Постанова

від 02.07.2020 по справі 320/5183/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5183/19 Суддя (судді) першої інстанції: Харченко С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Єгорової Н.М.,

суддів - Коротких А.Ю., Федотова І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Київського кружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Леда про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2019 року позивач - Головне управління ДФС у Київській області звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Леда про стягнення коштів з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих платника податків, на суму податкового боргу у розмірі 54149,55 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року позовну заяву повернуто у зв`язку з неусуненням її недоліків, визначених в ухвалі від 31 жовтня 2019 року, а саме - ненадання документу про сплату судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, а справу направити на продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що норми Закону України Про судовий збір не містять зобов`язання позивача у справі повторно сплачувати судовий збір у разі повернення позовної заяви.

Апелянтом також заявлено клопотання про процесуальне правонаступництво - ГУ ДФС у Київській області на ГУ ДПС у Київській області.

Розглянувши заявлене клопотання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби випливає, що територіальні органи Державної податкової служби є правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Згідно додатку 2 до вказаної постанови Головне управління ДФС у Київської області реорганізується шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Київської області. При цьому, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про створення Головного управління ДПС у Київській області здійснено 30 липня 2019 року.

З урахуванням наведеного суд вважає за можливе задовольнити клопотання апелянта та допустити заміну Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 31 жовтня 2019 року позовну заяву ГУ ДПС у Київській області було залишено без руху з підстав того, що долучене позивачем до позовної заяви платіжне доручення від 12 липня 2019 року № 3460 згідно з даними автоматизованої системи КП Діловодство спеціалізованого суду вже було приєднано позивачем в якості доказу сплати ним судового збору за подання іншої позовної заяви (адміністративна справа № 320/4727/19).

Спосіб усунення недоліків було визначено судом першої інстанції шляхом подання до суду оригіналу платіжного документу, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 1921,00 грн за подання даного адміністративного позову.

Згаданою ухвалою надано строк для усунення визначених у судовому рішенні недоліків - десять днів з моменту вручення копії ухвали, яку позивачем було отримано 25 лютого 2020 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 18).

При цьому, 12 березня 2020 року до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява представника Головного управління ДПС у Київській області (правонаступник Головного управління ДФС у Київській області) про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року. У вказаній заяві позивач зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов`язок особи повторно сплачувати судовий збір у разі подання нею нового позову до цього ж суду, якщо попередній позов був повернутий судом на підставі положень статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України і до нього було приєднано платіжне доручення про сплату судового збору у належному розмірі.

Ухвалою від 17 березня 2020 року суд першої інстанції повернув позовну заяву з посиланням на те, що судовий збір, сплачений за подання адміністративного позову в одній справі, не може бути використаний особою для підтвердження сплати судового збору за подання до суду іншого адміністративного позову, у тому числі адміністративного позову, поданого тим самим позивачем до того самого суду.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Приписи п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України визначають, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Отже, єдиною підставою для повернення позовної заяви відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України є неусунення позивачем недоліків позовної заяви в установлений судом строк.

Як було встановлено вище, серед недоліків позовної заяви судом першої інстанції було визначено її невідповідність вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України № 3674-VI).

Сплата судового збору є майновий цензом доступу особи до процесу правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Відповідно до статті 1 Закону України № 3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Позовна заява є окремим об`єктом справляння судового збору (частина 1 статті 3 Закону України № 3674-VI), а розміри ставок судового збору визначаються для кожного об`єкта окремо (пункт 3 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VI).

Судовий збір сплачується та, відповідно, може повертатися до та після відкриття провадження в адміністративному суді. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);

5) закриття провадження у справі.

Зі змісту частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що отримавши позовну заяву, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі, суддя у п`ятиденний строк відкриває провадження у справі.

Частиною першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства країни передбачено, якщо позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, суддя протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до пункта 1 частини 4 цієї статті позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що відкриття провадження в адміністративній справі є окремим видом процесуального інститута відкриття провадження у справі. Такими видами також є: відкриття апеляційного провадження у справі (стаття 300 Кодексу адміністративного судочинства України); відкриття касаційного провадження у справі (стаття 334 Кодексу адміністративного судочинства України); відкриття провадження у справі за нововиявленими або виключними обставинами (стаття 366 Кодексу адміністративного судочинства України).

Від протилежного, видами загального процесуального інститута повернення заяви або скарги є: повернення позовної заяви (стаття 169 Кодексу адміністративного судочинства України); повернення апеляційної скарги (стаття 298 Кодексу адміністративного судочинства України); повернення касаційної скарги (стаття 332 Кодексу адміністративного судочинства України); повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (стаття 366 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, повернення позовної заяви є видом процесуального інститута повернення заяви або скарги.

З огляду на викладене, у разі повернення заяви або скарги, у тому числі позовної заяви, застосовуються правила пункта 2 частини 2 статті 7 Закону України № 3674-VI про повернення судового збору.

Тим часом, відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду з таким же позовом в порядку, встановленому законом.

При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що вперше подана ГУ ДФС у Київській області позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Леда про стягнення коштів з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих платника податків, на суму податкового боргу у розмірі 54149,55 грн. було повернута позивачу ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року у справі № 320/4727/19, на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАСУ, оскільки була підписана особою, яка не мала права підпису.

Враховуючи вище викладене та здійснивши аналіз змісту платіжного доручення № 3460 від 12 липня 2019 року, судова колегія приходить до висновку, що ГУ ДФС у Київській області було сплачено судовий збір за подання позову до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Леда про стягнення податкового боргу.

Відтак, висновок місцевого суду про те, що платіжне доручення від 13 березня 2019 року № 774 було приєднано позивачем в якості доказу сплати судового збору до іншої позовної заяви (у справі № 320/1349/19), є помилковим.

З огляду на наведене, платіжне доручення № 3460 від 12 липня 2019 року, додане до позовної заяви, яку було подано 25 вересня 2019 року у справі № 320/5183/19, є належним доказом сплати судового збору у справі, що переглядається, а тому підстави для повернення позовної заяви відсутні.

Посилання суду першої інстанції на інформацію з автоматизованої системи КП Діловодство спеціалізованого суду колегією суддів оцінюється критично, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 169 КАС України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.

Обов`язок з перевірки сплати судового збору також закріплено у ч. 2 ст. 9 Закону України Про судовий збір , якою передбачено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Таким чином, приписи чинного законодавства визначають обов`язок перевірки зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, та не містять жодних положень щодо даних з автоматизованої системи КП Діловодство спеціалізованого суду .

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведених обставин у сукупності, судова колегія приходить до висновку про передчасність постановлення оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви було невірно застосовано норми процесуального законодавства, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 240, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - задовольнити.

Ухвалу Київського кружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року - скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді А.Ю. Коротких

І.В. Федотов