Ухвала

від 01.07.2020 по справі 552/6549/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/6549/19 Номер провадження 11-кп/814/590/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві кримінальнепровадження №12019170020002579 від 22.11.2019 щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Волжинський, Волгоградської області Російської Федерації, який має середню-спеціальну освіту, неодруженого, працює соціальним робітником БО «Світло надії», фактично проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:

1) 12.11.2018 року Ленінський районним судом м. Полтави за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч. 1 ст.70 ККУкраїні на 2 роки позбавлення волі, на підставі 75КК Українизвільнено від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 рік;

2) 22.01.2019 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі 75КК Українизвільнено від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки.

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.185 КК України

за апеляційноюскаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирокКиївського районногосуду м.Полтави від27січня 2020року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Київського районного суду м. Полтави від 27 січня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.185 КК України і призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі.

У відповідності до положень ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, призначеного за цим вироком невідбутої частини покарання згідно вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 22.01.2019 остаточно призначено покарання у виді 2 років 7 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили обрано у виді домашнього арешту в період часу з 21.00. по 8.00. та визначено рахувати строк покарання з моменту затримання.

Судом вирішено питання щодо речового доказу.

Як зазначено у вироку, ОСОБА_7 винуватий у вчиненні 2 епізодів злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно.

Так, в 15 вересня 2019 року приблизно 12 год. 10 хв. викрав з магазину «Продукти-264» (ТОВ «АТБ-Маркет»; ідентифікаційний код юридичної особи: 30487219; місцезнаходження юридичної особи: проспект Олександра Поля, буд. 40, м. Дніпро, 49000), що розташований за адресою: вул. Пушкіна, 145, м. Полтава пляшку коньяку 0,5 л. «ASTAFIAN» 5 років витримки 40% вартістю 229 грн. 12 коп.

Крім того, 20 вересня 2019 року приблизно о 12 год. 30 хв. викрав з магазину «Продукти-264» (ТОВ «АТБ-Маркет»; ідентифікаційний код юридичної особи: 30487219; місцезнаходження юридичної особи: проспект Олександра Поля, буд. 40, м. Дніпро, 49000), що розташований за адресою: вул. Пушкіна, 145, м. Полтава 6 пачок масла «Ферма» 400 г. солодко вершкове селянське 73% вартістю 67 грн. 12 коп. кожна на загальну суму 402 грн. 72 коп.

Після кожного епізоду вчиненого злочину, ОСОБА_7 покидав місце вчинення злочину, а викраденим майном розпоряджався на власний розсуд.

Не погоджуючисьз рішеннямсуду,до апеляційногосуду запеляційною скаргоюзвернувся обвинувачений ОСОБА_7 , якийне оспорюючифактичні обставинисправи таправову кваліфікацію,в поданійапеляційній скарзіпросить вирок змінити в частині призначеного покарання, а саме призначити йому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням. Також просить вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 22.01.2019, яким його засуджено за ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі 75КК Українизвільнено від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки виконувати окремо.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його суворість.

Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що він щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочинів, бажає стати на шлях виправлення, повністю відшкодував завдану шкоду, що підтверджується розписками, його позитивну характеристику, наявність у нього тяжкої хвороби, а саме « ОСОБА_9 » та потребує лікування, знаходиться на замісній терапії та планує створити сім`ю.

Інші учасники кримінального провадження вирок суду не оскаржили.

Заслухавши суддю-доповідача,думку обвинуваченого,який підтримавподану нимапеляційну скаргута просивїї задовольнити,прокурора,який просивзалишити вироксуду беззмін тазаперечував протизадоволення апеляційноїскарги обвинуваченого,вивчивши матеріаликримінального провадженнята перевірившидоводи апеляційнихскарг,колегія суддівдійшла наступного висновку.

У відповідності зіст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Згідно ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Статтею 414 КПК України визначено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, та визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, оскільки учасники судового провадження правильно розуміли зміст цих обставин, і у суду не було сумнівів у добровільності та істинності їх позицій. В зв`язку із цим, суд правомірно розглянув кримінальне провадження в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку, та юридична кваліфікація дій обвинуваченого є правильним, обґрунтованим, і в цій частині ніким по справі не оспорюється і згідно ч. 1ст. 404 КПК Українисудом апеляційної інстанції вирок суду в цій частині не переглядається.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про невідповідність призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через суворість колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до вимогст.65 КК Українисуд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. А згідно з ч 2ст.50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Крім того, відповідно до роз`яснень, що містяться у п.3постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Ця норма закону визначає, що суд може прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, коли дані про особу засудженого, з урахуванням обставин справи та тяжкості вчиненого злочину, дають суду достатні підстави дійти висновку про те, що виправлення особи можливе без відбування призначеного покарання. Питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням відноситься до дискреційних повноважень суду і є його правом, а не обов`язком.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу та інші обставини, що впливають на ступінь відповідальності.

Так,обставинами,які пом`якшуютьпокарання обвинуваченогомісцевим судомвизнано повнещире каяття,активне сприяннярозкриттю злочинута згідност.67КК Українине встановленообставин,що обтяжуютьпокарання обвинуваченого. При цьому місцевий суд виключив, як обтяжуючу покарання обставину вчинення повторно та рецидив злочину виходячи з положень ч.4 ст.67 КК України та враховував те, що повторність є кваліфікуючою ознакою складу злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, а також те, що обвинувачений раніше засуджувався, згідно наданих прокурором даних виключно за вчинення крадіжок.

Також місцевимсудом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості та особу обвинуваченого.

Разом з тим, враховуючи особу обвинуваченого, який вину в інкримінованих злочинах визнав, щиро розкаявся, та активно сприяв розкриттю злочинів, проте вчинив злочини в період невідбутого покарання за попереднім вироком, що свідчить про небажання стати на шлях виправлення, колегія суддів вважає, що місцевий суд належним чином обґрунтувавши своє рішення, дійшов правильного висновку про призначення обвинуваченому покарання, яке пов`язане із позбавлення волі в межах санкції інкримінованої йому статті за правилами ст. 71 КК України без застосування положень ст.75 КК України.

Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про необхідність призначення йому покарання із застосуванням положень ст.75 КК України, оскільки обвинувачений вже неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, проте належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та маючи непогашені та не зняті в установленому законом порядку судимості, повторно вчинив злочини проти власності.

Така поведінка обвинуваченого свідчить про його підвищену суспільну небезпечність та явне небажання вести законослухняний спосіб життя, а тому, на думку апеляційного суду його виправлення і перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Колегія суддів також враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, дані про особу винного, який характеризується задовільно, працює, раніше судимий, згідно доводки КП «Полтавський обласний наркологічний диспансер Полтавської обласної ради» потребує лікування ЗПТ з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності, утримання в умовах замісної підтримуючої терапії» та має тяжкі захворювання, - вірусний гепатит "С". Проте ці обставини не впливають на правильність призначеного судом покарання.

За таких обставин, з урахуванням пом`якшуючих покарання обставини та відсутності обтяжуючих, апеляційний суд приходить до висновку, що вирок суду в частині призначеного покарання відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Призначене обвинуваченому покарання відповідає вимогам закону, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів і не є надто суворим чи м`яким.

У зв`язку із зазначеним, судом апеляційної інстанції не розглядається питання про передання обвинуваченого на поруки громадській організації.

Посилань на інші обставини, які були б підставами для застосування положень ст. 75 КК та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК у апеляційній скарзі обвинуваченого та в суді апеляційної інстанції не наведено.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочинів та особі обвинуваченого, що могло б бути підставою для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції не встановлено, вирок суду першої інстанції є законним, вмотивованим та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст.404,405,407КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Полтави від 27 січня 2020 року щодо ОСОБА_7 - без змін.

У зв`язку з набранням вироком законної сили ОСОБА_7 взяти під варту в залі суду негайно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим який перебуває під вартою, в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4