Ухвала

від 23.06.2020 по справі 915/1421/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про відмову у зміні способу та порядку виконання судового рішення

23 червня 2020 року Справа № 915/1421/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М. при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви (вх. № 3106/20 від 11.03.2020 року) Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Юг» про заміну способу і порядку виконання по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Юг» , пров. Янтарний, 8, с. Калинівка, Єланецький район, Миколаївська область, 55553 (код ЄДРПОУ 33379303)

вул. Польова, 1, с. Весняне, Миколаївський район, Миколаївська обл., 57134

до відповідача Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» , с. Степове, Миколаївський район, Миколаївська обл., 57107 (код ЄДРПОУ 00854995)

вул. Козацька, 39, с. Степове, Миколаївський район, Миколаївська обл., 57107

про звернення стягнення на предмет застави та передачу майбутнього врожаю

Орган ДВС: Миколаївський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Очаківська, 142, м. Миколаїв, 54036 (код ЄДРПОУ 35065915)

за участю представників сторін:

від стягувача (заявника): Третьяк Г.О., ордер від 23.06.2020 року;

від боржника: представник не з`явився;

від органу ДВС: представник не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

11.03.2020 року до господарського суду Миколаївської області надійшла заява вх. № 3106/20 Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Юг» , у якій заявник просить суд:

1. Замінити спосіб і порядок виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 17.09.2019 року за № 915/1421/19.

2. Стягнути з Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Юг» 1 120 000, 00 грн. з ПДВ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.03.2020 року призначено розгляд заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення в судовому засіданні на 23.03.2020 року.

У зв`язку з перебуванням судді Олейняш Е.М. у відпустці, розгляд заяви по справі № 915/1421/19, призначений на 23.03.2020 року на 14 год. 00 хв., не відбувся.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.04.2020 року призначено судове засідання для розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення без зазначення дати судового засідання.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.06.2020 року призначено судове засідання для розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення на 23.06.2020 року.

Відповідач (боржник) та орган ДВС (заінтересована особа) в судове засідання 23.06.2020 року повноважних представників не направили, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином у порядку, встановленому ч. 5 ст. 242 ГПК України з додержанням вимог ч. 3, 4 ст. 120 ГПК України шляхом направлення на адресу місцезнаходження належним чином завіреної копії ухвали рекомендованим листом з повідомленням про вручення та додатково телефонограмою (том 2, арк. 150).

В судовому засіданні 23.06.2020 року судом відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

І. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

23.06.2020 року представником боржника (адвокатом) особисто до канцелярії господарського суду Миколаївської області подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 7549/20), в якому боржник (відповідач) просить суд:

1) відкласти судове засідання, що призначено на 23.06.2020 року, до закінчення карантину.

2) про наступне засідання повідомити представника відповідача у встановленому порядку.

3) без участі представника відповідача не розглядати справу.

Клопотання з посиланням на постанову КМУ від 11.03.2020 року та рекомендації Ради суддів України від 11.03.2020 року мотивоване необхідністю утримання громадян України, які є учасниками судових справ, від участі у судових засіданнях, а також хворобою представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 23.06.2020 року усно заперечив проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, зазначивши, що пояснення боржника щодо заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду викладені у запереченнях від 17.03.2020 року, отже заявник вважає, що заяву можливо розглядати за відсутності представника органу ДВС та боржника.

Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ГПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини також неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини"). Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" зі змінами внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 року № 215, від 25.03.2020 року № 239, від 22.04.2020 року № 291 та № 343 від 04.05.2020 року відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на усій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 року № 500 Кабінет Міністрів України установив з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061).

Відповідно до п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ від 30.03.2020 року (набрав чинності 02.04.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до п. 5 роз`яснень «Методична інформація щодо спірних питань застосування законодавства про продовження процесуальних строків під час дії карантину» , які надав КЦС ВС 22.04.2020 року, суду слід розрізняти строки, тривалість яких наперед визначена законом, і строки, тривалість яких визначається судом з урахуванням обставин кожної конкретної справи та особливостей кожної конкретної процесуальної дії.

Незважаючи на те, що в тексті Закону № 540-ІХ йдеться про продовження процесуальних строків, тобто строків, установлених учасникам справи для вчинення процесуальних дій, продовження стосується і деяких службових строків. Разом з тим, на відміну від процесуальних строків, продовження яких має абсолютний характер, службові строки продовжуються лише за умови, якщо вчинення процесуальної дії суддею (судом) залежить від вчинення або невчинення певних процесуальних дій учасниками справи. Іншими словами, внесені зміни не знімають із судді (суду) обов`язку вчинювати процесуальні дії та ухвалювати відповідні процесуальні рішення у строки, прямо передбачені нормами процесуального законодавства, якщо учасники справи належним чином виконали покладені на них обов`язки та реалізували надані їм права (п. 6 роз`яснень).

Судом враховано, що письмові заперечення проти заяви про зміну способу і порядку виконання боржником подано 17.03.2020 року. Отже, боржник скористався своїм правом на подання пояснень щодо заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

Крім того, розгляд заяви про зміну способу або порядку виконання розглядається у десятиденний строк з дня її надходження, що прямо передбачено нормою процесуального законодавства (ч. 2 ст. 331 ГПК України).

Будь-яких заяв, клопотань щодо необхідності вчинення процесуальних дій у даній справі на адресу суду від учасників справи не надходило.

Судом також враховано, що ухвалами суду відповідач не зобов`язувався судом на вчинення будь-яких процесуальних дій (подання доказів, вчинення процесуальних дій тощо).

Явка учасників справи в судове засідання 23.06.2020 року не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що станом на день розгляду справи учасники справи реалізували надані їм процесуальні права.

Суд також звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 року № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Крім того, суд звертає увагу, що 02.04.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, яким статтю 197 ГПК України після частини третьої доповнено новою частиною (частиною четвертою) такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".

На реалізацію зазначених положень наказом Державної судової адміністрації України № 196 від 23.04.2020 року затверджено "Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза приміщенням суду", яким передбачено, що учасники судового процесу беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Таким чином, відповідач не був позбавлений права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції як у приміщенні суду, так і поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. При цьому суд враховує приписи ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене суд не вбачає підстав для задоволення клопотання боржника (відповідача), оскільки:

- судом враховано, що боржником подано письмові заперечення проти зміну способу або порядку виконання, тобто реалізовано право на висловлення правової позиції по справі;

- будь-яких заяв, клопотань щодо вчинення процесуальних дій по даній справі відповідачем не подано;

- строки розгляду заяви про зміну способу або порядку виконання обмежуються законом;

- участь представників учасників справи у судовому засіданні не визнавалась обов`язковою;

- клопотання не містить обґрунтування неможливості розгляду заяви за відсутності представника боржника, а також необхідності особистої участі представника;

- представником відповідача не подано доказів перебування представника боржника на лікарняному;

- станом на дату розгляду заяви дозволена діяльність адвокатів;

- боржник не позбавлений був можливості звернутись до суду із клопотанням про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Таким чином, враховуючи тимчасовий характер вжитих державою заходів для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2 та пом`якшення карантинних заходів, оскільки суди в період карантину не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що матеріали справи містять докази повідомлення боржника про дату, час та місце судового засідання, з огляду на відсутність клопотань боржника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів тощо, та те, що явка представників учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання боржника про відкладення розгляду справи.

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.04.2020 у справі № 910/10553/18, від 15.05.2020 у справі № 17/32.

Інші заяви та клопотання відсутні.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

Позивач (стягувач) в обґрунтування заяви (том 2, арк. 1-10) зазначив наступне.

Заява мотивована тим, що на примусовому виконанні у Миколаївському районному відділі державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває зведене виконавче провадження № 60664727, до складу якого входить виконавче провадження № 60515158 з виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 21.10.2019 року № 915/1421/19, яким боржника зобов`язано передати стягувачу майбутній врожай пшениці 2019 року в кількості 224,00 т.

Під час здійснення зведеного виконавчого провадження державним виконавцем встановлено відсутність у боржника майна, яке відповідно до рішення суду необхідно передати.

Таким чином, рішення господарського суду Миколаївської області від 17.09.2019 року, на підставі якого видано наказ, залишається не виконаним, порушені права та законні інтереси ТзОВ Нива-Юг не відновлені.

Зобов`язання ДП Племрепродуктор Степове перед ТзОВ Нива-Юг виникло у зв`язку із порушенням ДП Племрепродуктор Степове взятого на себе зобов`язання за договором поставки від 24.09.2018 року за № 24/09/18-04 забезпеченого заставою на підставі договору застави майбутнього урожаю від 24.09.2018 за № 07/18-З.

Стягувач зазначає, що оскільки майно боржника - майбутній врожай пшениці 2019 року в кількості 224,00 т., яке на виконання рішення суду необхідно передати ТзОВ Нива-Юг відсутнє, боржник повинен відшкодувати вартість майна. Розмір невиконаного зобов`язання за договором поставки від 24.09.2018 року за № 24/09/18-04 становить 1 120 000, 00 грн. з ПДВ.

Керуючись ст. 331 ГПК України, стягувач просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 17.09.2019 року за № 915/1421/19.

Відповідач (боржник) у запереченнях (вх. № 3424/20 від 17.03.2020 року) (том 2, арк. 122) просив суд відмовити у задоволенні заяви з огляду на наступне.

У поданій заяві ТзОВ Нива-Юг фактично ставить питання не про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, а по суті заявляє нові вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки, а обставини, що підлягають доказуванню при стягненні заборгованості за договором поставки, не були предметом розгляду справи № 915/1421/19.

Отже, зміна порядку і способу виконання рішення суду зі звернення стягнення на предмет застави на стягнення заборгованості за договором поставки фактично призведе до зміни змісту рішення суду по суті та самостійної зміни способу захисту, передбаченого ст. 16 ЦК України.

Правова позиція боржника обґрунтована положеннями ст. 33 Закону України Про виконавче провадження , ст. 331 ГПК України, ст. 16 ЦК України та практикою Верховного Суду.

Орган ДВС правом на подання письмових поясненнях не скористався.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали заяви, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.09.2019 року позов задоволено частково (том 1, арк. 80-86) та вирішено:

Звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості по договору поставки № 24/09/18-04 від 24.09.2018 року в розмірі 1 120 000, 00 грн. (один мільйон сто двадцять тисяч грн. 00 коп.) з ПДВ, а саме:

- майбутній врожай пшениці в кількості 224,00 т., який відповідач Державне підприємство «Племрепродуктор "Степове» , с. Степове, Миколаївський район, Миколаївська обл., 57107 (код ЄДРПОУ 00854995) має намір зібрати у 2019 році з поля V(2), кадастровий номер земельної ділянки 4824284000:10:000:0002 (756,3103 га), загальною площею 137,65 га (відповідно до схеми розміщення сільськогосподарських культур 2019 р.), очікувана урожайність 16,3 ц/га, що знаходиться на території Степівської сільської ради, шляхом передачі майбутнього врожаю пшениці в кількості 224,00 т., який відповідач Державне підприємство «Племрепродуктор "Степове» , с. Степове, Миколаївський район, Миколаївська обл., 57107 (код ЄДРПОУ 00854995) має намір зібрати у 2019 році з поля V(2), кадастровий номер земельної ділянки 4824284000:10:000:0002 (756,3103 га), загальною площею 137,65 га (відповідно до схеми розміщення сільськогосподарських культур 2019 р.), очікувана урожайність 16,3 ц/га, що знаходиться на території Степівської сільської ради, у власність позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Юг» , пров. Янтарний, 8, с. Калинівка, Єланецький район, Миколаївська область, 55553 (код ЄДРПОУ 33379303).

Відповідачу Державному підприємству «Племрепродуктор "Степове» , с. Степове, Миколаївський район, Миколаївська обл., 57107 (код ЄДРПОУ 00854995) передати позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Нива - Юг» , пров. Янтарний, 8, с. Калинівка, Єланецький район, Миколаївська область, 55553 (код ЄДРПОУ 33379303) майбутній урожай пшениці в кількості 224,00 т., який відповідач Державне підприємство «Племрепродуктор "Степове» , с. Степове, Миколаївський район, Миколаївська обл., 57107 (код ЄДРПОУ 00854995) має намір зібрати у 2019 році з поля, загальною площею 137,65 га, очікувана урожайність 16,3 ц/га, що знаходиться на території Степівської сільської ради, а саме: пшениця, номер поля (згідно схеми розміщення сільськогосподарських культур 2019 р.) V(2), площею 137,65 га, кадастровий номер земельної ділянки 4824284000:10:000:0002 (756,3103 га).

Стягнути з відповідача Державного підприємства «Племрепродуктор "Степове» на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива - Юг» : 18 721, 00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива - Юг» в доход Державного бюджету України: 1 921, 00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення набрало законної сили 18.10.2019 року та на виконання вищевказаного рішення 21.10.2019 року судом було видано відповідні накази (том 1, арк. 92-94).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження (том 1, арк. 118-121).

07.11.2019 року на підставі заяви стягувача державним виконавцем Миколаївського районного ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60515286 з виконання наказу № 915/1421/19, виданого 21.10.2019 року господарським судом Миколаївської області (том 2, арк. 23-25), яке приєднано до зведеного виконавчого провадження № 60664727 06.11.2019 року.

07.11.2019 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику, а саме: майбутній врожай пшениці в кількості 224,00 т, який відповідач має намір зібрати у 2019 році з поля загальною площею 137, 65 га (том 2, арк. 27).

20.11.2019 року державним виконавцем винесено постанову про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні (том 2, арк. 42-44).

20.11.2019 року державним виконавцем направлено на адреси сторін виконавчого провадження вимогу № 17263 про проведення виконавчих дій, якою державний виконавець вимагав забезпечити явку керівників (або уповноважених представників) стягувача та боржника за юридичною адресою боржника з метою подальшого виїзду за розташуванням земельних ділянок (полів) (том 2, арк. 45-48).

28.11.2019 року державним виконавцем складено Акт державного виконавця за зведеним виконавчим провадженням про те, що під час проведення виконавчих дій заступнику директора Гавриленко В.В. оголошено вимогу про надання доступу до всіх складських приміщень в яких розміщено або може бути розміщено пшениця врожаю 2019 року, що підлягає передачі стягувачу на підставі наказів господарського суду Миколаївської області. Доступ до складів не надано. Крім того, в акті зазначено, що заступник директора Гавриленко В.В. від надання пояснень та підписання акту відмовився. Акт від 28.11.2019 року підписано державним виконавцем, представником стягувача та понятими (том 2, арк. 49-51).

28.11.2019 року державним виконавцем складено Акт державного виконавця за заведеним виконавчим провадженням про те, що під час проведення виконавчих дій, за участю інженера-геодезиста, з виїздом на місце розташування земельних ділянок встановлено наступне: оглядом поля (кадастровий номер земельної ділянки 4824284000:10:000:0002) врожаю пшениці 2019 року не встановлено, встановлено часткові посіви озимих культур. Крім того, в акті зазначено, що заступник директора Гавриленко В.В. відмовився від участі у проведенні виконавчих дій. Від представника стягувача, інженера-геодезиста та понятих будь-яких зауважень (заперечень), клопотань, заяв не надходило. Акт від 28.11.2019 року підписано державним виконавцем, представником стягувача, понятими та інженером-геодезистом (том 2, арк. 52-54).

04.12.2019 року Миколаївським районним ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області за № 18259 та № 18257 на адресу ДП Племрепродуктор Степове та Головного управління статистики у Миколаївській області направлено запити державного виконавця, в який державний виконавець просив надати: 1) звіт про площі та валові збори сільськогосподарський культур, плодів, ягід і винограду (форма № 29-сг) за 2019 рік; 2) звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур (форма № 37-сг) за 2019 рік; 3) звіт про посіви врожаю сільськогосподарських культур. Форма № 4-сг (річна) за 2019 рік (том 2, арк. 56-57, 59-60).

12.12.2019 року у відповідь на запит державного виконавця Головне управління статистики у Миколаївській області направило лист № 20-12/3671-19, в якому Управління зазначило, що надання такої інформації суперечить вимогам чинного законодавства, тому на такі запити Головне управління статистики у Миколаївській області зобов`язане надавати відмову (том 2, арк. 61).

04.12.2019 року державним виконавцем направлено на адресу боржника вимогу № 18256, в якій державний виконавець вимагав виконуючому обов`язки директора ДП Племрепродуктор Степове Тенику В.В. або його уповноваженому представнику надати доступ до усіх складських приміщень 10.12.2019 року. Керівнику ТзОВ Нива - Юг запропоновано взяти участь у проведенні виконавчих дій (том 2, арк. 62-65).

10.12.2019 року було складно Акт державного виконавця про відсутність заступника директора та юриста ДП «Племрепродуктор «Степове» . Головним бухгалтером надано згоду на доступ до складів (том 2, арк. 66-69).

10.12.2019 року державним виконавцем складено Акт державного виконавця про проведення виконавчих дій за місцем знаходження боржника. За результатами проведених виконавчих дій встановлено: 10.12.2019 року незважаючи на згоду головного бухгалтера боржника надати доступ до складів, комірник боржника надати доступ до складів відмовився, надавши пояснення, що доступ до складів може надавати лише директор або головний агроном, незважаючи на наявність ключів від складів у комірника. Оскільки боржником у добровільному порядку доступ державному виконавцю до складів не надано, здійснено примусове проникнення до складів. Після примусового проникнення до чотирьох складів (за адресою: с. Степове, вул. Степова, 2), шляхом спилювання замків спеціальними засобами, державним виконавцем в присутності представника стягувача виявлено відсутність будь-яких сільськогосподарських культур у складах. У складах пшениці врожаю 2019 року не виявлено. Крім того, в Акті зазначено, що огляд останнього складу здійснювався за участю представника боржника (юриста) Ільїна Олександра Валерійовича (том 2, арк. 70-72). Акт підписано державним виконавцем, представником стягувача, представником боржника, понятими та комірником.

12.12.2019 року на адресу органу ДВС надійшло клопотання від представника стягувача про направлення до ТзОВ «Бюро Генеральних планувань» запиту для отримання технічних паспортів нежитлових об`єктів, зареєстрованих за ДП «Племрепродуктор «Степове» (том 2, арк. 73-74).

13.12.2019 року державним виконавцем направлено вимогу до ТзОВ «Бюро Генеральних планувань» про надання запитуваної інформації, яка повернута поштовою установою 20.01.2020 року у зв`язку із закінченням терміну зберігання (том 2, арк. 75-78).

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 327 ГПК України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012р. та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012р. вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" ( Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, якби внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї зі сторін.

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, «Бурдов проти Росії» , заява N 59498/00; «Ясіуньєне проти Латвії» , заява N 41510/98, 6 березня 2003 року).

У рішеннях у справі Антонюк проти України, no. 17022/02, від 11.12.2008р. та у справі Мкртчян проти України, no. 21939/05, від 20.05.2010р. Європейский суд з прав людини вказує, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні та обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке стосується виконавчого провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем відповідно до Закону України Про виконавче провадження .

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено статтею 16 Цивільного кодексу України.

Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Аналогічна позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 523/16632/15-ц, постанова Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 року у справі №522/21465/15.

З аналізу норм чинного законодавства під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації такого рішення в разі неможливості його виконання у порядку та у спосіб, що раніше встановлені. Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або у спосіб, встановлений господарським судом.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст. 16 Цивільного кодексу України способів захисту цивільних прав.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість такого виконання рішення суду (постанова Касаційного господарського суду від 11 квітня 2018 року у справі № 904/1478/15).

Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з`ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті .

Така позиція співпадає із висновками, викладеними в постанова Верховного суду України від 25.11.2015 у справі №6-1829цс15, постанова Касаційного господарського суду від 11 квітня 2018 року у справі № 904/1478/15.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 5, 6 ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець має право, зокрема:

- безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

- застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України Про виконавче провадження під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

Відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Відповідно до ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зміни способу і порядку виконання рішення суду, з огляду на наступне.

Стягувачем в порушення ст. 74 ГПК України не подано доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду. Зокрема, не подано доказів складання державним виконавцем акту про відсутність визначеного виконавчим документом майна, винесення постанови про повернення виконавчого документа.

В матеріалах справи відсутні докази щодо вчинення всіх необхідних дій з метою встановлення майна (всіх наявних у боржника складських приміщень, їх обстеження тощо).

Крім того, суд зазначає, що врожай пшениці за своєю правовою природою є майном, а саме: в силу положень ст. 184 ЦК України річчю, визначеною родовими ознаками, тобто взаємозамінною річчю, що свідчить про недоведеність факту абсолютної неможливості виконання рішення суду у спосіб, визначений судом.

Враховуючи вищевикладене, судом відмовлено в задоволенні заяви (вх. № 3106/20 від 11.03.2020 року) стягувача ТзОВ Нива-Юг заміну способу і порядку виконання рішення суду по справі № 915/1421/19.

Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись ст. 160, 233-235, 254-255, 331 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Юг» (вх. № 3106/20 від 11.03.2020 року) про зміну способу і порядку виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 17.09.2019 року за № 915/1421/19 .

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 ГПК України з урахуванням пункту 4 Розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 02.07.2020 року.

Суддя Е.М. Олейняш