Рішення

від 30.06.2020 по справі 826/10861/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 червня 2020 року №826/10861/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Структум" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Структум" (далі - позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) у якій позивач просив суд:

- визнати протиправною відмову відповідача у наданні позивачу розстрочки грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 8937453,00 грн., листом від 05.04.2018 р., №14126/10/26-15-17-01-13;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 07.03.2018 р., №07-03 про надання розстрочки грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 8937453,00 грн., та прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення.

Ухвалою суду від 08.08.2018 р. відкрито провадження в адміністративній справі №826/10861/18 (далі - справа) , розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, а ухвалою суду від 25.10.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що після настання граничного строку сплати податкового зобов`язання позивач не отримав жодної відповіді з приводу звернення про розстрочення грошового зобов`язання, що є порушення вимог Податкового законодавства України.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані дії (рішення) вчинені (прийнято) ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28 лютого 2018 року ТОВ "Структум" подало до ДПІ у Солом`янському районі м. Києва податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2017 рік, згідно якої задекларовано податок на прибуток в сумі 8 937 453, 00 гривень.

07.03.2018р позивач звернувся до відповідача із заявою щодо надання розстрочення грошового зобов`язання з податку на прибуток. При цьому позивач додав до заяви необхідні документи, що підтверджують відсутність фінансової можливості виконати відповідне грошове зобов`язання одним платежем, однак, відповідач не надав позивачу відповіді на заяву про розстрочення податкового зобов`язання у встановлені Законом строки.

Позивач, не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Як слідує зі змісту вимог пп.17.1.5 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України, платникові податків надано право одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до приписів пп.20.1.29 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством.

Основні засади розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань визначені ст.100 Податкового кодексу України, Порядком розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків (затв. наказом Міндоходів України від 10.10.2013р. №574), Постановою КМУ від 27.12.2010р. №1235 Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення, накопичення або непогашення податкового боргу, і доказів існування таких обставин .

Як встановлено положеннями п.100.1 ст.100 ПК України, розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу - є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п.129.4 ст.129 цього Кодексу.

З приписів п.100.2 ст.100 ПК України видно, що платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов`язання.

Згідно п.3.2 Розділу ІІІ Порядку №574, за результатами розгляду заяви про розстрочення податкового боргу керівник (заступник керівника) органу доходів і зборів протягом 30 календарних днів з дати подання заяви:

- приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), яке оформляється на бланку відповідного органу доходів і зборів ;

- відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій формі за відсутності підстав, наведених у п.3.1 цього розділу, та при недотриманні обов`язкових вимог, визначених цим Порядком.

Зазначений в п. 3.2 Порядку № 574 перелік є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. При цьому, виключно рішення про розстрочення грошових зобов`язань має відповідати формі, визначеній в Додатку 2 до Порядку №574.

Судом встановлено, що заява Позивача про надання розстрочення грошового зобов`язання подана згідно пункту 9 розділу І Переліку №1235.

Дана норма має примітку: обставини підтверджуються шляхом подання заявником належним чином засвідчених копій документів, передбачених законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Структум" в декларації з податку на прибуток підприємств визначено податок на прибуток, нарахований за результатами останнього податкового періоду (р. 19), у розмірі 8 937 453,00 грн.

Термін сплати узгодженого податкового зобов`язання по декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2017 рік - 11.03.2018р.

07.03.2018р позивач звернувся до відповідача із заявою щодо надання розстрочення грошового зобов`язання з податку на прибуток.

До заяви про розстрочення Позивачем надано:

- заяву ТОВ Структум від 07.03.2018 № 07-03;

- лист ТОВ Структум від 07.03.2018р. №08-03;

- графік погашення розстрочених сум;

- розрахунок прогнозованих доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення;

- декларацію з податку на прибуток за 2017р.;

- копію ліцензії;

- копія фінансової звітності за 2017р.;

- копію обігово-сальдової відомості за період з 01.01.2018 по 07.03.2018;

- копію обігово-сальдової відомості по рахунку 361 за період з 01.01.2018 по 07.03.2018;

- копію обігово-сальдової відомості по рахунку 311 за період з 01.01.2018 по 07.03.2018;

- копію форми №1ДФ за 4 квартал 2017р.;

- копії актів звірок з дебіторами;

В свою чергу Відповідач лише 05.04.2018 листом № 14126/10/26-15-17-01-13, направленого ТОВ Структум рекомендованим поштовим відправленням 12.04.2018р. та отриманого останнім 16.04.2018р., повідомило позивача про відмову у наданні розстрочення податкових зобов`язань, причиною відмови зазначено те, що станом на 29.03.2018 за даними інформаційної системи органів ДФС в індивідуальній картці ТОВ Структум грошові зобов`язання по податку на прибуток, термін сплати якого припадає на 11.03.2018р., сплачено 22.03.2018 в повному обсязі.

Відповідно до п. 1.5 Порядку №574 період при сплаті розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань (податкового боргу) дорівнює календарному місяцю або іншому строку за згодою сторін, який зафіксовано у договорі про розстрочення (відстрочення).

У заяві про розстрочення грошових зобов`язань заявник просить розстрочити такі зобов`язання, строк сплати яких ще не настав, на строк 3 місяців з періодами сплати: березень, квітень, травень 2018 року, що пропонується внести у договір.

Отже, період сплати становить три календарні місяці, як передбачено п. 1.5 Порядку №574, та визначено дати в межах цього календарного строку, в які заявник зобов`язується сплатити суми грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, Суд приходить до висновку про дотримання позивачем вимог п. 1.5 Порядку №574.

Пунктом 3.2 Порядку №574 встановлено, що за результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу доходів і зборів протягом 30 календарних днів з дати подання заяви відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій формі за відсутності підстав, наведених у пункті 3.1 цього розділу, та при недотриманні обов`язкових вимог, визначених цим Порядком.

Пунктом 3.1 Порядку №574 визначено, що підставою для розстрочення грошових зобов`язань (податкового боргу) платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1235 "Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин", а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Відповідно до норм п. 3.1 Порядку №574, до заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з: переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин; аналізу фінансового стану; графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум; розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.

Таким чином, відмова у розстроченні грошового зобов`язання можлива у випадку:

- ненадання ним достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1235 "Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин";

- ненадання економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Суд зауважує, що верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Аналогічний правовий висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного суду від 12 лютого 2019 року у справі №826/7380/15.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Структум" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1762,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Структум" (місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 59, оф. 107; код ЄДРПОУ 38186327) до Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління ДФС у м. Києві у наданні Товариству з обмеженою відповідальністю "Структум" розстрочки грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 8937453,00 грн. (вісім мільйонів дев`ятсот тридцять сім тисяч чотириста п`ятдесят три гривні нуль копійок) листом від 05.04.2018 р. №14126/10/26-15-17-01-13.

3. Зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Структум" від 07.03.2018 р. №07-03 про надання розстрочки грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 8937453,00 грн. (вісім мільйонів дев`ятсот тридцять сім тисяч чотириста п`ятдесят три гривні нуль копійок) та прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Структум" сплачений ним судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко