВ "Намбер Ван Україна".

З матеріалів справи судом встановлено, що 08 травня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРТ Компані" (постачальник) та ТОВ "Лубенське ШБУ №9" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №ПО/08/05/03, за умов якого постачальник зобов`язується передати у власність нафтопродукти, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, викладених в договорі /а.с. 244-249, т. 3/.

В зв`язку із вказаною господарською операцією "ТРТ Компані" на адресу позивача виписано податкову накладну №108 від 12.09.2014 /а.с. 123, т.1/.

Під час перевірки було встановлено, що ТОВ "ТРТ Компані" - постачальник бітуму у податковій накладній від 12 вересня 2014 року № 1 на загальну суму 1137600 грн не зазначив обов`язковий реквізит - код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньо економічної діяльності (для підакцизних товарів, ввезених на митну територію України).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що недоведеність фактичного здійснення господарських операцій позивача із вказаними контрагентами позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками документів.

Враховуючи те, що позивачем не доведено реальності господарських операцій, з такими контрагентами, як ТОВ "Прімарі Білдінг", ТОВ "НОВАТОР-Н", ТОВ "Емтіпрод", ТОВ "Мінс Компані", ТОВ "ПБК Новострой", ТОВ "Намбер Ван Україна", ТОВ "ТРТ Компані", суд приходить до висновку про непідтвердження права позивача на формування показників податкового обліку за відповідними господарськими операціями з цими контрагентами.

Щодо заниження податкового зобов`язання з ПДВ за грудень 2015 року на суму 35636 грн у зв`язку із списанням зіпсованих товарно - матеріальних цінностей, суд зазначає наступне.

Відповідно звіту матеріально-відповідальної особи ОСОБА_2 про рух цінностей по бух. рах.22, 205 за грудень 2015 року на підставі актів, складених комісією згідно з проведеної інвентаризації основних та оборотних фондів, списано ТМЦ у зв`язку з їх непридатністю:

- трава вівсяниця в кількості 80 кг., яка під час тривалого зберігання в неопалювальному приміщенні пошкоджена гризунами та цвіллю і не придатна для висіву - на суму 1666,67 грн;

- азбестова труба в кількості 24 шт., яка не придатна для подальшого використання у зв' язку з тривалим зберіганням у відкритому складі під впливом атмосферних опадів та перепадів температури, що призвело до руйнування труб - на суму 3577,67 грн.

Відповідно до звіту матеріально-відповідальної особи ОСОБА_3 про рух цінностей по 22, 205 за грудень 2015 року на підставі актів, складених комісією на підставі проведеної інвентаризації основних та оборотних фондів, списано ТМЦ у зв`язку з їх непридатністю:

- полотно неткане в кількості 444 кв.м., яке під час тривалого зберігання в неопалювального приміщенні за рахунок перепаду температур було пошкоджене і виявилось не придатне для подальшого використання - на суму 5106,00 грн.;

- травосуміш для озеленення в кількості 1 тн. пошкоджена гризунами та цвіллю і не придатна для висіву - на суму 30633,33 грн.;

- георешітка ТХ-170 в кількості 3089,1 кв.м., яка не придатна для подальшого використання у зв`язку з тривалим зберіганням у відкритому складі під впливом атмосферних опадів та перепадів температури, що призвело до її руйнування - на суму 119894, 71 грн.;

- телескопічний лоток в кількості 173 шт., які були зруйновані під впливом атмосферних опадів та перепадів температури при зберігання у відкритому складі - на суму 17300,00 грн.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 ст.198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 (г) статті 189 цього Кодексу та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час такого придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі, якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Очевидним є те, що ТМЦ, які були зіпсовані, не були використані позивачем в господарській діяльності.

При цьому факт псування ТМЦ наявними матеріалами як під час перевірки так і в ході судового розгляду справи - не спростовано.

Таким чином, підприємством не нараховане податкове зобов`язання за грудень 2015 року на суму 35635,61 грн у зв`язку зі псуванням ТМЦ, вартість яких було включено до складу витрат від псування цінностей, що в бухгалтерському обліку підприємства відображено у грудні 2015 року проводкою Д-т 947/2 "Витрати від псування цінностей" К-т 205 "Будівельні матеріали" - на суму 178 178, 05 грн.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом на підставі досліджених доказів встановлено, що відповідні положення відповідачем дотримані. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, то судові витрати відповідно до правил, встановлених статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" (просп.Володимирський 210 м.Лубни Полтавської області ЄДРПОУ 03450436) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул.Європейська, 4 м.Полтава ЄДРПОУ 39461639), Головного управління ДПС у Полтавській області (вул.Європейська 4 м.Полтава ЄДРПОУ 43142831) - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне рішення складено 25 червня 2020 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков