Рішення

від 03.07.2020 по справі 420/3676/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3676/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського виробничого кооперативу РАССВЕТ про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

28 квітня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського виробничого кооперативу РАССВЕТ про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 82346,34 грн. та пені у розмірі 148,20 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що згідно Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік, наданого до відділення Фонду, середньооблікова чисельність штатних працівників на сільськогосподарського виробничого кооперативу РАССВЕТ склала 41 осіб. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен був створити 1 робоче місце, проте його не було створено.

У позовній заяві позивач, посилаючись на положення п.3.2.5 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 N 286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 за 1442/11722, п.3.4 Інструкції щодо заповнення форми звітності N10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Мінпраці України від 10.02.2007 року №42 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 13.02.2007 року за №117/13384 вказує, що кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю дорівнює одному. Відповідно до розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій сума відрахувань за 1 нестворене робоче місце становить 82346,34 грн.

Отже, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач не виконав норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом звітного 2019 року.

Зважаючи на вищевикладене, позивач просить суд стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу РАССВЕТ суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році у розмірі 82346,34 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 148,20 грн.

Ухвалою суду від 04.05.2020 року судом прийнято до розгляду позовну заяву Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського виробничого кооперативу РАССВЕТ про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі та відкрито провадження в адміністративній справі, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.262 КАС України.

10.06.2020 року (вх. №22089/20) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками, згідно переліку, наведеного у ньому.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що сільськогосподарський виробничий кооператив РАССВЕТ заперечуємо в повному обсязі, не визнаємо його, та вважає, що у його задоволенні судом має бути відмовлено з таких підстав

З травня 2019 року по серпень 2019 року СВК РАССВЕТ щомісячно подавав до Саратської районної філії Одеського обласного центру зайнятості звіт за формою № 3-ПН про потребу та необхідність працевлаштування на підприємстві однієї особи з інвалідністю. З вересня 2019 року по жовтень 2019 року СВК РАССВЕТ щомісячно подавав до Саратської районної філії Одеського обласного центру зайнятості звіт за формою № 3-ПН про потребу та необхідність працевлаштування на підприємстві двох осіб з інвалідністю. З листопада 2019 року по грудень 2019 року СВК РАССВЕТ щомісячно подавав до Саратської районної філії Одеського обласного центру зайнятості звіт за формою № 3-ПН про потребу та необхідність працевлаштування на підприємстві однієї особи з інвалідністю. Зазначену інформацію підтверджує довідка № 103 від 08.05.2020 року. Про наявність створеного місця для працевлаштування робітника-інваліда відповідач подавав інформацію до Саратської районної філії Одеського обласного центру зайнятості. Про вказаний факт. свідчать надані звіти за формою № 3-ПН Звітність інформація про попит на робочу силу (вакансії) від 07.05.2019, 03.06.2019, 10.07.2019, 01.08.2019, 17.09.2019, 08.10.2019, 15.11.2019, 06.12.2019, 15.01.2020 року.

У відзиві вказано, що надання такої звітності та потребу в працевлаштуванні в СВК РАССВЕТ особи з інвалідністю на посаду сторожа в період з травня по грудень 2019 року також підтверджується листом Саратської районної філії Оденського обласного центру зайнятості від 12.05.2020 за № 255/01-27. Для пошуку працівника особи з інвалідністю відповідач СВК РАССВЕТ також подавав до мережі інтернет (сайту OLX.UA) оголошення про потребу _ охоронника, особи з інвалідністю, однак на об`яву ніхто не відгукнувся.

Таким чином, як стверджує відповідач, СВК РАССВЕТ виконав всі можливі вимоги щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Відповідач не допустив випадків відмови у працевлаштуванні працівника-особи з інвалідністю, який би звернувся для такого працевлаштування.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Також, у відзиві відповідач просить суд стягнути з Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на корить СВК РАССВЕТ судові витрати у справі, а саме: витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

19.06.2020 року (вх. №23672/20) від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

19.06.2020 року (вх.№23673/20) від представника позивача до суду надійшло клопотання про звільнення від витрат на правничу допомогу.

26.07.2020 року (вх.№ЕП/9675/20) від представника відповідача до суду надійшли заперечення.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

З урахуванням вищевикладеного, дана справа розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у межах строку, визначеного приписами КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судам встановлено наступні факти та обставини.

Згідно приписів ч.9 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (надалі - Закон № 875-ХІІ, Закон), підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Судом встановлено, що відповідач - сільськогосподарський виробничий кооператив РАССВЕТ (ідентифікаційний код 03768150) зареєстровано як юридична особа 16.03.2000 року та знаходиться за адресою: 68252, Одеська обл., Саратський район, село Михайлівка, вулиця Миру, будинок 94.

Згідно довідки Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 05.05.2009 року за № 4568 сільськогосподарський виробничий кооператив РАССВЕТ (код ЄДРПОУ 03768150) зареєстрований в Одеському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів ( а.с.8).

Частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз.1 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70 (далі - Положення №70), звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Судом встановлено, що сільськогосподарським виробничим кооперативом РАССВЕТ складено звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою № 10-ПІ, який зареєстровано в Одеському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів 05.03.2018 року за вхідним №5383 (а.с.4).

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства,організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Тобто, відповідною нормою для підприємств, установ, організацій, зокрема, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю.

У поданому до позивача звіті за формою 10-ПІ за 2018 рік, відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2019 році становила 41 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 1 особа; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 2 особи; фонд оплати праці штатних працівників - 3376,20 грн., та середньорічна заробітна плата штатного працівника - 82346,34 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - - грн.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З аналізу вищенаведених норм ст.18, ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» , вбачається, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. У той же час підприємство зобов`язане створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Отже, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17.

При цьому, Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Разом з тим, як вбачається з приписів частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» , до обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування осіб з інвалідністю, бо саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» №5067 (далі - Закон № 5067) визначено, що роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення;

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067 наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року затверджено форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - Наказ № 316).

Згідно з приписами пункту 5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, (у редакції чинній з 07.02.2017) форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Таким чином, на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії починаючи з 07.02.2017 року.

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство осіб для працевлаштування.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов`язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати, інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому, згідно висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17 встановлено, що якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у визначений строк з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Тобто, передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово (або декілька разів на рік) подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів (з 07.02.2017 року) з дати відкриття вакансії, він виконав свій обов`язок щодо звітування своєчасно та в повному обсязі.

Таким чином, до обов`язків роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування, крім створення відповідних робочих місць, відноситься також надання Державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування, і саме подання такої інформації (звітність форми № 3-ПН) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії (починаючи з 07.02.2017 року) може свідчити про вчинення роботодавцем усіх дій, необхідних дій для працевлаштування осіб з інвалідністю і, відповідно, про наявність підстав для звільнення від відповідальності, передбаченої статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» . Будь-які інші дії роботодавців не виправдовують та не звільняють від відповідальності за порушення правил господарської діяльності.

Відтак, у справах цієї категорії визначальним є дослідження факту подання роботодавцями звітності форми № 3-ПН.

Таким чином, неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду України від 9 липня 2013 року та 19 листопада 2013 року (справи №№ 21-200а13, 21-397а13 відповідно), у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі 825/1276/18 та в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховується при вирішенні цієї справи.

В свою чергу, суд зазначає, що доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16.

Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

До суду відповідачем надано довідку, в якій, зокрема, зазначено, що:

- у січні 2019 року в СВК РАССВЕТ працювало загалом 24 особи.

- у лютому 2019 року в СВК РАССВЕТ працювало загалом 25 осіб.

- у березні 2019 року в СВК РАССВЕТ працювало загалом 30 осіб.

Таким чином, відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» у вказаний період позивач повинен був створити одне робоче місце для особи з інвалідністю.

Згідно списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві позивача у 2019 році (а.с.5) у період з 12.03.2014 року по 05.08.2019 року в сільськогосподарському виробничому кооперативі РАССВЕТ працював ОСОБА_1 , якому встановлено 3 групу інвалідності з 18.12.2013 року по 01.01.2021 року.

З листа Саратської районної філії Одеського обласного центру зайнятості від 02.06.2020 року №335/01-27 судом встановлено, що особи з інвалідністю в 2019 році в Саратській районній філії Одеського обласного центру зайнятості на обліку не перебували.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що сільськогосподарський виробничий кооператив РАССВЕТ подавав до Саратської районної філії Одеського обласного центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН Звітність інформація про попит на робочу силу (вакансії) від 07.05.2019, 03.06.2019, 10.07.2019, 01.08.2019, 17.09.2019, 08.10.2019, 15.11.2019, 06.12.2019, 15.01.2020 року (а.с.33-41).

До суду також надано лист Саратської районної філії Одеського обласного центру зайнятості від 12.05.2020 року №255/01-27, в якому зазначено, що відповідач подавав звіти за формою № 3-ПН Звітність інформація про попит на робочу силу (вакансії) про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця осіб з інвалідністю з травня 2019 року по грудень 2019 року.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач у 2019 році інформувало центр зайнятості про наявність вільних робочих місць та потребу у направленні відповідачу центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Вказані обставини також не були спростовані позивачем під час розгляду даної адміністративної справи.

Вказані обставини дають підстави для висновку про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні та належне інформування центру зайнятості про наявність вільного одного робочого місця та потребу у направленні йому центром зайнятості інваліда для працевлаштування, а тому застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є безпідставним.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 травня 2019 року по справі № 820/2287/17, провадження № К/9901/20476/18.

Вищезазначений висновок Верховного Суду в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

При цьому суд не приймає до уваги доводи представника позивача, які викладені у відповіді на відзив щодо відсутності у звітах форми з 3-ПН позначка інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , оскільки за формою звітності форми з 3-ПН вказана позначка зазначається за бажанням .

Таким чином, з огляду на вищевказане у своїй сукупності, в такому випадку відповідач як учасник господарських відносин вжив усіх залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто, здійснив заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до сільськогосподарського виробничого кооперативу РАССВЕТ адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, з огляду на викладене позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського виробничого кооперативу РАССВЕТ про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 82346,34 грн. та пені у розмірі 148,20 грн. не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 120, 139, 241-246, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського виробничого кооперативу РАССВЕТ про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 82346,34 грн. та пені у розмірі 148,20 грн.- відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 13901271).

Відповідач - Сільськогосподарський виробничий кооператив РАССВЕТ (вул.Миру, буд.94, с.Михайлівка, Саратський район, Одеська область, 68252, код ЄДРПОУ 03768150).

Суддя Корой С.М.

.