Постанова

від 01.07.2020 по справі 272/869/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №272/869/19 Головуючий у 1-й інст. Карповець В. В.

Категорія 45 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого - судді: Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

Павицької Т.М.

секретаря

судового засідання Ковальської Я.В.

з участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу Фермерського господарства "Кегичівське" та апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Персонал Преміум"

на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2020 року, ухвалене під головуванням судді Карповця В.В.

у цивільній справі №272/869/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Персонал Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Персонал Преміум", Фермерського господарства "Кегичівське" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, -

в с т а н о в и в:

У липні 2019 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з позовом. Просив стягнути на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 11 800,86 грн. наступним чином: з ОСОБА_2 2 950,21 грн.; з Товариства з обмеженою відповідальністю "Персонал Плюс" 2 950,21 грн.; з Товариства з обмеженою відповідальністю "Персонал Преміум" 2 950,21 грн.; з Фермерського господарства "Кегичівське" 2 950,21 грн. та моральну шкоду в розмірі 1 500 000,00 грн. наступним чином: з ОСОБА_2 375 000,00 грн.; з Товариства з обмеженою відповідальністю "Персонал Плюс" 375 000,00 грн.; з Товариства з обмеженою відповідальністю "Персонал Преміум" 375 000,00 грн.; з Фермерського господарства "Кегичівське" 375 000,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 23.10.2017 року близько 11 год. 30 хв. відповідач ОСОБА_2 , в порушення вимог п.2.9 б Правил дорожнього руху України, перебуваючи в стані стомлення, керував технічно справним вантажним малотоннажним фургоном "ГАЗ 3302", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить фермерському господарству "Кегичівське", перевозячи пасажира ОСОБА_3 та вантаж. Керуючи у вказаний день та час зазначеним транспортним засобом, рухаючись по правій смузі руху проїзної частини автодороги сполученням Житомир - Сквира в напрямку м.Житомира, на 47 км + 100 м вказаної автодороги поблизу с.Яроповичі Андрушівського району Житомирської області, відповідач ОСОБА_2 під час руху поза межами населеного пункту по прямій горизонтальній асфальтованій ділянці дороги, в задовільних умовах дорожнього руху, в світлу пору доби, в умовах достатньої видимості по дорозі, що має по одній смузі руху в кожному напрямку, які розділені між собою переривчастою лінією горизонтальної дорожньої розмітки 1.5 Правил дорожнього руху України, в порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 б , 10.1 та 11.3 Правил дорожнього руху, проявив безпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, невірно оцінив дорожню обстановку, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, безпричинно виїхав на смугу зустрічного руху, де передньою частиною керованого ним транспортного засобу скоїв зіткнення з передньою частиною автомобіля ВАЗ-210994 реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 , який, перевозячи пасажирів ОСОБА_5 та малолітніх ОСОБА_6 і ОСОБА_1 , рухався в зустрічному напрямку до смт.Попільня, Житомирської області, та не мав технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути зіткнення транспортних засобів. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди спричинено смерть водія автомобіля ВАЗ -210994 ОСОБА_4 і його пасажирів ОСОБА_5 та малолітнього ОСОБА_6 і заподіяно тяжкі тілесні ушкодження малолітньому пасажиру цього ж автомобіля ОСОБА_7 . Порушення водієм ОСОБА_2 вимог пунктів 1.5, 2.3 б , 2.9 б , 10.1 та 11.3 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв`язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками.

Крім того, в поданій позовній заяві позивач вказував, що наказом №686-ПЗ від 05.09.2017 р. виданим відповідачем ТОВ "Персонал Преміум" ОСОБА_2 було прийнято на роботу водієм автотранспортних засобів за основним місцем роботи з 06.09.2017 р. та на час скоєння ДТП ОСОБА_2 виконував трудові обов`язки в інтересах ТОВ "Персонал Преміум" щодо перевезення хлібо - булочних виробів з Київської області в Житомирську область. Транспортний засіб "ГАЗ 3302", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ТОВ "Кегичівське", та яким на час скоєння ДТП керував ОСОБА_2 , згідно договору оренди автомобіля від 01.01.2016 р. було передано в оренду відповідачу ТОВ "Персонал Плюс" без права суборенди. Вироком Андрушівського районного суду Житомирської області від 30.08.2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України та призначено покарання у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 10.01.2019 року. Вказаним вироком встановлено, що 26 квітня 2017 року між ФГ "Кегичівське" та ПАТ "НАСК" ОРАНТА", згідно поліса серії НОМЕР_5 був укладений договір обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за участю забезпеченого транспортного засобу "ГАЗ 3302", з реєстраційним номером НОМЕР_1 . 21.05.2019 ПАТ НАСК "ОРАНТА" виконало свої зобов`язання відповідно до страхового договору та здійснило відшкодування позивачу завданої йому моральної шкоди в межах страхового відшкодування в розмірі 12 800 гривень, за заявою позивача та відшкодовано 38 400 гривень матеріальної шкоди за витрати на пам`ятник. Інших виплат позивачу не здійснювалось, відповідачі по справі завдану позивачу шкоду в позасудовому порядку не відшкодували.

Внаслідок скоєної ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 ДТП позивач ОСОБА_7 втратив сина ОСОБА_4 , невістку ОСОБА_5 , та онука ОСОБА_6 , а його онуку ОСОБА_7 було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень, в результаті яких останній отримав інвалідність та потребує постійного медичного нагляду. Внаслідок вищевказаних подій позивач зазнав душевних страждань, переніс стрес, змінив звичний спосіб життя, та отримав непоправну психологічну травму. На думку позивача, ТОВ "Персонал Плюс" та ФГ "Кегичівське" мають нести відповідальність за шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП в порядку ст.1187 ЦК України, а ТОВ "Персонал Преміум" має нести відповідальність за працівника ОСОБА_8 , який виконував виробничі завдання, не маючи часу на відновлення та відпочинок згідно ст.1172 ЦК України.

Також в поданій позовній заяві позивач зазначав, що ним були понесені матеріальні витрати на виготовлення пам`ятника ОСОБА_4 в розмірі 50 200,86 грн., при цьому, ПАТ НАСК "ОРАНТА" частково було відшкодовано вказані вище витрати, а саме в розмірі 38 400,00 грн., тому на думку позивача відповідачі мають сплатити йому різницю в розмірі 11 800,86 грн.

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , який відбуває покарання у державній установі "Вінницька УВП (№1)", на користь ОСОБА_7 завдану матеріальну шкоду в розмірі 2 950 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят) гривень 21 (двадцять одну копійку).

Стягнуто з ТОВ "Персонал Плюс" на користь ОСОБА_7 завдану матеріальну шкоду в розмірі 2 950 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят) гривень 21 (двадцять одну копійку).

Cтягнуто з ТОВ "Персонал Преміум" на користь ОСОБА_7 завдану матеріальну шкоду в розмірі 2 950 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят) гривень 21 (двадцять одну копійку).

Стягнуто з ФГ "Кегичівське" на користь ОСОБА_7 завдану матеріальну шкоду в розмірі 2 950 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят) гривень 21 (двадцять одну копійку).

Стягнуто з ОСОБА_2 , який відбуває покарання у державній установі "Вінницька УВП (№1)", на користь ОСОБА_7 завдану моральну шкоду в розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ТОВ "Персонал Плюс" на користь ОСОБА_7 завдану моральну шкоду в розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень 00 копійок.

Cтягнуто з ТОВ "Персонал Преміум" на користь ОСОБА_7 завдану моральну шкоду в розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ФГ "Кегичівське", на користь ОСОБА_7 завдану моральну шкоду в розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень 00 копійок.

Цим же рішенням стягнуто з ОСОБА_2 , ТОВ "Персонал Плюс", ТОВ "Персонал Преміум" , ФГ "Кегичівське" на користь держави судовий збір в розмірі по 192 (сто дев`яносто дві) гривні 10 (десять) копійок з кожного за позовну вимогу про відшкодування завданої матеріальної шкоди та по 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок з кожного за позовну вимогу про відшкодування завданої моральної шкоди.

У поданій апеляційній скарзі Фермерське господарство "Кегичівське" просить вказане рішення суду скасувати в частині стягнення з останнього матеріальної та моральної шкоди та судових витрат, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням процесуального права. Зокрема зазначає, що за змістом договору оренди від 01.01.2016 року ФГ Кегичівське , яке є власником автомобіля ГАЗ-3302 д.н. НОМЕР_1 , передало в оренду зазначений автомобіль ТОВ "Персонал Плюс". З договору оренди вбачається, що ТОВ "Персонал Плюс" несе відповідальність за шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки в наслідок ДТП в порядку ст.1187 ЦК України. Згідно договору від 31.12.2016 року про надання послуг з надання працівників підприємству ТОВ "Персонал Плюс" ОСОБА_2 виконував доручені ТОВ "Персонал Плюс" виробничі завдання. Зазначає, що відповідно ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, надані суду договори є належними доказами. Тому на момент ДТП володільцем вказаного транспортного засобу є ТОВ "Персонал Плюс", а ФГ "Кегичівське", на думку апелянта, є неналежним відповідачем. Крім того, вважає, що у рішенні не правильно розраховано суму судового збору за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди.

У поданій апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Персонал Преміум" просить вказане рішення суду скасувати в частині стягнення з останнього матеріальної та моральної шкоди та судових витрат, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити . На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням процесуального права. Зокрема зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд дійшов неправильного висновку, встановивши в якості належного відповідача ТОВ "Персонал Преміум", а це відповідно п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або його зміні. Оскільки ОСОБА_2 виконував трудові обов`язки в інтересах ТОВ "Персонал Плюс" згідно договору без номеру від 31.12.2016 року про надання послуг з надання працівників підприємству ТОВ "Персонал Плюс". Тому, згідно положень ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків. Крім того, вважає, що у рішенні не правильно розраховано суму судового збору за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 11 год. 30 хв. ОСОБА_2 , в порушення вимог п.2.9 б Правил дорожнього руху України, перебуваючи в стані стомлення, керував технічно справним вантажним малотоннажним фургоном "ГАЗ 3302", реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевозячи пасажира ОСОБА_3 та вантаж (хліб). Керуючи у вказаний день та час зазначеним вище транспортним засобом, рухаючись ним по правій смузі руху проїзної частини автодороги сполученням Житомир - Сквира в напрямку м.Житомира, на 47 км+100 м. вказаної автодороги поблизу с.Яроповичі Андрушівського району Житомирської області, ОСОБА_2 під час руху поза межами населеного пункту по прямій горизонтальній асфальтованій ділянці дороги, в задовільних умовах дорожнього руху, в світлу пору доби, в умовах достатньої видимості по дорозі, що має по одній смузі руху в кожному напрямку, які розділені між собою переривчастою лінією горизонтальної дорожньої розмітки 1.5 Правил дорожнього руху України, в порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 б , 10.1 та 11.3 Правил дорожнього руху, проявив безпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, невірно оцінив дорожню обстановку, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, безпричинно виїхав на смугу зустрічного руху, де передньою частиною керованого ним транспортного засобу скоїв зіткнення з передньою частиною автомобіля ВАЗ-210994 реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 , який, перевозячи пасажирів ОСОБА_5 та малолітніх ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , рухався в зустрічному напрямку до смт.Попільня, Житомирської області, та не мав технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути зіткнення транспортних засобів. Внаслідок вказаної дорожньо - транспортної пригоди спричинено смерть водія автомобіля ВАЗ -210994 ОСОБА_4 і його пасажирів ОСОБА_5 та малолітнього ОСОБА_6 , а також заподіяно тяжкі тілесні ушкодження малолітньому пасажиру цього ж автомобіля ОСОБА_7 (а.с.26-27).

Вироком Андрушівського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2018 року по справі №272/1322/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.286 КК України та призначено йому покарання у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням права керування усіма транспортними засобами строком на 3 роки; стягнуто з Національної Акціонерної Страхової компанії "ОРАНТА" на користь ОСОБА_9 страхове відшкодування на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в розмірі 282 742 грн. 31 коп.; стягнуто з ТОВ "ПЕРСОНАЛ ПЛЮС" кошти на відшкодування моральної шкоди в розмірі 600 000 грн. 00 коп.; в задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 до ТОВ "ПЕРСОНАЛ ПРЕМІУМ" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено; в задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 до ТОВ "ПЕРСОНАЛ ПЛЮС" про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 10 130,00 грн. за організацію та проведення поминальних обідів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - відмовлено (а.с.26-35).

При цьому, раніше ухвалою Андрушівського районного суду Житомирської області по справі №272/1322/17 від 15 травня 2018 року на підставі поданих ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 заяв були залишені без розгляду: позовні вимоги ОСОБА_10 до ТОВ "Персонал Преміум", Фермерського господарства "Кегичівське", ОСОБА_2 , ТОВ "Персонал Плюс" про стягнення моральної шкоди у розмірі 4 000 000 грн.; позовні вимоги ОСОБА_7 до ТОВ "Персонал Преміум", Фермерського господарства "Кегичівське", ОСОБА_2 , ТОВ "Персонал Плюс", ПАТ НАСК "ОРАНТА" про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 45 428,00 грн. моральної шкоди у розмірі 4 038 400 грн.; позовні вимоги ОСОБА_11 до ТОВ "Персонал Преміум", Фермерського господарства "Кегичівське", ОСОБА_2 , ТОВ "Персонал Плюс" про стягнення моральної шкоди у розмірі 4 000 000 грн.; позовні вимоги ОСОБА_12 до ТОВ "Персонал Преміум", Фермерського господарства "Кегичівське", ОСОБА_2 , ТОВ "Персонал Плюс", ПАТ НАСК "ОРАНТА" про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 4 038 400 грн. (а.с.44-45).

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 10 січня 2019 року по справі №272/1322/17 апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та діючого в його інтересах захисника Грішина Є.О . - залишено без задоволення, а вирок Андрушівського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2018 року відносно ОСОБА_2 - без змін (а.с.38-43). Вказаним вироком Андрушівського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2018 року відхилено доводи обвинуваченого ОСОБА_2 відносно того, що перед виїздом в рейс він перебував у хворобливому стані та виїхав у рейс всупереч своїй волі внаслідок вказівки адміністрації підприємства, оскільки вказані доводи спростовані журналом медичних оглядів, згідно якого 20.10.2017 о 22 год. 10 хв. ОСОБА_2 оглядався лікарем та ніяких порушень його стану здоров`я, які б перешкоджали йому у виконанні обов`язків водія виявлено не було, скарг на стан здоров`я з боку ОСОБА_2 також не надходило (а.с.29).

Крім того, в ході розгляду справи судом також встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 власником автомобіля "ГАЗ 3302", реєстраційний номер НОМЕР_1 , за участі якого ІНФОРМАЦІЯ_1 сталася ДТП, є Фермерське господарство "Кегичівське" (а.с.53).

26 квітня 2017 року між Фермерським господарством "Кегичівське" та ПАТ "НАСК "ОРАНТА", згідно поліса серії НОМЕР_5 був укладений договір обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до положень якого страховик бере на себе зобов`язання відшкодувати завдану шкоду життю, здоров`ю та майну третіх осіб, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки - транспортним засобом "ГАЗ 3302", реєстраційний номер НОМЕР_1 . При цьому ПАТ "НАСК "ОРАНТА" на підставі вироку Андрушівського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2018 року та поданої позивачем заяви відшкодувало завдану за участі застрахованого автомобіля матеріальну та моральну шкоду в межах суми ліміту страхового відшкодування (а.с.26-37, 61-66).

01 січня 2016 року між ФГ "Кегичівське" та ТОВ "Персонал Плюс", був укладений договір оренди автомобіля, відповідно до умов якого ФГ "Кегичівське" передало належний йому транспортний засіб, а саме автомобіль "ГАЗ - 3302", реєстраційний номер НОМЕР_1 в оренду ТОВ "Персонал Плюс", строком з 01.01.2016 по 31.12.2017 для перевезення товарно-матеріальних цінностей без права суборенди (а.с.53).

Згідно повідомлення в.о.директора ТОВ "Персонал Плюс", ОСОБА_15 від 03.04.2018р. №9, станом на 23.10.2017 автомобіль ГАЗ, державний номер НОМЕР_1 знаходився у користуванні та розпорядженні ТОВ "Персонал Плюс"(а.с.52).

Вироком Андрушівського районного суду Житомирської області від 30.08.2018р. встановлено, що згідно наказу №686-ПЗ від 05.09.2017р. по ТОВ "Персонал Преміум" ОСОБА_2 був прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів за основним місцем роботи з 06.09.2017р. (а.с.33). Згідно копії договору №б/н від 31 грудня 2016 року про надання послуг з надання працівників вбачається, що ТОВ "Персонал Преміум", надало в розпорядження ТОВ "Персонал Плюс" своїх працівників необхідної кваліфікації (а.с.59-60).

Вироком Андрушівського районного суду Житомирської області від 30.08.2018р. також встановлено, що ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП на підставі шляхового листа №131730 від ІНФОРМАЦІЯ_1 та товарно - транспортної накладної серії КПР №000363414 від ІНФОРМАЦІЯ_1 виконував обов`язки з перевезення хлібо-булочних виробів з Київської області в Житомирську область (а.с.33).

Позивач у справі ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_4 .. Факт родинних відносин підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_6 (а.с.23).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (а.с.21). Згідно копії довідки про причину смерті №2532 від 24.10.2017р. ОСОБА_4 помер внаслідок перелому кісток тулуба з ушкодженням внутрішніх органів (а.с.22).

Згідно довідки, виданої приватним нотаріусом Попільнянського районного нотаріального округу Житомирської області Мітніцьким Ю.Г. від 03.04.2019р. №406/02-14, спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 є: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.25).

Відповідно до копії накладної №53 від 22.12.2017р. та копії квитанції на переказ готівки ОСОБА_7 було сплачено ФОП " ОСОБА_16 " грошові кошти в розмірі 45200,86 грн. за деталі пам`ятника та художнє оформлення (а.с.47-48).

Відповідно до копії накладної та копії квитанції АТ КБ "ПриватБанку" від 01.07.2019р. вбачається, що ОСОБА_7 було сплачено ФОП " ОСОБА_16 " грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. за додаткові деталі для пам`ятника ОСОБА_4 (а.с.49-51). Крім того, згідно повідомлення ПАТ НАСК "ОРАНТА" від 16 липня 2019 року №09-02-16/6961 21.05.2019р. відповідно до поданої ОСОБА_7 заяви про страхове відшкодування, страховиком було здійснено виплату ОСОБА_7 страхового відшкодування в розмірі 51200,00 грн, з яких: 12800,00 грн - моральна шкода, та 38400,00 грн. - витрати на спорудження надгробного пам`ятника (а.с.68).

Згідно копій довідок виданих Попільнянською лікарською амбулаторією загальної практики - сімейної медицини та Комунальним некомерційним підприємством "Попільнянський центр первинної медико-санітарної допомоги "Попільнянської селищної ради, стан здоров`я ОСОБА_7 в зв`язку з трагічною смертю сина та членів його родини значно погіршився і йому необхідний постійний прийом ліків(а.с.163).

Із копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_8 вбачається, що позивач ОСОБА_7 є пенсіонером (а.с.20).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України , юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно положень ч.ч.2,5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до положень ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1)дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років; 2)чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом,-довічно; 3)особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4)одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого,-до досягнення ними чотирнадцяти років; 5)іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого,-протягом п`яти років після його смерті. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Відповідно до правового висновку, викладеного в Постанові Верховного Суду України від 21.09.2016 № 6-933цс16, згідно норми ст.1172 ЦК України , відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, i шкоду заподіяно нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до положень ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Пунктами 3,5,9,10 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. Таким чином, умовами виникнення зобов`язання з відшкодування шкоди є: шкода; протиправність поведінки завдавача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою завдавача шкоди та її результатом - шкодою; вина завдавача шкоди. При відсутності хоча б однієї із вказаних умов, зобов`язання з відшкодування шкоди не виникає.

Враховуючи наведені положення закону, суд першої інстанції правильно вважав, що смертю сина та травмуванням онука позивачеві заподіяно матеріальну та моральну шкоду. Цих обставин жоден із відповідачів не заперечує.

Разом з тим, при вирішенні питання, на кого з відповідачів слід покласти обов`язок по відшкодуванню цієї шкоди суд припустився помилки.

Так, відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Тобто, діяльність із використання, зберігання й утримання транспортних засобів має ознаки джерела підвищеної небезпеки.

У відповідності до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Тобто, володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об`єктом.

Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суд повинен встановити, хто та на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Однак, як зазначалося вище, згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

В даному випадку судом достовірно встановлено, що на момент ДТП автомобіль на підставі договору оренди перебував у розпорядженні ТОВ "Персонал Плюс", а тому саме на цього відповідача слід покласти обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачеві шкоди.

Розмір майнової шкоди відповідачами не спростовується.

Визначаючи розмір морального відшкодування, апеляційний суд враховує, що смертю сина та травмуванням онука позивачеві заподіяно непоправну психологічну травму.

Виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, суд вважає, що розмір цього відшкодування має становити 600000 грн.

За наведених обставин та відповідно до положень п.3 ч.1 ст.176 ЦПК оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про часткове задоволення позову.

Крім того, згідно з приписами ст.141 ЦПК суд проводить розподіл понесених судових витрат.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,376,381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Кегичівське" та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Персонал Преміум" задоволити.

Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов задоволити частково.

Стягнути з ТОВ "Персонал Плюс" на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в розмірі 11800 грн.86 коп. та 600000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Персонал Преміум", Фермерського господарства "Кегичівське" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином.

Стягнути з ТОВ "Персонал Плюс" на користь держави 10373,40 грн. судового збору, на користь Фермерського господарства "Кегичівське" 14407,5 грн. понесених судових витрат та на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Персонал Преміум" 14407,5 грн. понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складений 03.07.2020 року.