Ухвала

від 03.07.2020 по справі 420/1016/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

03 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/1016/19

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді: Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г., Шевчук О.А., розглянувши клопотання Головного управління ДФС в Одеській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року по справі за позовом приватного підприємства "Укртекбезпека" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 року задоволено позов приватного підприємства "Укртекбезпека" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

На зазначене судове рішення Головне управління ДФС в Одеській області 11.10.2019 року подало апеляційну скаргу, яку ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 року залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків скарги.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 року апеляційну скаргу ГУ ДФС в Одеській області повернуто апелянту через неусунення недоліків поданої апеляційної скарги.

Копію зазначеної ухвали апеляційного суду Головним управлінням отримано 02.12.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

27.05.2020 року Головне управління ДФС в Одеській області повторно подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 28.05.2019 року. Разом з апеляційною скаргою апелянт заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, обгрунтоване тим, що податковим органом, у встановлений статтею 295 КАС України строк, вже реалізовувалося право на оскарження рішення суду першої інстанції, однак, у зв`язку з неможливістю виконання покладеного на апелянта процесуальним законом обов`язку щодо сплати судового збору, апеляційна скарга була повернена апелянту. Повторне звернення з апеляційною скаргою пояснюється фінансовою не можливістю контролюючого органу (як установи, яка утримується виключно за рахунок Державного бюджету України та у відповідності до затвердженого кошторису та плану асигнувань за напрямами видатків), усунути недоліки попередньої скарги, сплативши суму судового збору у порядку та розмірі визначеному законодавством.

За наслідками розгляду поданого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції ухвалою від 09.06.2020 року визнав не поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 року, зазначені представником Головного управління ДФС в Одеській області. Апеляційну скаргу колегією суддів залишено без руху та запропоновано апелянту надати у десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням документально підтверджених поважних причин пропуску такого строку.

На виконання зазначеної ухвали апеляційного суду 23.06.2020 року Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області подало заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій апелянт повторно зазначив, що звернення в даному випадку з апеляційною скаргою пояснюється фінансовою неможливістю контролюючого органу усунути недоліки попередньої скарги, сплативши суму судового збору у порядку та розмірі, визначеному законом.

Апелянт просив суд врахувати, що на рахунках, призначених для виплати судового збору (КЕКВ 2800), кожного разу не вистачає коштів, через постійні арешти, які пов`язанні з з перебуванням на виконанні в УДКСУ Одеської області виконавчих документів щодо безспірного списання з ГУ ДФС в Одеській області значних сум.

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 2 статті 295 КАС України визначено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Відповідно до ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Як встановлено з матеріалів справи, апелянтом вдруге реалізовується його право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. При цьому, повторно апеляційна скарга була подана більше ніж через 5 місяців після отримання копії ухвали від 27.11.2019 року про повернення первинно поданої апеляційної скарги.

Слід зазначити, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії , справа Креуз проти Польщі ).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Апелянт, як суб`єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Більше того, заявляючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції Головне управління ДФС в Одеській області не надає жодного доказу в підтвердження обставин, якими апелянт обгрунтовує свої вимоги.

Зазначене, на думку колегії суддів, свідчить про необгрунтованість поданого клопотання, враховуючи, що ухвалою від 09.06.2020 року апелянту запропоновано подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням саме документально підтверджених поважних причин пропуску такого строку.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

В свою чергу, апелянтом не наведено жодного обгрунтованого аргументу та не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних причин неможливості повторного звернення з апеляційною скаргою одразу після отримання ухвали про повернення апеляційної скарги, не зазначено жодних причин зволікання з повторним зверненням з апеляційною скаргою.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що зазначені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження вказані апелянтом у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження є необґрунтованим, інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянтом не наведено, а тому підстав для поновлення пропущеного апелянтом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом не поважними.

Оскільки протягом встановленого судом строку вимог ухвали від 09.06.2020р. апелянт не виконав, поважних причин пропуску строку на апеляційну оскарження не вказав та їх документального підтвердження не надав, тому підстав для прийняття апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження не вбачається.

Керуючись п.4 ч.1 ст.299, ст.ст. 321, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні заяви Головного управління ДФС в Одеській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року по справі № 420/1016/19.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року по справі № 420/1016/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Бойко А.В. Судді Федусик А.Г. Шевчук О.А.