Рішення

від 03.07.2020 по справі 520/5503/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

03 липня 2020 р. Справа № 520/5503/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просить суд:

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості орієнтовною площею 5,13 га ріллі із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення (рілля), розташованої за межами населеного пункту на території Слобожанської (Чапаєвської) селищної ради Кегичівського району Харківської області за межами села Козацьке, номер кадастрової зони та кадастрового кварталу 6323155600:05:000 (найближчий кадастровий номер 6323155600:05:000:0091), для подальшого надання у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернуся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із відповідною заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості орієнтовною площею 5,13 га ріллі із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення (рілля), розташованої за межами населеного пункту на території Слобожанської (Чапаєвської) селищної ради Кегичівського району Харківської області за межами села Козацьке, номер кадастрової зони та кадастрового кварталу 6323155600:05:000 (найближчий кадастровий номер 6323155600:05:000:0091), для подальшого надання у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, проте наказом від 23.10.2019 №10361-СГ відповідач протиправно відмовив у наданні вказаного дозволу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі у відповідності до положень ст. 257 КАС України.

У відзиві на позов відповідач вказав, що за результатами повторного розгляду заяви позивача, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 по справі №520/4945/19, Головним управлінням видано наказ від 23.10.2019 № 10361-СГ "Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою". З приводу вказано наказу відповідачем зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є тотожними за змістом, а є різними за своєю суттю документами із землеустрою, а відведення земельної ділянки в порядку, визначеному частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України здійснюється за проектом землеустрою, у зв`язку з чим Головним управлінням відмовлено позивачу у наданні такого дозволу, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року у справі №520/4945/19, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Судом у справі №520/4945/19 встановлено, що ОСОБА_1 10.10.2018 звернувся з заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якій просив надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості орієнтовною площею 5,13 га ріллі із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення (рілля), розташованої за межами населеного пункту на території Слобожанської (Чапаєвської) селищної ради Кегичівського району Харківської області за межами села Козацьке, номер кадастрової зони та кадастрового кварталу 6323155600:05:000 (найближчий кадастровий номер 6323155600:05:000:0091), для подальшого надання у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 13.11.2018 №Н-12953/0-8878/0/95-18 згідно Порядку паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 року паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, тобто рілля, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження та перелоги. Між тим, заява містить бажання отримати у власність лише ріллю, що суперечить вказаному вище Порядку. Відповідно до ухвали Кегичівського районного суду Харківської області від 28.12.2007 по справі №2-624/07 затверджено мирову угоду між Кегичівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 та визнано за останнім право на земельну ділянку визначеної площі на території Чапаєвської сільської ради. Крім того, зобов`язано Кегичівську районну державну адміністрацію видати державний акт на право власності на землю на території Кегичівського району. Проте, згідно змісту судового рішення Головне управління не є особою, яка брала участь у справі. Дане судове рішення не містить жодних зобов`язань стосовно Головного управління з приводу його виконання. Відповідачем по даній справі виступає Кегичівська районна державна адміністрація.

Не погодившись із вказаною відмовою позивач звернувся до суду з позовом, за результатами розгляду якого зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості орієнтовною площею 5,13 га ріллі із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення (рілля), розташованої за межами населеного пункту на території Слобожанської (Чапаєвської) селищної ради Кегичівського району Харківської області за межами села Козацьке, номер кадастрової зони та кадастрового кварталу 6323155600:05:000 (найближчий кадастровий номер 6323155600:05:000:0091), для подальшого надання у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду віл 29 липня 2019 року справі № 520/4945/19 Головним управлінням повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною плошею 5.13 га ріллі із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту на території Слобожанської (Чапєвської) селищної ради Кегичівського району Харківської області для подальшого надання у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, наказом Головного управління Держгеокадастру № 10361-СГ від 23.10.2019 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення вказаної технічної документації.

Підставою вказаної відмови відповідача став висновок про те, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є тотожними за змістом, а є різними за своєю суттю документами із землеустрою, а відведення земельної ділянки в порядку, визначеному частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України здійснюється за проектом землеустрою.

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України.

У відповідності до абзацу 1 ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до абз.1 ч.1 ст. 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач наказом від 23.10.2019 року №10361-СГ відмовив позивачу у наданні дозволу, однак наведена підстава відмови не передбачена ст. 118 Земельного кодексу України.

Отже, відповідно до вимог ст.118 Земельного кодексу України, відповідач має прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості орієнтовною площею 5,13 га ріллі із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення (рілля), розташованої за межами населеного пункту на території Слобожанської (Чапаєвської) селищної ради Кегичівського району Харківської області за межами села Козацьке, номер кадастрової зони та кадастрового кварталу 6323155600:05:000 (найближчий кадастровий номер 6323155600:05:000:0091), для подальшого надання у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України. При цьому, отримання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Суд вважає необхідним звернути увагу на те, що відповідач при первинному розгляді заяви позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі фактично відмовив у наданні такого дозволу з посиланням на підстави, не передбачені законом, що в подальшому стало предметом судового розгляду, за результатами якого відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву позивача.

При цьому суд зазначає, що відповідач при винесені наказу №10361-СГ від 23.10.2019 на виконання рішення суду посилався на інші підстави відмови, які є відмінними від підстав, що були предметом розгляду справи №520/4945/19.

Вказане свідчить про надлишковий формалізм з боку суб`єкта владних повноважень при здійсненні своїх функцій, що стало перешкодою для реалізації права позивача на землю, яке гарантовано Конституцією України та закріплено у ст.121 Земельного кодексу України.

Статтею 55 Закону України "Про землеустрій" передбачено механізм передання земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), за дозволом на розроблення якої позивач і звернувся до відповідача, а тому посилання відповідача у відзиві на позов на звернення позивача із заявою про надання дозволу на розроблення не того виду документації із землеустрою (як вважає відповідач) не може слугувати підставою для відмови у наданні позивачу відповідного дозволу.

Суд зазначає, що за своєю суттю правовий акт управління - це державно-владне волевиявлення, що містить управлінське рішення із приписом, адресованим іншим суб`єктам права. Визнаючи акт протиправним, суд констатує відсутність у ньому цих сутнісних рис та його нездатність регулювати суспільні відносини. Разом із тим, з метою захисту прав та інтересів суб`єкта права суд встановлює правові наслідки протиправності акту, а саме його скасування.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що при виданні наказу №10361-СГ від 23.10.2019 відповідачем не було дотримано зазначених вище вимог земельного законодавства, а тому на виконання вимог ст.2 КАС України та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача суд вважає доцільним вийти за межі позовних вимог на підставі приписів ч.2 ст.9 КАС України та визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №10361-СГ від 23.10.2019.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У даному випадку задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості орієнтовною площею 5,13 га ріллі із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення (рілля), розташованої за межами населеного пункту на території Слобожанської (Чапаєвської) селищної ради Кегичівського району Харківської області за межами села Козацьке, номер кадастрової зони та кадастрового кварталу 6323155600:05:000 (найближчий кадастровий номер 6323155600:05:000:0091), для подальшого надання у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Також суд керується приписами ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом якої у разі визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №10361-СГ від 23.10.2019.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості орієнтовною площею 5,13 га ріллі із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення (рілля), розташованої за межами населеного пункту на території Слобожанської (Чапаєвської) селищної ради Кегичівського району Харківської області за межами села Козацьке, номер кадастрової зони та кадастрового кварталу 6323155600:05:000 (найближчий кадастровий номер 6323155600:05:000:0091), для подальшого надання у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Строк апеляційного оскарження рішення продовжується на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 03 липня 2020 року.

Суддя О.Г. Котеньов